Рішення

від 20.02.2017 по справі 911/4000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 911/4000/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина

2. VNVL LOGISTICS LTD, Кіпр

про стягнення 29 912,34 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 809 843,64 грн.)

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дог. про надання правової допомоги від 15.11.2016;

відповідач 1 - ОСОБА_2, предст. за дов. від 23.01.2017;

відповідач 2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Західтранссервіс» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина» (відповідач-1) та VNVL LOGISTICS LTD (відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 29 912,34 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 809 843,64 грн.) за Договором транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних та транзитних вантажів № 5/343-2015, яка складається з 20 602,36 євро (в еквіваленті 557 786,19 грн.) боргу та 9 309,98 євро (в еквіваленті 252 057, 45 грн.) пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі №911/4000/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 23.01.2017р.

Ухвалою суду від 23.01.2017 розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та усним клопотаннями відповідача-1 про відкладення.

03.02.2017 позивачем в порядку статті 44, 49 ГПК України було подано заяву про відшкодування судових витрат, зокрема, судового збору в сумі 12 147, 65 грн. та витрат на участь адвоката в справі в розмірі 49 360,00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

06.02.2017 відповідач-1 подав письмовий відзив на позов, з якого вбачається, що заборгованість зі сплати послуг за Договором та нарахована пеня ним визнається в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2017 термін розгляду спору було продовжено на 15 днів та відкладено судове засідання на 20.02.2017, у зв'язку неявкою представника відповідача-2, а також з усним клопотання позивача з метою мирного врегулювання спору.

В судове засідання 20.02.2017 представник відповідача-2 втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, про розгляд справи він повідомлявся належним чином та завчасно (повідомлення про вручення від 04.01.2017).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ПІК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суд) представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови .Іленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Враховуючи, що неявка відповідача-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки визначені ст. 69 ГПК України щодо термінів розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

20.02.2017р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в удовому засіданні представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

30 грудня 2015 року між TOB ТЕК Західтранссервіс (експедитор, позивач) та VNVL LOGISTICS LTD, яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр (замовник, відповідач-2) був укладений Договір про транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних та транзитних вантажів № 5/343-2015 (Договір), згідно якого замовник доручив, а експедитор взяв на cебе зобов'язання здійснити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника, номенклатура, об'єм, строки поставки та маршрут направлення яких зазначаються в заявках на перевезення.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, позивач зобов'язався забезпечити транспортно- експедиторське обслуговування вантажів замовника в погоджених об'ємах по території України і інших держав.

14 квітня 2016 року замовник направив заявку № 2М на перевезення вантажу за маршрутом слідування Жлобін, код 155004 (Білорусь) - Халмеу (Румунія). На підставі поданої заявки, 10 червня 2016 року позивач направив відповідачу-2 рахунок № 5343014 від 02 червня 2016 року на загальну суму 22 471,08 євро.

30 червня 2016 року на виконання умов Договору було підписано Акт виконаних робіт №09/06/2016 по заявці № 2М на загальну суму 22 471,08 євро.

04 травня 2016 року відповідач-2 направив заявку № 4М на перевезення вантажу за маршрутом слідування Жлобін, код 155004 (Білорусь) - Батево Експ. (Україна), на підставі якої позивач направив відповідачу-2 рахунок № 5343017 від 11 липня 2016 року на загальну суму 2 131,28 євро.

В подальшому, 10 липня 2016 року на виконання умов Договору було підписано Акт виконаних робіт № 10/07/2016 по заявці № 4М на загальну суму 2 131,28 євро.

Таким чином, згідно заявок № 2М та 4М позивачем було надано послуг з перевезення загалом 24 602,36 євро.

Пунктом 2.2.6. Договору, відповідач-2 зобов'язався здійснювати 100 % фінансування доручення (заявки) та забезпечити своєчасне надходження коштів за перевезення вантажів, а також за виконання позивачем послуг, передбачених цим Договором.

Згідно із п. 3.3. Договору форма оплати по цьому Договору - 100 % фінансування в розмірі заявленого об'єму перевезення, валюта розрахунків - долар США, ЄВРО. За погодження сторін можливий розрахунок в іншій вільноконвертованій валюті.

Відповідно до п. 3.4. Договору, оплата проводиться на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку, але в платіжні дні відповідача-2. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 3.11. Договору встановлено, що платіжними днями замовника є середа та п'ятниця поточного тижня. Якщо строк оплати не приходиться на платіжний день замовника, то строк оплати збільшується і переноситься на найближчий платіжний день. В цьому випадку, замовник не відповідає за невиконання зобов'язання по строкам платежу.

Однак, як свідчать матеріали справи, зобов'язання по Договору відповідачем-2 в повному обсязі не виконані. Зокрема, оплата по Заявці № 2М надійшла частково в сумі 4000,00 євро, по заявці №4М оплата відповідачем-2 не здійснена взагалі. Таким чином, на момент подачі позову, заборгованість по Договору склала 20 602, 36 євро.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідач-2 в термін встановлений договором, за надані послуги не розрахувався, доказів відсутності заборгованості суду не надав, доводи позивача не спростував, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс про стягнення 20 602, 36 євро (що в еквіваленті на момент подачі позову становить 557 786,19 грн.) є правомірною та підлягає задоволенню повністю.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.9. Договору, кожна сторона, яка допустила затримку при проведенні взаєморозрахунків по оплаті належних сум більше ніж 5 днів, сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ). Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Зі змісту зазначеної постанови Верховного суду України вбачається, що пеня має обчислюватися лише у національній валюті України - гривні. Тобто, сума простроченого грошового зобов'язання в іноземній валюті, враховуючи коливання курсу іноземної валюти до гривні, має бути переведена у гривню за курсом НБУ на кожен день прострочення і пеня має розраховуватися на суму заборгованості виражену в гривні за кожен день прострочення в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за період існування прострочення, але не більше ніж за 6 місяців (частина 6 ст. 232 ГК України), якщо інший період не встановлений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 01.04.2015 у справі 3-29гс15 та у відповідності до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України враховується при вирішенні даного спору.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, згідно рахунку № 2М до сплати підлягає пеня в розмірі 8555,1 євро (з 09.07.2016 по 30.11.2016) та згідно рахунку № 4М (з 04.08.2016 по 30.11.2016) 754,47 євро; загалом 9 309, 98 євро (що станом на 30.11.2016 в гривневому еквіваленті складає 252 057,45 грн.).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування пені, що вказані позивачем у розрахунку, застосовуючи подвійну ставку НБУ, судом було перевірено правильність нарахування пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон з урахуванням викладеної у постанові Верховного Суду України у від 01.04.2015 у справі 3-29гс15 правової позиції та встановлено наступне:

- згідно рахунку № 2М підлягає до стягнення пеня на суму боргу 22 471,08 євро (в еквіваленті 608 379,73 грн.) з 09.07.2016 по 25.08.2016 в сумі 25 399,02 грн.;

- згідно рахунку № 2М підлягає до стягнення пеня на суму боргу 18 471,08 євро (в еквіваленті 500 084,13 грн.) з 26.08.2016 по 30.11.2016 в сумі 39 118,60 грн.;

- згідно рахунку № 4М підлягає до стягнення пеня на суму боргу 2 131,38 євро (в еквіваленті 57 704,76 грн.) з 04.08.2016 по 30.11.2016 в сумі 5 589,16 грн.;

Таким чином, за згаданий позивачем період, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, заявлена до стягнення пеня в розмірі 9 309,98 євро, що станом на 30.11.2016 в гривневому еквіваленті складає 252 057,45 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 70 106, 78 грн.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором № 5/343-2015 від 30.12.2015, між позивачем та ТОВ Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина (відповідач-1) був укладений договір поруки від 22 квітня 2016 року (надалі - Договір поруки), згідно якого відповідач-1 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача-2, що виникли з Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання відповідачем-2 забезпеченого зобов'язання.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за Договором № 5/343-2015, суд вимогу про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості визнає правомірною та такою, що підлягає задоволенню частково в наступних сумах: 20 602, 36 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 557 786,19 грн.) основного боргу та 70 106,78 грн. пені. В іншій частині щодо стягнення пені суд відмовляє.

З урахуванням викладеного, заборгованість у вигляді основного боргу за Договором №5/343-2015 від 30.12.2015 в сумі 20 602, 36 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 557 786,19 грн.), а також 70 106,78 грн. пені покладається на відповідачів.

Крім того, у відповідності до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, позивач просить покласти на відповідачів витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 49 360,00 грн. Зокрема, на підтвердження вказаної вимоги надає суду Договір про надання правової допомоги від 15.11.2016, Звіт від 31.12.2016 про виконання робіт, Акт приймання-передачі від 31.12.2016, банківську виписку про проведення оплати за Договором, а також Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_1 від 29.05.2008р.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ),

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав па вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої етапі 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В свою чергу, вимога про стягнення з відповідачів саме суми 49360,00 грн. не знайшла свого підтвердження наданими позивачем документами, оскільки з банківських виписок за 22.11.2016 та 29.12.2016 вбачається про надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс грошових коштів за надання правової допомоги лише в сумі 48 000, 00 грн. (банківські виписки за 22.11.2016 та за 29.12.2016).

Зважаючи на вищевикладене та те, що матеріалами справи доведена вимога позивача про покладення на відповідачів витрат на послуги адвоката лише в сумі 48 000,00 грн., суд прийшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідачів витрат на послуги адвоката в сумі 49 360,00 грн. підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, варто зазначити, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013р. № 7.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відшкодування витрат зі сплати адвокатських витрат, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладається судом на відповідачів порівну; судовий збір покладається на сторін порівну пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно- розважальний центр Казантип-Калина (код ЄДРПОУ 35188819, місцезнаходження: 07254, Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50) та з VNVL LOGISTICS LTD, (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court,4 th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) - 20 602 (двадцять тисяч шістсот дві) євро 36 центів (що згідно з курсом Національного банку України від 30 листопада 2016 року дорівнює 557 786 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. заборгованості; 70 106 (сімдесят тисяч сто шість) грн. 78 коп. пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина (код ЄДРПОУ 35188819, місцезнаходження: 07254, Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) - 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 4 709 (чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

5. Стягнути з VNVL LOGISTICS LTD, (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court,4 th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) - 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 4 709 (чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 28.02.2017

Суддя О.В. Щоткін