Ухвала

від 21.02.2017 по справі 820/5419/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 р.Справа № 820/5419/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Чеховського Д.Ю.

представника відповідача Щербатюк Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 820/5419/16

за позовом Приватного підприємства "Кава Тревел"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

06 жовтня 2016 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001931401 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 103 297,00 грн. та штрафні санкції в сумі 275 824,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001941401 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 189 409 грн., та штрафні санкції 297 352,25 грн.

15 грудня постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Кава Тревел" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001931401 від 29 вересня 2016 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001941401 від 29 вересня 2016 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (юридична адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Приватного підприємства "Кава Тревел" (юридична адреса: вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39114164) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що операції ПП "Кава Тревел" з постачальником ТОВ "АТІС-ТОРГ", ТОВ "ОЛАНТІС", ТОВ "РОКФОРМАРКЕТ", ТОВ "ТЕРМІНІ ГРУПП" та ТОВ "ФІЄРА" не підтверджуються достовірними первинними документами, які складаються в разі фактичного здійснення господарської операції, походження товару, який придбано позивачем у зазначених постачальників невідомо.

Таким чином позивачем порушенно п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та у 2014 році завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство "Кава Тревел" є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 39114164 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Харківській області.

Відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на ІІІ квартал 2016 року та відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 04.08.2016р. №2014 проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства КАВА ТРЕВЕЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016., валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016р. За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 12 вересня 2016 року № 537/20-40-14-01-08/39114164 (а.с.15-85 т.1).

Згідно з висновками перевірки відповідачем встановлені порушення:

- п.138.8, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 1 103 297грн.

- пп. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1189409 грн., в тому числі: травень 2014р. - 206 949 грн., червень 2014р. - 275 161грн., серпень 2014р. - 101 601 грн., вересень 2014р.- 135 887 грн., листопад 2014р. - 309 950 грн., грудень 2014р. - 159 861 грн.

За результатами акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001931401 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 103 297 гривень та штрафні санкції в сумі 275824,25 грн.;

- № 0001941401 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1189409 гривень та штрафні санкції 297352,25 гривень (а.с.13-14 т.1).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та спростовують висновки ДПІ щодо відсутності факту отримання товару та надання послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого обєкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат в Придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство КАВА ТРЕВЕЛ у 2014 році позивач мав господарські відносини з:

- ТОВ Атіс - Торг (38633934) згідно договору поставки № 05/05 від 05.05.2014 року ТОВ Атіс - Торг , як постачальником придбано товарів на загальну суму 2419 411,38 гривень;

- ТОВ Олантіс (38876573) згідно договору поставки № 14897 від 14.09.2014 року ТОВ Олантіс , як постачальник, придбано товарів на загальну суму 1 707 759 гривень;

- ТОВ Рокфор маркет (37658078) на підставі договору поставки № 01/04-14 від 01.04.2014 року ТОВ Рокфор Маркет , як постачальником, придбано товарів на суму 498 351.60 гривень;

- ПП Терміні групп (39174511), на підставі договору поставки № 6741 від 04.08.2014 року ПП Терміні групп , як постачальником, придбано товарів на загальну суму 116 622 гривень;

- ТОВ Фієра (37874989) на підставі договору поставки № 13/14 (від .03.2014 року ТОВ Фієра , як постачальник придбано товарів на загальну суму 2576 692.61 гривня.

З зазначеними постачальниками товарів ТОВ Атіс - Торг (38633934), ТОВ Олантіс (38876573), ТОВ Рокфор Маркет (37658078), ПП Терміні групп (39174511), ТОВ Фієра (37874989) ПП Кава Тревел укладено договори поставки товарів.

На виконання договорів позивач отримував від постачальників товари, на поставку яких було оформлено відповідні первинні документи видаткові накладні, супровідні документи на товар, а також було отримано податкові накладні. Отриманий товар було враховано на обліку Приватного підприємства КАВА ТРЕВЕЛ відповідно до вимог законодавства.

Розрахунок за товари було проведено у безготівковий спосіб через установи банків.

На час перевірки жодних судових спорів, у тому числі спорів що до недійсності укладених договорів поставок з вищезазначеними постачальниками не існує.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлене, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства , а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (із змінами і доповненнями) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо .

Надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 .

Відповідачем у акті перевірки не вказано, що саме в наданих йому до перевірки первинних документах викликало сумніви що до реальності господарських операцій по поставці товару.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що завищення суми витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також завищення суми податкового кредиту позивачем відбулось виходячи з обставин здійснення контрагентами діяльності, яка не має ознаки реальної відповідно до наявної податкової інформації (Актів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку), є безпідставними.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо стосовно контрагента позивача виникли сумніви з приводу правомірного характеру діяльності, оформлення документів бухгалтерського обліку та звітності без мети реального провадження господарських операцій, відповідальність та відповідні негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним складання податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток з урахуванням понесених витрат позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо їх формування та має документальні підтвердження.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 820/5419/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.