Рішення

від 08.02.2017 по справі 927/1105/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" лютого 2017 року Справа № 927/1105/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест ,

вул. Садова, 26-а, с. Красне, Чернігівський район, 15572, код ЄДРПОУ 38132837

Відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881

Відповідач-2: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Краснянське ,

код ЄДРПОУ 03795454, вул. Садова (Радянська), 26-а, с. Красне, Чернігівський район, 15572

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області, вул. П'ятницька, 11 А, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про припинення права колективної власності, скасування державного акту на право колективної власності на землю та запису реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 1 від 01.01.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест звернулось з позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське , у якому просить:

- припинити право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного на землі несільськогосподарські угіддя, що передані КСП ім. Будьонного Краснянською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області за Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧН №014 від 20.11.1995 року, що виданий колишньому КСП ім. Будьонного на підставі рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 20.11.1995 року за №31;

- скасувати повністю Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН №014 від 20.11.1995 року, що виданий колишньому КСП ім. Будьонного на підставі рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 20.11.1995 року за №31;

- скасувати запис реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №31 від 20.11.1995 року про реєстрацію Державного акту серії ЧН №014 від 20.11.1995 року, що виданий КСП ім. Будьонного на підставі рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2016 відкладено розгляд справи на 28.12.2016 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області.

У судовому засіданні 28.12.2016 оголошено перерву до 07.02.2017 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, про що судом винесено ухвалу від 28.12.2016.

У судовому засіданні 07.02.2017 оголошено перерву до 08.02.2017.

У судове засідання з'явилась уповноважений представник позивача.

Відповідач-1 не з'явився, але до початку судового засідання представником відповідача-1 подано клопотання про розгляд справи 08.02.2017 без його участі, яке задоволено судом.

Відповідач-2 не з'явився, у судовому засіданні 28.12.2016 судом було задоволено його клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що для надання дозволю на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: розміщення та обслуговування об'єктів нерухомості за адресою: с. Красне, вул. Садова, 26-а - Будинок контори на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, позивач звернувся з відповідним клопотанням до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Зазначений об'єкт нерухомості - нежитлова будівля Будинок контори , який знаходиться на цій земельній ділянці, належить позивачу на праві власності, яке зареєстровано Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області 15.09.2015. Крім того, позивач вказує, що йому на праві власності належать також інші об'єкти нерухомості, а саме: Зерносклад (с. Красне, вул. Радянська, 26-Б), Будівля паливно-мастильних матеріалів (с. Красне, вул. Радянська, 26-Е), Будівля пульту керування з баштою Рожновського (с. Красне, вул. Радянська, 26-Є), Вагова (с. Красне, вул. Радянська, 26-Ж), Столова (с. Красне, вул. Радянська, 26-З), Гараж (с. Красне, вул. Радянська, 26-І), Дім механізатора із сараєм (с. Красне, вул. Радянська, 26-К), Майстерня (с. Красне, вул. Радянська, 26-Л), Ангар для зберігання техніки (с. Красне, вул. Радянська, 26-М).

Листом від 07.11.2016 №28-25-0.31-29670/2-16 ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка, відповідно до інформації, наданої Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі, включена до Державного Акту на право колективної власності на землю серії ЧН №014 від 20.11.1995, зареєстрованого за №31, що виданий колишньому КСП ім. Будьонного на підставі рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995, та який на даний час не скасовано, і право власності не припинено, а тому Головне управління не має правових підстав для надання дозволу щодо розроблення документації із землеустрою.

Як зазначає позивач, КСП ім. Будьонного було реорганізовано у сільськогосподарський виробничий кооператив Краснянський , який у подальшому реорганізований у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Краснянське .

Позивач посилається на ст. 120 Земельного кодексу України, згідно з якою при набутті права власності на будівлю або споруду переходить і право власності на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі, але у зв'язку з тим, що державний акт на право колективної власності на землю не скасований та не припинено право колективної власності на землю, тому позивач вважає, що це є перешкодою для набуття ним прав на землю, на якій знаходяться будівля, що належить йому на праві приватної власності.

Оскільки рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995, на підставі якого виданий Державний акт на право колективної власності серії ЧН №014 від 20.11.1995, на думку позивача, відповідало на час його прийняття законодавству та компетенції сільської ради, тому він вважає, що підстави для визнання рішення недійсним відсутні, а отже підлягає скасуванню Державний акт на право колективної власності.

У своїх поясненнях представник позивача вважає, що ним правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, а скасування акту та запису про його реєстрацію не суперечить способу захисту прав на земельну ділянку (ст. 152 Земельного кодексу України). Також зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до покладених на нього завдань, має право розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області. Проте відповідачем-1 не вчинено жодних дій щодо приведення правового статусу нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП ім. Будьонного у відповідність до чинного законодавства, тобто набуття статусу державної власності.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача погодилась із запереченнями представника відповідача-1 та пояснила, що нею невірно визначений відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, тому що при поданні позову вона вважала, що землі належать до державної форми власності, оскільки чинним законодавством не передбачено колективної форми власності.

Також представник позивача вважає, що у випадку задоволення позовних вимог, земельні ділянки, на яких розташовано майно позивача, перейдуть до земель запасу - державної власності, а тому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до покладених на нього завдань, буде здійснювати державний нагляд (контроль) щодо дотримання вимог законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Схеми розпаювання земель колишнього КСП ім. Будьонного, підготовленої ФОП ОСОБА_3, з 4556,9 га земель, які знаходились у колективній власності колишнього КСП на підставі спірного Державного акту, припинено право власності на земельні ділянки площею 4502,95 га, тобто формально у колективній власності залишилось 53,9 га землі. Позивач вважає, що припинення права власності на всю землю, яка зазначена у спірному Державному акті, буде мати, як наслідок, припинення права власності лише на землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами в розмірі 53,9 га, так як на інші земельні ділянки право колективної власності вже припинено.

Позивач вважає, що до СВК Краснянський відповідно до п. 1 ст. 7 статуту Кооперативу, а потім і до правонаступника СВК Краснянський - СТОВ Краснянське перейшло право власності на частину землі КСП ім. Будьонного.

У зв'язку з тим, що сільськогосподарські угіддя вже розподілені між колишніми членами КСП ім. Будьонного, а в уставних документах СВК Краснянський та СТОВ Краснянське не вказано про право колективної власності та розпорядження землями несільськогосподарськими угіддями, позивач вважає, що при скасуванні акту на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Будьонного в цілому не відбувається порушення майнових прав фізичних осіб (пайщиків) та учасників новоствореного СТОВ Краснянське .

При цьому, представник позивача визнає, що інша земля (землі водного фонду, землі під проїздами, проходами та інші сільськогосподарські угіддя, під аеропорт, частина землі під об'єктами нерухомості) продовжує перебувати у власності СТОВ Краснянське .

Відповідач - 1 просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. У відзиві на позов представник відповідача - 1 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту ймовірно порушених його прав та інтересів, а задоволення позовних вимог призведе до порушення законних і охоронюваних законом інтересів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП. Крім того, представник відповідача - 1 зазначає, що позивач не надав належних доказів того, чим саме відповідач-1 порушив його інтереси, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не може розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення недержавної форми власності. Також представник відповідача-1 у відзиві на позов посилається на норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, які регулюють порядок переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання будівель, на якій вони знаходяться.

Відповідач - 2 не заперечує проти позовних вимог та у поданій письмовій заяві зазначає, що внаслідок реорганізації КСП ім. Будьонного до СТОВ «Краснянське» , як до правонаступника, перейшли всі права та обов'язки реорганізованого КСП. Відповідач - 2 вважає, що відповідно до Державного Акту на право колективної власності на землю серії ЧН014 від 20.11.1995 у СТОВ «Краснянське» відсутні будь-які права стосовно земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя, які свого часу не були розпайовані. Права власності на земельні ділянки за СТОВ «Краснянське» не зареєстровано.

Представник третьої особи надав усні пояснення та зазначив, що у разі скасування Державного Акту на право колективної власності, невитребувані паї перейдуть у державну власність і це призведе до порушення прав фізичних осіб, які мають право на отримання паю. Також представник третьої особи вказує, що управління Держгеокадастру не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Краснянською сільською Радою народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області, відповідно до рішення Краснянської сільської Ради народних депутатів від 16.11.1995, колективному сільськогосподарському підприємству (КСП) ім. Будьонного було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН014 від 20.11.1995, згідно з яким КСП передано у колективну власність 4556,9 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №31.

Згідно зі статутом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного, прийнятого зборами уповноважених від 19.02.1993 та зареєстрованого розпорядженням Чернігівської райдержадміністрації від 15.04.1998 №192, при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (розділ 11 цього Статуту).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 24.03.2000 №198 скасовано державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного у зв'язку з його реорганізацією у Сільськогосподарський виробничий кооператив Краснянський згідно поданої заяви та рішення зборів уповноважених членів КСП ім. Будьонного від 28.01.2000, протокол №1, а також зареєстровано Сільськогосподарський виробничий кооператив Краснянський (далі - СВК Краснянський ) зі статусом юридичної особи за адресою: 15572, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Радянська, 26-а.

Відповідно до статуту СВК Краснянський , затвердженого рішенням установчих зборів від 22.02.2000 та зареєстрованого розпорядженням Чернігівської райдержадміністрації від 24.03.2000 №98, кооператив створюється у процесі реорганізації і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного, юридична адреса КСП: с. Красне Чернігівського району, вул. Радянська, 26а (ст. 2 Статуту). Майно та майнові права кооперативу складаються, у тому числі, з основних і оборотних фондів та майнових прав КСП, що передаються Кооперативу в результаті реорганізації КСП у порядку правонаступництва по майну та майнових правах КСП (ст. 6 Статуту). Кооператив набуває право власності на частину землі КСП, пропорційну до кількості переданих членами кооперативу земельних часток у землях КСП, після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім'я Кооперативу (ст. 7 Статуту).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 19.02.2001 №91 скасовано державну реєстрацію СВК Краснянський у зв'язку з його реорганізацією у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Краснянське згідно поданої заяви та рішення зборів членів СВК Краснянський від 31.01.2001, протокол №1, а також зареєстровано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Краснянське (далі - СТОВ Краснянське ) зі статусом юридичної особи за адресою: 15572, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Радянська, 26-а.

Відповідно до статуту СТОВ Краснянське , затвердженого установчими зборами від 13.02.2001 та зареєстрованого розпорядженням Чернігівської райдержадміністрації від 19.02.2001 №91, СТОВ створюється в процесі реорганізації і є правонаступником СВК Краснянский , юридична адреса СВК: с. Красне Чернігівського району, вул. Радянська, 26а (ст. 2 Статуту).

14.07.2015 Краснянською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області видано Товариству з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧНЧР №512, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест має право на пайовий фонд майна КСП ім. Будьонного, реорганізованого у СТОВ Краснянське , частка ТОВ Красне-Інвест визначена у розмірі 674,00 грн.

31.08.2015 Краснянською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області видано Товариству з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧНЧР №515, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю Красне-Інвест має право на пайовий фонд майна КСП ім. Будьонного, реорганізованого у СТОВ Краснянське , частка ТОВ Красне-Інвест визначена у розмірі 975636,18 грн.

На підставі заяви ТОВ Красне-Інвест від 01.09.2015 про отримання майна в натурі на майновий сертифікат серії ЧНЧР №515 від 31.08.2015, комісією з організації вирішення майнових питань реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного ухвалено рішення про виділення та передачу у власність ТОВ Красне-Інвест майна, зазначеного у протоколі засідання комісії №2/15, у тому числі Будинок контори за адресою: с. Красне, вул. Радянська, 26а.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.09.2015 за ТОВ Красне-Інвест зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - Будинок контори за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Радянська, 26-а загальною площею 262,4 кв. м та видано свідоцтво про право власності №43828414 від 15.09.2015.

У зв'язку з виникненням права власності на вказаний об'єкт нерухомості, ТОВ Красне-Інвест звернулось до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 03.10.2016 №146 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,3 га в оренду строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: розміщення і обслуговування об'єктів нерухомості за адресою: с. Красне, вул. Садова, 26-а на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.11.2016 №28-25-0.31-29670/2-16 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки відповідно до інформації, наданої Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі, земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП ім. Будьонного серії ЧН №014 від 20.11.1995, зареєстрованого за №31, який на сьогоднішній день не скасований, право колективної власності не припинено.

Крім того, згідно зі свідоцтвами про право власності позивачу на праві власності належать інші об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, а саме: Критий тік із складськими приміщеннями (с. Красне, вул. Радянська, 26-Б), Будівля паливно-мастильних матеріалів (с. Красне, вул. Радянська, 26-Е), Будівля пульту керування з баштою Рожновського (с. Красне, вул. Радянська, 26-Є), Вагова (с. Красне, вул. Радянська, 26-Ж), Столова (с. Красне, вул. Радянська, 26-З), Гараж (с. Красне, вул. Радянська, 26-І), Дім механізаторів із сараєм (с. Красне, вул. Радянська, 26-К), Майстерня (с. Красне, вул. Радянська, 26-Л), Ангар для зберігання техніки (с. Красне, вул. Радянська, 26-М).

Згідно зі схемою розпаювання земель колишнього КСП ім. Будьонного Чернігівської області Чернігівського району Красненської сільської ради, розробленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера - землевпорядника від 18.01.2013 №000871, загальна площа земель колективної власності КСП ім. Будьонного становить 4556,9 га, з яких: земельні ділянки, які були розпайовані - 3932,3579 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами - 53,9 га, землі під проїздами, проходами та інші сільськогосподарські угіддя - 513,4750 га, землі лісового фонду - 13,6225 га, землі водного фонду - 34,5 га, землі під аеропорт - 9,0 га.

Також фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 виготовлено схему розміщення земельної ділянки, на якій позначено межі земельної ділянки під об'єктами нерухомості, що належать позивачу на праві власності, для вилучення, загальна площа якої зазначено у розмірі 5,0000 га.

Позивач та відповідач-1 визнають, що частина сільськогосподарських угідь, які підлягали розпаюванню, спірної земельної ділянки знаходиться на праві власності у громадян, які набули таке право на підставі майнових сертифікатів, а певна частина земельних ділянок залишається невитребуваною.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, землі лісового фонду перейшли на праві постійного користування до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства Чернігіврайагролісгосп , а землі водного фонду, землі під проїздами, проходами та інші сільськогосподарські угіддя, землі під аеропорт та частина землі під іншими об'єктами нерухомості продовжують перебувати у СТОВ Краснянське .

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

За приписами ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР, чинного до 01.01.2004, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Такі форми власності як приватна, колективна, державна були також закріплені у Законі України Про власність , чинного до 20.06.2007.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, чинного на момент видачі спірного акту, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Статтею 5 Цього Кодексу визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Главою 23 Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004, визначені такі форми власності: власність Українського народу, приватна, державна, комунальна.

Чинними на теперішній час редакціями Цивільного та Земельного кодексів України не встановлено колективної форми власності.

Хоча законодавством України вже не передбачено права колективної власності, законом така форма власності не скасовувалась, а отже спірна земельна ділянка та частина іншого майна продовжують перебувати у колективній власності.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні , чинного на момент реорганізації КСП ім. Будьонного та СВК Краснянський , ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Реорганізація КСП ім. Будьонного проведена шляхом перетворення у СВК Краснянський , а СВК Краснянський шляхом перетворення у СТОВ Краснянське .

. Таким чином, оскільки СВК Краснянський є правонаступником КСП ім. Будьонного, а СТОВ Краснянське є правонаступником СВК Краснянський , про що також зазначено у їх статутах, майно КСП ім. Будьонного, у тому числі земельна ділянка, яка знаходилась на праві колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН014 від 20.11.1995, перейшло до СТОВ Краснянське на праві колективної власності.

Доводи позивача про те, що земля КСП ім. Будьонного не перейшла у власність СТОВ Краснянське , оскільки згідно ст. 7 Статуту СВК Краснянський Кооператив набуває права власності на частину землі КСП, пропорційну до кількості переданих членами кооперативу земельних часток у землях КСП, після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім'я Кооперативу, а учасники КСП а потім і СВК не є учасниками СТОВ Краснянське , судом не приймаються, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів ні щодо учасників цих підприємств, ні щодо фактичної кількості земельних часток у землях КСП таких учасників та їх відповідної пропорційної кількості.

При цьому, ні СВК Краснянський , ні СТОВ Краснянське не відмовлялось від іншої частини земельної ділянки та продовжувало нею користуватись.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частина земель Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Будьонного - сільськогосподарські угіддя були розпайовані відповідно до вищезазначеного указу.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначені у Законі України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно зі ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

З положень цього Закону вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Тобто, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) можуть отримати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) у будь-який час.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, учасники СТОВ Краснянське мають право на набуття права власності на землі водного фонду, землі під проходами, проїздами, іншими сільськогосподарськими угіддями, землі під аеропорт, інші власники майнових паїв - на об'єкти нерухомості і відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України і на земельну ділянку, що знаходиться під цими об'єктами нерухомості, колишні члени КСП ім. Будьонного, які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай), але ще не звернулись із заявою про виділення земельної ділянки (невитребувані паї), мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

. Таким чином, припинення права колективної власності та скасування акту в цілому вплине на реалізацію прав та інтересів учасників СТОВ Краснянське та інших власників майнових паїв, у тому числі власників невитребуваних паїв.

На підставі викладеного, доводи позивача про те, що при скасуванні акту в цілому не відбувається порушення майнових прав фізичних осіб (пайщиків) та учасників новоствореного СТОВ Краснянське , судом відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про припинення права колективної власності на землі несільськогосподарські угіддя задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Згідно ст. 2 Закону України Про землеустрій землеустрій, зокрема, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів

За приписами ст. 1 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом

Отже, для того, щоб сформувати земельну ділянку необхідно розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого відповідно до зазначених положень земельного законодавства позивачем не надано.

З наданої позивачем схеми розміщення земельної ділянки, яка знаходиться під об'єктами нерухомості, що належать позивачу на праві власності, та яка підлягає вилученню, візуально вбачається, що межі земельних ділянок мають різну конфігурацію відносно будівель, у деяких випадках вони нанесені на будівлю та взагалі не зрозуміло, яким чином та у який спосіб визначені межі земельної ділянки відносно меж такої будівлі, а тому суд не може вважати надану схему належним доказом визначення площі землі, яка знаходиться під спірними об'єктами нерухомості.

Таким чином, суд не вбачає підстав для припинення права колективної власності на частину земельної ділянки, як площею 5,0000 га (згідно з наданої схеми), так і площею 0,3 га (земельна ділянка під об'єктом нерухомого майна - Будинок контори).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Також цією статтею передбачено спосіб захисту прав шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Згідно з п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин :

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Отже, суд не може визнати недійсним Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН014 від 20.11.1995 без визнання недійсним рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995, яке стало підставою для видачі цього акту.

Разом з тим, позовна вимога про визнання недійсним даного рішення позивачем не заявлена.

Натомість, позивач сам зазначає у позовній заяві, що рішення Краснянської сільської ради від 16.11.1995 на час його прийняття відповідало вимогам законодавства та компетенції сільської ради, а отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

При цьому, позивачем не обґрунтовано встановлення законом вищевказаних способів захисту його порушених прав чи охоронюваних законом інтересів у призмі положень п. д ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України та аналогічних цьому приписів ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування Державного акту на право колективної власності на землю є неправомірними.

Оскільки інша позовна вимога, а саме: скасування запису реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю, фактично є похідною від позовної вимоги про скасування Державного акту на право колективної власності на землю, вона також не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, доводи позивача про те, що обраний спосіб захисту порушеного права, а саме: скасування Державного акту на право колективної власності на землю та запису про його реєстрацію, не суперечить способам захисту прав на земельну ділянку, які визначені у ст. 152 Земельного кодексу України, відхиляються судом, оскільки спосіб захисту повинен відповідати ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України або іншим передбаченим законом способам, а не лише не суперечити їм.

Щодо визначення одним із відповідачів ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Тобто, починаючи з 01.01.2013 до головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та наказу Держземагенства України від 29.04.2015 №14, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 4.1 якого головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області, а відтак, спірні питання належать до компетенції останнього. Пунктом 4.19 вказаного Положення визначено, що головне управління погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Оскільки право колективної власності на спірну земельну ділянку законом або судом не скасовано, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має права нею розпоряджатися, а отже і не може бути суб'єктом спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені у Закону України Про землеустрій .

Згідно зі ст. 22 Закону України Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким, чином проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може бути розроблений за ініціативою власника земельної ділянки.

У даному випадку до повноважень ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернігівській області належить погодження проекту землеустрою на земельну ділянку, а не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення права колективної власності, скасування державного акту на право колективної власності на землю та запису реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 27, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В.В. (перебуванням на лікарняному) повне рішення складено 27.02.2017.

Суддя В.В. Шморгун