Постанова

від 12.05.2017 по справі 922/4687/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2017 р. Справа № 922/4687/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 27 січня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 769 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік", м.Миколаїв,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи", м. Харків,

про стягнення 30610,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" 28500,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 370,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 1740,86 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково застосовано положення договору №ДГВ-16/08 від 15.03.2016р., оскільки між сторонами не було укладено жодного договору у письмовій формі.

Вказує на те, що позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань щодо гарантійного обслуговування насосу КЗV112 « Kawasaki» та розірвав існуючі договірні відносини шляхом направлення електронного листа від 18.05.2016р. та претензії від 01.06.2016р., тоді як відповідач від виконання взятих на себе зобов'язань з проведення гарантійних ремонтних робіт не відмовлявся.

Вважає, оскільки акт щодо причин виходу з ладу насосу КЗV112 « Kawasaki» складений в односторонньому порядку працівниками позивача, то він не є належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, зазначає, що положення статті 625 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу, на думку апелянта, є неправомірним та безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3800 від 06.04.2017р.) позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, вважає рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що між сторонами укладений договір №ДГВ-16/08 від 15.03.2016р. на виконання робіт, послуг, який підписаний сторонами, а тому, на думку позивача, висновки суду першої інстанції щодо наявності договірних відносин відповідають обставинам справи.

Зазначає, що електронний лист від 18.05.2016р. та претензія від 01.06.2016р., на які посилається відповідач, не свідчать про розірвання позивачем договору в односторонньому порядку та відмови від гарантійного ремонту.

Вважає необґрунтованими твердження апелянта, що причиною відмови у роботі насосу є неправильна експлуатація обладнання з боку позивача, оскільки, на думку позивача, вихід насосу з ладу спричинений саме неякісно проведеним ремонтом обладнання, а отже, у даному випадку не було порушення умов гарантії.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначено на 11 квітня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2017 року відкладено розгляд справи на 12 травня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 травня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на повідомленні про оголошення відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи, яка направлялася на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік", повернулась до суду з позначкою поштового відділення - за не запитом .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, керуючись приписами ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт, послуг №ДГВ-16/08 від 15.03.2016р. щодо ремонту гідравлічного насосу та гарантійних зобов'язань, просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 28500,00 грн., 3% річних у сумі 370,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1740,86 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 15 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (виконавець) укладений договір на виконання робіт, послуг №ДГВ-16/08 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонту гідравлічного та іншого обладнання, переданого йому замовником (далі - обладнання) (розділ 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт визначається виконавцем після отримання обладнання від замовника і вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.2 договору сплата по договору виконується прямим перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі та в строк, який зазначений у рахунку - фактурі.

Розділом 4 передбачено зобов'язання сторін.

Відповідно до пунктів 4.1.8, 4.1.15, 4.1.20 договору замовник зобов'язаний прийняти роботи та підписати акт виконаних робіт або оформити мотивовану відмову від прийому робіт в письмовій формі в термін не більше 10 календарних днів з моменту отримання обладнання, в іншому випадку роботи вважаються прийнятими, а акт виконаних робіт - підписаним та затвердженим як виконавцем, так і замовником; підтримувати обладнання у справному стані, своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання обладнання, не допускати дій, що погіршують робочий стан обладнання або його функціональні якості; надати виконавцю оригінали бухгалтерських документів (акт виконаних робіт, довіреність, акт здачі обладнання з ремонту), в іншому випадку виконавець залишає за собою право зняти обладнання з гарантії згідно пункту 10.4 договору.

Згідно з пунктами 4.2.2, 4.2.3 договору виконавець зобов'язаний виконати ремонтні роботи в термін, який зазначений у рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору; по закінченню робіт по ремонту обладнання надати замовнику гарантійний талон, акт виконаних робіт та податкову накладну, акт здачі обладнання.

Виконавець починає проводити ремонтні роботи після попередньої сплати замовником ремонтних робіт в обсязі згідно п. 2.2 (пункт 4.2.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У розділі 7 договору сторонами передбачено умови гарантії.

Згідно з пунктом 7.1 договору виконавець гарантує якість та надійність роботи обладнання на протязі гарантійного строку.

Виконавець не несе жодної відповідальності у разі порушення замовником правил експлуатації гідрообладнання, що привели до швидкого зносу, забрудненню або руйнуванню деталей та вузлів, що робить неможливим його подальшу експлуатацію (пункт 7.3 договору).

Відповідно до пунктів 7.6, 7.7 договору у разі виходу зі строю чи виявлення несправностей обладнання в межах гарантійного терміну при належному зберіганні та виконанні правил експлуатації замовник повинен доправити обладнання виконавцю для проведення технічної експертизи виконання вказаних умов договору; при проведені технічної експертизи обладнання присутність представника замовника обов'язкова.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору дата отримання виконавцем попередньої сплати вважається датою початку ремонтних робіт.

Відповідно пункту 10.4 у разі неповернення підписаних оригіналів документів (актів виконаних робіт, актів прийому-передачі, довіреності) з печаткою замовника на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх складання, виконавець знімає відремонтоване обладнання з гарантійного обслуговування. Підтвердженням відправки є чек або реєстр Укрпошти з печаткою поштового відділення.

Даний договір на виконання робіт, надання послуг укладається виконавцем та/або набирає чинності після сплати замовником будь-якої частини грошових коштів, згідно з виставленими рахунками-фактурами (розділ 11 договору).

Згідно акту прийому-передачі обладнання на ремонт № ПНР-000013 від 15.03.2016р. відповідачем прийнято насос K3V112 Kawasaki (а.с.15).

Відповідно до рахунка-фактури № СФВ-000036 від 29.03.2016 р. позивачем була здійснена попередня оплата ремонту насосу K3V112 Kawasaki у розмірі 28500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2375 від 29.03.2016р. (а.с. 14).

Відповідач виконав ремонті роботи, за результатами яких надав позивачу гарантійний талон, за яким справність насосу гарантувалася до 01.10.2016р. (а.с. 18).

З акту прийому-передачі обладнання з ремонту № РНР-000012 від 30.03.2016р. вбачається, що позивачем прийнято насос K3V112 Kawasaki.

01.06.2016 р. позивачем до відповідача направлена претензія № 43/1 щодо повернення протягом 1 календарного дня з дня отримання претензії коштів за неякісний ремонт за договором. Дана претензія була отримана відповідачем 04.07.2016 р., що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22, 23).

Залишення без задоволення ТОВ "Пневмо-Гідро Системи" претензії № 43/1 від 01.06.2016 р. стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, керуючись приписами ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627, 629, 837, 858, 859, 860 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. № ДГВ-16/08 та невиконання вимоги позивача щодо повернення попередньої сплачених коштів за неякісно виконані роботи за вказаним договором, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення суми заборгованості за договором на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. № ДГВ-16/08, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по ремонту обладнання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено у цій постанові, 15 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (виконавець) укладений договір на виконання робіт, послуг №ДГВ-16/08, який підписаний сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, законодавець визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами (пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає посилання відповідача на неправильне застосування судом першої інстанції умов договору є безпідставними; суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов вірних висновків про наявність між сторонами договірних відносин.

За своєю правовою природою договір на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. № ДГВ-16/08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (виконавець), є договором підряду, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Виходячи з пунктів 2.1, 2.2, 4.2.5 договору, вартість робіт визначається виконавцем після отримання обладнання від замовника і вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору; сплата по договору виконується прямим перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі та в строк, який зазначений у рахунку - фактурі; виконавець починає проводити ремонтні роботи після попередньої сплати замовником ремонтних робіт в обсязі згідно п. 2.2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано насос K3V112 "Kawasaki" від позивача, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання на ремонт № ПНР-000013 від 15.03.2016р.

Згідно рахунку-фактури № СФВ-000036 від 29.03.2016р. вартість ремонту насосу K3V112 "Kawasaki" складає 28500,00 грн. (з урахуванням ПДВ), які сплачені позивачем в якості передоплати за ремонт насоса, що підтверджується платіжним дорученням №2375 від 29.03.2016р. (а.с. 13-14).

В свою чергу, відповідач виконав роботи з ремонту гідравлічного насосу K3V112 "Kawasaki" та направив обладнання позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання з ремонту № РНР-000012 від 30.03.2016р., який підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками, та не заперечується сторонами (а.с.16).

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Оскільки форма та спосіб заявлення замовником підряднику про виявлені недоліки законом не визначена, то відповідний обов'язок може бути виконано замовником будь-яким способом і в будь-якій формі, що передбачені договором з урахуванням вимог добросовісності, розумності і справедливості. При цьому, тягар доведення того, що про недоліки дійсно було заявлено, а так само доведення змісту такої заяви несе замовник.

Відповідно до п. 4.1.8 договору замовник зобов'язаний прийняти роботи та підписати акт виконаних робіт або оформити мотивовану відмову від прийому робіт в письмовій формі в термін не більше 10 календарних днів з моменту отримання обладнання, в іншому випадку роботи вважаються прийнятими, а акт виконаних робіт - підписаним та затвердженим як виконавцем, так і замовником.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що виконавцем був складений акт №ОУВ-000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2016 р., згідно якого виконавцем були виконані ремонтні роботи (надані послуги) по рахунку № СФВ-000036 від 29.03.2016р. на загальну суму 28500,00 грн.(з ПДВ). Зазначений акт підписаний директором відповідача (а.с. 17).

Натомість, 02.04.2016 р. комісією позивача у складі головного інженера ОСОБА_2, головного механіка ОСОБА_3 та машиніста екскаватору ОСОБА_4 був складений акт про вихід із ладу обладнання після проведеного ремонту, в якому зазначено, що після встановлення насосу на екскаватор VOLVOEC240B він пропрацював 5 мото-годин та вийшов з ладу, про що повідомлено представників ТОВ "Пневмо-Гідро Системи" у телефонному режимі. Оскільки проведеними заходами не встановлено причин виходу з ладу гідравлічного насосу K3V112 "Kawasaki", то сторонами погоджено, що для з'ясування причин несправності ТОВ "Пневмо-ГідроСистеми" направить своїх співробітників (а.с.19).

08.04.2016р. представниками відповідача за місцем знаходження обладнання в Херсонській області в присутності працівників позивача проведено огляд насосу K3V112 "Kawasaki" та в результаті виконання ремонтно-відновлювальних робіт приведено його у робочий стан, про що складено відповідний акт (а.с. 78).

Матеріали справи не місять мотивованої відмови позивача від прийому робіт в письмовій формі у встановлений у договорі термін, а саме 10 календарних днів з моменту отримання обладнання (п. 4.1.8 договору).

Разом з тим, про обізнаність відповідача щодо виявлення позивачем недоліків в роботі обладнання вбачається із акта від 08.04.2016р., а також вказана обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Поряд з цим, згідно зі ст. 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 Цивільного кодексу України протягом усього гарантійного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 860 Цивільного кодексу України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

Згідно пункту 7.1 договору виконавець гарантує якість та надійність роботи обладнання на протязі гарантійного строку.

Відповідно до пункту 7.5 договору строк гарантійного терміну починається з моменту передачі обладнання виконавцем замовнику або здачі обладнання органу транспорту та складає термін вказаний у гарантійному талоні.

У разі виходу зі строю чи виявлення несправностей обладнання в межах гарантійного терміну при належному зберіганні та виконанні правил експлуатації замовник повинен доправити обладнання виконавцю для проведення технічної експертизи виконання вказаних умов договору; при проведені технічної експертизи обладнання присутність представника замовника обов'язкова (п. 7.6, 7.7 договору).

Відповідно до гарантійного талону від 01.03.2016р., за яким справність насосу гарантувалася до 01.10.2016р., гарантії не розповсюджуються на вироби, які експлуатуються з порушенням вимог експлуатаційної документації (гідравлічна рідина повинна відповідати вимогам заводу-виробника без наявності домішків та абразивних частинок, проведена заміна фільтруючих елементів, настройка клапанів повинна відповідати рекомендація заводу-виробника) (а.с. 18).

Отже, гарантійне зобов'язання полягає у праві замовника вимагати забезпечення належної якості підрядного результату і в кореспондуючому обов'язку підрядника усувати виявлені в роботі недоліки чи виконувати інші вимоги замовника. При цьому, підрядник звільняється від гарантійного зобов'язання за будь-які недоліки, спричинені діями чи бездіяльністю замовника з порушенням технічних правил експлуатації обладнання.

Як убачається з матеріалів справи, в результаті проведення огляду насосу K3V112 "Kawasaki" та виконання ремонтно-відновлювальних робіт працівниками відповідача складено акт від 08.04.2016р., в якому зазначено, що причиною виходу з ладу гідравлічного насосу є нездійснення заміни мастила та масляного фільтру в гідросистемі екскаватора, на якому було встановлено насос K3V112 "Kawasaki", через що вийшов з ладу сальник валу вказаного насосу, його було видавлено назовні. Вказаний акт підписаний працівниками відповідача та містить відмітку про відмову від його підписання з боку працівника позивача (а.с. 78).

Вищевикладене було також зазначено у листі №18 від 11.04.2016р., який направлено на адресу позивача. Крім того, повідомлено про те, що у даному випадку несправності виникли через порушення умов експлуатації вказаного обладнання, що не є гарантійним випадком та має бути додатково оплачене позивачем як ремонтні роботи, які виконувались не в межах гарантійних умов обслуговування відремонтованого обладнання (а.с. 20).

Як свідчить із листа позивача від 17.04.2016р. № 24, відповідачу направлено насос K3V112 "Kawasaki" для здійснення ремонту відповідно до наданої гарантії та на виконання зобов'язань за договором на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. №ДГВ-16/08. При цьому, позивач вказав, що причиною першого та другого виходу з ладу насосу є неякісно виконані роботи з ремонту обладнання, а тому витрати має нести винна сторона (а.с. 21).

Таким чином, під час прийняття виконаних робіт за договором між сторонами виник спір з приводу встановлення причини виходу з ладу насосу K3V112 "Kawasaki", а саме неякісне виконання зобов'язань з ремонту обладнання відповідачем або неналежна експлуатація його позивачем.

У п.п. 7.6, 7.7 договору сторони обумовили, що у разі виходу зі строю чи виявлення несправностей обладнання в межах гарантійного терміну при належному зберіганні та виконанні правил експлуатації замовник повинен доправити обладнання виконавцю для проведення технічної експертизи виконання вказаних умов договору; при проведені технічної експертизи обладнання присутність представника замовника обов'язкова.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2016р. позивачем направлено ТОВ "Пневмо-Гідро Системи" насос K3V112 "Kawasaki" з вимогою про здійснення ремонту обладнання відповідно до гарантійних зобов'язань. Однак, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем свого представника та обладнання виконавцю для проведення технічної експертизи на виконання вищевказаних умов договору для вирішення спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин.

Крім того, 19.05.2016р. працівниками відповідача складено акт про повернення насосу K3V112 "Kawasaki" ТОВ "Центр технологій "Вік" без ремонту та відкриття транспортної тари у зв'язку з неприбуттям представника позивача для комісійного відкриття гарантійного насосу та вимогою механіка ТОВ "Центр технологій "Вік" про повернення насоса, отриманої електронним листом від 18.05.2016р. (а.с. 84).

01.06.2016р. позивачем до відповідача направлена претензія № 43/1 щодо повернення коштів за неякісний ремонт за договором у розмірі 28500,00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з ремонту обладнання за договором на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. № ДГВ-16/08, тобто фактично замовник звернувся з вимогою про повернення сплачених ним в якості попередньої оплати коштів.

Статтею 852 Цивільного кодексу України передбачено права замовника у разі порушення підрядником договору підряду, відповідно до якої якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування.

Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи передбачено у статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, як нормами цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини, так і умовами укладеного між сторонами договору, передбачено порядок пред'явлення замовником претензій щодо якості виконаних робіт та усунення недоліків.

Слід зазначити, що передбачені ст. 858 Цивільного кодексу України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до закону та/або умов договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки, та означає, що дії підрядника мають бути протиправними, а самі недоліки - наслідком таких дій, тобто між ними та настанням недоліків має бути наявний причинний зв'язок.

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що вихід з ладу насосу K3V112 "Kawasaki" є наслідком неналежного виконання відповідачем ремонту обладнання, оскільки складений позивачем акт про виявлення недоліків від 02.04.2016 р., враховуючи що його складено в односторонньому порядку без участі представника відповідача, не свідчить про доведеність обставин неякісності робіт з ремонту обладнання за спірним договором.

При цьому, визначаючи правову природу заявлених позивачем до стягнення грошових коштів, колегія суддів зазначає, що перерахований замовником відповідачу на виконання умов договору грошові кошти в якості попередньої оплати, не є збитками у розумінні приписів ст. ст. 852, 858 Цивільного кодексу України, а отже, у відповідача відсутнє зобов'язання щодо сплати заборгованості на користь позивача, так як нормами цивільного законодавства і умовами укладеного між сторонами договору не передбачено повернення попередньої оплати у зв'язку з неналежним виконанням підрядником договірних зобов'язань, оскільки в останньому випадку настають правові наслідки передбачені положеннями Цивільного кодексу України.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, щодо причин виходу з роботи обладнання внаслідок саме неналежного виконання робіт відповідачем з ремонту обладнання та спричинення позивачу збитків у заявлених ним розмірах, а тому судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів у розмірі 28500,00 грн.

Оскільки вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з суми основного боргу є похідною, то не підлягає задоволенню у зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу за договором на виконання робіт, послуг від 15.03.2016р. № ДГВ-16/08.

Крім того, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року у справі №922/4687/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" (54036, м. Миколаїв, вул. Поштова, 30-А, ідентифікаційний код 33437218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Гідро Системи" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, ідентифікаційний код 38878607) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 16 травня 2017 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.