Постанова
від 21.02.2017 по справі 914/2530/15
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 914/2530/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1, 2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вих № 02-3-1444 від 13.10.2016

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 (суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2530/15

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта", м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРО", с. Давидів Пустомитівського району Львівської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольги Петрівни, м. Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта", м. Львів

до відповідача : Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРО", с. Давидів Пустомитівського району Львівської області

про визнання недійсними договорів іпотеки

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ "Компанія-Юта", в якій просив:

- в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" (79024, м.Львів, вул.Молочна, буд.15а, код ЄДРПОУ 31215052) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р. в розмірі 5 770 630,37 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 3 500 000,00 грн., сума заборгованості по процентам - 1 415 307,42 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 644 095,89 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 146 890,50 грн., 3% річних від простроченого кредиту - 52 643,84 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 11 692,72 грн. звернути стягнення за іпотечним договором від 29.112011р., що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., зареєстрованим за реєстровим номером №5179, а саме на: адміністративний корпус літ."А-2", загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта";

- визнати за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) право власності на наступне майно: адміністративний корпус літ."А-2", загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки проведеної суб'єктом оціночної діяльності;

- в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" (79024, м.Львів, вул.Молочна, буд.15а, код ЄДРПОУ 31215052) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р. в розмірі 5 770 630,37 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 3 500 000,00 грн., сума заборгованості по процентам - 1 415 307,42 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 644 095,89 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 146 890,50 грн., 3% річних від простроченого кредиту - 52 643,84 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 11 692,72 грн. звернути стягнення за іпотечним договором від 12.10.2012р., що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., зареєстрованим за реєстровим номером №3904, а саме на: складські приміщення літ."Б-2", загальною площею 2 110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта";

- визнати за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) право власності на наступне майно: складські приміщення літ."Б-2", загальною площею 2 110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

При прийнятті позовної заяви до провадження, місцевим господарським судом допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Ліро .

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Ліро" умов кредитного договору.

13 серпня 2015 року ТОВ Компанія-Юта подано зустрічний позов, в якому такий просив визнати недійсними договори іпотеки від 29.11.2011 та 12.10.2012.

Зустрічна позовна заява мотивована перевищенням повноважень директором ТОВ Компанія-Юта при підписанні договорів іпотеки та додаткових договорів до нього та відсутністю належним чином оформленого рішення загальних зборів товариства про схвалення спірних іпотечних договорів, отже наявні підстави для визнання їх недійсними.

Вказана зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Також, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - приватного нотаріуса Новосад Ольгу Петрівну.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Місцевий господарський суд при відмові в задоволенні первісних позовних вимог, з посиланням на постанови Верхового Суду України, виходив, зокрема з того, що такий спосіб захисту, як звернення стягнення за іпотечним договором шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, не відповідає положенням законодавства, оскільки при передачі нерухомого майна в іпотеку, право власності у іпотекодержателя на іпотечне майно не виникає, і іпотечне майно залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, який лише обмежений у праві розпоряджатися майном.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд зазначив, що на момент укладення договорів іпотеки директор ТОВ "Компанія-Юта" діяв в межах повноважень, наданих йому рішеннями зборів учасників товариства та статутом. Вказані рішення учасників товарисва на момент укладення договорів іпотеки були чинними та не визнані недійсними у судовому порядку, а тому директор в силу п. 6.12.8. статуту товариства виконував рішення загальних зборів, які були чинними на день укладення та підписання договорів іпотеки. Окрім того, вказав, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове судове рішення, яким його задоволити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Отже, зазначає, що такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, не суперечить положенням законодавства.

В дане судове засідання учасники судового процесу явку повноважних представників не забезпечили. Однак, від представник банку Толкачова О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, з огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, скаржником не подано доказів неможливості заміни представника Толкачова О.І. іншим представником, зокрема, ОСОБА_3, чинна довіреність якої міститься в матеріалах справи, закінченням двохмісячного строку розгляду спору, підстави для задоволення клопотання скаржника відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/2530/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2011 Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №699000031818009, відповідно до п. 1.1 якого кредитор відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 1 100 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про її надання в рамках цього договору.

Згідно з п. 1.5. кредитного договору, призначення кредиту: придбання непродовольчих товарів, побутової хімії та проведення іншої операційної діяльності.

Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 17 % річних. Договором № 3 від 27.03.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №699000031818009 від 29.11.2011 сторони дійшли згоди, що починаючи з 27.03.2013 проценти за користування кредитом сплачуються позичальником із розрахунку 21% річних.

У пункті 1.8. кредитного договору зазначено, що у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, у день укладення цього договору укладаються наступні договори забезпечення: нежитлові приміщення-адміністративної триповерхової будівлі загальною площею 500,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-ЮТА із заставною вартістю 2 500 000,00 грн.

Договором № 2 від 12.10.2012 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №699000031818009 від 29.11.2011 сторони дійшли згоди, що у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальник у день укладення цього договору укладає: договір іпотеки складських приміщень літ. "Б-2", - двоповерхової будівлі та підвалу загальною площею: 2110,60 кв.м. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-ЮТА.

Відповідно до п.3.1. договору перегляд кредитного ліміту здійснюється кредитором починаючи з 15.11.2012. На час першого перегляду кредитного ліміту заборгованість позичальника за кредитною лінією не може перевищувати 770 000, 00 грн. Наступна дата перегляду кредитного ліміту та сума обов'язкового погашення встановлюється сторонами в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору за випадків, що зазначені цим договором, зокрема у п.3.5.2.

Надалі сторонами було укладено ряд додаткових договорів, якими за взаємною згодою сторін частково змінювались умови кредитного договору. Зокрема, договором №5 від 15.11.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №699000031818009 від 29.11.2011 сторони погодили, що починаючи з 15.11.2013 позичальнику встановлюється кредитний ліміт в розмірі 3 500 000, 00 грн. Вказаним договором про внесення змін до основного договору сторони також узгодили графік погашення кредиту.

Порядок надання та повернення кредиту, сплати процентів та комісій передбачено розділом 2 кредитного договору. Умови забезпечення кредиту викладено сторонами у розділі 5 кредитного договору. Розділом 4 кредитного договору визначено права та обов'язки сторін.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.2. кредитного договору в разі неможливості повернення заборгованості за цим договором та відсутності грошових коштів на рахунках позичальника, повернення заборгованості кредитору здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, установленому діючим законодавством України та укладеними договорами забезпечення.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.11.2011 та 12.10.2012 Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (надалі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" (надалі - іпотекодавець) укладено договори іпотеки.

Відповідно до 1.1. іпотечних договорів, ці договори забезпечує виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011 з будь-якими змінами та доповненями до нього, що укладені та можуть бути укладені в подальшому.

Згідно з іпотечним договором від 29.11.2011 іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: адміністративний корпус літ."А-2", загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За іпотечним договором від 12.10.2012 іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: складські приміщення літ."Б-2", загальною площею 2 110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.12. договорів іпотеки, іпотекодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки у випадках, встановлених Законом України "Про іпотеку" та/або неналежного виконання позичальником кредитного договору, якщо кредит не буде погашений у термін, визначений кредитним договором, не сплачені в термін проценти та комісії (або її частина), штрафні санкції і витрати, пов'язані з його виконанням.

Згідно з пунктами 2.15. договорів іпотеки, у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором або від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому розділом V Закону України "Про іпотеку". У такому випадку, у разі відсутності домовленості між іпотекодержателем та іпотекодавцем щодо вартості предмета іпотеки, його оцінка визначається на дату укладення договору купівлі-продажу оцінщиком, якого самостійно обирає іпотекодержатель, при цьому витрати по здійсненню оцінки покладаються на іпотекодавця або задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Якщо сума одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна іпотекодавця (та/або позичальника).

Пунктом 5.1. договорів іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання воно не буде виконано повністю, у випадку порушення графіку погашення суми кредиту (частини кредиту) та/або у разі несплати процентів (частини процентів), комісій (частини комісій) відповідно до умов кредитного договору. При цьому іпотекодержатель має право звернути стягнення на весь предмет іпотеки, за своїм розсудом, та задовольнити за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі усі вимоги, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.5.3. договорів іпотеки, у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником умов кредитного договору або у разі невиконання іпотекодавцем цього договору, іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку" та іншими нормами чинного законодавства України.

Згідно з п.5.4. договорів іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки також у разі невиконання або неналежного виконання позичальником в строк, встановлений кредитним договором обов'язку достроково повернути кредит та виконати інші зобов'язання за кредитним договором згідно з умовами та в порядку, передбаченому вказаним кредитним договором.

Пунктом 5.7. договорів іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення за вибором іптекодержателя відбувається:

- за згодою сторін договору;

- за виконавчим написом нотаріуса, який вчинюється за рахунок іпотекодавця;

- за рішенням суду;

- за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку згідно з умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом:

1) переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель письмово повідомляє іптекодавця, з дотриманням вимог, установлених ст.37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності;

2) продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, до вищевказаних договорів іпотеки між іпотекодавцем та іпотекодержателем було укладено договори про внесення змін до договорів іпотеки.

Пунктом 2.10. договорів іпотеки встановлено, що іпотекодержатель може відступити права за цими договорами третій особі без отримання згоди іпотекодавця. Іпотекодержатель у такому випадку зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цими договорами і права вимоги за основним зобовязанням.

Надалі, 02.12.2013 Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (надалі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого продавець продав (відступив) права вимоги та передав їх покупцю, а покупець купив права вимоги Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011 та договорам забезпечення.

Так, згідно п.1.1. договору купівлі-продажу прав вимоги, "права вимоги" означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Як стверджує позивач за первісним позовом, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" було надано кредит відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього, однак позичальник умов договору щодо повернення кредиту та процентів належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 3 500 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом та 1 415 307,42 грн. - сума заборгованості по процентам.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору боржнику було нараховано 644 095, 89 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 146 890, 50 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів.

Крім того, боржнику на підставі ч.2 ст.625 ЦК України було нараховано 3% річних від простроченого кредиту в розмірі 52 643,84 грн. та 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 11 692,72 грн.

Таким чином, як стверджує позивач загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011 становить 5 770 630,37 грн.

Отже, позивач, який набув право вимоги до відповідача, просить в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки по іпотечних договорах шляхом визнання за ним права власності на майно.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" кредитних коштів підтверджується наступними меморіальними ордерами: №143888 від 30.11.2011 на суму 1 100 000, 00 грн, №74339 від 12.10.2012 на суму 2 000 000, 00 грн., №85071 від 16.08.2012 на суму 400 000, 00 грн, №82183 від 15.11.2013 на суму 700 000, 00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" свої обов'язки з погашення кредиту не виконувало належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із поданого позивачем розрахунку розміру позовних вимог вбачається що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРО" за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011 становить 5 770 630, 37 грн, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 3 500 000,00 грн., сума заборгованості по процентам - 1 415 307, 42 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 644 095, 89 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 146 890, 50 грн, 3% річних від простроченого кредиту - 52 643, 84 грн, 3% річних від суми прострочених процентів - 11 692, 72 грн.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем та третьою особою не спростовано наявність у позичальника вказаної заборгованості, докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.7.2. кредитного договору в разі неможливості повернення заборгованості за цим договором та відсутності грошових коштів на рахунках позичальника, повернення заборгованості кредитору здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, установленому діючим законодавством України та укладеними договорами забезпечення.

У пункті 1.8. кредитного договору зазначено, що у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, у день укладення цього договору укладаються наступні договори забезпечення: нежитлові приміщення-адміністративної триповерхової будівлі загальною площею 500,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-ЮТА із заставною вартістю 2 500 000, 00 грн.

Договором № 2 від 12.10.2012 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №699000031818009 від 29.11.2011 сторони дійшли згоди, що у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальник у день укладення цього договору укладає: договір іпотеки складських приміщень літ. "Б-2", - двоповерхової будівлі та підвалу загальною площею: 2110,60 кв.м. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія-ЮТА.

Як вказувалось вище, банком та відповідачем укладено іпотечні договори на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з положеннями ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.5.7. договорів іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення за вибором іптекодержателя відбувається, зокрема за рішенням суду.

Частиною 2 ст. ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Дана норма також стосується визнання права власності на майно.

Відтак, позивач використав своє право за звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, що передбачено умовами договору та не заборонено законом і обрав спосіб захисту - визнання за ним права власності на предмет іпотеки, як це вбачається з предмету та підстав позову.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону (ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку").

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду визначений у ст. 39 Закону України "Про іпотеку". Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Статтею 38 Закону, визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. У частині 2 ст. 9 Закону зазначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, при передачі нерухомого майна в іпотеку, право власності у іпотекодержателя на іпотечне майно не виникає, і іпотечне майно залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, який лише обмежений у праві розпоряджатися майном.

Згідно пунктів 2.15. договорів іпотеки, у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором або від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому розділом V Закону України "Про іпотеку".

У пункті 5.7. договорів іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення може бути здійснено в позасудовому порядку згідно з умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель письмово повідомляє іптекодавця, з дотриманням вимог, установлених ст.37 Закону України "Про іпотеку". Слід зазначити, що отримання згоди від іпотекодавця на перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки умовами договорів не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13).

Аналізуючи вищенаведене, суд звертає увагу, що визнання права власності на майно за позивачем можливе у випадку, якщо таке майно було набуте позивачем раніше на законних підставах, і позивач у такий спосіб вимагає підтвердити право власності на майно, оскільки відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (договорів іпотеки), або за рішенням суду, якщо такий спосіб передбачено договором, і про це йдеться у постановах Верховного Суду України, що наведені вище. Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки можливе або шляхом передачі іпотекодержателю у власність предмета іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, якщо такий спосіб передбачено договором, або шляхом переведення іпотекодержателем на себе право власності на предмет іпотеки на підставі договору, як це передбачено п.п. 2.15. та 5.7. договорів іпотеки.

Відтак, враховуючи підстави позову та умови договору, такий спосіб захисту як звернення стягнення за іпотечним договором шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не відповідає положенням законодавства, оскільки, як встановлено вище, при передачі нерухомого майна в іпотеку, право власності у іпотекодержателя на іпотечне майно не виникає, і іпотечне майно залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, який лише обмежений у праві розпоряджатися майном, а відтак підстави для визнання права власності на іпотечне майно за рішенням суду відсутні.

Слід також зазначити, що відповідач в судові засідання апеляційної інстанції явку повноваженого представника жодного разу не забезпечив. А матеріали справи не містять заперечень іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на відмову в позові за його безпідставністю.

Щодо зустрічної позовної заяви, слід зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що вищезазначені договори іпотеки та усі додаткові договори до них були підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" директором ОСОБА_4 з перевищенням повноважень наданих статутом товариства. Іпотечні договори стосуються передачі в заставу нерухомого майна, яке належить ТОВ "Компанія-Юта", а тому їх укладення відноситься до повноважень загальних зборів товариства.

Так, ОСОБА_4 була призначена на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом загальних зборів №45 від 13.07.2009. На момент підписання спірних договорів іпотеки та додатків до них, директор діяв на підставі Статуту ТОВ "Компанія-Юта" затвердженого зборами учасників 27.06.2002, зареєстрованого відділом реєстрації та ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 01.07.2002, № запису 15998.

Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи позов посилається на наступні положення статуту товариства.

Відповідно до п.6.1.1. вказаного статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта", управління товариством здійснюється зборами учасників та директором.

Пунктом 6.12.7. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" передбачено, що директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм до компетенції директора. Пунктом 6.12.8. статуту передбачено, що директор підзвітний зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Директор не вправі приймати рішення, які є обов'язковими для зборів учасників товариства.

Відповідно до п.6.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" до компетенції зборів учасників товариства відноситься, зокрема, прийняття рішення про відчуження та заставу нерухомого майна, яке належить товариству.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договори іпотеки та усі додаткові договори до них були підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" директором ОСОБА_4 з перевищенням повноважень наданих статутом товариства, також відсутнє належним чином оформлене рішення загальних зборів товариства про схвалення спірних іпотечних договорів, а тому, відповідно, існують підстави для задоволення зустрічного позову та визнання недійсними договорів іпотеки.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта", що оформлене протоколом №56 від 27.10.2011, вирішено виступити майновим поручителем за кредитом ТзОВ "ЛІРО" в сумі 1 100 000, 00 грн в АТ "Астра Банк" та надати в заставу комерційну нерухомість - адмінкорпус А-2 загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та уповноважено директора ОСОБА_4 підписати необхідні договори.

Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта", що оформлене протоколом №60 від 17.09.2012, вирішено виступити майновим поручителем за кредитом ТзОВ "ЛІРО" в сумі 5 000 000, 00 грн в АТ "Астра Банк" та надати в заставу комерційну нерухомість - адмінкорпус А-2 загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також складське приміщення (літ.Б-2) площею 2 110, 6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та уповноважено директора ОСОБА_4 підписати необхідні договори.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Компанія-Юта", оформленого протоколом № 58 від 20.07.2012, прийнято рішення залишити в заставі комерційну нерухомість - адмінкорпус А-2 загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Компанія-Юта", оформленого протоколом № 63 від 25.03.2013, прийнято рішення про необхідність внесення змін в іпотечний договір від 29.11.2011 реєстр №5179 та іпотечний договір від 12.10.2012 реєстр № 3904 та уповноважено директора ОСОБА_4 підписати необхідні договори.

У додаткових поясненнях позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "Компанія-Юта" заперечує будь-яке схвалення іпотечних договорів. Як зазначає позивач, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі № 914/2978/15 визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Компанія-Юта" оформлених протоколами №56 від 27.10.2011, №60 від 17.09.2012, №58 від 20.07.2012, № 63 від 25.03.2013. Вказана постанова залишена без змін Вищим господарським судом України.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що визнані судом недійсними рішення загальних зборів товариства не створюють будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У пункті 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до п. 6.12.9. Статуту, директор діє від імені товариства, має право без доручення виконувати наступні дії, зокрема, укладати та підписувати на Україні та за її межами договори (угоди, зовнішньоекономічні контракти), доручати іншим особам їх укладення та/або підписання, виконувати такі угоди.

Відтак, статутом ТОВ "Компанія-Юта" право на укладення директором договорів не обмежено, і зокрема щодо суми.

Однак, позивач за зустрічним позовом звертає увагу на п.6.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" в якому зазначено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься, зокрема, прийняття рішення про відчуження та заставу нерухомого майна, яке належить товариству.

Слід зазначити, що відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження.

Як зазначено у абзаці 4 п.3.5. вищенаведеної постанови, визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів.

Отже на момент укладення договорів іпотеки, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" ОСОБА_4 діяв в межах повноважень, наданих йому рішеннями зборів учасників товариства та статутом. Вказані рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Юта" на момент укладення договорів іпотеки були чинними та не визнані недійсними у судовому порядку, а тому директор в силу п. 6.12.8. статуту товариства виконував рішення загальних зборів, які були чинними на день укладення та підписання договорів іпотеки. Тому, як вбачається положень п.3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо директор ТОВ "Компанія-Юта" ОСОБА_4 уклав договір без перевищення наданих йому повноважень, сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Окрім того, слід зазначити що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, тому скасування рішенням господарського суду рішень загальних зборів, предметом розгляду якого був корпоративний спір між учасником і Товариством, не може бути підставою для визнання недійсним цивільного договору укладеного з Банком, який не є суб'єктом корпоративних відносин (Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 06.05.2011 у справі N 4/105-10).

Тобто, відносини між банком і товариством засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду, яким рішення зборів визнано недійсним, не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин. Разом з тим, за таких обставин банк не знав і не міг знати на момент укладення договору про порушення під час скликання та проведення загальних зборів, і позивачем за зустрічним позовом не доведено інше, водночас рішення зборів, враховуючи п.3.3. статуту, прийнято 2/3 голосів тощо.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності перевищення повноважень директором ТОВ "Компанія-Юта" в момент укладення договорів іпотеки від 19.11.2011 та 12.10.2012.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували правомірність та підставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/2530/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 27.02.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.02.2017
Оприлюднено01.03.2017
Номер документу64979078
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2530/15

Ухвала від 01.10.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 25.09.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 13.08.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 03.09.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 16.04.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 12.04.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 22.03.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 28.02.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 17.10.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 26.09.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні