Ухвала

від 28.02.2017 по справі 810/2441/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2441/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Дубравського В.С.,

відповідача - Ярового А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М-Квадро до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю М-Квадро , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 0000532201/1626.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ПП "Укрбудматеріали-С" , доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 0000532201/1626 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" зареєстровано як юридичну особу та як платник податків перебуває на обліку у ДПІ Обухівського району ГУ ДФС у Київській області. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виготовлення виробів із бетону для будівництва.

У період з 03.06.2016 по 06.06.2016 посадовими особами ДПІ у Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та відповідно до направлення від 03.06.2016 № 71 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" (код ЄДРПОУ 34386044) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Укрбудматеріали-С" (код ЄДРПОУ 21691913) за період березень 2015 року та їх відображення в декларації по прибутку за 2015 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.06.2016 №1062/10-37-22-02/34386044 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "М-Квадро" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено за 2015 податок на прибуток на суму 87 453,00 грн.;

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за березень 2015 року на суму 97 170,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених порушень відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 24.06.2016 № 0000532201/1626 щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 755,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ "М-Квадро" та ПП "Укрбудматеріли-С" було укладено договір поставки № 07 від 02.03.2015 щодо отримання від останнього запчастин, обладнання та матеріалів для виробництва силікатної цегли, а саме гумовотехнічні вироби та узгоджено у письмовій формі Специфікацію № 1 від 02.03.2015 до даного договору.

Відповідно до договору поставки № 7 від 02.03.2015 продавець - ПП "Укрбудматеріали-С" зобов'язався поставити та передати у власність покупцю - ТОВ "М-Квадро" товар - стрічку конвеєрну 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-3-РБ у кількості - 80 метрів квадратних на загальну суму - 157 600,00 грн.

Оплату за даним договором було здійснено 03.03.2015, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 515 на суму - 157 600,00 грн.

Згідно договору поставки № 7 від 02.03.2015 та довіреності № МК-0000122 від 04.03.2015 позивач отримав 06.03.2015 від контрагента - ПП "Укрбудматеріали-С" вищевказану стрічку конвеєрну.

Як надалі було встановлено судом, передача товару відбулась у смт. Коцюбинське. Зокрема, разом з товаром позивач отримав видаткову накладну № 8 від 06.03.2015 на вказаний товар.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару відбувалось власним транспортним засобом позивача, про що свідчить подорожній лист № 989760 від 06.03.2015.

За придбання вищевказаного товару ПП "Укрбудматеріали-С" видало позивачу податкову накладну, № 13 від 03.03.2015 на суму 157 600,00 грн., оформлену належним чином та зареєстровану у Єдиному державному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість.

24.03.2015 позивач та ПП "Укрбудматеріали" підписали Специфікацію №2 від 24.03.2015 до договору № 7 від 02.03.2015, згідно якої позивач зобов'язаний здійснити оплату за придбання стрічки конвеєрної 2Т2 ТК-200-2-6-5 у кількості 13195,0 метрів квадратних на суму - 259 941,50 грн., стрічки конвеєрної 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ у кількості 84,0 метрів квадратних, вартістю 165 480,00 грн.

Оплата за даний товар була проведена позивачем на підставі платіжних доручень № 862 від 27.03.2015, № 873 від 30.03.2015, № 903 від 01.04.2015, № 972 від 07.04.2015.

На підставі договору та Специфікації № 2 товар було відвантажено позивачу із складу у смт. Коцюбинське до міста Обухів, а саме до складу ТОВ "М-Квадро" перевізником - ТОВ "Монтажно - будівельне управління-2" та отримано позивачем видаткову накладну № 14 від 25.03.2015.

Факт перевезення товару підтверджується товаро-транспортною накладною № МК-0001868 від 25.03.2015.

За придбання вищевказаного товару ПП "Укрбудматеріали-С" видав позивачу податку накладну № 17 від 25.03.2015 на суму 425 421,50 грн., оформлену належним чином та зареєстровану у Єдиному державному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ПП "Укрбудматеріали-С" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договір поставки № 7 від 02.03.2015,Специфікація № 1 від 02.03.2015 та № 2 від 24.03.2015, платіжне доручення № 151 від 03.03.2015, видаткова накладна № 8 від 06.03.2015, подорожній лист № 989760 від 6.03.2015, податкова накладна від № 13 03.03.2015, прибуткова накладна № МК-0000256 (8) від 06.03.2015, платіжне доручення № 862 від 27.03.2015, № 837 від 30.03.2015, № 903 від 01.04.2015, № 972 від 07.04.2015, видаткова накладна № 14 від 25.03.2015, податкова накладна № 17 від 25.03.2015, товаро - транспортна накладна № МК-0001868 від 25.03.2015, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2015, прибуткова накладна № МК-0000354 від 25.03.2015, лімітно - забірна карта за березень - квітень 2015 року, акт на списання сировини і матеріалів від 25.03.2015, та від 27.04.2015.

Як встановлено судом першої інстанції, у суду відсутні докази визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП "Укрбудматеріали-С", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Згідно із висновками Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Укрбудматеріали-С" пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

В свою чергу, як правильно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача у Акті перевірки на інформацію, що надійшла від Маньківського відділення Тальнівської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області щодо неможливості підтвердження формування контрагентом позивача - ПП "Укрбудматеріали-С" податкового кредиту по придбанню товарів та в подальшому його реалізацію - є безпідставними, оскільки будь - якими належними доказами не підтверджується, а також будь - яких рішень суду про встановлення порушень суду надано не було.

Судом встановлено, що доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав. Перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

З матеріалів справи убачається, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ПП "Укрбудматеріали-С" було зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Укрбудматеріали-С" було скасоване чи визнане недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що господарські операції позивача з ПП "Укрбудматеріали-С" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ПП "Укрбудматеріали-С"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Так, отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані податкова інформація, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Отже, наявний висновок, що операції позивача з його контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В свою чергу, обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.02.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.