Постанова

від 14.12.2017 по справі 911/4000/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 911/4000/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участі представників:

від позивача: Жвавець В.В. - за ордером

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Репецька О.Є. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD, Кіпр

на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2017

у справі №911/4000/16 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина ;

2) VNVL LOGISTICS LTD, Кіпр

про стягнення 29 912,34 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 809 843,64 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (далі, позивач або ТОВ ТЕК Західтранссервіс ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина (далі, відповідач-1) та VNVL LOGISTICS LTD (далі, відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 29 912,34 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 809 843,64 грн.) за Договором транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних та транзитних вантажів №5/343-2015 від 30.12.2015, яка складається з 20 602,36 євро (в еквіваленті 557 786,19 грн.) боргу та 9 309,98 євро (в еквіваленті 252 057,45 грн.) пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг згідно заявок №2М та №4М за Договором транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних та транзитних вантажів №5/343-2015 та неналежним виконанням відповідачем-1 умов Договору поруки від 22.04.2016, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина з метою забезпечення виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором №5/343-2015 від 30.12.2015. У зв'язку із затримкою відповідачем-2 розрахунків за вказаними заявками позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів пеню на підставі пункту 3.9. Договору №5/343-2015 від 30.12.2015 у розмірі 9 309,98 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 252 057,45 грн.).

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі №911/4000/16 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина та з VNVL LOGISTICS LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс 20 602 (двадцять тисяч шістсот дві) євро 36 центів (що згідно з курсом Національного банку України від 30 листопада 2016 року дорівнює 557 786 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. заборгованості; 70 106 (сімдесят тисяч сто шість) грн. 78 коп. пені.

В іншій частині позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 4 709 (чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з VNVL LOGISTICS LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 4 709 (чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за Договором №5/343-2015 за заявками №2М та №4М, а тому вимога про стягнення солідарно з відповідачів основної заборгованості є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у сумі 20 602,36 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 557 786,19 грн.). Вимога про стягнення з відповідачів пені задоволена частково у сумі 70 106,78 грн. з огляду на здійснений судом у відповідності до норм чинного законодавства, умов договору та з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс15, перерахунок розміру штрафної санкції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, VNVL LOGISTICS LTD звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі №911/4000/16 в повному обсязі та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на наступні обставини:

1) матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача-2 у даній справі (VNVL LOGISTICS LTD) про час та місце розгляду справи, відомостей про зупинення провадження, як це визначено статтею 15 Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах, для надання можливості захисту своїх прав відповідачу-2;

2) відповідач-2 не був поінформований про забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором №5/343-2015 шляхом укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору поруки;

3) Договір поруки, укладений між позивачем та відповідачем-1, не встановлює еквіваленту конкретних грошових зобов'язань, за виконання яких поручається відповідач-1. Станом на день укладення Договору поруки не встановлено ані суми зобов'язань боржника за договорами, що є предметом поруки, ані суті нібито існуючих зобов'язань боржника за вказаними договорами;

4) на момент подання позовної заяви у позивача було відсутнє право подання позову до відповідача-1 (відсутній предмет спору), оскільки позивачем порушено умови Договору поруки та не направлено відповідачу-1 вимоги про невиконання умов Договору №5/343-2015 боржником (відповідачем-2), а відтак, строк виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поруки не настав, а провадження у справі мало бути припинене судом першої інстанції на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України;

5) заборгованість відповідача-2 перед позивачем за заявкою №2М від 14.04.2016 та рахунком №5343014 від 02.06.2016 відсутня. У позовній заяві позивач посилається на рахунок №5343014 від 02.06.2016 як на підставу позовних вимог щодо невиконання умов заявки №2М від 14.04.2016, не вказуючи при цьому того, що відповідно до умов і Договору і заявки 2М замовник здійснив 100% фінансування перевезення на підставі рахунку №5343010-П від 18.04.2016;

6) заявка на перевезення №4М від 04.05.2016 відповідачем-2 не направлялася, акти не підписувалися. Рахунок №5343017 від 11.07.2016 на адресу відповідача-2 не направлявся, отже, заборгованість за вказаним рахунком на суму 2 131,28 євро відсутня;

7) редакція пункту 3.9. щодо нарахування пені Договору №5/343-2015, який знаходиться у відповідача-2, містить інші умови відповідальності за порушення грошових зобов'язань, ніж ті, що викладено у Договорі №5/343-2015, який є додатком до позовної заяви;

8) суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву позивача про відшкодування судових витрат на правову допомогу та безпідставно стягнув з відповідача-2 такі витрати, оскільки розмір таких витрат, пов'язаність їх зі справою, а також факт понесення їх позивачем є недоведеним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коротун О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 18.04.2017.

12.04.2017 від представника VNVL LOGISTICS LTD через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання про витребування доказів, а саме, довідки ПАТ Укрсоцбанк про надходження коштів від контрагента, клопотання про долучення документів до матеріалів справи (пояснень керівника відповідача-2 щодо здійснення платежів на користь позивача).

Також, 12.04.2017 від представника VNVL LOGISTICS LTD через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява про відшкодування судових витрат, у якій відповідач-2 просив судові витрати, а саме витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13 496,05 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 28 182,47 грн. покласти на позивача та стягнути на користь відповідача-2. До даної заяви відповідачем-2 долучені докази на підтвердження понесення вказаних судових витрат.

Під час вирішення спору розгляд справи декілька разів відкладався, склад суду змінювався.

05.05.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому наголосив, що оскільки експедитор ТОВ ТЕК Західтранссервіс зареєстрований та знаходиться на території України та здійснення експедиторських послуг здійснювалось виконавцем (позивачем) по території України, відповідно до частини 3 статті 32 та пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України Про міжнародне приватне право , Господарський суд Київської області правомірно прийняв до свого провадження та розглянув справу з іноземним елементом, оскільки дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Водночас, відповідач-1, який є поручителем за виконання всіх зобов'язань замовника за Договором №5/343-2015, зареєстрований у Київській області, а тому, у відповідності до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пред'явлення позову до Господарського суду Київської області, за місцезнаходженням одного з відповідачів, є правомірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 прийнято апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.; розгляд справи призначено на 25.05.2017.

25.05.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких наголосив на тому, що його не було повідомлено про дату та місце судового засідання у передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах порядку.

25.05.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про відшкодування судових витрат на послуги адвоката (надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції) в розмірі 89 880,00 грн., які просить покласти на відповідача-2. До заяви позивачем додані копія звіту від 24.05.2017 про виконання робіт за Договором про надання правової допомоги від 15.11.2016, копія акту приймання-передачі робіт за надання правової допомоги, копія банківської виписки про проведення оплат за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 клопотання представника відповідача-2 про витребування доказів від 12.04.2017 задоволено, зобов'язано позивача надати суду довідку ПАТ Укрсоцбанк про надходження коштів від контрагента VNVL Logistics LTD (код 10297091 В), розгляд справи відкладено на 20.06.2017.

13.06.2017 та 19.06.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення на апеляційну скаргу та відповідні додаткові пояснення, у яких зазначив, що з початку дії договору сторонами були підписані наступні заявки на перевезення: 1Е від 30.12.2015, 2Е від 05.01.2016, 1М від 08.02.2016, 2М від 14.04.2016, 3М від 15.04.2016, 4М від 04.05.2016, 5М від 21.06.2016, заборгованість за якими позивач погашав за рахунок грошових надходжень відповідача-2 у порядку черговості виникнення заборгованості, що, на його думку передбачено статтею 534 Цивільного кодексу України та умовами пункту 3.10. Договору. Позивачем у поясненнях та додаткових пояснень наведені розрахунки та порядок зарахування здійснених відповідачем-2 оплат у рахунок погашення заборгованості за вказаними заявками. За твердженнями позивача, заборгованість відповідача-2 по Договору №5/343-2015 станом на серпень 2016 року склала 20 602,36 євро, а саме по фактичним рахункам: №5343014 від 02.06.2016 - 18 471,08 євро (заявка №2М від 14.04.2016); №5343017 від 11.07.2016 - 2 131,28 євро (заявка №4М від 04.05.2016). Крім того, позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість по фактичному рахунку №5343018 від 12.12.2016 у сумі 24 224,00 євро (заявка №5М від 21.06.2016).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 прийнято апеляційну скаргу відповідача-2 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Отрюх Б.В., розгляд справи призначено на 04.07.2017.

30.06.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на пояснення позивача щодо апеляційної скарги, у яких наголосив, що рахунки №5343010П та №5343014, виставлені позивачем за надання послуг з виконання заявки №2М, відповідачем-2 сплачені повністю, за вказаними рахунками відповідач-2 заборгованості не має. Крім того, скаржник зазначив, що позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, обставин щодо здійснення будь-яких оплат за спірними заявками у позовній заяві суду не повідомив. Водночас, за твердженнями відповідача-2, умови Договору не надають права експедитору зараховувати отримані від замовника грошові кошти за виконання однієї заявки в рахунок виконання та/або погашення заборгованості за іншою.

03.07.2017 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 позивач супровідним листом подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду довідку ПАТ Укрсоцбанк №09.201-86/67-8690 від 13.06.2017 про надходження на рахунок позивача коштів від відповідача-2 за період з 30.12.2015 по 13.06.2017, а також копії рахунків на попередню оплату, рахунків за виконані роботи та актів виконаних робіт.

У судове засідання, призначене на 04.07.2017, представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 розгляд справи було відкладено на 20.07.2017.

17.07.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на пояснення позивача на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що під час вирішення справи в суді першої інстанції позивач не зазначав, що у відповідача-2 перед позивачем наявна заборгованість за будь-якими іншими заявками, окрім заявок №2М та №4М та чи взагалі укладалися та виконувалися будь-які інші заявки за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 прийнято апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

У судовому засіданні 20.07.2017 судом оголошено перерву до 10.08.2017.

08.08.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на пояснення позивача на апеляційну скаргу, у яких наголосив, що у свої поясненнях від 13.06.2017 та 19.06.2017 позивач визнав повну сплату відповідачем-2 послуг, що надані за заявкою №2М, однак не подав до суду першої інстанції рахунок №5343010-П від 18.04.2016.

Також, 08.08.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повну сплату відповдічаем-2 рахунку за легалізацію документів та просив його заяву про відшкодування судових витрат від 12.04.2017 розглядати з урахуванням доданих документів.

У судовому засіданні 10.08.2017 позивач подав лист ТОВ ТЕК Західтранссервіс від 02.03.2016 №14109 та роздруківку інтернет переписки між Анатолієм Парфенюком та Віктором Дробязко щодо наявності у відповідача-2 заборгованості за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 розгляд справи відкладено на 12.09.2017; зобов'язано позивача надати суду оригінал заявки на перевезення вантажу №4М від 04.05.2016, рахунок №5343017 від 11.07.2016 та акт виконаних робіт №10/07/2016 від 31.07.2016 по договору №5/343-2015, а також письмові пояснення стосовно розбіжностей у формулюванні пунктів договору №5/343-2015 щодо нарахування штрафних санкцій. Зобов'язано позивача та відповідача-2 надати суду оригінал договору №5/343-2015 від 30.12.2015 про транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних і транзитних вантажів.

Від представника відповідача-2 08.09.2017 надійшли через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на подані позивачем у судовому засіданні 10.08.2017 документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 прийнято апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

02.10.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, а також письмові пояснення, у яких зазначив, що обмін між сторонами договору документацією відбувався шляхом направлення підписаних сканкопій та послідуючого направлення оригіналів документів за допомогою засобів поштового зв'язку. Підписані акти виконаних робіт №09/06/2016 від 30.06.2016 та №10/07/2016 від 31.07.2016 в паперовому вигляді відповідач-2 позивачу не повернув, однак направив по електронній пошті їх відскановані копії, які позивачем в були надані суду. Про виявлені неточності в розрахункових відомостях відповідач-2 позивача не повідомляв.

02.10.2017 від представника відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 клопотання позивача та відповідача-2 про відкладення розгляду справи задоволені, розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

20.10.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на пояснення позивача від 02.10.2017, зазначивши, що надані позивачем докази у вигляді переписки електронною поштою не є належними та допустимими.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 24.10.2017, не з'явився та подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 24.10.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 подав у судовому засіданні 24.10.2017 клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 продовжено строк вирішення спору, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 23.11.2017.

22.11.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що позивач виконав зобов'язання по транзиту територією України вантажів по заявкам, які були отримані ним від відповідача-2, що, окрім документів, наявних у матеріалах справи, підтверджується безпосереднім замовником перевезення вантажів, а саме BELMET Handelsgesellschaft mbh (лист додано до пояснень). Також, позивач зазначив, що здійснення позивачем транспортно-експедиторської діяльності в Україні безпосередньо пов'язане із зобов'язаннями перед ПАТ Укрзалізниця , які обумовлені в Договорі №031-357/2011-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України від 23.12.2011. У зв'язку із тим, що відповідач-2 розраховувався перед позивачем за заявками із затримкою, у позивача перед ПАТ Укрзалізниця також виникла заборгованість, але для уникнення зупинення ПАТ Укрзалізниця транзиту вантажу відповідача-2 позивач змушений був направляти отримані від відповідача-2 кошти на погашення заборгованості за попередніми заявками.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці, судове засідання, призначене на 23.11.2017, не відбулося.

З огляду на вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та необхідність розгляду апеляційної скарги VNVL LOGISTICS LTD, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 розгляд справи призначено на 14.12.2017.

13.12.2017 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на пояснення позивача від 22.11.2017, у яких наголосив, що лист BELMET Handelsgesellschaft mbh, доданий до вказаних пояснень, не може бути прийнятий у якості доказу, оскільки такий лист не відображає жодних фактичних даних по справі, які б стосувалися сторін спору. Водночас, посилання скаржника на необхідність виконання договору із ПАТ Укрзалізниця не є предметом дослідження в даній справі.

13.12.2017 представник позивача Вознюк О.Г. подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю з'явитися у судове засідання у зв'язку із участю в засіданні Робочої групи із забезпечення доступності суду та судової процедури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в місті Києві.

У судове засідання, призначене на 14.12.2017, з'явився інший повноважний представник позивача Жвавець В.В., який не наполягав на відкладенні розгляду справи, а тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 13.12.2017 судом не розглядалось.

Представник позивача надав суду у судовому засіданні для огляду оригінал Договору №5/343-2015 від 30.12.2015 про транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних і транзитних вантажів, який за змістом відповідає копії договору №5/343-2015 від 30.12.2015, доданій позивачем до позовної заяви.

Представники позивача у судових засіданнях під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача-2, просили оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-2 у судових засіданнях підтримувала доводи апеляційної скарги, просила оскаржене рішення суду скасувати, провадження у справі припинити.

Правова позиція відповідача-1 в даному спорі викладена у поясненнях від 06.02.2017, поданих до суду першої інстанції (том 1, а.с. 44), у яких відповідач-1, з огляду на подані позивачем матеріли до позову, що підтверджують заборгованість відповідача-2, визнає позов та не заперечує проти задоволення позовної заяви.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 30 грудня 2015 року між TOB ТЕК Західтранссервіс (експедитор, позивач) та VNVL LOGISTICS LTD, яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр (замовник, відповідач-2), був укладений Договір про транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних та транзитних вантажів № 5/343-2015 (далі, Договір), згідно якого замовник доручив, а експедитор взяв на себе зобов'язання здійснити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника, номенклатура, об'єм, строки поставки та маршрут направлення яких зазначаються в заявках на перевезення.

Відповідно до пункту 1.4. Договору, виконуючи обов'язки по цьому договору, експедитор вчиняє дії в інтересах, від імені, за дорученням та за кошти замовника і має право укладати договори, пов'язані з перевезенням, складуванням, зберіганням, зважуванням, страхуванням, митним оформленням вантажу, який належить замовнику, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для доставки вантажу до місця призначення на основі довіреності, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору позивач зобов'язався забезпечити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника в погоджених об'ємах по території України і інших держав.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Згідно частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання .

Пунктом 2.2.6. Договору передбачено, що відповідач-2 зобов'язався здійснювати 100% фінансування доручення (заявки) та забезпечити своєчасне надходження коштів за перевезення вантажів, а також за виконання позивачем послуг, передбачених цим Договором.

Згідно із пунктом 3.3. Договору форма оплати по цьому Договору - 100 % фінансування в розмірі заявленого об'єму перевезення, валюта розрахунків - долар США, ЄВРО. За погодження сторін можливий розрахунок в іншій вільноконвертованій валюті.

Відповідно до пункту 3.4. Договору оплата проводиться на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку, але в платіжні дні відповідача-2. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 3.11. Договору встановлено, що платіжними днями замовника є середа та п'ятниця поточного тижня. Якщо строк оплати не приходиться на платіжний день замовника, то строк оплати збільшується і переноситься на найближчий платіжний день. В цьому випадку, замовник не відповідає за невиконання зобов'язання по строкам платежу.

Згідно пункту 3.5. Договору в дорученні банку на переказ грошових коштів замовник зазначає, як підставу платежу, Договір та номер рахунку.

За змістом пункту 3.10. Договору звірка розрахунків і підписання актів виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно на підставі інформації про відвантаження, отриманої від замовника. У випадку, якщо актом зафіксована заборгованість замовника перед експедитором, замовник здійснює доплату протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту. У випадку, якщо актом зафіксований залишок коштів замовника на кінець кварталу, він може бути зарахований у рахунок фінансування наступник перевезень або повернений замовнику за його письмовою вимогою протягом 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним згідно заявок №2М від 14.04.2016 та №4М від 04.05.2016 було надано відповідачу-2 послуг з перевезення вантажів загалом на суму 24 602,36 євро, що підтверджується Актом виконаних робіт №09/06/2016 по заявці №2М на загальну суму 22 471,08 євро та Актом виконаних робіт №10/07/2016 по заявці № 4М на загальну суму 2 131,28 євро.

У свою чергу відповідач-2, як стверджує позивач, зобов'язання по Договору в повному обсязі не виконав. Зокрема, оплата по заявці №2М (на суму 22 471,08 євро) надійшла частково в сумі 4000,00 євро, по заявці №4М (на суму 2 131,28 євро) оплата відповідачем-2 не здійснена взагалі. Таким чином, позивач на момент подачі позову визначив заборгованість по Договору в розмірі 20 602,36 євро (22 471,08 євро + 2 131,28 євро - 4000,00 євро), що згідно з курсом Національного Банку України від 30.11.2016 дорівнює 557 786,19 грн.

У свою чергу, скаржник, заперечуючи проти позову, зазначає, зокрема, що заборгованість відповідача-2 перед позивачем за заявкою №2М від 14.04.2016 відсутня взагалі та станом на 25.08.2016 була сплачена в повному обсязі, що підтверджується оплатами, здійсненими 04.05.2016 у сумі 770,77 євро, 19.05.2016 у сумі 9 111,41 євро, 26.05.2016 у сумі 8 668,37 євро та 25.08.2016 у сумі 3 920,53 євро. Заявка на перевезення №4М від 04.05.2016, за твердженнями скаржника, відповідачем-2 не направлялася, акти не підписувалися, рахунок на її оплату на адресу відповідача-2 позивачем не направлявся.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, повноважний представник відповідача-2 у судовому засіданні, за результатами якого було прийняте оскаржене рішення суду, присутній не був.

Відповідач-2 VNVL LOGISTICS LTD створений та існує відповідно до законодавства Кіпр, має місцезнаходження: Республіка Кіпр, Лімассол, представництв в Україні не має.

При прийнятті справи до провадження Господарським судом Київської області не було з'ясовано наявності чи відсутності у відповідача-2 офіційного представництва на території України.

У матеріалах справи наявне повідомлення про відправлення ухвали суду від 12.12.2016 про порушення провадження у справі №911/4000/16 та про відкладення розгляду справи від 23.01.2017 на адресу відповідача-2 поштовим зв'язком.

Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій визначено, що вирішуючи питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке: взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами.

Конвенцією визначено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення відповідачу-2 ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, однак відсутні докази про повідомлення відповідача-2 у порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, а також з огляду на те, що повідомлення про відкладення розгляду справи було вручено відповідачу-2 13.02.2017, у той час як засідання, за результатами якого було прийняте оскаржене рішення суду відбулось 20.02.2017, відповідачу-2, який є резидентом Республіки Кіпр, на думку колегії суддів, не було надано достатнього строку для здійснення захисту у межах даної справи.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та з метою об'єктивного та повного дослідження обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що додані відповідачем-2 до апеляційної скарги докази мають бути досліджені судом.

Як підтверджується матеріалами справи, 14 квітня 2016 року у відповідності до пункту 1.2. Договору замовник направив експедитору заявку №2М на перевезення вантажу за маршрутом слідування Жлобін, код 155004 (Білорусь) - Халмеу (Румунія).

Заявкою, зокрема, визначено:

Об'єм перевезення 900,00т.

Дата початку перевезення - 15.04.2016

Ставки (за тонну):

27,73 євро/т (ВК 50: при завантаженні 46,500 т. - 51,499 т.);

25,94 євро (ВК 55: при завантаженні 51,500 т. - 55,499 т.);

24,17 EUR/тонна (ВК 60: при завантаженні 55,500 т. і вище).

Крім того: транзитне декларування - 27,00 євро/декларація; єдиний збір - 2 євро/вагон.

Умови оплати - 3 дні відстрочки платежу з моменту завантаження вагону на з/с Жлобін (Білорусь).

За змістом пунктів 2.1.3., 2.2.6. Договору передбачено 100% фінансування Замовником послуг, що здаються відповідно до заявки.

Враховуючи положення пунктів 2.1.3., 2.2.6., 3.3., 3.10. Договору фінансування перевезення передбачає попередню оплату послуг.

З огляду на зазначені умови Договору та враховуючи надані сторонами письмові пояснення, судом встановлено, що розрахунок між сторонами здійснювався на підставі виставленого попереднього рахунку, а потім, за фактом надання послуг за договором та у випадку недостатності коштів, виконавець виставляв замовнику остаточний рахунок на оплату.

Так, судом встановлено, що на підставі поданої заявки №2М експедитор 18.04.2016 виставив замовнику рахунок на попередню оплату №5343010-П на суму 21 837,00 євро (том 1, а.с. 81).

Вказана обставина не була повідомлена позивачем суду першої інстанції, однак підтверджена сторонами під час вирішення справи у суді апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення фінансування перевезення, як це визначено пунктом 3.3. Договору, а також умовами заявки №2М від 14.04.2016, замовник здійснив оплату попереднього рахунку №5343010-П від 18.04.2016 у наступному порядку та строки:

04.05.2016 сплачено 770,77 євро (міжнародний переказ 04.05.2016);

19.05.2016 сплачено 9 111,41 євро (міжнародний переказ 19.05.2016);

26.05.2016 сплачено 8 668,37 євро (міжнародний переказ 26.05.2016).

Отже, замовником на користь виконавця за виконання умов заявки №2М від 14.04.2016 станом на 26.05.2016 сплачено 18 550,55 євро.

Здійснення замовником вказаних платежів підтверджується наявними у матеріалах справи виписками про здійснення міжнародних переказів коштів, де у деталях оплати міститься, зокрема, посилання на попередній рахунок №5343010-П від 18.04.2016 (том 1, а.с. 83-94), що відповідає вимогам пункту 3.5. Договору про необхідність зазначення, зокрема, при здійсненні платежу номеру рахунку.

Факт надходження від замовника 04.05.2016, 19.05.2016, 26.05.2016 оплат у зазначених відповідачем-2 сумах та саме на підставі попереднього рахунку №5343010-П від 18.04.2016, виставленого по заявці №2М, підтверджується письмовими поясненнями позивача від 13.06.2017 (том 1, а.с. 204-207) та доповненнями до них від 19.06.2017 (том 1, а.с. 231-236), а також довідкою ПАТ Укрсоцбанк №09.201-86/67-8690 від 13.06.2017 про надходження за період з 30.12.2015 по 13.06.2017 коштів на рахунок ТОВ ТЕК Західтранссервіс від відповідача-2.

Після завершення надання послуг за заявкою №2М від 14.04.2016 виконавцем надано остаточний рахунок №5343014 від 02.06.2016 з додатком до нього, відповідно до якого зазначено остаточний об'єм перевезення та остаточну вартість заявки №2М від 14.04.2016.

Відповідно до наданих виконавцем розрахунків остаточна вартість заявки №2М від 14.04.2016 склала 22 471,08 євро.

Таким чином, із урахуванням здійсненої замовником попередньої оплати за виконання умов заявки №2М у сумі 18 550,55 євро, про що зазначалося вище, на підставі рахунку №5343014 від 02.06.2016 замовник мав здійснити доплату в сумі 3 920,53 євро (22 471,08 євро - 18 550,55 євро).

25.08.2016 замовник сплатив виконавцю 4 000,00 євро на підставі остаточного рахунку №5343014 від 02.05.2016, виставленого по заявці №2М від 14.04.2016. Дана обставина підтверджується міжнародним переказом від 25.08.2017 та позивачем не заперечувалась.

Отже, фактично, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за заявкою №2М від 14.04.2016, оплата якої здійснена згідно попереднього рахунку №5343010-П від 18.04.2016 та остаточного рахунку №5343014 від 02.06.2016, відсутня.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.06.2016 на виконання умов Договору було підписано Акт виконаних робіт №09/06/2016 по заявці №2М на загальну суму 22 471,08 євро (том 1, а.с. 16).

Позивач вважає, що вказаним актом підтверджується заборгованість відповідача-2 за заявкою №2М, оскільки у додатку до нього міститься інформація про наявну заборгованість станом на 30.06.2017 у сумі 28 130,07 євро.

Дослідивши вказаний акт, колегія суддів встановила, що він складений 30.06.2016 та містить відомості про надання послуг в період з 01.06.2016 по 30.06.206 на загальну суму 22 471,08 євро.

Вказана сума відповідає сумі, визначеній у заявці №2М від 14.04.2016.

Водночас, додаток до акту №09/06/2016 містить інформацію про наявність заборгованості, а також про отримані кошти в поточному місяці. Однак, у вказаному додатку не зазначено підставу виникнення такої заборгованості та не зазначено, за виконання яких послуг перераховано кошти.

Таким чином, Акт виконаних робіт №09/06/2016 від 30.06.2016 відхиляється судом як належний доказ, яким підтверджується заборгованість відповідача-2 саме по заявці №2М.

Заперечення позивача щодо факту здійснення відповідачем-2 повної оплати за заявкою №2М ґрунтуються також на тому, що у період дії Договору сторонами оформлювалися та були підписані також інші заявки на перевезення, а саме: 1Е від 30.12.2015, 2Е від 05.01.2016, 1М від 08.02.2016, 2М від 14.04.2016, 3М від 15.04.2016, 4М від 04.05.2016, 5М від 21.06.2016. У відповідача-2, як стверджує позивач, існувала заборгованість за вказаними заявками, у зв'язку з чим грошові надходження від відповідача-2 були у порядку черговості зараховані у рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше. Позивачем у поясненнях від 13.06.2017 та доповненнях до них від 19.06.2017 наведені розрахунки та порядок зарахування здійснених відповідачем-2 оплат у рахунок погашення заборгованості за вказаними заявками.

Колегія суддів вважає посилання позивача на зарахування здійснених замовником оплат за рахунками №5343010-П від 18.04.2016 та №5343014 від 02.06.2016 в рахунок погашення заборгованості за іншими заявками, що оформлялися у межах Договору, неправомірними та такими, що у даному випадку не відповідають умовам Договору та суті прийнятих сторонами зобов'язань з огляду на наступне.

Позов - це вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу.

Елементами позову, які сукупно визначають його зміст, є предмет позову та підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить суд прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Право позивача на зміну, зокрема, підстави позову у відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ТОВ ТЕК Західтранссервіс про стягнення з відповідача-2 суми боргу в загальному розмірі 29 912,34 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 809 843,64 грн.) у даній справі були обґрунтовані лише невиконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань по оплаті лише заявок №2М та №4М.

Посилання позивача на те, що заборгованість за заявками №2М та №4М і рахунками до них виникла внаслідок здійснення зарахування грошових коштів за іншими існуючими боргами відповідача-2 не може прийматися судом до уваги, оскільки обставини щодо наявності та виникнення у відповідача-2 перед позивачем будь-яких інших боргів за Договором не заявлялися позивачем як підстава позову в даній справі та не розглядалися судом першої інстанції. Позивач у позові не зазначав про існування у відповідача-2 заборгованості по будь-яким іншим заявкам.

Отже, предметом дослідження у даній справі, враховуючи що суд обмежений предметом та підставами заявленого позову, а в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, є лише встановлення факту наявності/відсутності у відповідачів заборгованості перед позивачем саме за заявками №2М та №4М.

Крім того, як уже зазначалося вище, згідно пункту 3.5. Договору в дорученні банку на переказ грошових коштів замовник зазначає, як підставу платежу, Договір та номер рахунку.

Відповідач-2, здійснюючи оплату по заявці №2М, вказував у переказі номер відповідного рахунку, виставленого на її виконання.

Водночас, як вказувалось вище, сам позивач у своїх поясненнях вказує на надходження відповідних сум від відповідача-2 саме по рахункам, виставленим по заявці №2М.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні умови пункту 3.10. Договору, на який посилається позивач, ні умови будь-яких інших положень договору не дають права експедитору зараховувати отримані від замовника грошові кошти за виконання однієї заявки в рахунок виконання та/або погашення заборгованості за іншою та повинні були бути використані ним виключно відповідно до мети їх перерахування.

Посилання позивача на те, що здійснення ним транспортно-експедиторської діяльності в Україні безпосередньо пов'язане із зобов'язаннями перед ПАТ Укрзалізниця , які обумовлені в Договорі №031-357/2011-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України від 23.12.2011, а тому, оскільки відповідач-2 розраховувався перед позивачем за заявками із затримкою, у позивача перед ПАТ Укрзалізниця також виникла заборгованість і для уникнення зупинення ПАТ Укрзалізниця транзиту вантажу відповідача-2 позивач змушений був направляти отримані від відповідача-2 кошти на погашення заборгованості за попередніми заявками, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначений договір з Укрзалізницею не є предметом дослідження в даній справі, оскільки відображає двосторонні господарські відносини, що пов'язують лише позивача та Укрзалізницю. Твердження скаржника щодо необхідності виконання договору із Укрзалізницею в частині забезпечення наявності грошових коштів на особових рахунках означає лише його обов'язок щодо Укрзалізниці, однак не передбачає, що з метою виконання цього обов'язку позивач має право порушувати будь-які інші договори, укладені з третіми особами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача-2 заборгованості перед позивачем за заявкою №2М та безпідставність позовних вимог ТОВ ТЕК Західтранссервіс про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 18 471,08 євро (що еквівалентно 500 084,14 грн.)

Із приводу заявленої позивачем до стягнення заборгованості за заявкою №4М колегія суддів зазначає наступне.

Як стверджує позивач, 04.05.2016 відповідач-2 направив йому заявку №4М на перевезення вантажу за маршрутом слідування Жлобін, код 155004 (Білорусь) - Батево Експ. (Україна), на підставі якої позивач направив відповідачу-2 рахунок №5343017 від 11 липня 2016 року на загальну суму 2 131,28 євро.

Заявкою, зокрема, визначено:

Об'єм перевезення 300,000т.

Ставки (за тонну):

25,01 євро/т (ВК 50: при завантаженні 46,500 т. - 51,499 т.);

23,41 євро (ВК 55: при завантаженні 51,500 т. - 55,499 т.);

21,92 євро/тонна (ВК 60: при завантаженні 55,500 т. і вище).

Крім того: транзитне декларування - 27,00 євро/декларація; єдиний збір - 2 євро/вагон.

Умови оплати - 3 дні відстрочки платежу з моменту завантаження вагону на з/с Жлобін (Білорусь).

У подальшому, як стверджує позивач, на виконання умов Договору було підписано Акт виконаних робіт №10/07/2016 від 10.07.2016 по заявці №4М на загальну суму 2 131,28 євро (том 1, а.с. 19).

Відповідач-2, заперечуючи проти позову в цій частині, зазначає, що заявка на перевезення №4М від 04.05.2016 відповідачем-2 не направлялася, акти не підписувалися. Рахунок №5343017 від 11.07.2016 на адресу відповідача-2 не направлявся, отже, заборгованість за вказаним рахунком на суму 2 131,28 євро відсутня.

Колегія суддів не приймає зазначені доводи скаржника до уваги та вважає, що факт надання позивачем відповідачу-2 послуг по заявці №4М від 04.05.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У матеріалах справи наявна сканкопія оновленої заявки №4М від 04.05.2016 (том 1, а.с. 17). На зворотній стороні вказаної заявки зазначено, що попередню редакцію заявки №4М від 20.04.2016 слід вважати недійсною. Оновлена заявка містить підпис та печатку замовника.

Також, у матеріалах справи міститься сканкопія підписаного зі сторони відповідача-2 Акту виконаних робіт №10/07/2016 від 10.07.2016 по заявці №4М на загальну суму 2 131,28 євро (том 1, а.с. 19).

Вказана в акті сума відповідає сумі, виставленій у рахунку №5343017 від 11.07.2016 по заявці №4М.

Відповідач-2 посилається на відсутність оригіналу підписаного з обох сторін Акту виконаних робіт №10/07/2016 від 10.07.2016 по заявці №4М на загальну суму 2 131,28 євро.

Водночас, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявні докази направлення позивачем вказаного Акту виконаних робіт №10/07/2016 відповідачу-2 (том 2, а.с. 118) для підписання. Однак, Акт виконаних робіт №10/07/2016, як зазначає позивач, відповідач-2 йому в паперовому варіанті не повернув, направивши натомість по електронній пошті відскановану копію цього акту, які і була додана позивачем до позовної заяви.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність у матеріалах справи сканкопії підписаного зі сторони відповідача-2 Акту виконаних робіт №10/07/2016 від 10.07.2016 по заявці №4М, у якому міститься посилання на рахунок №5343017 від 11.07.2016, колегія суддів, за відсутності обґрунтованих пояснень відповідача-2 із приводу того, яким чином підпис представника відповідача-2, завірений печаткою VNVL LOGISTICS LTD, міститься на Акті №10/07/2016 від 10.07.2016, сканкопія якого долучена до матеріалів справи, приходить до висновку про доведеність позивачем факту надання послуг за заявкою №4М.

Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем-2 оплати по заявці №4М у сумі 2 131,28 євро. Строк виконання зобов'язань із оплати у відповідності до пунктів 3.4., 3.10. Договору є таким, що настав.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ТОВ ТЕК Західтранссервіс про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за заявкою №4М та відповідним рахунком №5343017 від 11.07.2016 у розмірі 2 131,28 євро, що згідно з курсом Національного Банку України від 30.11.2016 (день підписання позову) дорівнює 57 702,06 грн. (2 131,28 євро х 27,073898 грн.), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3.9. Договору, кожна сторона, яка допустила затримку при проведенні взаєморозрахунків по оплаті належних сум більше ніж 5 днів, сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення.

Редакція пункту 3.9. Договору, копія якого додана позивачем до позовної заяви, відповідає оригіналу Договору, підписаному сторонами та наданому позивачем суду для огляду в судовому засіданні 14.12.2017.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ). Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 01.04.2015 у справі №3-29гс15 та у відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України враховується при вирішенні даного спору.

Зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду України вбачається, що пеня має обчислюватися лише у національній валюті України - гривні. Тобто, сума простроченого грошового зобов'язання в іноземній валюті, враховуючи коливання курсу іноземної валюти до гривні, має бути переведена у гривню за курсом НБУ на кожен день прострочення і пеня має розраховуватися на суму заборгованості, виражену в гривні, за кожен день прострочення в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за період існування прострочення, але не більше ніж за 6 місяців (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України), якщо інший період не встановлений договором.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, згідно рахунку №2М до сплати підлягає пеня в розмірі 8 555,1 євро (з 09.07.2016 по 30.11.2016) та згідно рахунку №4М (з 04.08.2016 по 30.11.2016) 754,47 євро; загалом 9 309, 98 євро (що станом на 30.11.2016 в гривневому еквіваленті складає 252 057,45 грн.).

З огляду на викладене, враховуючи здійснені відповідачем-2 оплати, а також приймаючи до уваги періоди нарахування пені, що вказані позивачем у розрахунку, застосовуючи подвійну ставку НБУ, судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок пені з урахуванням викладеної у постанові Верховного Суду України у від 01.04.2015 у справі №3-29гс15 правової позиції та встановлено наступне:

- згідно рахунку №2М підлягає до стягнення пеня на суму боргу 3 920,53 євро (106 144,03 грн.) з 09.07.2016 по 24.08.2016 (враховуючи погашення 25.08.2016 всієї суми боргу по заявці №2М) в сумі 4 341,46 грн. в іншій частині нарахування є необґрунтованими, оскільки сума боргу сплачена до 09.07.2016.

- згідно рахунку №4М підлягає до стягнення пеня на суму боргу 2 131,38 євро (в еквіваленті 57 704,76 грн.) з 04.08.2016 по 30.11.2016 в сумі 5 589,16 грн.

Таким чином, за згаданий позивачем період, з урахуванням вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи, позовні вимоги у частині стягнення пені в гривневому еквіваленті підлягають задоволенню частково в сумі 9 930,62 грн.

Позов про солідарне стягнення заборгованості у даній справі пред'явлений позивачем до відповідача-2, як боржника за Договором, та відповідача-1 як поручителя боржника за Договором поруки від 22.04.2016.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до змісту статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором №5/343-2015 від 30.12.2015, між позивачем та ТОВ Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина (відповідач-1) був укладений Договір поруки від 22.04.2016 (далі, Договір поруки), згідно якого відповідач-1 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача-2, що виникли, зокрема, з Договору №5/343-2015 від 30.12.2015.

Відповідно до пункту 2.2. Договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання відповідачем-2 забезпеченого зобов'язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач-2 у апеляційній скарзі стверджує, що не був поінформований про забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором №5/343-2015 шляхом укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору поруки; Договір поруки, укладений між позивачем та відповідачем-1, не встановлює еквіваленту конкретних грошових зобов'язань, за виконання яких поручається відповідач-1. Станом на день укладення Договору поруки не встановлено ані суми зобов'язань боржника за договорами, що є предметом поруки, ані суті нібито існуючих зобов'язань боржника за вказаними договорами; на момент подання позовної заяви у позивача було відсутнє право подання позову до відповідача-1 (відсутній предмет спору), оскільки позивачем порушено умови Договору поруки та не направлено відповідачу-1 вимоги про невиконання умов Договору №5/343-2015 боржником (відповідачем-2), а відтак, строк виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поруки не настав, а провадження у справі мало бути припинене судом першої інстанції на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника безпідставними та не вбачає підстав для припинення на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі (відсутність предмету спору) в частині позовних вимог до відповідача-1 з огляду на наступне.

Зі змісту статті 553 Цивільного кодексу України вбачається, що договір поруки за своєю правовою природою є двостороннім правочином, метою укладення якого є забезпечення поручителем належного виконання боржником основного зобов'язання без будь-якої передачі прав та обов'язків сторін основного зобов'язання поручителю.

Укладення договору поруки не потребує згоди боржника.

Згідно з приписами статей 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору або інформувати боржника про укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки.

У постанові від 20.02.2012 у справі №6-51цс11 Верховний Суд України дійшов висновку, що згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Отже, заперечення відповідача-2 щодо відсутності поінформування його про забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором №5/343-2015 шляхом укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору поруки, не впливають на дійсність вказаного Договору поруки.

Чинне законодавство України надає кредитору право вибору щодо звернення з вимогами до боржника чи поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до частини 1 статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Отже, ненаправлення позивачем відповідачу-1 вимоги про невиконання умов Договору №5/343-2015 боржником (відповідачем-2) не впливає на право кредитора пред'явити відповідний позову до суду та не свідчить про те, що строк виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором поруки не настав.

Крім того, згідно пункту 4.2. Договору поруки відповідальність поручителя настає в момент настання строку виконання повністю або часткового зобов'язань, забезпечених цим договором, якщо вони на цей момент не будуть виконані боржником належним чином.

Посилання скаржника на те, що станом на день укладення Договору поруки не встановлено ані суми зобов'язань боржника за договорами, що є предметом поруки, ані суті нібито існуючих зобов'язань боржника за вказаними договорами також не приймаються судом до уваги, оскільки чинне цивільне законодавство не вимагає від сторін договору поруки зазначати в останньому конкретні суми зобов'язань, які забезпечуються порукою.

Так, у даному випадку сторонами у пункті 1.1. Договору поруки погоджено, що порукою забезпечується виконання боржником, зокрема, Договору №5/343-2015, тобто, усіх зобов'язань, які з нього випливають.

З огляду на зазначене, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем-2 (боржником) або відповідачем-1 (поручителем) заборгованості за надані згідно Договору послуги по заявці №4М та нарахованої на неї пені, а також нарахованої пені по рахунку №2М в сумі 4 341,46 грн., суд апеляційної інстанції вимогу про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості визнає такою, що підлягає задоволенню частково в наступних сумах: 2 131,28 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 57 702,06 грн.) основного боргу та 9 930,62 грн. пені. В іншій частині у задоволенні позову суд відмовляє.

Із приводу розподілу заявлених позивачем сум на оплату за послуги адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Склад судових витрат визначений статтею 44 Господарського процесуального кодексу України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (пункт 6.3. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивач просив покласти на відповідачів витрати на оплату послуг адвоката під час вирішення справи у суді першої інстанції в розмірі 49 360,00 грн. Зокрема, на підтвердження вказаної вимоги позивач надав суду Договір про надання правової допомоги від 15.11.2016, Звіт від 31.12.2016 про виконання робіт, Акт приймання-передачі від 31.12.2016, банківську виписку про проведення оплати за Договором, а також Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю гр. Вознюка О.Г. від 29.05.2008.

Оскарженим рішенням суду задоволено вимогу про стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката в сумі 48 000, 00 грн., оскільки з банківських виписок за 22.11.2016 та 29.12.2016 вбачається про надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс грошових коштів за надання правової допомоги лише у вказаній сумі.

25.05.2017 позивач також звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката (надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції) в розмірі 89 880,00 грн., які просив покласти на відповідача-2. До заяви позивачем додані копія звіту від 24.05.2017 про виконання робіт за Договором про надання правової допомоги від 15.11.2016, копія акту приймання-передачі робіт за надання правової допомоги від 24.05.2017, копія банківської виписки про проведення оплат за договором на суму 89 880,00 грн., а також Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю гр. Зінченка Д.В. від 26.11.2009.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду оскаржене рішення суду було змінене, а позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу та пені задоволено частково в наступних сумах: 2 131,28 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 57 702,06 грн.) основного боргу та 9 930,62 грн. пені, а в іншій частині у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на послуги адвоката підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 809 843,64 грн. (з яких 557 786,19 грн. основного боргу та 252 057,45 грн. пені).

За результатами апеляційного перегляду визнано обґрунтованими позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 67 632,68 грн. (з яких 57 702,06 грн. основного боргу та 9 930,62 грн. пені), що становить 8,35% від заявленої позивачем до стягнення у позові суми.

Колегією суддів встановлено, що витрати позивача на послуги адвоката під час вирішення справи підтверджуються у загальній сумі 137 880,00 грн. (у суді першої інстанції на суму 48 000,00 грн., у суді апеляційної інстанції на суму 89 880,00 грн.).

Відтак, враховуючи положення частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на послуги адвоката у загальній сумі 11 512,98 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, варто зазначити, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України .

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відшкодування витрат зі сплати адвокатських витрат, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів порівну (11 512,98 грн. : 2 = 5 756,49 грн.).

Із приводу поданих 12.04.2017 та 08.08.2017 відповідачем-2 заяв про відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як уже зазначалося, до складу судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України входять, у тому числі, витрати, пов'язані з оплатою послуг перекладача, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач-2 просить стягнути із позивача наступні витрати, пов'язані із розглядом справи:

- витрати на легалізацію документів у розмірі 1 190 євро, що еквівалентно 35 274,61 грн. (підготовка документів, що посвідчують правовий статус відповідача-2: посвідчених апостилем відповідно до Угоди про правову допомогу в цивільних справах від 06 вересня 2004 року, ратифікованої Україною 22 вересня 2005 року, що укладена між Україною та Республікою Кіпр, свідоцтва VNVNL Logistics LTD щодо призначення директора та секретаря, про місцезнаходження та склад акціонерів, довіреності на представлення інтересів VNVNL Logistics LTD в судових інстанціях; їх переклад на українську мову);

- витрати на підготовку документів, що спростовують вимоги позивача у даній справі на загальну суму 3 534,00 грн. (переклади рахунків та міжнародних переказів, їх нотаріальне посвідчення, витрати за організацію підготовки доказів у справі).

Із приводу витрат відповідача-2 на легалізацію суд зазначає наступне.

Як зазначено у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій з метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб'єктності сторін спору господарський суд вживає заходів для встановлення статусу іноземного підприємства чи організації, яка є учасником судового процесу.

На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має подати оформлений з урахуванням статті 13 Закону України Про міжнародне приватне право документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Господарський суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), якою передбачено спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки - апостиля, ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 №2933-III Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Україна та Кіпр є Державами учасниками вказаної Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Відповідно до статті 12 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004, ратифікованої 22.09.2005, яка набрала чинності 18.03.2006, на запит судів чи інших компетентних органів однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона без перекладу та оплати передає копії свідоцтв про особистий стан, інші документи, пов'язані з особистими справами чи інтересами громадян запитуючої Договірної Сторони.

Згідно статті 13 вказаної Угоди документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони.

Враховуючи вищезазначене, а також з огляду на те, що суд не витребовував від відповідача-2 докази його правосуб'єктності, а сторони заперечень із цього приводу не висували, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача витрат за легалізацію поданих відповдічаем-2 документів на підтвердження своєї правосуб'єктності

Понесені відповідачем-2 витрати на переклад документів (копій міжнародних переказів від 04.05.2016, 19.05.2016, 26.05.2016, виписки з рахунку відповідача-2 від 25.08.2016) та їх нотаріальне засвідчення, якими останній спростовував вимоги позивача у даній справі, та які пов'язані із розглядом справи, підтверджуються у сумі 2 638,80 грн. наступними документами:

- рахунком ТОВ Бюро перекладів Еллен №34 від 03.03.2017, актом №34 від 07.03.2017 та платіжним дорученням №434 від 10.03.2017 на суму 1 704,00 грн. (том 1, а.с. 157-159);

- рахунком ТОВ Бюро перекладів Еллен №46 від 21.03.2017, актом №46 від 03.04.2017 та платіжним дорученням №446 від 31.03.2017 на суму 934,80 грн.;

Замовник за вказаними перекладами ФОП Сотник Т.Є., яка є представником відповідача-2.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України Про мови в Українській РСР (стаття 3 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки без надання відповідачем-2 доказів, що спростовують частково вимоги позивача правильне вирішення справи було б неможливим, а підготовка та подання таких доказів була можлива лише за умови їх перекладу та його нотаріального засвідчення, витрати у розмірі 2 638,80 грн. мають бути відшкодовані відповідачу-2 позивачем у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто, у сумі 2 418,46 грн.

Решта заявлених відповідачем-2 вимог про відшкодування вартості витрат, пов'язаних із розглядом справи, не підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами, які підтверджують факт здійснення оплат саме за такі послуги та не підлягає розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, за результатами апеляційного перегляду оскарженого рішення суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо солідарного стягнення з відповідачів 2 131,28 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 57 702,06 грн.) основного боргу та 9 930,62 грн. пені. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, апеляційна скарга VNVL LOGISTICS LTD підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, до солідарного стягнення з відповідачів підлягає 2 131,28 євро (що станом на 30.11.2016 еквівалентно 57 702,06 грн.) основного боргу та 9 930,62 грн. пені.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу VNVL LOGISTICS LTD (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court,4-th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі №911/4000/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі №911/4000/16 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно- розважальний центр Казантип-Калина (код ЄДРПОУ 35188819, місцезнаходження: 07254, Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50) та з VNVL LOGISTICS LTD, (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court, 4-th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) - 2 131 (дві тисячі сто тридцять один) євро 28 центів (що згідно з курсом Національного банку України від 30 листопада 2016 року дорівнює 57 702,06 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот дві) грн. 06 коп.) основної заборгованості та 9 930 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 62 коп. пені.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний центр Казантип-Калина (код ЄДРПОУ 35188819, місцезнаходження: 07254, Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) 5 756 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 49 коп. адвокатських витрат та 507 (п'ятсот сім) грн. 24 коп. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з VNVL LOGISTICS LTD, (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court,4th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) - 5 756 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 49 коп. адвокатських витрат та 507 (п'ятсот сім) грн. 24 коп. судового збору за подання позовної заяви .

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Західтранссервіс (код ЄДРПОУ 31225280, 89422, с. Минай, вул. Свободи, буд. 4, Ужгородський р-н., Закарпатська область) на користь VNVL LOGISTICS LTD, (яке створене та існує відповідно до законодавства Кіпр, ідентифікаційний код VAT Nr 10297091В, 3,місцезнаходження: 3, Makarios III Ave., Loukardes Court,4th Floor. Mesa Geitonia, 4000 Limassol, Cyprus, 12) 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 46 коп. витрат, пов'язаних із розглядом справи та 12 246 (дванадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 49 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

8. Матеріали справи №911/4000/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич