Рішення

від 23.02.2017 по справі 908/3292/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/143/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 Справа № 908/3292/16

м. Запоріжжя

За позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 50)

про стягнення суми 143906,56 грн вартості спожитої теплової енергії

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 5 від 01.12.2016;

СУТЬ СПОРУ:

08.12.2016 до Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» , м. Запоріжжя про стягнення суми 143906,56 грн вартості спожитої теплової енергії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 08.12.2016 справу № 908/3292/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2016 порушено провадження у справі № 908/3292/16 справі присвоєно номер провадження 4/143/16, судове засідання призначено на 11.01.2017, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. В судовому засіданні 11.01.2017 на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.02.2017.

Ухвалою від 02.02.2017 за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів - до 23.02.2017, судове засідання відкладено на 23.02.2017.

В судовому засіданні 23.02.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 322, 509, 510, 525, 692, ч. 2 ст. 714 ЦК України, ч. 2 ст. 179, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 275 ГК України, Законі України Про теплопостачання , Постанові Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 і полягають в тому, що основним предметом діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору. Відповідачу на праві оренди у період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року належало нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м., до якого позивачем здійснювалося теплопостачання. Обмежити постачання теплової енергії на спірний об'єкт позивач не мав можливості, так як зазначені приміщення є вбудованими та не відокремлюються від загальної системи теплопостачання багатоповерхових будинків. Отже, за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року між сторонами склалися фактичні договірні відносини та відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 143906,56 грн.

Відповідач у запереченні на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки він не є споживачем теплової енергії, а належним відповідачем по даній справі має бути власник або балансоутримувач спірного майна, ТОВ ЗЕНІТ-3 є лише його орендарем. Крім того, відповідач заперечує щодо розміру заявлених до стягнення грошових коштів, оскільки вважає здійснений позивачем розрахунок теплового навантаження помилковим, зважаючи на відсутність у підвалі будинку жодних приборів опалення та використання спірних приміщень для розміщення архіву, температура повітря в якому згідно державних стандартів визначається на рівні 15 градусів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. «Про створення комунальних підприємств теплових мереж» створено Концерн «Міські теплові мережі» .

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 1101050064000104, основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

На виконання своєї мети Концерн «МТМ» здійснював постачання теплової енергії в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м.

Зазначені нежитлові приміщення є вбудованими, система опалення приміщень є централізованою та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займав нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м. у період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення № 2116/9 від 29.04.2010 року.

Згідно з п. 5.13 Договору оренди № 2116/9 від 29.04.2010 Орендар взяв на себе обов'язок на протязі 30-ти календарних днів після укладання договору оренди нежитлового приміщення укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

Відповідно до положень пункту 2.2 Договору про відшкодування витрат по утриманню будинку та при будинкової території від 29.04.2010, Орендар зобов'язався підтримувати відповідну температуру у приміщенні, не допускати замерзання трубопроводів водопостачання і каналізації, здійснювати потрібну вентиляцію приміщення, а також укласти договори на комунальні послуги з організаціями-постачальниками цих послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року позивачем було відпущено відповідачу в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м. теплову енергію на загальну суму 143906,56 грн.

Про подачу теплоносія до нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м. протягом спірного періоду свідчать:

- Рішення Запорізької міської ради № 433 від 04.10.2013;

- Рішення Запорізької міської ради № 123 від 07.04.2014;

- Рішення Запорізької міської ради № 389 від 21.10.2014;

- Рішення Запорізької міської ради № 154 р від 10.04.2015;

- Розпорядження Запорізького міського голови № 335р від 08.10.2015;

- Рішення Запорізької міської ради № 177 від 06.04.2016.

Розрахунок теплового навантаження № 5918/09 на об'єкт теплопостачання - нежитлове приміщення ТОВ ЗЕНІТ-3 , бул. Вінтера, 50 виконано відповідно до п. п. 2.1.5 та 2.2.3 норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, КТМ 204 України 244-94. Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково - дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення Держжитлокомунгоспу України. Данні норми затвердженні Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року та дійсні до теперішнього часу.

Пунктом 2.1.5 КТМ 204 України 244-94 визначено, що теплові потоки при відсутності проектів на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання визначають для підприємств - за укрупненими відомчими нормами, затвердженими в установленому порядку, або за проектами аналогічних підприємств. Розмір теплового навантаження на потреби опалення нежитлового приміщення відповідача складає - 22258,62 ккал/год.

Згідно з вимогами будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи теплопостачання загалом. Відповідно до вимог ст. 178 ГК України надання послуг теплопостачання є публічним зобов'язанням позивача, оскільки їх надання обумовлене об'єктивними технологічними особливостями системи теплопостачання будинку.

Нежитлове приміщення, які займав відповідач, знаходяться в багатоповерховому будинку, який має єдину систему централізованого теплопостачання, яка була закладена при проектуванні будинку як засіб теплопостачання і не змінювалась, тому розрахунок теплового навантаження на спірне приміщення відповідача, виконаний за укрупненими відомчими нормами житлового будинку, відповідає дійсності.

Оскільки відповідач не виконував свої обов'язки по оплаті за спожиту теплову енергію, за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року за ним утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 143906,56 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодекс у України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є : - договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Законом України «Про теплопостачання» визначено поняття балансоутримувача (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі - продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією передбачено, що користування споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання.

Частиною 2 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін , якщо він заснований на державному замовленні , виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках , передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України , відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення з ТОВ «ЗЕНІТ-3» на користь Концерну «Міські теплові мережі» вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005 р. «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06 жовтня 2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.

Внесені Наказом № 169 від 06 жовтня 2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

Відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого теплопостачання) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України. Відключення теплопостачання в окремому приміщенні значною мірою порушить вимоги СНиПу (Строительных норм и правил), а саме вплине на якість теплопостачання до інших житлових та нежитлових приміщень будинку (гуртожитку).

В цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію і в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326,90 кв. м.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 5.13 Договору оренди № 2116/9 від 29.04.2010 Орендар взяв на себе обов'язок на протязі 30-ти календарних днів після укладання договору оренди нежитлового приміщення укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

Відповідно до положень пункту 2.2 Договору про відшкодування витрат по утриманню будинку та при будинкової території від 29.04.2010, Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» - зобов'язався підтримувати відповідну температуру у приміщенні, не допускати замерзання трубопроводів водопостачання і каналізації, здійснювати потрібну вентиляцію приміщення, а також укласти договори на комунальні послуги з організаціями-постачальниками цих послуг.

Свої обов'язки, визначені п. 5.13 Договору оренди № 2116/9 від 29.04.2010 та п. 2.2 Договору про відшкодування витрат по утриманню будинку та при будинкової території від 29.04.2010, відповідач не виконав. Однак в період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» знаходилося у спірному приміщенні та споживало теплову енергію, яка поставлялася йому позивачем, з чого можна зробити висновок про те, що між сторонами фактично склалися договірні відносини. Таким чином, одержувачем (споживачем) теплової енергії, що поставлялася до спірного приміщення, у визначений період був саме відповідач.

Крім того, враховуючи що позивач не був обізнаний щодо того, з якою саме метою відповідач займає орендоване приміщення, розрахунок теплового навантаження здійснювався відповідно до п. п. 2.1.5 та 2.2.3 норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, КТМ 204 України 244-94. Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення Держжитлокомунгоспу України. Дані норми затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року та дійсні до теперішнього часу, розрахунок у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ ЗЕНІТ-3 на користь Концерну «МТМ» 143906,56 грн вартості спожитої теплової енергії є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» , м. Запоріжжя про стягнення суми 143906,56 грн вартості спожитої теплової енергії задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 50, код ЄДРПОУ 34718212) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 143906 (сто сорок три тисячі дев'ятсот шість) грн 56 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ-3» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 50, код ЄДРПОУ 34718212) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) судовий збір у сумі 2158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн 60 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "28" лютого 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.