Постанова

від 23.02.2017 по справі 826/23668/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2017 року № 826/23668/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Нерухомість столиці до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство Нерухомість столиці (далі по тексту також - позивач, ПАТ Нерухомість столиці ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту також - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 №0005752208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 492 395,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає висновки щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, викладених в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що висновки податкового органу про те, що ним порушено вимоги Податкового кодексу України щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставними, так як ґрунтуються на припущеннях, що грубо порушує положення чинного законодавства України, тому податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 №0005752208 є необґрунтованим, протиправним, а відтак має бути скасовано.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ Нерухомість столиці (код ЄДРПОУ 30965299) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 09.06.2015 №3057/26-58-22-02-17-30965299.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення, зокрема: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.1, пп. 138.10.4 п. 138.10, пп.138.12.1 п. 138.12. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 153.1, п. 153.8 ст. 153, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 85 664 040,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 26.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003402202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 85 664 040,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2015 №0003402202, позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у м. Києві (скарга від 09.07.2015 вих.№386).

За результатами розгляду зазначеної скарги, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 07.09.2015 №13777/10/26-15-10-05-35 Про результати розгляду первинної скарги , яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003402202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84 171 645 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишене без змін.

З урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2015 №13777/10/26-15-10-05-35, на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 №0005752208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 492 395,00 грн.

Позивач не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ділі - ПК України. в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 01.01.2011.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закон №996-XIV).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ Нерухомість Столиці у рядку 06.4 ІВ Декларацій Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати відображено суму негативної курсової різниці в розмірі 84 650 992 грн., нарахованої на тіло кредиту, отриманого від нерезидента Ргоху Logistics Limited (Великобританія), та, відповідно, на суму нарахованих відсотків. На думку податкового органу, позивачем в порушення пп.138.10.4 п.138.10, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток при визначенні суми курсової різниці за основною сумою позики.

Матеріали справи свідчать про те, що між ПАТ Нерухомість Столиці та компанією нерезидентом Ргоху Logistics Limited укладено договір позики від 23.12.2008, за умовами якого компанія нерезидент Ргоху Logistics Limited надала ПАТ Нерухомість Столиці грошову позику у власність у сумі 6 000 000 доларів США, який зареєстрований Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області, про що видано Реєстраційне свідоцтво від 26.12.2008 №10587.

Згідно пп. 2.1 - 2.2 цього Договору, кінцева дата повернення основної суми позики та відсотків річних 22 грудня 2015 року.

Процентна ставка є фіксованою та становить 11% річних.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Позичальник використовує кошти, що отримані ним в якості позики, для фінансування господарської діяльності Позичальника відповідно до його Статуту та чинного законодавства України.

Згідно пп. 4.1 - 4.2 Договору, Позичальник повертає основну суму позики та сплачує встановлену процентну ставку за фактичне користування позикою до 22 грудня 2015 року.

Сторони домовились, що Позичальник має право на свій власний розсуд достроково частково або повністю повернути суму позики. В такому разі Позичальник зобов'язаний сплатити нараховані відсотки річні за весь час фактичного користування позикою.

Повернення суми позики та суми відсотків за цим Договором здійснюється Позичальником шляхом перерахування цінових коштів у валюті позики на банківський рахунок Позикодавця (п 5.1).

Відповідач зазначив, що позивач в перевіряємому періоді не здійснював погашення основної суми боргу та нарахованих відсотків, суми нарахованих відсотків в складі витрат не відображались, відповідно, відображення в складі витрат негативної курсової різниці на дату балансу, а не на дату погашення, не є правомірним, та спрямоване на мінімізацію об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Так, оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті передбачено статтею 153 розділу III Податкового кодексу України ( далі в редакції, що діяла в перевіряємому періоді).

Приписами п.153.1.3. п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів (далі - П(С)БО 21).

Згідно п.4 П(С)БЩ 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць в іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Відповідно до п. 7 П(С)БЩ 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кожну дату балансу.

Згідно п. 8 П(С)БО 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21.

Аналізуючи приписи наведених норм, можна зробити висновок про те, що терміни позитивна та негативна курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду.

При обліку операцій в іноземній валюті об'єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті балансу.

Отже, для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти здійснюється на дату балансу та на дату здійснення господарської операції лише за монетарними статтями.

Тобто, курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, перераховуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку за курсом валюти, який діяв 31.03., 30.06., 30.09., 31.12, а не після погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності включення до складу витрат по податку на прибуток курсової різниці за заборгованістю по кредиту, що виникла за результатом несплати заборгованості, позивач надав такі первинні документи: договір позики від 23.12.2008 б/н, реєстраційне свідоцтво №10587, згідно якого Головним управлінням Національного банку України по м. Києві та Київській області посвідчено реєстрацію договору позики від 23.12.2008 б/н, бухгалтерські довідки від 31.03.2014, від 30.06.2014, від 30.09.2014, від 31.12.2014, розрахунки відсотків за користування кредитом, затверджені компанією нерезидентом Ргоху Logistics Limited .

Згідно умов договору позики, позика погашається грошовими коштами, отже заборгованість за таким договором є монетарною статтею і курсова різниця за такою заборгованістю, що виникає за результатом перерахунку цієї заборгованості, включається до складу витрат по податку на прибуток на підставі статті 153 ПК України.

При цьому, згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу.

За змістом пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших операційних витрат включаються витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Позика за договором позики від 23.12.2008 була отримана платника податків у повному обсязі у розмір 6 000 000 дол. США. Згідно пункту 3.1 договору метою позики є фінансування господарської діяльності платника податків відповідно до його статуту та чинного законодавства України.

За перевіряємий період повернення основного боргу та погашення відсотків не здійснювалось.

Як зазначив позивач, згідно положень пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, ним до складу податкових витрат було віднесено нараховані курсові різниці від перерахунку операцій та заборгованості, виражених в іноземній валюті в загальній сумі 75 228 821 грн. та нараховані проценти за користування позикою у сумі 8 505 629 грн.

При цьому, податковим органом не було поставлено під сумнів ані суму наявного боргу за позикою, ані правильність нарахування суми курсової різниці на суму відсотків за користування позикою.

Більш того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем без дослідження всіх необхідних документів зроблено висновок щодо безпідставності та завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток при відображенні суми негативної курсової різниці.

В свою чергу, позивачем в підтвердження заборгованості по нарахованим (розрахованим) відсоткам за користування позикою надано суду розрахунки, які щоквартально надавались компанією нерезидентом Ргоху Logistics Limited .

Також, надано розрахунки, затвердженні нерезидентом, щодо нарахування відсотків за користування кредитом (позикою).

З огляду на викладене, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими твердження відповідача про те, що відображення в складі витрат негативної курсової різниці на дату балансу є неправомірним.

Крім того, податковим органом в акті перевірки викладені сумніви щодо обставин формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за наслідками господарських операцій з ТОВ Ремстройснаб (код ЄДРПОУ 38917724).

Перевіркою достовірності відображених показників з урахуванням отриманої податкової інформації, враховуючи об'єми задекларованих операцій, специфічність наданих послуг та з урахуванням аналізу бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено непідтвердження факту надання послуг, виконаних ТОВ Ремстройснаб на користь позивача на суму 573 438,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, в перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські відносини з ТОВ Ремстройснаб (підрядник) на підставі типових договорів підряду.

Так, згідно договору підряду від 07.04.2014 №07-03/14, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.05.2014, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору виконувати ремонтні роботи з відновлювання фасаду будинку (Блок В, Г, Е). ремонт козирків над вхідними групами (Блок В, Г, Д) та замінило відливи (Блок В, Г, У) в нежитловому будинку по вул. Інститутська, 28 в місті Києві на загальну суму 104 654,84 грн.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано: акти виконаних робіт від 28.05.2014 на загальну суму 57 921,41 грн., від 14.07.2014 на загальну суму 46 733,43 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 15.05.2014 №15-05/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору виконати ремонтні роботи в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві з:

монтажу системи дощової каналізації, демонтажу/монтажу покриття ФЕМ, виконання гідроізоляції (біля фундаменту та підпірної стіни), ремонту навісів для автомобілів на суму 44 529,29 грн.;

демонтажу парапету підпірної стіни, демонтажу облицювальної плитки, улаштування сітки під штукатурку, штукатурки, гідроізоляції, монтажу металевих поручнів, поточного ремонту стін приміщення двірників на суму 27 334,85 грн.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано акти виконаних робіт від 20.06.2014 на загальну суму 44 529,29 грн. та від 31.07.2014 на загальну суму 27 334,85 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 07.07.2014 №07-07/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору виконати ремонтні роботи покрівлі нежитлового будинку (блок В ) в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві на загальну суму 263 941,33 грн.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано акт виконаних робіт від 31.07.2014 на загальну суму 263 941,33 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 13.07.2014 №1-1307/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору виконано ремонтні роботи в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві - пофарбовано металеву огорожу по периметру прибудинкової території ТОВ Ремстройснаб на загальну суму 46 141,38 грн.

Зобов'язання сторін за договором виконані , що підтверджується актом виконаних робіт від 29.08.2014 на загальну суму 46 141,38 грн., податковими накладними, платіжними банківськими документами тощо.

Згідно договору підряду від 26.08.2014 №26-08/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві в офісі в блоку Д па першому поверсі виконано ремонтні роботи по встановленню гіпсокартону, ґрунтуванню, шпаклюванню та фарбуванню стін на загальну суму 32 054.37 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 03.09.2014 на загальну суму 32 054,37 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 01.09.2014 №03-09/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві виконано ремонтні роботи по монтажу приблизно 30кв.м тротуарної плитки біля входу в блок Є на загальну суму 37 410,93 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 24.09.2014 на загальну суму 37 410,93 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 22.09.2014 №22-09/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутській, 28 в місті Києві виконано ремонтні роботи місць примикання асфальтобетонного покриття до будинку на загальну суму 11 962,94 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 30.09.2014 на загальну суму 11 962,94 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 14.10.2014 №14-10/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Митрополита Василя Литовського, 45 в місті Києві виконано ремонтні роботи а саме: монтаж/демонтаж дверей, розеток, світильників, плінтуса, перегородок, стелі Амстропг ; шпаклювання та ґрунтовка стін на загальну суму 21 169,04 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 07.11.2014 на загальну суму 21 169,04 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 05.11.2014 №05-11/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутська, 28 в місті Києві ТОВ Ремстройснаб виконано ремонтні роботи офісного приміщення першого поверху в блоку Б , а саме: монтаж гіпсокартонових стін, шпаклювання, ґрунтовка, фарбування стін, демонтаж плінтуса, ламінату, плитки, демонтаж/монтаж сантехніки на загальну суму 25 637,83 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 31.12.2014 на загальну суму 25 637,83 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 13.11.2014 №13-11/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутська, 28 в місті Києві ТОВ Ремстройснаб виконано фарбування металевих дробин, що розташовані па шляхах евакуації при пожежі на загальну суму 20 180,16 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 26.11.2014 на загальну суму 20 180,16 грн., податкові накладні, платіжні банківські документи.

Згідно договору підряду від 04.12.2014 №04-12/14, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, визначеної в пункті 3.1 договору в нежитловому будинку по вул. Інститутська, 28 в місті Києві ТОВ Ремстройснаб виконано ремонт офісного приміщення другого поверху в блоку Е , а саме: монтаж/демонтаж стелі, світильників, плінтуса, дверей, ґрунтовка, фарбування стіл на загальну суму 65 071,56 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти виконаних робіт від 09.12.2014 на загальну суму 22 356,18 грн., від 31.12.2014 на загальну суму 32 360,13 грн., , податкові накладні, платіжні банківські документи.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента.

Відповідно до акту перевірки зазначено, що за результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних не відображено фактів реєстрації податкових накладних, що не дає податковому органу можливим зробити висновок щодо походження товарів по ланцюгу постачання в період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Крім того, податковий орган робить припущення про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними договорами через відсутність обладнання, спецтехніки та персоналу у контрагента.

З акту вбачається, що перевіркою було встановлено, що ТОВ Ремстройснаб перебуває на обліку ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, має стан 0 , вид діяльності - організація будівництва будівель. Свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2013. Чисельність працюючих - 4 особи.

Відповідачем зроблено висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з ТОВ Ремстройснаб , оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє, не доведено факту виконання робіт (послуг), наявну кількість трудових ресурсів, основних фондів та з урахуванням аналізу інформації з бази даних Єдиний реєстр податкових накладних по ланцюгу постачання.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів підряду та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ Ремстройснаб судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, факти надання послуг, оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

В спростування твердження відповідача щодо ненадання доказів, з яких можна встановити які саме роботи були виконані, позивачем надано копії актів виконаних робіт, згідно яких вбачається найменування виконаних робіт, одиниці виміру, кількість і вартість товару, деталізовані трудові затрати, матеріальні та інші, що були понесені на виконання робіт згідно з договорами підряду на одиницю виконаних робіт.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

До того ж, суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим формування позивачем податкових зобов'язань, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, замовник не може нести відповідальність ні за несплату податків підрядником, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

Отже, наявність реєстрації на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу непідтвердження реальності вищевказаних господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом договорів, посилаючись при цьому на нереальність операцій контрагента з його контрагентами по ланцюгу виконання робіт.

Слід також зауважити, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі по декларуванню податкових зобов'язань чи по їх сплаті, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена неодноразово Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 25 лютого 2016 року №К/9991/70199/12, від 22 березня 2016 року № К/800/36747/15, від 14 грудня 2016 року № К/800/18543/16.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Окрім того, суд зазначає, що фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ Українська будівельно-енергетична компанія судом не досліджувались, оскільки у рішенні Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2015 №13777/10/26-15-10-05-35, з урахуванням якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зафіксовано, що перевіркою підтверджено реальність здійснення та відображення в бухгалтерському обліку результатів господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Українська будівельно-енергетична компанія .

З урахуванням викладеного, висновки контролюючого органу щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак, беручи до уваги все вище викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 №0005752208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 492 395,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 жовтня 2015 року №0005752208.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства Нерухомість столиці (код ЄДРПОУ 30965299) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 22 382,92 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур