Ухвала

від 23.02.2017 по справі 813/3180/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. № 876/9538/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Червоноградської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" до Червоноградської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернувся до суду із позовом до відповідача - Червоноградської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області , у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000601400 від 05.09.2016 та №0000611400 від 05.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ Яричів зазначає, що податкова накладна складена ним відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1129, який в окремих випадках допускає відсутність конкретного переліку товарів (робіт, послуг) у графі 3 податкової накладної. Крім того, зауважує, що податкова накладна складається саме на суму авансу, а не на відвантажені товари, виконані роботи чи надані послуги. Відтак, вважає помилковими висновки податкового органу про відсутність у нього права на податковий кредит у зв'язку із незазначенням у графі 3 Номенклатура товарів/послуг продавця опису отриманого товару.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано винесені Червоноградською об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0000601400 та від 05.09.2016 №0000611400.

Постанова мотивована тим, що податкові накладні за 2015 рік на загальну суму 6231200,00 грн з ПДВ були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної. Доказів того, що покупцеві і продавцеві було надіслано електронної квитанції чи повідомлення в електронному вигляді про неприйняття податкових накладних із зазначенням причини - порушення порядку заповнення податкової накладної, відповідачем суду не надано, що, відповідно, виключало необхідність звернення позивача з заявою із скаргою на постачальника. Відтак, зважаючи на наведе, суд погодився з доводами позовної заяви про наявність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських операцій з його контрагентом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що у представлених позивачем податкових накладних не зазначено передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити, зокрема, у графі 3 Номенклатура товарів/послуг продавця зазначено авансовий платіж за товарно-матеріальні цінності , що є порушенням Порядку заповнення податкової накладної та відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не дає права покупцю (ТзОВ Яричів ) включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Норми ст.201 Податкового кодексу України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Червоноградською об`єднанню державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Яричів щодо дотримання вимог податкового законодавства під час проведення взаєморозрахунків із ТОВ Кондитерська фабрика Ярич за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за наслідками якої результатом складено акт від 11.08.2016 №739/1400/34928161.

Перевіркою встановлено порушення п.201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 586043 грн, та завищення залишку від ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду на 21521 грн.

Під час перевірки податковий орган встановив включення позивачем в податковий кредит по ПДВ, зокрема суми ПДВ від авансів перерахованих на користь ТОВ Кондитерська фабрика Ярич , в той час як у представлених податкових накладних відсутні всі обов язкові реквізити, а саме номенклатура поставки (найменування) товару (послуг).

На підставі акту перевірки від 11.08.2016 №739/1400/34928161 податковим органом 05.09.2016 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000601400 та №0000611400.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТзОВ "Яричів" звернулося до суду з метою захисту свого порушеного права.

Також судом встановлено, що протягом 2015 року позивач в межах дії укладеного договору поставки № 2910-13 від 29.10.2013 у відповідності до п.4.3. здійснив передоплату за товар на ТОВ КФ Ярич у виді авансових платежів на загальну суму 6231200,00 грн з ПДВ згідно наступних платіжних доручень: № 1102 на суму 400 тис. грн; № 1103 на суму 380 тис. грн; № 1136 на суму 150 тис. грн; № 1192 на суму 350 тис. грн; № 1216 на суму 380 тис. грн; № 1215 на суму 400 тис. грн; № 1233 на суму 780 тис. грн; № 1253 на суму 500 тис. грн; № 1254 на суму 280 тис. грн; № 1305 на суму 780 тис. грн; № 1330 на суму 546 тис. грн; № 395 на суму 780 тис. грн; № 1 на суму 275 тис. грн; № 2 на суму 200 грн; № 4 на суму 230 тис. Грн.

В свою чергу, ТОВ КФ Ярич склав і видав податкову накладну на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зокрема ТОВ КФ Ярич виписав на позивача наступні податкові накладні (ПН) з вказуванням в графі 3 авансовий платіж за товарно-матеріальні цінності , а саме: ПН від 31.01.2015 за №959; ПН від 28.02.2015 за №1032, ПН від 31.03.2015 за №1041; ПН від 30.04.2015 за №925; ПН від 31.05.2015 за №923; ПН від 30.06.2015 за №816; ПН від 31.08.2015 за №819; ПН від 30.09.2015 за №836; ПН від 31.10.2015 за №890: ПН від 04.12.2015 за №290; ПН від 07.12.2015 за №291 та ПН від 10.12.2015 за №292. Всього на загальну суму 6 231 200.00 грн з ПДВ, де ПДВ = 1 038 533,00 грн.

В період здійснення перевірки, а саме з 01.08.2016 по 05.08.2016 позивач вказав відповідачу, що частину сплачених авансових коштів перерахованих у 2015 році згідно договору поставки № 2910-13 від 29.10.2013 ТОВ КФ Ярич повернув 27 травня 2016 року, які частково були зараховані в рахунок погашення сплачених Позивачем авансових платежів у період, що перевірявся, окрім того в червні 2016 року ТОВ КФ Ярич здійснив поставку товарів (кондитерських виробів) на загальну суму 2 118 732,77 грн з ПДВ в рахунок погашення сплачених позивачем авансових платежів у 2015 до договору поставки № 2910-13 від 29.10.2013 по наступним видатковим накладним:

- ВН № 160007678 від 21.06.2016; - ВН № 160007679 від 21.06.2016; - ВН №160007680 від 21.06.2016: - ВН № 160007681 від 21.06.2016; - ВН № 160007682 від 21.06.2016; - ВН № 160007677 від 22.06.2016; - ВН № 160007692 від 22.06.2016; - ВН №160007693 від 22.06.2016; - ВН № 160007695 від 22.06.2016; - ВН № 160007674 від 23.06.2016; - ВН № 160007841 від 24.06.2016; - ВН № 160007842 від 24.06.2016; - ВН №160007847 від 24.06.2016.

В зв язку з цим відповідачу надано відповідні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників на загальну суму ( - 452491,42 грн. ПДВ ) по факту поставки товару до наступних податкових накладних, зокрема за:

27.05.2016 під № 727 до ПН № 959 від 31.01.2015: - сума скоригованого ПДВ повернутого частково авансу від 27.05.2016;

21.06.2016 під № 608 до ПН № 959 від 31.01.2015: - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

21 06.2016 під № 610 до ПН № 1032 від 28.02.2015: - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

21.06.2016 під № 611 до ПН № 1041 віл 31.03.2015 : - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

21.06.2016 під № 612 до ПН № 925 від 30.04.2015: - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

22.06.2016 під № 617 до ПН №925 від 30.04.2015: - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

22.06.2016 під № 618 до ПН № 923 від 31.05.2015 : - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

23.06.2016 під № 624 до ПН № 923 від 31.05.2015 ; - коригування відповідно до видаткових накладних на товар;

24.06.2016 під № 628 до ПН № 923 від 31.05.2015: - коригування відповідно до видаткових накладних на товар.

Дана обставина описана податковим органом в акті перевірки як поставки, що мали місце у 2016 році до моменту перевірки, на підставі оплачених авансових платежів у 2015 році, незважаючи на власну позицію, що всі податкові накладні містили порушення номенклатури товару в відповідній графі у 2015 році.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до пп. е п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань ТОВ КФ Ярич зобов'язаний був скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На момент заповнення податкових накладних, зазначених в акті податкового органу, діяв Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1129 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 15 Порядку до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

1) до графи 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у постачальника (продавця), тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 етапі 187 розділу V Податкового кодексу України. Графа 2 заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

2) до графи 3 - номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця).

При цьому, заповнення графи 3 у податковій накладній не обмежується лише переліком конкретних найменувань товарів (робіт/послуг)

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця). Аналогічні вимоги містить також норма пп. 201.4 ст. 201 ПК України.

Згідно з пп. а п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, є зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Так, відповідно до п. 17 Порядку, яка кореспондує п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, дії ТОВ КФ Ярич , пов'язані зі складанням податкових накладних на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс), узгоджуються з приписами ст.201 ПК України та п.17 Порядку заповнення податкової накладної.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, для отримувача товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 6231200,00 грн з ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної.

Водночас жодних доказів про неприйняття податкових накладних у зв'язку з порушенням порядку їх заповнення, та відповідно про інформування покупця і продавця про таке неприйняття шляхом надсилання електронної квитанції чи повідомлення в електронному вигляді, податковим органом не надано. Як наслідок, необхідності звернення позивача із скаргою на постачальника не було.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що контролюючим органом не доведено протиправності формування ТзОВ Яричів податкового кредиту за результатами господарських операцій із його контрагентом - ТОВ КФ Ярич , а тому висновки про відсутність права у позивача на податковий кредит є необґрунтованими, як наслідок є також протиправним висновок про заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті, та звищення залишку від ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду.

Таким чином, податкові повідомлення рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано по позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) є безпідставними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Червоноградської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 813/3180/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. В. Глушко

Судді О.О. Большакова

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 28.02.2017.