Постанова

від 28.02.2017 по справі 826/14639/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/14639/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Велс Сервіс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Велс Сервіс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2014 року №0008002213 та №0008012213, а також скасування податкової вимоги відповідача від 29 липня 2014 року №14218-25, скасування рішення відповідача від 18 серпня 2014 року № 809/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка ТОВ Велс Сервіс була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 року №0008002213 та №0008012213. Додатково позивач зазначив, що акт від 03.04.2014 року №1066/26-55-22-08/38292311 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Старксервіс щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2014 не тягне будь-яких як для ТОВ Старксервіс , так і для ТОВ Глобал Партнер .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 826/14639/14 між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Аблова Є.В.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

В ході нового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 року К/800/13158/16 вбачається, що з метою встановлення факту правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень судам, зокрема, слід було з'ясувати правомірність дій податкового органу під час їх прийняття з урахуванням того, що обставини, які слугували для призначення перевірки відпали.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що у справі, яка розглядається, містяться відомості про те, що директор ТОВ Старксервіс ОСОБА_1 заперечує свою участь свою участь у створенні та діяльності підприємства директором якого він вважається, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, тому перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору. При дослідженні даної обставини необхідно врахувати висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 1 грудня 2015 р. по справі за позовом ТОВ Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки в зазначеній справі позивач також мав взаємовідносини з ТОВ Старксервіс , а всі первинні документи підписані ОСОБА_1 Окрім того, податковий орган під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій ставив під сумнів можливість виконання господарських операцій кількістю штатних працівників контрагента та позивача.

Згідно позиції ВАС України, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом, наявність у останнього умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, в т.ч. із можливим залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 11.10.2016, суд першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовував наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" за період із 01 січня 2012 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої 24 квітня 2014 року складено акт №1004/26-59-22-13-15/38619548.

В акті перевірки зазначено, що позивачем: занижено ПДВ у розмірі 7479534,00 грн. податок на прибуток у розмірі 7105557,00 грн.

На підставі акту перевірки, 06 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0008002213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7479534,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1869884,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0008012213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7105557,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1776389,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стосовно правомірності дій податкового органу під час проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і надалі законодавство в редакції станом на момент виникнення правовідносин) контролюючі органи мають право: проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

При цьому, виключний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України однією з умов для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки може бути отримання постанови слідчого, прокурора, яка винесена ними відповідно до закону.

В наданих позивачем матеріалів вбачається, що перевірку позивача за результатами якої було складено акт №1004/26-59-22-13-15/38619548 від 24.04.2014 року було проведено на підставі наказу №954 від 09.04.2014 року.

Наказ №54 від 09.04.2014 року прийнятий відповідачем на підставі постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів Тахтарова О.С. від 25.03.2014 року у кримінальному провадженні N032013110000000012 від 17.01.2013 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.209 КК України.

Згідно мотивувальної частини вказаної постанови слідчим Тахтаровим О.С. в ході досудового розслідування кримінального провадження №32013110000000012 від 17.01.2013 року було встановлено факт створення ТОВ СТАРКСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 38292311) з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки, а також взаємовідносини останнього з ТОВ ВЕЛС СЕРВІС , яке задекларувало придбання від останнього товарів (робіт, послуг). У зв'язку із зазначеним у слідчого Тахтарова О.С. виникла процесуальна необхідність у призначенні документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ ВЕЛС СЕРВІС по взаємовідносинам з ТОВ СТАРКСЕРВІС на предмет дотримання вимог податкового законодавства.

Згідно ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно п.4 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Водночас, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №32013110000000012 від 17.01.2013 року за вказаним реєстраційним номером кримінального провадження органом досудового розслідування не вносились відомості про кримінальне правопорушення, пов'язане з фіктивним підприємництвом ТОВ СТАРКСЕРВІС , зокрема у період керівництва ОСОБА_1, з яким ТОВ ВЕЛС СЕРВІС мало господарські взаємовідносини.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва Барабаш Д.В. від 18.04.2014 року Про скасування постанов слідчого про призначення перевірок , якою постанова слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів Тахтарова О.С. від 25.03.2014 року у кримінальному провадженні №32013110000000012 від 17.01.2013 року скасована як незаконна.

Наведене також підтверджується листом заступника начальника слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у місті Києві Довбаш Р.С. за вих.№1492/7/26-15-09-0312 від 22.04.2014 року про незаконність постанов слідчого Тахтарова О.С. у кримінальному провадженні №932013110000000012 від 17.01.2013 року та їх відкликання без виконання.

За таких обставин, судом вбачається, що станом на момент проведення перевірки позивача на підставі постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів від 25.03.2014 року у кримінальному провадженні №32013110000000012 від 17.01.2013 року, остання була скасована, а відтак були відсутніми підстави для вчинення дій стосовно безпосереднього проведення перевірки.

Водночас, відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення , визначених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 року по справі у справі №21-2749а15 (№826/12651/14), нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Зокрема, невиконання вимог статті 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015р. у справі №21-425а14 врахування висновків якої у відповідності до ч. 1 ст.244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Наведене в сукупності, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки, на проведення якої у податкового органу були відсутні законні підстави.

Судом також встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ "Старксервіс", як виконавцем, 31 жовтня 2013 року укладено договір про надання послуг № 3110-01, відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку власними силами та засобами надавати за плату послуги по передпродажній підготовці, товарів (надалі іменуються "послуги"), а саме: послуги по виготовленню захисної упаковки та упаковці товарів: послуги по виготовленню та наклеюванню на товар стікерів зі споживчою інформацією; послуги по комплектації побутової техніки; послуги по маркуванню побутової техніки; послуги по перевірці комплектації побутової техніки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Виконавець зобов'язаний: за письмовим завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше 5 днів з дня отримання завдання; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником в додатках до цього договору (або згідно із вимогами, яким такі послуги зазвичай повинні відповідати); при неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника по факсу або по електронній пошті.

За надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю вартість послуг шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 90 (дев'яносто) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Вартість наданих послуг погоджується у додатках до договору.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом приймання-передачі надання послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг.

На підтвердження виконання умов договору №3110-01 позивачем надано суду: акти здачі приймання робіт (надання послуг), додатки до акту здачі-приймання робіт, замовлення-специфікації, заявки, звіти, додатки до звіту, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних за період із листопада 2013 року по січень 2014 року.

Суд звертає увагу, що первинна документація зі сторони контрагента позивача підписана директором ОСОБА_1, який, відповідно до наказу по ТОВ "Старксервіс", приступив до своїх обов'язків із 04 грудня 2012 року.

Згідно бухгалтерської довідки від 01 грудня 2014 року № 0112/14-1 (за підписом директора ТОВ "Велс Сервіс"), взаємовідносини позивача із ТОВ "Старксервіс" відображені у регістрах бухгалтерського обліку за кореспондуючими рахунками: Д-т 93, К-т 634. Позивач за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Старксервіс" у період із 29 листопада 2013 року по 21 січня 2014 року отримав робіт на загальну суму 44877202,94 грн., у тому числі ПДВ - 7479533,83 грн. Вартість отриманих від ТОВ "Старксервіс" робіт включена до складу валових витрат позивача, про що у регістрах бухгалтерського обліку позивача зроблено запис: Д-т 93 К-т 634:Д-т 79.1 К-т 93.

Згідно картки рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", яка підписана директором ТОВ "Велс Сервіс", станом на 01 липня 2014 року позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ "Старксервіс" за договором № 3110-01 у розмірі 44877202,94 грн.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявна уся первинна документація, яка підтверджує укладання договору №3110-01 та отримання позивачем послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано доказів, що контрагента позивача ліквідовано або припинено його підприємницьку діяльність на момент укладання та виконання договору № 3110-01.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як з'ясовано судом, на момент оформлення податкових накладних ТОВ "Старксервіс" зареєстровано як платник ПДВ.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити.

Отже, отримавши від ТОВ "Старксервіс" податкові накладні, позивач мав усі підстави на включення сум ПДВ, зазначених у таких податкових накладних, до складу податкового кредиту за період із 01 листопада 2013 року по 31 січня 2014 року у загальному розмірі 7479534,12 грн.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті. При цьому, пп. є) пп. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Зокрема, відповідно до ст.ст. 9, 11 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься висновок експерта від 20 березня 2015 року № 20/03-15, у якому зазначено, зокрема, що згідно наданих на дослідження первинних бухгалтерських документів, якими оформлені господарські операції за період із 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2014 року, за результатами господарських операцій позивача із ТОВ "Старксервіс" позивачем включено до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік витрати у розмірі 26978331,31 грн., а не 37397670,00 грн., як зазначено в акті перевірки.

Витрати, понесені позивачем, згідно первинних бухгалтерських документів, якими оформлені господарські операції за січень 2014 року у розмірі 10419337,80 грн., за результатами господарських операцій позивача із ТОВ "Старксервіс" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік у рядку 06. декларації не відображені.

Крім того, згідно бухгалтерської довідки від 01 грудня 2014 року № 2 за підписом директора ТОВ "Велс Сервіс", загальна сума витрат, сформованих позивачем за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Старксервіс" у листопаді, грудні 2013 року та січні 2014 року, склала всього 37397669,11 грн., у тому числі по звітних періодах: у листопаді-грудні 2013 року - 26978331,31 грн., у січні 2014 року - 10419337,80 грн.

При формуванні показників рядку 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем враховано суму витрат у розмірі 26978331,31 грн., сформовану за результатами господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Старксервіс" за листопад-грудень 2013 року.

Сума витрат позивача у розмірі 10419337,80 грн. сформована за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Старксервіс" за січень 2014 року, при формуванні показників податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік не враховувалась і включена до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

При цьому, в частині необхідності з'ясування питання стосовно того, що директор ТОВ Старксервіс ОСОБА_1 заперечує свою участь свою участь у створенні та діяльності підприємства директором якого він вважається, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, суд встановив наступне.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВЕЛС СЕРВІС (код ЄДРПОУ 38619548) №1004/26-59-22-13- 15/38619548 від 24.04.2014 року 13.06.2014 року розпочато досудове розслідування за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, а саме за фактом можливого ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ ВЕЛС СЕРВІС , які здійснюючи фінансово- господарську діяльність на протязі 2013-2014 років використовували фіктивне підприємство для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме ТОВ СТАРКСЕРВІС (код ЄДРПОУ 338292311).

Згідно листа начальника СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві підполковника податкової міліції Новачука С.А. (вих. №21361/10/26-59-09-02 від 25.05.2015 року) кримінальне провадження №32014100100000063 від 21.05.2014 р. в частині кримінального правопорушення, зареєстрованого за матеріалами Акту перевірки №1004/26-59-22-13-15/38619548 від 24.04.2014 року 13.06.14 р. закрито прокуратурою Шевченківського району м. Києва на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, в діях службових осіб ТОВ ВЕЛС СЕРВІС (код ЄДРПОУ 38619548).

Наведене свідчить, що органом досудового розслідування за наслідком перевірки дій службових осіб ТОВ ВЕЛС СЕРВІС з контрагентом ТОВ СТАРКСЕРВІС , пов'язаних з протиправною мінімізацією податкових зобов'язань перед державним бюджетом України, які відображені податковим органом у акті перевірки відповідачем, не знайшли свого підтвердження.

Доводи відповідача щодо фіктивного характеру господарських взаємовідносин між ТОВ ВЕЛС СЕРВІС з ТОВ СТАРКСЕЕРВІС не підтверджується жодними належними та допустимими доказами та повністю спростовуються як результатами досудового розслідування за даним фактом, так і наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Директор контрагента позивача ТОВ СТАРКСЕРВІС , ОСОБА_1, який підписував документи по спірним взаємовідносинам, відповідно до наказу по ТОВ Старксервіс приступив до виконання обов'язків директора з 04.12.2012 року.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення директора ТОВ СТАРКСЕРВІС ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), не надано, як і не зазначено про наявність відповідного факту.

Водночас, згідно довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (бланк серія РК №0481298) громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Сміла, який у період взаємовідносин позивача з ТОВ СТАРКСЕРВІС виконував обов'язки директора останнього, станом на 15.02.2017 року до кримінальної відповідальності не притягувався.

Додатково суд звертає увагу, що ухвалою про прийняття вказаної справи до провадження суд зобов'язував сторін надати суду письмові пояснення та додаткові докази з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 року К/800/13158/16.

Крім того, в судовому засіданні суд зобов'язав представника відповідача надати до суду інформацію стосовно кримінального провадження №32013110000000012 від 17.01.2013 року, внесеного до ЄРДР за ч. 3 ст. 209 КК України, у рамках якого прийнято постанову про призначення перевірки та надати суду належним чином завірені докази.

Станом на момент прийняття рішення у справі відповідачем не виконана жодна з вимог суду, як і не надано пояснень щодо причин неможливості надання такої інформації.

Ухвалою від 22.02.2017 року судом витребувано у слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві інформацію стосовно кримінального провадження №32013110000000012 від 17.01.2013 року, внесеного до ЄРДР за ч. 3 ст. 209 КК України, у рамках якого 25.03.2014 року прийнято постанову про призначення перевірки позапланової документальної перевірки ТОВ ВЕЛС СЕРВІС та у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві належним чином засвідчені копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ СТАРКСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38292311) за листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року з Додатками 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ; інформацію про наявність або відсутність у ТОВ СТАРКСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38292311) податкового боргу перед Державним бюджетом України (станом на дату виконання ухвали суду); інформацію чи перебував ТОВ СТАРКСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38292311) в якості платника ПДВ у період з 01 листопада 2013 року по 31 січня 2014 року включно.

При цьому, встановлено строк виконання даної ухвали до 27.02.2017 року, однак до суду не надано жодної інформації на виконання вимог судового рішення, яке є обов'язковим.

Наведене свідчить про вжиття судом всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду та вирішення даної справи.

При цьому, наведене підтверджує невиконання покладеного вимогами ст. 71 КАС України обов'язку відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що наведені доводи спростовують твердження відповідача, якими він обґрунтовує необхідність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак позовна вимога про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування оскаржуваних вимоги та рішення про опис майна суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом з'ясовано, що оскаржувана вимога сформована на підставі оскаржуваних рішень, а оскаржуване рішення про опис майна прийняте на підставі оскаржуваних рішень та вимоги.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи наявність у суду підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, за переконанням суду, оскаржувані вимога та рішення про опис майна також підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Велс Сервіс задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008002213 та №0008012213 від 06.06.2014 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №14218-25 від 29.07.2014 року, складену Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від №809/26-59-25-01-14 від 18 серпня 2014 року, прийняте державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велс Сервіс" (код ЄДРПОУ 38619548) здійснений ним судовий збір у розмірі 1464,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов