Рішення

від 20.02.2017 по справі 922/4687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р.Справа № 922/4687/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік", м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи", м. Харків про стягнення 30610,86 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 06.01.2017 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 27.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 28500,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 370,00 грн., суми втрат від інфляції у розмірі 1740,86 грн. В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем неналежно були виконані свої обов'язки за договором № ДГВ-16/08 на виконання робіт, послуг від 15.03.2016 р. щодо ремонту гідравлічного насосу, та відповідач відмовляється повертати сплачені за неякісний ремонт кошти.

Ухвалою суду від 29.12.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2017 р. о 15:40 год.

11.01.2017 р. судом розгляд справи було відкладено на 08.02.2017 р. о 10:20 год.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.02.2017 р. за вх. № 4176, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача.

08.02.2017 р. судом розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 р. о 10:20 год.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 13.02.2017 р. надали заяву (вх. № 4857 від 13.02.2017 р.) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 13.02.2017 р. за вх. № 4844, надав письмові заперечення на відзив відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 13.02.2017 р. була оголошена перерва на 20.02.2017 р. о 14:00 год.

Представники сторін до початку судового засідання надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 5811 від 20.02.2017 р.), яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.02.2017 р. за вх. № 5523 та 20.02.2017 р. за вх. № 5593, надав письмові пояснення до позовної заяви, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік", (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (виконавець, відповідач) був укладений договір № ДГВ-16/08 від 15.03.2016 р. на виконання робіт, послуг (надалі - договір).

Згідно розділу 1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонту гідравлічного та іншого обладнання, переданого йому замовником.

Пунктом 4.2.5. договору передбачено, що виконавець починає проводити ремонтні роботи після попередньої сплати замовником ремонтних робіт в обсязі згідно п. 2.2.

Відповідно п. 2.2. договору сплата по договору виконується прямим перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі та в строк, який зазначений у рахунку - фактурі.

Згідно з положеннями п. 8.3. договору дата отримання виконавцем попередньої сплати вважається датою початку ремонтних робіт.

Відповідно до рахунка-фактури № СФВ-000036 від 29.03.2016 р. відповідача позивачем 29.03.2016 р. була здійснена попередня оплату ремонту насосу K3V112 Kawasaki у розмірі 28500,00 грн.

В свою чергу відповідач виконав ремонті роботи, за результатами яких надав позивачу гарантійний талон, за яким справність насосу гарантувалася до 01.10.2016р.

Відповідно до п.7.1. договору виконавець гарантує якість та надійність роботи обладнання на протязі гарантійного строку.

Однак, як зазначає позивач, після проведеного відповідачем ремонту насос був встановлений на екскаватор Volvo ЕС240В та пропрацював тільки 5 мото-годин.

02.04.2016 р. комісією позивача був складений акт про вихід із ладу обладнання після проведеного ремонту в якому зазначено, що в отриманий з ремонту насос залито нове мастило, а також замінений фільтр. Було виявлено, що ущільнення валу насосу вийшло з ладу та пропускає гідравлічне масло. Погоджено, що для з'ясування причин несправності відповідач направить своїх співробітників.

Згідно позову позивач вказує, що після направлення відповідачем своїх представників для з'ясування причин відмови у роботі насосу та під час демонтування ними ущільнення тягового валу, було виявлено розрив защільника. Утруднення дренажу від насосу через фільтр було відсутнє. Рівень тиску у картері насосу представниками відповідача не перевірявся через відсутність у них необхідного обладнання. У зв'язку з розривом защільника сталася втрата гідравлічного мастила у кількості 80л., рівень якого був відновлений в присутності представників відповідача. При цьому фільтр заміни не потребував, оскільки вже був замінений раніше. Представниками відповідача була проведена заміна ущільнення тягового валу та проведені випробування. Після проведення вказаних дій представниками відповідача насос пропрацював ще 112 мото-годин та перестав працювати взагалі. При цьому встановлено, що якщо під час ж відмови у роботі насосу були уповільнені лише дві функції екскаватора, то після виїзного огляду представниками відповідача екскаватор повністю не працює.

В той же час, відповідач направив на адресу позивача лист від 11.04.2016 р. № 18. Зі змісту цього листа можна дійти висновку, що відповідач взагалі не врахувало факти, встановлені в присутності його представників і огляду насосу. При цьому відповідач звинуватив позивача в порушені умов надання гарантії, посилаючись на свої попередні припущення щодо причин відмови в роботі насосу та ігноруючи встановлені обставини, а також зазначив, що проведений ремонт не підпадає під гарантійний. Більш того, виставив рахунок на оплату витрат на відрядження своїх працівників.

Відповідно до гарантійного талону гарантії не розповсюджуються на вироби, які експлуатуються з порушенням вимог експлуатаційної документації (гідравлічна рідина повинна відповідати вимогам заводу-виробника без наявності домішків та абразивних частинок).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перед здачею обладнання в ремонт замовник повинен злити робочу рідину та вимити обладнання, що і було зроблено позивачем.

Позивач зазначає, що прийнявши обладнання з ремонту працівниками позивача було залито нове мастило та замінено фільтр.

При цьому суд зазначає, що висновки відповідача про те, що відмова у роботі насосу сталася через не заміну масляного фільтру та мастила у гідросистемі, ґрунтуються на акті від 08.04.2016 р., який був складений представниками відповідача.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що виконавець гарантує якість та надійність роботи обладнання на протязі гарантійного строку.

Згідно п. 7.6. договору у разі виходу зі строю чи виявлення несправностей обладнання в межах гарантійного терміну при належному зберіганні та виконанні правил експлуатації замовник повинен доправити обладнання виконавцю для проведення технічної експерти виконання вказаних умов договору.

У зв'язку з повторною відмовою в роботі насосу позивач 17.04.2016 р. супровідним листом № 27 направив насос відповідачу. Однак, з боку відповідача не було здійснено жодний дія для вирішення цього питання. Через це у травні 2016 р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути насос, що відповідачем і було здійснено.

01.06.2016 р. позивачем до відповідача була направлена претензія № 43/1 щодо повернення протягом 1 календарного дня з дня отримання претензії коштів за неякісний ремонт за договором. Дана претензія була отримана відповідачем 04.07.2016 р.

При цьому, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів повернення відповідачем позивачу оплати у розмірі 28500,00 грн., а за змістом ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до п.7.7. договору при проведені технічної експертизи обладнання присутність представника замовника обов'язкова.

Проте, як випливає з документів, наданих відповідачем до суду, представниками відповідача за відсутності представників позивача було проведено відкриття тари транспортної компанії з насосом та проведений самостійний огляд і дефектування про що свідчить дефектна відомість 050/16К від 11.05.2016 р. Отже, відповідачем в порушення умов договору одноосібно був проведений огляд обладнання.

Разом з цим суд зазначає, що лист відповідача № 18 від 11.04.2016 р., лист позивача № 27 від 17.04.2016 р., листи відповідача № 25 від 21.04.2016 р. та № 31 від 17.05.2016 р., акт повернення від 19.05.2016 р. та лист відповідача № 44 від 06.07.2016 р. не підтверджують належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Після виставлення позивачем вимоги щодо повернення попередньо сплачених коштів за неякісно виконані відповідачем зобов'язання за договором у відповідача перед позивачем виникли грошові зобов'язання, виконання яких відповідач прострочив у зв'язку з неповерненням вказаних коштів позивачу у визначений строк.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Статтею 860 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що з вини відповідача в розумінні позивача існує борг за договором № ДГВ-16/08 на виконання робіт, послуг від 15.03.2016 р. щодо ремонту гідравлічного насосу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення 28500,00 грн. основного боргу у зв'язку з порушенням умов договору.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 370,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1740,86 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 3% річних у сумі 370,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1740,86 грн., суд вважає, що вони нараховані вірно та у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, господарський суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1378,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627, 629, 837, 853, 858, 859, 860 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, ідентифікаційний код 38878607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (54036, м. Миколаїв, вул. Поштова, 30-А, ідентифікаційний код 33437218) 28500,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 370,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 1740,86 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_3