Ухвала

від 27.02.2017 по справі 906/95/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" лютого 2017 р. Справа № 906/95/17.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Гребеннікової Н.П.

Розглянувши заяву ТОВ "Тедіс Україна" від 22.02.17р. № 689/ГО/ЮД про забезпечення позову у справі

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (м. Одеса)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "ФІШ" (м. Житомир)

про стягнення 27151,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача ТОВ ТК "ФІШ" про стягнення суми боргу у розмірі 27151,62 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2017р. було порушено провадження у справі з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні 27.02.17р.

27.02.2017р. до канцелярії господарського суду Житомирської області надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ТК "ФІШ" в межах ціни позову, з урахуванням понесених судових витрат при зверненні до суду в загальній сумі 28751,62грн, які знаходяться на рахунку №26008258286 в ПАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478.

В обґрунтування підстав поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач не бажає здійснювати погашення заборгованості в добровільному порядку; відповідач цілеспрямовано намагається уникнути сплати боргу, що може потягнути також і виведення грошових коштів з банківських рахунків, тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 65 ГПК України питання про вжиття заходів до забезпечення позову суд вирішує при підготовці справи до розгляду.

Відповідно до абз. 2 п.2 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" ( далі - Постанова ВГСУ № 16) питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом без проведення окремого судового засідання.

Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, не знайшов підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на грошові суми, що належать відповідачу.

У вирішенні питання про забезпечення позову (ст.66 ГПК України), суд констатує, що в пунктах 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що: особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а суд має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, суд зауважує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, заяву про застосування заходів до забезпечення позову з урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, суду зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення боргу.

Позивачем, в порушення вимог статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів, а судом не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про те, що невжиття такого засобу як арешт коштів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин, та з врахуванням рекомендацій, висвітлених в пункті 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", суд приходить до висновку про відсутність підстав для ствердження про наявність обставин які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Відповідно, підстави для забезпечення позову станом на 27.02.2017року судом не встановлені, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 12211 ГПК України) ( п.12. Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У п. 6 Постанови ВГСУ № 6 роз'яснено наступне: статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Разом з тим, у Рішенні КСУ від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010 у справі N 1-30/2010 (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) роз'яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову.

Відповідно, статті 67 та 106 ГПК України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду про відмову в забезпеченні позову не можуть суперечити положенням пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (м. Одесса) у задоволенні заяви про забезпечення позову за вих. №689/ГО/ЮД від 22.02.2017р. шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ ТК "ФІШ" (м. Житомир) в межах суми позову - 27151,62 грн. та судових витрат - 1600,00 грн.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову вступила в законну силу 27.02.2017р., однак може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя ОСОБА_1

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов..)