Постанова

від 20.02.2017 по справі 917/1539/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 917/1539/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 05/01-14/2-19 від 03.01.2017 р. (повноваження перевірені та підтверджені старшим секретарем господарського суду Полтавської області ОСОБА_2С.)

відповідача - не з'явився.

третя особа - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3365 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.16 р. у справі № 917/1539/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

до Державного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс", м. Полтава,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Постав-Муківську сільську раду, Полтавська обл., Чорнухинський район, с. Постав-Мука

про стягнення 640166,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача - Державного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" 640166,90 грн. збитків. Завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (незаконна вирубка лісових ресурсів), а також стягнути 9602,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 р. у справі № 917/1539/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Полтавське державне лісогосподарське підприємство «Полтаваоблагроліс» (вул. Артема, 7/22, м. Полтава. 36014, ідентифікаційний код 31758362) 640166 грн. 90 коп. збитків, завданих державі, перерахувати їх на р/р 33118331700496 Постав-Муківської сільської ради. УДКСУ у Чорнухинському районі, код ЄДРПОУ 37735068, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019.

Стягнуто з Державного підприємства «Полтавське державне лісогосподарське підприємство «Полтаваоблагроліс» на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, буд. 6, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 38019348) 9602,50 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а також, зокрема з тих підстав, що бездіяльність відповідача, невиконання належним чином заходів з захисту та охорони дерев, призвело до незаконної порубки дерев, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач в позовній заяві не доводить вини відповідача в скоєнні самовільної порубки дерев та не просить суд її визнати, а просить стягнути з відповідача збитки завдані державі в особі Постав-Муківської сільської ради. Також зазначає, що позивачем не надано доказів, що саме Постав-Муківській сільській раді нанесено матеріальні збитки, оскільки вони не є власником незаконно порублених дерев, та ін.

Державна екологічна інспекція у Полтавській області у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Постав-Муківська сільська рада надіслала до суду лист № 02-33/38 від 08.02.2017 р., в якому підтримує позов Державної екологічної інспекції у Полтавській області, також зазначає, що під час перевірки екологічною інспекцією незаконної вирубки дерев, тобто без дозвільних документів працівники сільської ради не залучалися. Акти обстеження та акти перевірки за результатами яких встановлено рубку 146 дерев в сільську раду не подавалися. Незаконна вирубка дерев відбувалася в адміністративних межах Постав-Муківської сільської ради.

20.02.2017 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у ГУ ДФС у Полтавській області державний акт на право користування земельної ділянкою на території Постав-Муківської сільської ради кв. 50 вид. 28, кв. 51 вид., кв. 51 вид., кв. 54 вид. 11, кв. 54 вид. 12, кв. наданий ДП ПДЛП Полтаваоблагроліс .

Заявлене клопотання залишено без задоволення з наступних підстав.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Отже, сторона яка звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Отже, сторона вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є.

У клопотанні, яке має бути викладене письмово зазначається: який доказ слід витребувати; в якої особи доказ знаходиться; які обставини можуть бути встановлені цим доказом; яке значення для справи має витребуваний доказ; причини, що перешкоджають отриманню доказу; місцезнаходження доказу.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

До матеріалів справи та вищезазначеного клопотання позивачем не надано підтвердження того, що йому відмовлено відповідачем в отриманні документів, питання про які ставиться в клопотанні, або відсутня відповідь на запит відповідача про отримання цих доказів.

Більше того, відповідач не довів, причин з яких він не мін надати відповідних доказів суду першої інстанції.

20.02.2017 р. від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить залучити до участі у справі на стороні позивача, Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Зазначене клопотання, також є безпідставним і залишено без задоволення з тих підстав, що відповідно до ст. 27 ГПК України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом. Крім того, відповідач не довів як рішення може вплинути на права та обов'язки зазначеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне: Як свідчать матеріали справи, державною екологічною інспекцією в Полтавській області (позивачем) проведена позапланова перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства ДП ПДЛП «Полтаваоблагроліс» на підвідомчій відповідачу території.

За результатом цієї перевірки позивачем складений відповідний акт перевірки від 04.02.2015 р. № 05/01-01-14, акт обстеження від 22.01.2015 р. № 05/01-01-14/1 відповідача в частині Чорнухинського агролісництва, за результатами якого встановлено рубку 146 дерев, а саме: у кварталі 50 вид. 28 - 15 дерев, у кварталі 51 вид. 2 - 37 дерев, у кварталі 51 вид. 10 - 9 дерев, у кварталі 54 вид. 11 - 15 дерев, у кварталі 54 вид. 12 - 6 дерев, у кварталі 57 вид. 2 - 64 дерева, різного діаметру та різної породи до ступеня припинення росту без дозвільних документів (лісорубного квитку); (а. с. 7-20).

Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

У відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.02.2015 р. № 07-22-05, посадова особа відповідача притягнута до адміністративної відповідальності за це порушення, за ст. 65 КУпАП «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка» у вигляді штрафу в сумі 204 грн., який сплачений згідно з квитанцією від 09.02.2015 р. (а. с. 21-23).

Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено розрахунок заподіяної шкоди лісу відповідно до «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу її підприємствам, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту» , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, яка становить 640166,90 грн. (а. с. 26-37).

Державною екологічною інспекцією у Полтавської області направлена відповідачу претензія № 09/02-08 від 11.02.2015 р. щодо відшкодування заподіяних державі збитків (а. с. 24-25).

Обставини щодо несплати відповідачем суми збитків стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовна вимога позивача про стягнення збитків заподіяних внаслідок порушення чинного законодавства є обґрунтованою, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 640166,90 грн. збитків. завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ст. 16 Лісового кодексу України , право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ст. 19 Лісового кодексу України , постійні лісокористувачі зобов'язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України , основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно з ст. 94 Лісового кодексу України, Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, остання входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 р. № 1347/20085 (далі-Положення), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту б пункту 4.2 Положення, Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі - Держекоінспекція) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист. використання та відтворення лісів щодо законності вирубки, виконання комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.

Пунктом а) ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземними та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п. й) ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 р. № 1347/20085, Держекоіспекція може виступати позивачем або відповідачем в судах.

Статтею 67 Лісового кодексу України передбачено, що заготівля деревини здійснюються у порядку спеціального використання лісових ресурсів. У відповідності до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком.

У відповідності до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ст. 105 Лісового кодексу України порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України , особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу , підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду в загальній сумі 640166,90 грн., підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 04.02.2015 р. № 05/01-01-14, актом обстеження від 22.01.2015 р. № 05/01-01-14/1 та доданими до нього розрахунками розміру шкоди, заподіяної Чорнухинському агролісництву порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної вирубки дерев, здійсненої відповідачем ДП ПДЛП Полтаваоблагроліс відповідно до його повноважень, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". (а. с. 7-20).

Дані акти є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті, за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, контррозрахунок шкоди не подано, відтак, є належними і допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" , шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України ).

Однією з підстав апеляційної скарги є посилання відповідача на те, що позивачем недоведено підстав стягнення з відповідача розміру завданого збитку в результаті незаконної порубки дерев. Зазначені доводи спростовуються наступним.

Проте, в даному випадку важливим елементом доказування є наявність шкоди та встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. А отже, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача, а саме самовільне користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу - є причиною, а шкода, яка завдана довкіллю, - наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у вчиненні зазначеного правопорушення.

Згідно зі ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Отже, відповідач є постійним лісокористувачем. Правовий статус відповідача, визначений ст. 19 Лісового кодексу України .

Пунктом 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами , судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19

Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів .

Як встановлено під час перевірки та не спростовується відповідачем, територія Чорнухинського агролісництва підвідомча відповідачу, відповідач має право постійного користування цими земельними лісовими ділянками.

Таким чином, саме відповідач повинен вчиняти дії з охорони лісових насаджень та попереджати їх незаконну порубку.

Бездіяльність відповідача, невиконання належним чином заходів з захисту та охорони дерев, призвело до незаконної порубки дерев і, як наслідок, до спричинення зазначених збитків. Тому, твердження відповідача щодо безпідставного стягнення з нього розміру завданого збитку в результаті незаконної порубки дерев є необґрунтованим.

Згідно з ст. 7 ЛК України , ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що Державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Таким чином, збитки, завдані незаконною рубкою дерев завдані державі та підлягають відшкодування в дохід держави.

У відповідності до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Державного, Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

З метою забезпечення надходжень до державного (місцевого) бюджетів, Держекоінспекція зверталася до Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області щодо надання реквізитів рахунків в розрізі територіальних органів державної казначейської служби України для зарахування платежів до державного (місцевих) бюджетів, діючих станом на 2016 рік відносно грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (код бюджетної класифікації 24062100).

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області була надана відповідна інформація, згідно з якою шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності на території Чорнухинского району Полтавської області необхідно стягувати на р/р 33118331700496 Постав-Муківська сільська рада, УДКСУ у Чорнухинському районі, код ЄДРПОУ 37735068, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019 (лист від 22.01.2016 №05-16/491).

Держекоінспекцією заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих незаконною виробкою 146 дерев до припинення росту на користь держави, а не на користь сільської ради на розрахунковий рахунок вказаний ГУ Державної казначейської служби України у Полтавській області в листі від 22.01.2016 № 05-16/491.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.16 р. у справі № 917/1539/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.16 р. у справі № 917/1539/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.