Постанова

від 15.11.2016 по справі 810/2335/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року 810/2335/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Переяслав - Хмельницьке відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у вигляді середнього заробітку,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1 або Переяслав - Хмельницька ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 2 або Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), Переяслав - Хмельницьке відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - третя особа або Переяслав - Хмельницьке відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- визнати наказ від 29.06.2016 №24-о протизаконним та скасувати Наказ №24-о від 29.06.2016 Голови комісії з реорганізацій Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1, у зв'язку із скороченням штату, за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;

- стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області суму середнього заробітка за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 по день винисення рішення по справі судом першої інстанції, без урахування обов'язкових податків та зборів, виходячи з розміру середнього заробітку Позивача;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області;

- звернути до негайного виконання постанови суду, в частині стягнення з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1, суму середнього заробітка, за час вимушеного прогулу, в межах одного місяца, без урахування обов'язкових податків та зборів;

- зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати пропозиції ОСОБА_1, щодо заняття вакантної посади, з подальшим оформленням працевлаштування на запропонованій посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач займав посаду заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Наказом №24-о від 29.06.2016 позивача звільнено із займаної посади у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач наголошує, що його звільнення відбулося 29.06.2016 під час знаходження на лікарняному (листок непрацездатності серія НОМЕР_2 за період 21.06.2016 по 01.07.2016).

Протиправність оскаржуваного наказу від 29.06.2016 про звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП вбачається з обставини і виходячи з того, що фактично відбувалася не ліквідація, а реорганізація Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зміни в організації виробництва і праці, а тому така підстава для звільнення працівників, як п. 1 частини 1 ст. 40 КЗпП в даному відсутня.

Представник відповідача через службу діловодства суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що після реорганізації, згідно з організаційної структури та штатного розпису в Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відсутній структурний підрозділ податкового аудиту. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України всіх працівників персонально попереджено про наступне вивільнення. Зазначає, що позивач не повідомив відповідача, що він знаходився на лікарняному у день видання наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №24-о від 29.06.2016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2335/16 та призначено справу до судового розгляду.

15 листопада 2016 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1, 2 та третьої сторони по справі питання про розгляд справи в письмовому провадженні поклав на розсуд суду.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 згідно з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 15.01.2016 призначений на посаду заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.11-13).

З метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Мінстрів України Деяки питання територіальних органів ДФС від 04.11.2015 №892, керуючись п.7 Положення про ДФС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, на виконання вимог наказу ДФС України Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Київській області від 18.02.2016 №143 та відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київської області Про реорганізацію Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2016 №62 розпочалася реорганізація даного органу шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

22.02.2016 Головою комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнята Звітність Інформація про за планове масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с. 63)

04.04.2016 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 04.06.2016 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, про що свідчить підпис позивача на Попередженні про наступне вивільнення (а.с. 64).

Наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №30-В від 26.05.2016 ОСОБА_1 надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки терміном 14 календарних днів з 04 червня 2016 року по 17 червня 2016 року (включно) за період роботи з 21.03.2016 по 20.03.2017 та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення.

10.06.2016 позивачу виданий листок непрацездатності серії АДА №702603 в якому зазначено, що з 27.05.2016 по 10.06.2016 він перебував на лікарняному (а.с. 65).

У зв'язу з чим, Наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №35-В від 21.06.2016 ОСОБА_1 продовжено строк відпустки терміном 7 календарних днів з 21 червня 2016 року по 27 червня 2016 року (включно) у зв'язку з хворобою.

29.06.2016 відповідно до Витягу з наказу Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 №24-о від 29.06.2016 ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу податкового аудити Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у зв'язку із скороченням штату працівників згідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

26.06.2016 відповідно до Витягу із журналу обліку та видачі трудових книжок позивачу під особистий підпис видана трудова книжка (а.с.62).

Окрім того, 29.06.2016 позивачем при звільненні подана Декларація про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2016 рік (а.с. 57-61).

На підтвердження перебування ОСОБА_1 під час звільнення на лікарняному, а саме з 21.06.2016 по 25.06.2016 та з 26.06.2016 по 30.06.2016 позивачем наданий листок непрацездатності серії НОМЕР_2 виданий 21.06.2016 (а.с. 10), оригінал наданий суду до огляду.

На підтвердження твердження відповідача щодо відсутності відповідного структурного підрозділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області після реорганізації органу надано: Організаційну структуру Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як Додаток до наказу Броварської ОДПІ №155 від 25.03.2016 (а.с. 66-67), Перелік змін №1 до структури Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській, який затверджений Головою Державної фіскальної служби України від 22.01.2015 (а.с.68-69), Перелік змін №3 до структури Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській, який затверджений Головою Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 (а.с. 70).

Матеріали справи містять заяву (клопотання) позивача з проханням надати Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області копію наказу №24-о від 29.06.2016, яка згідно відмітки отримана відповідачем 18.07.2016 (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 36 КЗпП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частини 1 та 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобовязані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Отже, лише скорочення чисельності чи штату працівників під час проведення реорганізації установи, що поєднується з неможливістю переведення працівника за його згодою на іншу роботу, є підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП.

Такі висновки повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що була неодноразово висловлена у постановах від 17.10.2011 (справа № 2а-237а11), від.10.2014 (справа №21-484а14), від 19.01.2016 (справа №21-2225а15), відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

В листі Вищого адміністративного суду України № 753/11/13-10 від 26.05.2010 Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби наголошено, що розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади у зв'язку з ліквідацією публічної установи, суди повинні з'ясувати, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 КЗпП.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача попереджено про наступне вивільнення у встановлений законом строк (а.с. 64), після затвердження наказом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській обласі №155 від 25.03.2016 організаційної структури даної установи (а.с. 66-67).

Окрім того, матеріалами підтверджується, що згідно організаційної структури та штатного розпису, затвердженого наказом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №155 від 25.03.2016 в Переяслав-Хмельницькому відділенні відсутній структурний підрозділ податкового аудиту, де працював позивач.

Разом з тим, суд приймає твердження позивача, що на час належного попередження про звільнення його з роботи, йому не пропонувалось будь-яка інша вакантна посада.

Матеріали справи не підтверджена відсутність у відповідача, на час належного попередження позивача про звільнення з роботи, вакантних посад та докази того, що від запропонованих вакантних посад позивач відмовився. Так, судом витребувано особову справу ОСОБА_1 під час огляду якої не встановлено наявності надання пропозицій позивачу для зайняття вакантних посад та відмови позивача від наданих пропозицій.

Жодних доказів про невідповідність кваліфікації позивача вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками посаді, яку займав позивач, та доказів вжиття заходів щодо переведення його на такі вакантні посади, відповідач під час розгляду справи не надав.

Як зазначено вже раніше, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи. Тобто власник або уповноважений ним орган вживає заходів до переведення працівника за його згодою на посаду, що відповідає його кваліфікації, а за відсутності такої посади - на іншу роботу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 01.10.2013 (справа № 21-319а13), від 10.03.2015 (справа № 21-52а15).

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З огляду на наведене суд зазначає, що не допускається розірвання трудових відносин, в даному випадку припинення публічної служби, в період тимчасової непрацездатності особи.

Аналогічна правова позиція викладена в абзаці 2 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9, де зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Як видно з матеріалів справи, звільнення позивача відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 №24-о від 29.06.2016 відбулося у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав позивача.

Посилання на те, що відповідач не мав інформації про перебування позивача на лікарняному судом визнається необґрунтованим.

У зв'язку з чим, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 №24-о від 29.06.2016 в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи питання поновлення позивача на роботі, суд виходив з наступного.

З метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Мінстрів України Деяки питання територіальниї органів ДФС від 04.11.2015 №892, керуючись п.7 Положення про ДФС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, на виконання вимог наказу ДФС України Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Київській області від 18.02.2016 №143 та відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київської області Про реорганізацію Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2016 №62 розпочалася реорганізація Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Згідно з відомостями безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ ДФС у Київській області перебуває в процесі припинення, про що до Реєстру 22.02.2016 внесено запис.

Отже, на момент розгляду справи судом Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не ліквідовано, у зв'язку з чим, та на підставі вищезазначено, позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що у тому випадку, якщо посада, яку обіймав незаконно звільнений працівник скорочена, для забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов'язаний поновити працівника на рівнозначну посаду або внести відповідні зміни до штатного розпису і повернути скорочену посаду. Якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник, запропонувавши незаконно звільненому працівнику рівнозначну посаду.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Отже, ключовим при визначенні рівнозначної посади є коло посадових обов'язків, що за нею закріплені.

Тому, суд вважає, що рівнозначною посадою для цілей застосування частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України є, насамперед, та посада, що за колом функціональних (посадових) обов'язків найбільш повно відповідає посаді, з якої було незаконно звільнено особу.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати пропозиції ОСОБА_1, щодо заняття вакантної посади, з подальшим оформленням працевлаштування на запропонованій посаді суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 (справа 6-40цс15), власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП, щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Однак як встановлено раніше, відповідач - Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області зазначені зобов'язання не виконала, відповідно порушила трудові гарантії позивача, як працівника.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що позивача звільнено незаконно та зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Зазначено, що якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник, запропонувавши незаконно звільненому працівнику рівнозначну посаду.

Разом з тим встановлено, що на момент розгляду справи судом Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не ліквідовано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області суму середнього заробітка, за час вимушеного прогулу, за період з 30.06.2016 по день винисення рішення по справі судом першої інстанції, без урахування обов'язкових податків та зборів, виходячи з розміру середнього заробітку позивача суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с. 84) загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з квітень 2016 року по травень 2016 року становить 7 164,26 грн., у тому числі за квітень 2016 року (основний оклад, надбавка за спец. знання, надбавка за вислуги держслужбовця, надбавка за високі досягнення, премія щомісячна) - 3 653,72 грн., за травень 2016 року (основний оклад, надбавка за спец. знання, надбавка за вислуги держслужбовця, надбавка за високі досягнення, премія щомісячна) - 3 510,54 грн.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік кількість робочих днів за квітень 2016 року складає 21 день, за травень 2016 року - 19 день, загалом 40 робочих днів.

Таким чином, при розрахунку середньоденної заробітної плати шляхом ділення заробітної плати за останні два місця роботи на число відпрацьованих позивачем робочих днів за цей період (40) середньоденне грошове забезпечення позивача становить 179,11 грн. (7 164,26 грн./40).

Враховуючи те, що позивача звільнено з посади з 29.06.2016 та відповідно, що згідно довідки серії НОМЕР_2 від 21.06.2016 позивач 29.06.2016 та 30.06.2016 перебував на лікарняному, стати до роботи в довідці зазначено з 1 липня 2016 року (а.с. 10), кількість не відпрацьованих ним робочих днів з 01.07.2016 по день ухвалення судового рішення - 15.11.2016 становить 96 днів.

Отже, вищезазначені показники середньоденної заробітної плати та загальної кількості робочих днів мають бути враховані при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу 96*179,11 =17 194,56 грн.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17 194,56 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 8 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1статті 70 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п.п. 2, 3 частини 1 ст. 256 КАСУ негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області та в частині стягнення з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області на користь ОСОБА_1, суму середнього заробітка, за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 3 582,2 грн. допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 69-71, 91, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 №24-о від 29.06.2016 в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Стягнути з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області (ідентифікаційний код 39477413) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2016 по 15.11.2016 у розмірі 17 194,56 грн. (сімнадцять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 56 копійок) без урахування обов'язкових податків та зборів.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області (ідентифікаційний код 39477413) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 3 582,20 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 20 копійок) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова