Ухвала

від 12.07.2017 по справі 813/3180/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/7667/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

за участю: секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Рака В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі №813/3180/16(876/9538/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Яричів до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Яричів до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 05.09.2016 №0000601400 та №0000611400.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 10.03.2017 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема,пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Червоноградською об`єднанню державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проведено документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Яричів щодо дотримання вимог податкового законодавства під час проведення взаєморозрахунків із ТОВ Кондитерська фабрика Ярич за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 11.08.2016 №739/1400/34928161.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201, пункту198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 586043грн та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду на 21521грн.

За висновками податкового органу позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних виданих на суми авансів, перерахованих на користь ТОВ Кондитерська фабрика Ярич , в той час як у представлених податкових накладних відсутні всі обов'язкові реквізити, зокрема номенклатура поставки (найменування) товару (послуг).

На підставі акта перевірки від 11.08.2016 №739/1400/34928161 податковим органом 05.09.2016 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000601400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 564788грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 141197грн та №0000611400, яким встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 21251грн та застосовано штрафні санкції (штраф) у сумі 5312,75грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у 2015 року в межах дії договору поставки № 2910-13 від 29.10.2013, укладеного з ТОВ КФ Ярич , відповідно до п.4.3. договору здійснено передоплату за товар у виді авансових платежів на загальну суму 6231200,00грн. з ПДВ (платіжні доручення а.с. 35-45).

В свою чергу ТОВ КФ Ярич склав і видав позивачу податкові накладні на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) з зазначенням в графі 3 авансовий платіж за товарно-матеріальні цінності , всього на загальну суму 6231200,00грн, у т.ч. ПДВ 1038533,00грн (а.с.46-57). Усі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1129), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, також передбачено (пункт 17), що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, платник податку вправі нараховувати податковий кредит у випадку сплати податку при придбанні товару (послуг), які призначаються ним для використання в оподатковуваних операціях, на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Проведення платником податку у звітному періоді авансових платежів за товари (послуги), що придбаваються, зі сплатою податку на додану вартість постачальнику, без отримання на кінець такого звітного періоду таких товарів, само по собі не свідчить про безтоварний характер господарських операцій, оскільки умови і строки поставки товару обумовлюються договором, а також ненадходження товару до покупця може бути зумовлене і невиконанням (неналежним) виконання зобов'язань, взятих постачальником за договором.

На користь таких висновків свідчить і те, що частину авансових коштів, перерахованих позивачем у 2015 році згідно договору поставки № 2910-13 від 29.10.2013, ТОВ КФ Ярич повернув 27.05.2016, у зв'язку з чим позивачу було надано відповідні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників (на загальну суму - 452491,42 грн. ПДВ ) до податкових накладних по факту поставки товару (а.с.71-81), і зазначені розрахунки коригувань були враховані відповідачем при визначенні позивачу завищення податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних на попередню оплату товарів у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 №0000601400 та №0000611400.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі №813/3180/16(876/9538/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І.Бившева

---

І.В.Борисенко