Ухвала

від 28.02.2017 по справі 810/941/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/941/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Савельїчева О.В.,

відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нік-Електроніка до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нік-Електроніка , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0001432204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс", правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення. В свою чергу, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та цими контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та іншими документами.

За таких умов суд дійшов висновку, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка" (ідентифікаційний код 33401202) зареєстроване в якості юридичної особи 08.04.2005 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з виробництвом інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У вересні 2015 року Ірпінськоою об'єднаноою державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.09.2015 №806 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Лекес Груп" (код ЄДРПОУ 39611136) за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 та з ТОВ "Філін Фінанс" (код ЄДРПОУ 39676654) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.09.2015 №1306/22-4/33401202 (далі - Акт перевірки) згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Нік-Електроніка" вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6808039 грн., у т.ч. за квітень 2015 року на суму 3934878 грн., за травень 2015 року на суму 2231536 грн., за червень 2015 року на суму 641625 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0001432204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі у розмірі 10 212 058,50 грн., з яких: 6 808 039,00 грн. - за основним платежем; 3 404 019,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що відповідач обґрунтовуючи правомірність нарахування ТОВ Нік-Електроніка податкового зобов'язання вказує на відсутності реального здійснення господарських операцій останнього та його контрагентів ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс".

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Лекес Груп" (Постачальник) було укладено Договір поставки №14 від 09.02.2015.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця на умовах, визначених цим договором, специфікаціями до нього товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

В квітні та травні 2015 року на виконання умов договору поставки №14 від 09.02.2015 ТОВ "Лекес Груп" на підставі виставлених рахунків-фактур було продано позивачу товар, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Із рахунків-фактури та видаткових накладних убачається, що вони підписані посадовою особою ТОВ "Лекес Груп" та завірені печаткою цього товариства.

Транспортування придбаного у ТОВ "Лекес Груп" товару було здійснено власним автотранспортом ТОВ "Нік-Електроніка", що підтверджується подорожніми листами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ТОВ "Нік-Електроніка", копії яких наявні в матеріалах справи.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) позивач отримав від ТОВ "Лекес Груп" податкові накладні в квітні 2015 року на загальну суму 23609264,97 грн., у т.ч. ПДВ 3934877,53 грн., та в травні 2015 року на загальну суму 13389217,00 грн., які прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями №1, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 3934877,53 грн. та за травень 2015 року у розмірі 2231536,18 грн., яка була включена в ціні придбаних товарів по взаємовідносинах з ТОВ "Лекес Груп".

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Філін Фінанс" (Постачальник) було укладено Договір поставки №48 від 15.06.2015.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність покупця на умовах, визначених цим договором, специфікаціями до нього товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

В червні 2015 року на виконання умов договору поставки №48 від 15.06.2015 ТОВ "Філін Фінанс" на підставі виставлених рахунків-фактур було продано позивачу товар, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Як убачається, вказані рахунки-фактури та видаткові накладні підписані посадовою особою ТОВ "Філін Фінанс" та завірені печаткою цього товариства.

Транспортування придбаного у ТОВ "Філін Фінанс" товару було здійснено власним автотранспортом ТОВ "Нік-Електроніка", що підтверджується подорожніми листами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ТОВ "Нік-Електроніка", копії яких наявні в матеріалах справи.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) позивач отримав від ТОВ "Філін Фінанс" податкові накладні в червні 2015 року на загальну суму 3849753,04 грн., які прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями №1, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за червень 2015 року у розмірі 641625,51 грн., яка була сплачена в ціні придбаних товарів по взаємовідносинах з ТОВ "Філін Фінанс".

Як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав. Перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

З матеріалів справи убачається, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Проте, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення податкового кредиту.

Натомість відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів. Судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з виробництвом інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

Так, отримані від ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" товарно-матеріальні цінності позивач використав у своїй основній господарській діяльності - виробництві контрольно-вимірювальних приборів. Цей факт підтверджується лімітно-забірними картками про використання позивачем отриманого від ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" товару в виробництві власної продукції; специфікаціями на лічильники електричної енергії з переліком комплектуючих, які вироблялись позивачем у цей період; видатковими накладними на відвантаження цих типів лічильників електричної енергії покупцям; виписаними податковими накладними, якими підтверджується факт виникнення податкових зобов'язань у позивача при продажу цих типів лічильників електричної енергії покупцям, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції поділяє відношення суду першої інстанції до посилань відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію та АІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, якими встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" з контрагентами.

Зокрема, зі змісту Акту перевірки позивача вбачається, що предметом перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" були господарські відносини із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагентів позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Отже, податкова інформація щодо контрагентів позивача не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування ТОВ Нік-Електроніка податкового зобов'язання відповідач в Акті перевірки послався на податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №650/10-13-22-04/39611052 від 01.09.2015 щодо ТОВ "Аневир" за звітний період декларування ПДВ травень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період травень 2015 року та №465/10-13-22-05/39611136 від 24.07.2015 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лекес Груп" за звітний період декларування ПДВ травень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за травень 2015 року, а також дані ІС "Податковий блок".

Проте, матеріали справи не містять зазначених податкової інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №650/10-13-22-04/39611052 від 01.09.2015 та даних ІС "Податковий блок" на які посилається податковий орган.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року було зобов'язано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду: податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №650/10-13-22-04/39611052 від 01.09.2015 щодо ТОВ "Аневир" за звітний період декларування ПДВ травень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період травень 2015 року та №465/10-13-22-05/39611136 від 24.07.2015 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лекес Груп" за звітний період декларування ПДВ травень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за травень 2015 року, із належним підтвердженням такої інформації; дані ІС "Податковий блок", що стосуються періоду, що перевірявся відносно ТОВ Нік-Електроніка та його контрагентів ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс", із належним підтвердженням таких даних.

Проте, вимоги ухвали суду виконані не були, наведені матеріали суду не надані.

Так, отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані податкова інформація, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що твердження відповідача, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту є необгрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Лекес Груп", ТОВ "Філін Фінанс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Отже, наявний висновок, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В свою чергу, обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 168 497,97 грн. (сто шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень дев'яносто сім копійок) на рахунок Державної судової адміністрації України (стягувач за рішеннями про стягнення судового збору): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.02.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.