Рішення

від 23.02.2017 по справі 915/1433/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 915/1433/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» , 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Селянський узвіз, 3а;

відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Гедеон і К» , 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 35.

про : стягнення 33403 грн. 50 коп.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.02.2017;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач 23.12.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 28234,14 грн. - боргу, 418,11 грн. - 10% річних, 755,80 грн. - збитків від інфляції, 1172,04 грн. - пені, 2823,41 грн. - 10 % штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 1153 від 05.07.2016 року; товарно-транспортних накладних (за період з 10.10.2016 року по 28.10.2016 року) 12 поставок на загальну суму 28234,14 грн.; норм ст.ст. 509, 11, 526, 525, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 20, 232 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару.

17.02.2017 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ Вента.ЛТД просить суд стягнути з відповідача 23234,14 грн. основного боргу, 320,87 грн. - 10% річних, 560,16 грн. збитків від інфляції, 898,67 грн. пені, 2823,41 грн. - 10 % штрафу.

Нормою статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника жодного разу в судове засідання не направив.

Ухвала господарського суду від 31.01.2017, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулась з відміткою пошти повернуто за не запитом .

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

23.02.2017 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

05 липня 2016 року між сторонами був укладений договір № 1153 поставки товару згідно з предметом якого позивач, як постачальник, взяв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця товари (лікарські засоби, вироби медичного призначення, товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи), передбачені договором та невід'ємними частинами до нього, а відповідач, як покупець, зобов'язався приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах передбачених договором. Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що визнаються сторонами специфікаціями, які складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід'ємною частиною договору.

Вартість кожної партії товару є твердою і не підлягає зміні, якщо інше не передбачено цим говором чи додатковими угодами/додатковими договорами до нього. Ціна товару може формуватися та/або змінюватися шляхом застосування знижок та інших механізмів формування ціни, як це передбачено законодавством. Розмір та умови застосування вказаних механізмів формування та зміни ціни встановлюються у додаткових угодах/додаткових договорах до договору: у разі надання знижки на придбаний (тобто такий, право власності на який перейшло до контрагенту за договором), але не сплачений покупцем товар, ціною товару буде ціна з врахуванням знижки. Загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за накладними протягом всього терміну дії договору, і орієнтовно складає 1200000,00 грн.

За умовами п. 2.5 договору сторони дійшли згоди, що приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (з доповненнями та змінами). У випадку виявлення покупцем недостачі товару виклик представника постачальника для складання відповідного акту є обов'язковим.

Розділом 4 договору сторони обумовили терміни і порядок розрахунків. Так: покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів рахунок постачальника, зазначений у договорі. Строк оплати та/або дату оплати покупцем кожної конкретної партії поставки постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня з дати відвантаження товару покупцю. У випадку, якщо постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати одержання товару покупцем. У випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше партіям поставки товару та/або по двом або більше накладним (в повній сумі і в якійсь частині суми), всі платежі, що покупець перераховує постачальнику за договором, насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що поставлений (отриманий Покупцем) раніше, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі. Розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник, виходячи з постійних та безперервних господарських взаємовідносин з покупцем, здійснює ритмічні поставки товару покупцю. Постачальник надає покупцю зведені податкові накладні на суму всіх поставок товару за 10 днів, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (надалі - Розрахунок коригування ) у разі якщо відбулися відповідні зміни у поставках різних періодів. Зведені податкові накладні та розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН згідно з чинним законодавством, надаються покупцеві кожні 10 днів в електронному вигляді. В цей же строк надаються документи на повернення товару від покупця чи зміну суми компенсації за товар.

Згідно п. 8.1, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє протягом 12 поточних місяців, а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту його повного завершення.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за поставлений товар як основного боргу так і санкцій з грошовими витратами за неналежне виконання господарського зобов'язання.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку .

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно правил ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар за період з 10.10.2016 року по 28.10.2016 року на суму 40291,79 грн., що підтверджується наданими до позову наступними доказами:

1) товарно-транспортна накладна № 6299565 від 10.10.2016 року на суму 11847, 54 грн. строк оплати - до 25.10.2016 року;

2) товарно-транспортна накладна № 6299566 від 10.10.2016 року на суму 335,10 грн. строк оплати - до 25.10.2016 року;

3) товарно-транспортна накладна № 6306491 від 17.10.2016 року на суму 11847, 54 грн. строк оплати - до 01.11.2016 року;

4) товарно-транспортна накладна № 6306492 від 17.10.2016 року на суму 173,52 грн. строк оплати - до 01.11.2016 року;

5) товарно-транспортна накладна № 6310317 від 19.10.2016 року на суму 3513,08 грн. строк оплати - до 03.11.2016 року;

6) товарно-транспортна накладна № 6310318 від 19.10.2016 року на суму 48,18 грн. строк оплати - до 03.11.2016 року;

7) товарно-транспортна накладна № 6313293 від 21.10.2016 року на суму 3121,03 грн. строк оплати - до 05.11.2016 року;

8) товарно-транспортна накладна № 6313294 від 21.10.2016 року на суму 102,84 грн. строк оплати - до 05.11.2016 року;

9) товарно-транспортна накладна № 6314822 від 24.10.2016 року на суму 4316,68 грн., строк оплати - до 08.11.2016 року;

10) товарно-транспортна накладна № 6314823 від 24.10.2016 року на суму 92,58 грн. строк оплати - до 08.11.2016 року;

11) товарно-транспортна накладна № 6321288 від 28.10.2016 року на суму 4877,38 грн. строк оплати - до 12.11.2016 року;

12) товарно-транспортна накладна № 6321289 від 28.10.2016 року на суму 16,32 грн. строк оплати - до 28.10.2016 року;

13) довіреністю на отримання товару від 01.10.2016 року.

З наданих суду доказів вбачається, що товарно - транспортна накладна від 10.10.2016 року № 629956 на суму 11847,54 грн. була оплачена відповідачем частково на суму 6986,86 грн. Так, 17.11.2016 року відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 2051,78 грн. та здійснив оплату товару на суму 4935,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку та возвратними відомостями.

Будь-яких інших доказів, щодо проведення оплати за вищенаведеними накладними суду не надано.

За приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував доводи позивача, не довів суду шляхом надання належних доказів відсутність порушень перед позивачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині проведених оплат за поставлений товар.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу по договору поставки товару № 1153 в розмірі 23234,14 грн. є доведеними та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

На підставі п. 5.1 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 320,87 грн. -10% річних, 560,16 грн. збитків від інфляції, 898,67 грн. пені, а також за порушення строків оплати понад 30 днів штраф у розмірі десять відсотків вартості несвоєчасно оплаченого товару, що становить 2823,41 грн.

При перевірці наданого позивачем розрахунку штрафу суд встановив, що позивачем штраф нараховувався на основну заборгованість в сумі 28234,14 грн.

Разом із тим, з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку та возвратних відомостей вбачається, що відповідач заборгованість по товарно - транспортній накладній від 10.10.2016 року № 629956 на суму - 3935,08 грн. оплатив в термін до 30 днів прострочення, а саме: 01.11.2016 року сплачено - 2000,00 грн., 02.11.2016 року сплачено - 365,45 грн., 03.11.2016 року сплачено - 700,00 грн., 07.11.2016 року сплачено - 500,00 грн., 09.11.2016 року сплачено - 400,00 грн., повернення товару на суму 2051,78 грн. здійснено 17.11.2016 року

Таким чином, позивач безпідставно нарахував 10% штрафу на заборгованість в сумі 3935,08 грн. За розрахунком суду стягненню підлягає лише 1724,73 грн. Розрахунок пені, інфляційних та 10% річних позивачем здійснено арифметично вірно, а отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, та з урахуванням вищевикладеного - їх частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон і К» (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 35, ЄДРПОУ 37822239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Селянський узвіз, 3а, ЄДРПОУ 21947206) 23234,14 грн. основного боргу, 320,87 грн. - 10% річних, 560,16 грн. збитків від інфляції, 898,67 грн. пені, 1724,73 грн. - 10 % штрафу, 1323,61 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 28.02.2017 р.

Суддя О.Г. Смородінова