Ухвала

від 24.05.2017 по справі 810/2335/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2335/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Костюк Л.О.

за участю секретаря судового засідання Грабовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування наказу, поновлення на посаді, відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у вигляді середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Переяслав - Хмельницьке відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- визнати наказ від 29.06.2016 року №24-о протизаконним та скасувати Наказ №24-о від 29.06.2016 року Голови комісії з реорганізацій Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_4, у зв'язку із скороченням штату, за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;

- стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 по день винесення рішення по справі судом першої інстанції, без урахування обов'язкових податків та зборів, виходячи з розміру середнього заробітку Позивача;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області;

- звернути до негайного виконання постанови суду, в частині стягнення з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_4, суму середнього заробітку, за час вимушеного прогулу, в межах одного місяця, без урахування обов'язкових податків та зборів;

- зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати пропозиції ОСОБА_4, щодо заняття вакантної посади, з подальшим оформленням працевлаштування на запропонованій посаді.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_4 №24-о від 29.06.2016 року в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_4. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Стягнуто з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області (ідентифікаційний код 39477413) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2016 року по 15.11.2016 року у розмірі 17 194,56 грн. (сімнадцять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 56 копійок) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 згідно з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 15.01.2016 року призначений на посаду заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.11-13).

З метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання територіальних органів ДФС від 04.11.2015 №892, керуючись п.7 Положення про ДФС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, на виконання вимог наказу ДФС України Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Київській області від 18.02.2016 року №143 та відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київської області Про реорганізацію Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2016 року №62 розпочалася реорганізація даного органу шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

22 лютого 2016 року Головою комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнята Звітність Інформація про за планове масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с.63)

04 квітня 2016 року ОСОБА_4 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 04.06.2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, про що свідчить підпис позивача на Попередженні про наступне вивільнення (а.с.64).

Наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №30-В від 26.05.2016 року ОСОБА_4 надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки терміном 14 календарних днів з 04 червня 2016 року по 17 червня 2016 року (включно) за період роботи з 21.03.2016 року по 20.03.2017 року та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення.

10 червня 2016 року позивачу виданий листок непрацездатності серії АДА №702603 в якому зазначено, що з 27.05.2016 року по 10.06.2016 року він перебував на лікарняному (а.с.65).

У зв'язку з чим, наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №35-В від 21.06.2016 року ОСОБА_4 продовжено строк відпустки терміном 7 календарних днів з 21 червня 2016 року по 27 червня 2016 року (включно) у зв'язку з хворобою.

29 червня 2016 року відповідно до Витягу з наказу Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_4 №24-о від 29.06.2016 ОСОБА_4 звільнений з посади заступника начальника відділу податкового аудити Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у зв'язку із скороченням штату працівників згідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

26 червня 2016 року відповідно до Витягу із журналу обліку та видачі трудових книжок позивачу під особистий підпис видана трудова книжка (а.с.62).

Окрім того, 29.06.2016 року позивачем при звільненні подана Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік (а.с.57-61).

На підтвердження перебування ОСОБА_4 під час звільнення на лікарняному, а саме з 21.06.2016 року по 25.06.2016 року та з 26.06.2016 року по 30.06.2016 року позивачем наданий листок непрацездатності серії АДА №702176 виданий 21.06.2016 року (а.с.10).

На підтвердження твердження відповідача щодо відсутності відповідного структурного підрозділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області після реорганізації органу надано: Організаційну структуру Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як Додаток до наказу Броварської ОДПІ №155 від 25.03.2016 року, Перелік змін №1 до структури Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській, який затверджений Головою Державної фіскальної служби України від 22.01.2015 року, Перелік змін №3 до структури Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській, який затверджений Головою Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 року (а.с.66-67, 68-69,70).

Матеріали справи містять заяву (клопотання) позивача з проханням надати Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області копію наказу №24-о від 29.06.2016, яка згідно відмітки отримана відповідачем 18.07.2016 (а.с.14).

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Так, у справі Белла проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Таким чином, виходячи з норм чинної Конституції України, а також з норм Міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що доступ особи до правосуддя, наявність в особи права на розгляд його справи судом відноситься до основоположних свобод людини.

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Так, відповідно до абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Лише скорочення чисельності чи штату працівників під час проведення реорганізації установи, що поєднується з неможливістю переведення працівника за його згодою на іншу роботу, є підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 17.10.2011 (справа № 2а-237а11), від 28.10.2014 (справа №21-484а14), від 19.01.2016 (справа №21-2225а15), відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Встановлено, що позивача попереджено про наступне вивільнення у встановлений законом строк, після затвердження наказом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №155 від 25.03.2016 року організаційної структури даної установи (а.с.64,66-67).

Згідно організаційної структури та штатного розпису, затвердженого наказом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №155 від 25.03.2016 року в Переяслав-Хмельницькому відділенні відсутній структурний підрозділ податкового аудиту, де працював позивач.

Однак, встановлено, що на час попередження про звільнення позивача з роботи, йому не пропонувалось будь-яка інша вакантна посада, і у відповідача такі докази відсутні.

Крім того, доказів про невідповідність кваліфікації позивача вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками посаді, яку займав позивач, та доказів вжиття заходів щодо переведення його на такі вакантні посади, відповідач під час розгляду справи не надав.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи.

Вбачається, що власник або уповноважений ним орган вживає заходів до переведення працівника за його згодою на посаду, що відповідає його кваліфікації, а за відсутності такої посади - на іншу роботу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 01.10.2013 року (справа № 21-319а13), від 10.03.2015 року (справа № 21-52а15).

Згідно з ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У відповідності до правової позиції викладеній в абзаці 2 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Звільнення позивача відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_4 №24-о від 29.06.2016 року відбулося у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав позивача.

Таким чином, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Голови комісії з реорганізації Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_4 №24-о від 29.06.2016 року в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, з метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Мінстрів України Деякі питання територіальниї органів ДФС від 04.11.2015 №892, керуючись п.7 Положення про ДФС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, на виконання вимог наказу ДФС України Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Київській області від 18.02.2016 №143 та відповідно до наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київської області Про реорганізацію Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2016 №62 розпочалася реорганізація Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На момент розгляду справи Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не ліквідовано, у зв'язку з чим, та на підставі вищезазначеного, позовна вимога про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у тому випадку, якщо посада, яку обіймав незаконно звільнений працівник скорочена, для забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов'язаний поновити працівника на рівнозначну посаду або внести відповідні зміни до штатного розпису і повернути скорочену посаду. Якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник, запропонувавши незаконно звільненому працівнику рівнозначну посаду.

Рівнозначною посадою для цілей застосування частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України є, насамперед, та посада, що за колом функціональних (посадових) обов'язків найбільш повно відповідає посаді, з якої було незаконно звільнено особу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 01.04.2015 року справа №6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП, щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області зазначені зобов'язання не виконала.

Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначено, що якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник, запропонувавши незаконно звільненому працівнику рівнозначну посаду.

Так, на момент розгляду справи судом Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не ліквідовано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги, про зобов'язання Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати пропозиції ОСОБА_4 щодо заняття вакантної посади, з подальшим оформленням працевлаштування на запропонованій посаді.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.84) загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по травень 2016 року становить 7 164,26 грн., у тому числі за квітень 2016 року (основний оклад, надбавка за спец. знання, надбавка за вислуги держслужбовця, надбавка за високі досягнення, премія щомісячна) - 3 653,72 грн., за травень 2016 року (основний оклад, надбавка за спец. знання, надбавка за вислуги держслужбовця, надбавка за високі досягнення, премія щомісячна) - 3 510,54 грн.

У відповідності до листа Мінсоцполітики від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік кількість робочих днів за квітень 2016 року складає 21 день, за травень 2016 року - 19 день, загалом 40 робочих днів.

При розрахунку середньоденної заробітної плати шляхом ділення заробітної плати за останні два місця роботи на число відпрацьованих позивачем робочих днів за цей період (40) середньоденне грошове забезпечення позивача становить 179,11 грн. (7 164,26 грн./40=179,11 грн).

Оскільки, ОСОБА_4 звільнено з посади з 29.06.2016 року, згідно довідки серії АДА №702176 від 21.06.2016 позивач 29.06.2016 року та 30.06.2016 року перебував на лікарняному, стати до роботи в довідці зазначено з 01 липня 2016 року, кількість не відпрацьованих ним робочих днів з 01.07.2016 року по день ухвалення судового рішення 15.11.2016 становить 96 днів (а.с.10).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київський області розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17 194,56 грн. (96*179,11 =17 194,56 грн.).

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

Л.О.Костюк

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2017 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Костюк Л.О.

Глущенко Я.Б.