Рішення

від 21.02.2017 по справі 922/4258/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.Справа № 922/4258/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", м.Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків про стягнення 115141,08грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.05.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №38-1871 від 28.05.2010

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітер" (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 115141,08грн.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №271169 від 30.12.2005 в частині оплати поставленого товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві та доповненнях до відзиву проти позову частково заперечив. При цьому, послався на додаткову угоду до договору №271169 від 30.12.2005, яка діє з 01.01.2015, якою до п.8 договору внесено пункти 8.3, 8.4 щодо встановлення зобов'язання постачальника надати покупцю податкову накладну. У випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних або здійснення такої реєстрації з порушенням законодавчо встановлених строків, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі суму ПДВ цієї податкової накладної. На підставі даної умови договору відповідач у лютому та червні 2015 року зменшив заборгованість перед позивачем на 1666,65грн. (у лютому 2015 року) та 15307,39грн. (у лютому 2015 року). Таким чином, відповідач вважає, що розмір основної заборгованості перед позивачем складає 77850,23грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вищевказані заперечення, просив суд їх врахувати при винесенні рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

30 грудня 2005 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №271169 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність (поставити) відповідачу протягом дії договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити пароніт ПОН, трубка ПВХ, шнур термостійкий, термоізоляція, газове обладнання, електротехнічне обладнання (далі за текстом - товар), найменування та асортимент, кількість та ціна яких вказані у відповідних рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, що додаються до цього договору та складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за поставлені товари здійснюються шляхом 100% передоплати за кожну партію товару чи іншим способом, що не суперечить діючому законодавству.

Згідно пункту 9.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2016) строк дії Договору встановлено до 31.12.2016.

Як вказує позивач у позові, з огляду на давні партнерські взаємовідносини та прохання відповідача, позивач здійснював поставки товару без попередньої оплати сподіваючись на оплату товару у день поставки, як про це запевнив відповідач та як передбачено чинним законодавством.

Зокрема, на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 109005,67грн., що підтверджується наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними:

- №64 від 06.04.2015 на загальну суму 17161,32грн. (рахунок-фактура №114 від 01.04.2015, специфікація б/н від 01.04.2015);

-№110 від 04.06.2015 на загальну суму 27575,42грн. (рахунок-фактура №177 від 02.06.2015, специфікація б/н від 02.06.2015);

- №111 від 04.06.2015 на загальну суму 47251,25грн. (рахунок-фактура №178 від 02.06.2015, специфікація б/н від 02.06.2015);

- №112 від 04.06.2015 на загальну суму 14400,00грн. (рахунок-фактура №179 від 02.06.2015, специфікація б/н від 02.06.2015);

- №113 від 04.06.2015 на загальну суму 2617,68грн. (рахунок-фактура №137 від 22.04.2015, специфікація б/н від 04.06.2015 року).

Відповідачем здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 14181,40грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками про рух коштів на рахунку позивача.

Інша частина поставленого згідно Договору товару в розмірі 94824,27грн. відповідачем не оплачена.

Позивач направив відповідачу вимогу від 17.06.2016 про сплату заборгованості за Договором, як отримана відповідачем, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.

Відповідач заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на свою користь 94824,27грн. основного боргу, 4529,58грн. 3% річних, 15787,23грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зі змісту Договору вбачається, що сторони передбачили здійснення покупцем попередньої оплати товару (пункт 3.1 Договору), після якої має бути здійснена поставка протягом 3 днів (пункт 2.1 Договору).

Судом встановлено, що фактично поставка товару здійснювалася без проведенням відповідачем попередньої оплати, однак весь товар був прийнятий останнім без будь-яких зауважень.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Зокрема, за положеннями частин 2 та 4 статті 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, відповідач, отримавши товар без проведення попередньої оплати, мав здійснити оплату одночасно з його передачею, тобто в день отримання.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачем не було оплачено отриманий від позивача товар на загальну суму 94824,27грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на додаткову угоду до Договору, що набрала чинності з 01.01.2015, якою Договір було доповнено пунктами 8.3, 8.4.

Так, пунктом 8.3 Договору встановлено обов'язок постачальника надати покупцю податкову накладну.

А відповідно до пункту 8.4 Договору у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації з порушеннями законодавчо встановлених строків, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі суму ПДВ цієї податкової накладної.

На підставі вказаної додаткової угоди, відповідач вважає, що заборгованість перед позивачем має бути зменшена на суму 16974,04грн.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем та отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, зарахування зустрічних зобов'язань в даному випадку між сторонами відсутнє.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №909/1094/13.

Також суд зауважує, що відповідачем не доведено самого факту нездійснення позивачем реєстрації відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. З наданих бухгалтерських довідок відповідача №8 за червень 2015 року та №3 за лютий 2015 року вбачається зняття ПДВ з розрахунків з позивачем, однак не надано відповідних підтверджуючих документів, на підставі яких проведено таке зняття.

Крім того, чинне податкове законодавство передбачає механізм захисту прав покупців у випадку невнесення продавцями податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Зокрема, покупець має право звернутися з відповідною скаргою відповідно до положень пункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Докази подання відповідачем такої скарги відсутні.

Не було заявлено відповідачем і зустрічного позову у даній справі про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі пунктів 8.3, 8.4 Договору.

Таким чином, у суду відсутні підстави погодитися із зменшенням заборгованості відповідача за Договром, у звязку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 94824,27грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 4529,58грн. 3% річних та 15787,23грн. інфляційних втрат, що нараховані станом на 28.11.2016.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, суд вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, а тому вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення 4529,58грн. 3% річних та 15787,23грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, буд.11, код 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" (61037, м.Харків, пр.Московський, буд.199В, код 33122033) 94824,27грн. основного боргу, 4529,58грн. 3% річних, 15787,23грн. інфляційних втрат, 1727,12грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 27.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_3