Рішення

від 16.02.2017 по справі 911/726/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 911/726/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд , м.Вишневе

Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі , м.Вишневе

про стягнення 20137579,70 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд (далі - відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі (далі - відповідач 2) про стягнення 20137579,70 грн. за порушення умов Кредитного договору № 131 від 28.07.2006 року.

Провадження у справі №911/726/15 порушено відповідно до ухвали суду від 26.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 12.03.2015 року.

Ухвалою суду від 07.05.2015 року зупинялось провадження у справі до остаточного вирішення спору у справі Господарського суду міста Києва №910/9973/15.

01.10.2015 року до господарського суду від позивача у справі надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №911/726/15, оскільки справу № 910/9973/15 вже розглянуто Господарським судом міста Києва. Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі №911/726/15 було поновлено у відповідності до ч. 3 ст. 79 ГПК України та призначено справу до розгляду на 27.10.2015 року.

В судовому засіданні 27.10.2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій здійснив перерахунок позовних вимог станом на день розгляду справи 27.10.2015 року, за яким заборгованість Позичальника за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року становить 998 088,34 дол. США та 1198,33 грн., з яких: 710 000,00 дол. США заборгованість за кредитом; 66 266,68 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 197 273,34 дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 10 367,22 дол. США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 14 181,10 дол. США 3% річних; 600,00 грн. заборгованість за комісіями; 170,04 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 54,04 грн. 3% річних; 374,25 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

В судовому засіданні 27.10.2015 року відповідачем1 подано заяву про призначення у справі судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій для визначення документальної підтвердженості та відповідності наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості умовам укладеного Кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, нарахування процентів, пені та річних.

У вищенаведеній заяві відповідач1 зазначив, що ним виявлено розбіжності в нарахуванні позивачем процентів за користування кредитними коштами за період з 16.09.2014 року по 20.01.2015 року, які наведені у викладеній в заяві таблиці і за розрахунком відповідача розбіжність складає 2863,36 дол. США (виходячи з первісно заявлених вимог без врахування заяви про уточнення позовних вимог).

Також, відповідачем виявлені невідповідності в нарахуванні пені та 3% річних за прострочення сплати процентів, про що також наведено у викладеній в клопотанні таблиці.

Таким чином, враховуючи що в матеріалах справи № 911/726/15 заявлено про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року (надалі - Кредитний договір) з відповідача1 як Позичальника та відповідача2 як поручителя, з умов Кредитного договору та додаткових угод до нього, вбачається, що ліміт кредитування збільшувався протягом дії Кредитного договору і погашення кредитних коштів мало відбуватись згідно з погодженим сторонами графіком, однак, позивачем в позові не обґрунтовано заборгованість за Кредитним договором посиланням на графік погашення заборгованості та відповідні періоди прострочення, наданий до позовних матеріалів розрахунок є складним і не містить всієї інформації, необхідної для перевірки обґрунтованості розрахунку. Зокрема, розрахунок заборгованості складено з 2006 року з зазначенням періодів прострочення, які не обґрунтовані відповідними первинними документами та відповідними поясненнями, не містить посилання на дати та підтверджуючі документи про сплату, що позбавляє суд можливості перевірити правильність такого розрахунку, в тому числі і щодо процентів, пені, річних, інфляційних, комісій, які нараховані як на заборгованість в дол.США, так і на заборгованість в гривнях.

У зв'язку з чим, ухвалою суду від 27.10.2015 року у справі №911/726/15 призначено судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6; провадження у справі №911/726/15 зупинено на час проведення судової експертизи і отримання господарським судом висновків експертів.

На вирішення експертизи поставити наступні питання: В якому розмірі і в які періоди підтверджується документально отримання Позичальником кредитних коштів за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року? В якому розмірі та за які періоди підтверджується документально заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року окремо по поверненню кредитних коштів та по нарахованим процентам? В якому розмірі та за які періоди підтверджується сума пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за прострочення погашення кредиту за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року? В якому розмірі підтверджується заборгованість по комісії за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року?

05.01.2017 року до господарського суду повернулись матеріали справи №911/726/15 разом з Висновком судово-економічної експертизи №22514/15-45 від 28.12.2016 року.

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження відпали тому провадження у справі №911/726/15 поновлено ухвалою суду від 10.01.2017 року та призначено розгляд справи на 24.01.2017 року.

Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.01.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. У судовому засіданні 24.01.2017 року оголошено перерву до 07.02.2017 року.

Представником відповідача у судовому засіданні 07.02.2017 року заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 07.02.2017 року оголошено перерву до 14.02.2017 року.

Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.02.2017 року не з'явився. В судовому засіданні 14.02.2017 року оголошувалась перерва до 16.02.2017 року.

В судовому засіданні 16.02.2017 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач1 проти позову частково заперечував, відповідач2 в судове засідання не з'явився.

Такрж, в ході розгляду прави позивач надав пояснення щодо Висновку експертизи, відповідачем1 подано заяву про відстрочення виконання, проти якої позивач заперечував.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою відповідача2, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ВіЕйБі Банк , згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_3 (далі - ПАТ ВіЕйБі Банк ).

На підставі наказу Тимчасової адміністрації ПАТ ВіЕйБі Банк №3-п від 24.11.2014 року та відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з 24.11.2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_3 ОСОБА_4 набула всіх повноважень органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 .

28.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_3 (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_3 ) (Позикодавець, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо 55 , якого 22.10.2010 року згідно договору про внесення змін №15 до Кредитного договору №131 від 28.07.2006 року в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №131 (надалі - Кредитний договір), за яким ОСОБА_3 надав ТОВ Фоззі-Фуд кредит в сумі 1 450 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору, терміном повернення кредиту до 26.06.2015 року. В подальшому згідно додаткових угод до Кредитного договору ліміт кредиту збільшено до 3 000 000,00 дол. США.

Відсоткова ставка за кредитним договором неодноразово змінювалась та з 23.06.2011 року відповідно до Договору про внесення змін №18 до Кредитного договору №131 від 28.07.2006 року становить 12%.

Позивач зазначає, що Банком належним чином виконано свої зобов'язання за Кредитним договором та надано ТОВ Фоззі-Фуд кредит.

Згідно умов Кредитного договору ТОВ Фоззі-Фуд зобов'язувалось забезпечити повернення Кредиту відповідно до умов п. 1.1.2., 2.3. Кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (п.3.3.3 Кредитного договору) у разі порушення зобов'язань.

В порушення умов Кредитного договору № 131 ТОВ Фоззі-Фуд своєчасно та в повному обсязі не виконано зобов'язань з погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним. У зв'язку з чим, у ТОВ Фоззі-Фуд виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором.

Якзазначає позивач в розрахунку до позову, станом на дату звернення до суду, враховуючи, що офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ (станом на 18.02.2015 року) становив 2679,9674 грн. за 100 доларів США, станом на 20.01.2015 року прострочена заборгованість ТОВ Фоззі-Фуд за Кредитним договором складала 200 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 5 359 934,80 грн., заборгованість по сплаті процентів складала 28 665,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 768 212,66 грн.

Згідно з п. 2.11 Кредитного договору №131 (зі змінами та доповненнями) у разі наявності простроченої заборгованості протягом більше ніж 5 (п'ять) банківських днів за Траншами/Кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими Кредитним договором №131, ОСОБА_3 має право призупинити надання Траншів/Кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.

Положеннями п.4.4. Кредитного договору №131 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що ОСОБА_3 має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених Кредитним договором, вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами, що вказані у письмовій вимозі, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання на свою адресу письмової вимоги про дострокове погашення. Якщо протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання на свою адресу письмової вимоги, Позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, ОСОБА_3 має право на позасудове звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.

Сторонами в п. 4.5 Кредитного договору №131 узгоджено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, він зобов'язується на вимогу Банку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим Договором на суму боргу, за реквізитами та у день, вказаний Банком.

Відповідно до п.7.5. Кредитного договору №131 у разі настання обставин, визначених п.п. 4.5. Кредитного договору, термін повернення Кредиту вважається таким, що настав, і, відповідно, Позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначенні Кредитним договором.

У зв'язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ТОВ Фоззі-Фуд за Кредитним договором №131 від 28.07.2006 року станом на 20.01.2015 року становила 20 137 579,70 грн., з яких 751362,48 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 20 136 269,52 грн., саме: 510 000,00 доларів США (13 667 833,74 грн.) строкова заборгованість за кредитом; 200 000,00 доларів США (5 359 934,80 грн.) прострочена заборгованість за кредитом; 28 665,00 доларів США (768 212,66 грн.) заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 590,97 доларів США (283 834,54 грн.) пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 806,07 доларів США (21 602,41 грн.) пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 1300,44 доларів США (34 851,37 грн.) 3% річних. Також, 1 310,18 грн., з яких 600,00 грн. заборгованість за комісіями; 79,43 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 117,00 грн. 3% річних заборгованості по комісіях; 513,75 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

Також, позивач зазначає, що 31.07.2013 року між Публічним акціонерним Товариством Всеукраїнський ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (Поручитель) укладено Договір поруки № 113/131/140-П (надалі - Договір поруки) згідно з умовами якого ТОВ Фоззі зобов'язався солідарно відповідати перед ПАТ ВіЕйБі Банк за виконання ТОВ Фоззі-Фуд зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 113 від 23.06.2006 року, Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року та Кредитним договором № 140 від 16.08.2006 року.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій передбачених в вищеназваному кредитному договорі та зобов'язань щодо страхування.

Згідно з п.2.1. Договору поруки Поручитель зобов'язався в разі невиконання та/або порушення ТОВ Фоззі-Фуд своїх зобов'язань перед ПАТ ВіЕйБі Банк погасити протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення ПАТ ВіЕйБі Банк про невиконання ТОВ Фоззі-Фуд своїх зобов'язань заборгованість по Кредитним договорам № 113 від 23.06.2006 року, № 131 від 28.07.2006 року та № 140 від 16.08.2006 року.

Відповідно до норм ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до норм ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно положень ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково ібо у повному обсязі.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд , Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі в порушення умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства України, не виконуються зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитним коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

29.01.2015 року на адреси відповідачів було надіслано листи з вимогою до Боржника та Поручителя сплатити наявні заборгованість та штрафні санкції за невиконання умов Кредитного договору та інфляційні збитки. Однак, відповідні вимоги не виконані відповідачами, заборгованість не погашена.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути заборгованість з відповідачів (Боржника та Поручителя) солідарно.

В ході розгляду справи позивачем було подано в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач здійснив розрахунок заборгованості станом на 27.10.2015 року (за час перебування справи в суді) і просить стягнути 998 088,34 доларів США та 1 198,33 грн., з яких: 710 000,00 доларів США заборгованість за кредитом; 66 266,68 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом; 197 273,34 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 10 367,22 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 14181,10 доларів США 3% річних; 600,00 грн. заборгованість за комісіями; 170,04 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 54,04 грн. 3% річних; 374,25 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

Як вбачається з Висновку експерта № 22514/15-45 заборгованість по кредиту документально підтверджена в розмірі 710 000,00 дол. США, тобто в повному обсязі; заборгованість по процентам за користування кредитом документально підтверджена в розмірі 66 266,68 дол. США, тобто в повному обсязі.

Щодо нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту, експертом зазначена сума 4 185 346, 51 грн., тобто здійснений розрахунок не в доларах США, як в розрахунку позову, а в гривневому еквіваленті. Щодо нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, експертом зазначена сума в 132 954,64 грн., тобто здійснений розрахунок не в доларах США, як в розрахунку позову, а в гривневому еквіваленті. У зв'язку з чим, позивач зауважив, що таке нарахування є безпідставним, вплинуло на значне зниження заявленої до відшкодування суми і суперечить правовій позиції банку. Позивач наполягає на заявленій вимозі в цій частині і просить суд задовольнити вимоги банку.

Розрахунок експерта у частині нарахованих 3% річних по кредиту в розмірі 13566,67 дол. США, а також 3% річних по процентах за користування кредитом в розмірі 723,81 дол. США відповідають розміру заявлених позовних вимог. При цьому, експертом зазначено, що нарахування 3% річних на проценти за користування кредитом суперечить листу ВСУ Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 року.

У зв'язку з чим, позивач надав пояснення, в яких зазначив, що ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до Кредитного договору такими грошовими зобов'язаннями для відповідачів є повернення кредиту, а також оплата за користування кредитом. Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань. Вирішення питання щодо обгрунтованості нарахування 3% річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами не відноситься до компетенції експерта та є прерогативою суду.

З приводу нарахованої комісії і пов'язаних з її невиплатою санкцій, експертом не здійснений аналіз, як зазначено через сплив строку позовної давності. Однак, позивач в своїх поясненнях, не погоджуючись з таким висновком експерта, зазначив, що в рахунок погашення заборгованості за комісією був здійснений платіж 26.07.2013 року на суму 10 000,00 грн., що свідчить про визнання відповідачами боргу, а відповідно є підставою для переривання строку позовної давності. За таких обставин позовна давність не може бути застосована до зазначених правовідносин. Крім того, як зазначив експерт, питання щодо позовної давності не відноситься до його компетенції.

Відповідачі не надали пояснень чи заперечень проти позовних вимог з врахуванням Висновку експерта та пояснень позивача.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як визначено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що також встановлено Висновком експертизи, заборгованість за Кредитним договором в сумі 710 000,00 дол. США, та заборгованість по процентах в сумі 66 266,68 дол. США, відповідні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених в позові вимог (з врахуванням заяви про уточнення) щодо пені та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його користування, в позові (з врахуванням заяви про уточнення) заявлено 197 273,34 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 10 367,22 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 14181,10 доларів США 3% річних. Висновком експертизи підтверджено пеню та 3% річних на заборгованість по кредиту в сумі, розгрховані в гривнях, при цьому, розрахунок позову експертом не спростований.

Оскільки, пеня та 3% річних нараховані на підтверджену експертизою заборгованість в дол.США і заявлені в позові в дол.США, експертизою безпідставно здійснено розрахунок на суму заборгованості в гривневому еквіваленті. Враховуючи, що у Висновку експертизи не наведено зауважень щодо правомірності, строків та періодів нарахування пені та 3% річних, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі згідно розрахунку позивача.

Суд також не погоджується з твердженнями експерта про неможливість нарахування 3% річних на суми прострочених відсотків за користування кредитом, оскільки відсотки за користування кредитом не мають ознак відповідальності, а фактично є платою за користування кредитом і породжують відповідні грошові зобов'язаня, за прострочення яких ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування 3% річних, як компенсація за несвоєчасність виконання.

Також в позові (з врахуванням заяви про уточнення) заявлено до стягнення 600,00 грн. заборгованість за комісіями; 170,04 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 54,04 грн. 3% річних; 374,25 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

У Висновку експерт не здійснював перевірку нарахування відповідних сум, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Однак, такі висновки експерта є безпідставними, оскільки сплив позовної давності не скасовує заборгованості, а є лише підставою для відмови в позові, якщо про застосування строків позовної давності заявила сторона. В іншому випадку, якщо про застосування строків давності стороною не подано до суду відповідної заяви, строки позовної давності не досліджуються і їх сплив не є підставою для відмови в позові.

Оскільки, у справі сторонами (відповідачами) не заявлено про застосування строків позовної давності та не обґрунтовано до яких з вимог сплинули строки позовної давності, у Висновку експертизи відповідний розрахунок не перевірявся і відповідачами не наведено обґрунтованих заперечень у відповідній частині вимог, позовні вимоги щодо стягнення 600,00 грн. заборгованість за комісіями; 170,04 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 54,04 грн. 3% річних; 374,25 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог (уточнених) в повному обсязі шляхом стягнення заявленої в позові заборгованості у відповідності до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення з відповідачів заявленої у позові заборгованості.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що на момент подання пзову позивач був звільнений від сплати судового збору, за наслідками розгляду спору позов задоволено, сплата судового збору покладається на відповідачів в рівних частках, що з заявлених (уточнених) позовних вимог (на момет їх заявлення) складає максимальну суму судового збору, яка підлягала сплаті станом на момент подання позову та заяви про збільшення позовних вимог (27.10.2015 року) - 182700 грн., відповідно з відповідачів до Державного бюджету підлягає сплаті по 91350 грн. з кожного. Оскільки експертиза оплачувалась відповідачем1 і позов задоволено, витрати на експертизу не підлягають відшкодуванню.

Відповідач1 в ході розгляду спору позовні вимоги не спростував, просив суд врахувати його складне фінансове становище та відстрочити виконання судового рішення на підставі ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України до 01.03.2018 року.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідачі зазначають, що згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Верховного суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 року № 9 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інше.

В заяві відповідач1 зазначає, що проаналізувавши грошовий потік компанії ТОВ Фоззі-Фуд , виявлено, що на підприємстві виникла складна ситуація, пов'язана, перш за все, із загальною економічною і політичною ситуацією в Україні, і викликана: зростанням курсу іноземної валюти по відношенню до української гривні, що в свою чергу спричинило збільшення загальної суми кредитного портфеля; зниженням платоспроможного попиту населення; значним підвищенням тарифів на комунальні платежі для підприємств і для населення; підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, що безпосередньо впливає на погіршення прибутковості операцій, так як витрати на паливо є вагомою складовою у видатковій частині; нововведеннями в податкове законодавство і інші нормативно-правові акти, які теж впливають на дохідну частину.

Всі ці фактори вплинули на зниження доходів від реалізації продукції і рентабельності ТОВ Фоззі-Фуд , а також на значне збільшення фінансового навантаження. Компанія змушена застосовувати різні методи для утримання діючих клієнтів і залучення нових, оскільки значно зменшилася купівельна спроможність населення.

Наведені обставини унеможливлюють виконання рішення суду без заподіяння незворотної шкоди підприємству без відстрочки початку виконання рішення не раніше ніж до 01.03.2018 року.

Відповідач1 надав звіт про фінансові результати за 2015 рік ТОВ Фоззі-Фуд , за даними якого має збиток у сумі 1 405 909 000,00 грн., за даними звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року - збиток у сумі 528 450 000,00 грн. За таких умов негайне виконання рішення суду в повному обсязі є неможливим і неминуче призведе до банкрутства підприємства.

Також, відповідач1 зазначає, що підприємство значно постраждало через анексію Криму та антитерористичну операцію на сході України, пережило разом з країною економічну кризу і тільки зараз досягло найнижчої точки рецесії. В найближчий рік очікується повільне економічне зростання і відновлення господарської діяльності. Відсутність відстрочки у виконанні рішення суду однозначно призведе до того, що підприємство так і не зможе зупинити економічний спад своєї діяльності, значне скорочення продуктивності, торгової активності і рівня зайнятості, що в кінцевому підсумку призведе до банкрутства і ліквідації підприємства.

На тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також в Донецькій та Луганській областях відповідач1 здійснював свою діяльність в магазинах під торговою маркою Сільпо (11 магазинів). Через окупацію території Автономної Республіки Крим, а також проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що супроводжується бойовими діями, ТОВ Фоззі-Фуд позбавлене можливості здійснювати в розташованих на відповідних територія приміщеннях господарську діяльність та отримувати прибуток. Також, у вказаних магазинах окрім торгового обладнання залишилися також товари ТОВ Фоззі-Фуд , що завдало підприємству значних збитків. Вказані обставини призвели до того, що у ТОВ Фоззі-Фуд внаслідок зупинення торгової діяльності на вказаних територіях зменшився прибуток, на який ТОВ Фоззі-Фуд розраховувало, що призводить до неможливості на даний час виконати взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів без відстрочення виконання рішення суду.

Відповідач1 надав пояснення та докази, що ним прикладаються всі зусилля щодо сплати виниклої заборгованості, розстрочення та відстрочення. Відстрочення виконання судового рішення у цій справі надасть можливість відповідачу збалансувати фінансовий стан. Так, у лютому 2018 року відповідач, як векселедержатель, планує отримати грошові кошти від погашення вексельних зобов'язань ТОВ Ланжерон у сумі 30 000 000,00 грн.

Також,відповідачем1 надано судову практику щодо надання відстрочки виконання судового рішення в аналогічних ситуаціях а саме: Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 року, яка залишена в силі Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №910/23142/14; Постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2012 року у справі № 37/322-09.

Позивач заперечував проти відстрочки виконання рішення, зазначив, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку та зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань.

Важливим для уповноваженої особи фонду є стягнення коштів з боржника, оскільки ситуація що склалась може зменшити і без того незначні активи ПАТ ВіЕйБі Банк , які підлягають погашенню перед Кредиторами в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Однак, з огляду на норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб наведені в запереченнях позивача обставини не є перешкодою для надання боржнику відстрочки виконання рішення. Крім того, підставою для виведення баннку з ринку та його ліквідації ще в 2014 році став незадовільний фінансовий стан банку, що не залежить від дій відповідачів. Обсяг повноважень Тимчасової адміністрації визначений Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб і уповноважена особа має діяти у відповідності до наведеного Закону в залежності від фактичних обставин.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відтак, дослідивши наведені відповідачем1 обставини, враховуючи специфіку та умови діяльності останнього, те, що підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та проведенням антитерористичної операції на сході України, а також те, що негайне виконання рішення у справі фактично призведе до повної зупинки господарської діяльності і всіх магазинів ТОВ Фоззі-Фуд , а як наслідок - до зростання збитків, припинення податкових надходжень до державного бюджету України, невиплати заробітної плати великій кількості співробітників, до припинення постачання в магазини продуктів харчування, які закуповуються підприємством щодня, до незворотних наслідків і банкрутства, унеможливить виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача1 та відстрочку виконання рішення у даній справі до 01.03.2018 року.

Крім того, враховуючи, що п. 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду під час прийняття рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення не залежно від клопотання сторін, та враховуючи що стягнення за судовим рішенням у справі № 911/726/15 відбувається солідарно, тобто, не можливо відокремити стягнення щодо відповідачів, суд дійшов висновку про відстрочку виконання судового рішення у справі № 911/726/15 в повному обсязі до 01.03.2018 року.

Також, в ході розгляду спору позивачем було подано заяву від 31.08.2016 року № 11/1-42804 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача1 згідно наведеного в заяві переліку та інших рахунків відповідача1, які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах суми позову.

Зазначена заява надійшла до суду в період зупинення провадження у справі та перебування матеріалів справи в експертній установі, у зв'язку з чим, не могла бути розглянута по стуі і перебувала на контролі до повернення матеріалів справи та поновлення провадження у справі.

За наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову, така заява була залишена без задоволення як необґрунтована та безпідставна. Зокрема, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається лише на ухилення відповідача1 від виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 3 постанови № 16 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Однак, позивачем не наведено фактів та доказів, які свідчать, що відповідач1 з мтою ухилення від виконання рішення вчиняє дії, внаслідок яких майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі з відстрочкою виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено фактів вчинення відповідачем1 дій, спрямованих на приховання коштів чи майна, накладення арешту на всі рахунки відповідача1 в межах суми позову до настання строку виконання судового рішення, призведе до блокування роботи підприємства. Після настання ж строку виконання судового рішення, арешт на кошти та майно боржника може бути накладено виконавчою службою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Оскільки, заява про забезпечення позову розглянута судом по суті і відхилена, сплачений з такої заяви судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 32294926) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 25294089) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код 19017842) заборгованість за Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року у розмірі 998 088,34 доларів США та 1 198,33 гри., з яких: 710 000,00 доларів США заборгованості за кредитом; 66 266,68 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 197 273,34 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 10367,22 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 14181,10 доларів США 3% річних; 600,00 грн. заборгованості за комісіями; 170,04 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 54,04 грн. 3% річних; 374,25 грн. інфляційних збитків по заборгованості за комісіями.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 32294926) в доход Державного бюджету України 91350 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 25294089) в доход Державного бюджету України 91350 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2017 року у справі № 911/726/15 до 01.03.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 28.02.2017 року