Рішення

від 08.02.2017 по справі 927/1198/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 08 " лютого 2017 р. Справа № 9271198/16

Позивач: Остерська квартирно-експлуатаційна частина району, код ЄДРПОУ 07807645, вул. Ювілейна, 3, смт Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, і/н НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України, Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області вул. Соборності, 27, смт Козелець, Чернігівська область, 17000;

2. Деснянська селищна рада Козелецького району Чернігівської області вул. Ювілейна, 1-а, смт Десна, Козелецький район, Чернігівська область.

Предмет спору: про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ганенко О.В., довіреність № 2504 від 14.12.2015, представник

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 03.01.2017, представник.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з"явився,

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) не з"явився;

2) Мельник І.М., довіреність № 03-08/137 від 07.02.2017, представник

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Остерська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0200 га поблизу АДРЕСА_1 за 71 м на північний захід від АДРЕСА_3 та за 42 м на південь від бетонної огорожі смт Десна шляхом знесення збудованої на ній будівлі, і привести земельну ділянку у первинний стан.

Позов мотивовано тим, що під час обстеження території земель оборони, а саме в районі одноповерхового масиву смт Десна, було виявлено, що на даній території без належним чином оформлених документів на земельну ділянку, ФОП ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 0,0200 га збудовано капітальну споруду площею 200 кв. м., а тому, в порушення вимог ст. 98 Земельного кодексу України, земельна ділянка протиправно використовується ФОП ОСОБА_1 для власних потреб всупереч інтересам Міністерства оборони України та держави в цілому.

Ухвалою суду від 21.12.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.01.2017.

Ухвалою суду від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 08.02.2017 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України; в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області, Деснянську селищну раду Козелецького району Чернігівської області.

У судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Від представників сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України та третьої особи - 1 в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення № 1400604053651 від 31.01.2017, № 1400604053660 від 01.02.2017, які містяться у матеріалах справи.

Від третьої особи-1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки Відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача зазначив, що відповідно до пунктів 23, 28 Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483 Міністерством оборони доручено квартирно-експлуатаційним частинам здійснювати контроль за використанням і охороною земель. Повноваження щодо здійснення такого контролю у смт Десна покладено на Остерську КЕЧ району, яка є структурним підрозділом Міністерства оборони України та утримується за рахунок бюджетних коштів. Пунктами 4.2.1, 4.2.2 Положення про Остерську КЕЧ району передбачено, що на Остерську квартирно-експлуатаційну частину (району) покладається забезпечення військових частин (які входять до складу ЗС України, утримуються згідно із затвердженими встановленим чином штатами та (або) штатними розписами і фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань, які передбачені кошторисом Міністерства оборони України на квартирно-експлуатаційне забезпечення) фондами військового містечка, територією та надання земельних ділянок у порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України „Про використання земель оборони", розквартирування військових частин та облік фондів військових містечок і земельних ділянок згідно із затвердженими нормами розквартирування військових частин, а тому Остерська КЕЧ району є належним позивачам по справі.

Представник позивача також зазначив, що на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б № 044067 від 1978 року земельна ділянка військового містечка № 1 (сел. Десна Козелецького району Чернігівської області) відноситься до земель оборони і перебуває на праві постійного користування Остерської КЕЧ району. Також пояснив, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу у користування без згоди на те Міністра оборони України. Позивач не був обізнаний про існування договору оренди укладеного з відповідачем.

В своїх письмових та усних поясненнях представник відповідача зазначив, що рішенням виконкому Деснянської селищної ради № 44 від 25.04.2002 було надано згоду на передачу відповідачу земельної ділянки площею 60 кв.м. для розміщення павільйону, а 08.07.2004 відповідачу було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме магазину, загальною площею 60 кв. м. На даний час у відповідача в користуванні знаходиться земельна ділянка площею 200 кв.м, згідно укладеного з Деснянською селищною радою Козелецького району Чернігівської області договору оренди. 09.10.2007 між сторонами спору було укладено договір № 624 про постачання електричної енергії до магазину "Вікторія", таким чином позивач був обізнаний про наявність нерухомого майна та договору оренди, а тому вважає, що у суду є підстави для застосування позовної давності. При цьому, про застосування позовної давності відповідачем відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявлено не було.

Представник відповідача також пояснив, що відповідно до рішення Деснянської селищної ради № 85 від 20.09.2005 „Про включення земельних ділянок Остерської КЕЧ району до земель запасу Деснянської селищної ради" було розглянуто клопотання начальника Остерської КЕЧ району Кутова М.В. № 785 від 15.09.2005 про згоду на прийняття земельних ділянок загальною площею 0,02 га до земель запасу Деснянської селищної ради та задоволено його. Таким чином, саме Кутовим М.В., який є начальником Остерської КЕЧ району було подано клопотання ще в 2005 році про включення земельної ділянки, яка є предметом позову до земель запасу Деснянської селищної ради. Отже, з 20.09.2005 розпорядником земельної ділянки є Деснянська селищна рада Козелецького району Чернігівської області.

Також, представник відповідача зазначає, що Остерська КЕЧ району не є належним позивачем по справі, оскільки спірна земельна ділянка була передана до земель Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області.

Після дослідження нормативно правових актів (наказів, Положення) представник відповідача визнав наявність повноважень у Остерської КЕЧ району звертатись до суду та заявляти позовні вимоги та не підтримує відповідні доводи, як підставу відмови у позові.

Представник третьої особи-2 пояснила, що у 2002 році був розпочатий процес передачі земельної ділянки з земель Міністерства Оборони України до земель запасу Деснянської селищної ради, про що свідчить карточка посадки магазину ( розміром 10*6 м), датована 20.03.2002, погоджена головою виконавчого комітету Деснянської селищної ради. У 2006 році начальником Остерської квартирно-експлуатаційної частини району було подано клопотання до начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційної управління Міністерства оборони України щодо передачі спірної земельної ділянки до земель Деснянської селищної ради, у зв'язку з тим, що відповідна земельна ділянка не має цінності для Міністерства Оборони України. Згідно листа від 27.10.2008 р. № 3-7/351 головою Деснянської селищної ради надано попередню згоду на прийняття земельної ділянки площею 0,0200 га із земель Міністерства оборони України військового містечка № 1 смт. Десна Козелецького району Чернігівської області в районі одноповерхового масиву до земель запасу Деснянської селищної ради.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши надані сторонами докази, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія Б № 044067 від 1978 року земельну ділянку площею 21084 га (смт. Десна Козелецького району Чернігівської області) передано на праві постійного користування Червонопрапорному Київському військовому округу, правонаступником якого на теперішній час відповідно до покладених на нього повноважень є позивач.

Рішенням виконавчого комітету Деснянської селищної ради № 44 від 25.04.2002 було надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на оренду на 5 років частини спірної земельної ділянки площею 60 кв.м. для розміщення павільйону.

Перед цим, 20.03.2002 начальником Остерської КЕЧ було погоджено карточку посадки магазину при його будівництві ФОП ОСОБА_1 на території спірної земельної ділянки.

Виконавчим комітетом Деснянської селищної ради 08.07.2004 на підставі Розпорядження від 12.09.2002 № 25 ФОП ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, павільйон, загальною площею 60,0 кв.м., який розміщено на спірній земельній ділянці.

Рішенням Деснянської селищної ради № 85 від 20.09.2005 "Про включення земельних ділянок Остерської КЕЧ району до земель запасу Деснянської селищної ради" було розглянуто клопотання начальника Остерської КЕЧ району Кнутова М.В. № 785 від 15.09.2005 про згоду на прийняття земельних ділянок загальною площею 0,02 га до земель запасу Деснянської селищної ради та задоволено його.

09.10.2007 між Остерською КЕЧ району та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 62 Ч про постачання електричної енергії до магазину „Вікторія".

Відповідно до листа № 3-7/351 від 27.10.2008 селищного голови до начальника Остерської КЕЧ району надано попередню згоду на прийняття спірної земельної ділянки площею 0,0200 га із земель Міністерства Оборони України військового містечка № 1 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області в районі одноповерхового масиву до земель запасу Деснянської селищної ради.

02.12.2016 комісією у складі працівників Остерської КЕЧ був складений акт перевірки належного утримання та раціонального використання земель Міністерства оборони смт. Десна, затвердженого начальником Остерської КЕЧ району, в якому зазначено, що на території військового містечка № 1 смт. Десна поблизу: за 42 м на південь від бетонної огорожі смт.Десна та за 71 м на північний захід від будинку АДРЕСА_3 без належних оформлених документів на земельну ділянку збудована капітальна споруда площею 200 кв.м. Ця споруда використовується як магазин та кафе під назвою "Вікторія", власником якого є ФОП ОСОБА_1

На підтвердження права користування спірною земельною ділянкою на момент подання позову відповідачем та третьою особою-2 надано договір оренди землі від 29.01.2016, укладений між Деснянською селищною радою та ФОП ОСОБА_1, строком на один рік, об'єктом якого є спірна земельна ділянка площею 0,0200 га.

Крім того, як докази права користування надані договори оренди спірної земельної ділянки, укладені між Деснянською селищною радою Козелецького району Чернігівської області та ФОП ОСОБА_1, від 07.01.2012, 07.01.2013 та 10.01.2014, доказів права користування за інший період суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.392 Цивільного кодексу України Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п.2 ст. 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати або у державній, або у комунальній власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 6.2 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду

Відповідно до п. 23, 28 Положення про порядок надання і користування земельних ділянок для потреб ЗС України" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483, Міністерством оборони України доручено квартирно-експлуатаційним частинам здійснювати контроль за використанням і охороною земель. Повноваження щодо здійснення такого контролю у сел. Десна покладено на Остерську КЕЧ району, яка структурним підрозділом Міністерства оборони України та утримується за рахунок бюджетних коштів.

Остерська КЕЧ району діє на підставі Положення про Остерську квартирно-експлуатаційну частину (району), затвердженої начальником Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.2 Положення про Остерську КЕЧ району передбачено, що на Остерську квартирно-експлуатаційну частину (району) покладається забезпечення військових частин (які входять до складу ЗС України, утримуються згідно із затвердженими встановленим чином штатами та (або) штатними розписами і фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань, які передбачені кошторисом Міністерства оборони України на квартирно-експлуатаційне забезпечення) фондами військового містечка, територією та надання земельних ділянок у порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України „Про використання земель оборони", розквартирування військових частин та облік фондів військових містечок і земельних ділянок згідно із затвердженими нормами розквартирування військових частин.

Отже, Остерська КЕЧ району є уповноваженою особою представляти інтереси Міністерства оборони України, щодо спірної земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням положень Земельного кодексу України, зміст терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" розкрито у Законі України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача на підставі Договору оренди землі, укладеного 29.01.2016 між Деснянською селищною радою Козелецького району Чернігівської області та ФОП ОСОБА_1, тобто за наявності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, підстави позову у виді самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, факт погодження позивачем будівництва павільону на спірній земельній ділянці та факт постачання до цього павільону електроенергії позивачем при одночасному оформленні взаємовідносин між позивачем та Деснянською селищною радою Козелецького району Чернігівської області щодо передачі саме спірної земельної ділянки до земель запасу Деснянської селищної ради, свідчать про обізнаність позивача щодо наявності відповідних орендних взаємовідносин між відповідачем та Деснянською селищною радою.

Питання щодо правомірності чи неправомірності рішень і дій Деснянської селищної ради стосовно виділення відповідачу спірної земельної ділянки та укладених договорів оренди землі не стосуються предмету та підстав позову, а тому не є предметом дослідження у цій справі.

При цьому, суд зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, у разі якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 377, 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у набувача. Такі висновки зроблені Верховним Судом України у справах № 6-53цс12, № 6-95цс13, № 6-348цс15.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 27, 32-36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Шморгуна В.В. (перебування на лікарняному) повне рішення складено 27.02.2017.

Суддя В.В. Шморгун