Постанова

від 19.04.2017 по справі 922/4258/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 922/4258/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 05.05.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 28.05.2010р. №38-1871,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, (вх. №855 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", м. Харків,

до відповідача: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про стягнення 115 141,08грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" основний борг у розмірі 94 824,27грн., 3% річних у розмірі 4 529,58грн., інфляційні у розмірі 15 787,23грн. та судовий збір в сумі 1 727,12грн.

Рішення суду з посиланням на положення статей 526, 538, 610, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар за договором купівлі - продажу від 30.12.2005р. №271169 позивачем було правомірно заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 94 824,27грн., 3% річних у розмірі 4 529,58грн. та інфляційні у розмірі 15 787,23грн.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено умов додаткової угоди до договору купівлі - продажу від 30.12.2005р. №271169 укладеної у 2015році, якою було доповнено договір пунктами 8.3. та 8.4. Як зазначає апелянт, у зв'язку з порушенням позивачем умов пункту 8.4. додаткової угоди, яким сторони погодили, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення реєстрації з порушенням законодавчо встановлених строків, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі суду ПДВ за даною податковою накладною, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" було зменшено суму основної заборгованості на суму 16 974,04грн. шляхом зменшення податкового кредиту, що було підтверджено позивачем шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.2015р. Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідно зменшення суми основної заборгованості, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язкової форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, її форми та способу подання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 19.04.2017р.

У зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М., автоматизованою системою документообігу суду 18.04.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" слід починати спочатку.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 19.04.2017р. представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№4282 від 19.04.2017р.), просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітер" (надалі - продавець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу №271169 (надалі - договір) (т. 1 а.с.11), відповідно до умов якого продавець приймає на себе обов'язок передавати у власність (поставляти) покупцю на протязі терміну дії договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати пароніт ПОН, трубка ПВХ, шнур термостійкий, термоізоляція, газове обладнання, електротехнічне обладнання (надалі - товар), найменування та асортимент, кількість та ціна якого вказана у відповідних рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, що додаються до цього договору та складають його невід'ємну частину. Сума товару складає 1 250 000,00грн., ПДВ 20% 250 000,00грн., загальна сума договору складає 1 500 000,00грн. У разі зміни ціни товару, відповідно змінюється сума договору, що оформлюється додатковою угодою (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар має бути передано на протязі 3-х днів з моменту перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах франко-завод.

Відповідно до пункту 3.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюються шляхом 100% передоплати за кожну партію товару чи іншим способом, що не суперечить діючому законодавству.

Розділом 4 договору «Якість та умови приймання (передачі) товару« сторони погодили, що товар вважається таким, що було передано та прийнято покупцем в строк та в місці вказаному в договорі у разі, надання покупцю рахунку - фактури, накладної, специфікації, сертифікатів, паспортів; за кількістю вказаній в (товарно-транспортних) накладних.

Покупець є платником податку на додану вартість за відсотковою ставкою у розмірі 20%, податку на дохід за відсотковою ставкою у розмірі 25%. Покупець є платником податку на додану вартість за відсотковою ставкою у розмірі 20% (пункти 8.1., 8.2. договору).

За порушення зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов чинного законодавства України (пункт 5.1. договору).

В подальшому, між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, а саме:

- додаткова угода укладена в 2015 році (т.1 а.с.12), якою було доповнено додаткові умови договору, пунктами 8.3. та 8.4. якими сторони погодили, що у разі якщо постачальник (позивач) є платником податку на додану вартість та операція (операції) за договором є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну з урахуванням вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та норм статті 201 Податкового кодексу України; у разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення реєстрації х порушенням законодавчо встановлених строків, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі суду ПДВ за даною податковою накладною;

- додаткова угода від №2 від 31.03.2016р. (т.1 а.с.13), якою було внесено зміни щодо строку дії договору, а саме - до 31.12.2016р. та суми договору - 1 537 762,82грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання за договором та здійснено поставку товару, що підтверджується:

- видатковою накладною від 06.04.2015р. № 64 (т.1 а.с.16), відповідно до якої позивачем було поставлено: 1200х3х2/0 БКНЛ65 стрічка конвеєрна товщина 5мм (Росія); 100х3х3/1 БКНЛ65 стрічка конвеєрна товщина 8 мм (Росія),на загальну суму 17 164,32грн. (специфікацією від 01.04.2015р. (т.1 а.с.14), товарно -транспортною накладною від 06.04.2015р. №Р64 (т.1 а.с.18);

- видатковою накладною від 04.06.2015р. №110 (т.1 а.с.21), відповідно до якої позивачем було поставлено: техпластина ТМКЩ 3 мм НОМЕР_1; техпластина ТМКЩ 4 мм НОМЕР_1,на загальну суму 27575,42грн. (специфікацією від 02.06.2015р. (т.1 а.с.19), товарно - транспортною накладною від 04.06.2015р. №Р110 (т.1 а.с.18), ;

- видатковою накладною від 04.06.2015р. №111 (т.1 а.с.25), відповідно до якої позивачем було поставлено: паронит ПОН - Б, 3 мм; паронит ПОН-Б, 4 мм, НОМЕР_2, на загальну суму 47 251,25грн. (специфікацією від 02.06.2015р. (т.1 а.с.23), товарно -транспортною накладною від 04.06.2015р. №Р111 (т.1 а.с.27);

- видатковою накладною від 04.06.2015р. №112 (т.1 а.с.30), відповідно до якої позивачем було поставлено: набивка АПР-31 28 мм 6812 99 90 90, на загальну суму 14 400,00грн. (специфікацією від 02.06.2015р. (т.1 а.с.28);

- видатковою накладною від 04.06.2015р. №113 (т.1 а.с.34), відповідно до якої позивачем було поставлено: рукав ВТ S 24 (М20*1,5) L = 1510 mm EN 853 1SN EXCELLENT; рукав ВТ S 27 (М20*1,5) L = 1510 mm EN 853 1SN EXCELLENT; рукав ВТ S 32 (М20*1,5) L = 1510 mm EN 853 1SN EXCELLENT; рукав ВТ S 41 (М20*1,5) L = 1510 mm EN 853 1SN EXCELLENT, на загальну суму 2 617,68грн. (специфікацією від 04.06.2015р. (т.1 а.с.32);

За поставлений за договором товар позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: №114 від 01.04.2015р. на суму 17 161,32грн. (т.1 а.с.77), №177 від 02.06.2015р. на суму 27 575,48грн. (т.1 а.с. 78), №178 від 02.06.2015р. на суму 47 251,25грн. (т.1 а.с.79), №179 від 02.06.2015р. на суму 14 400,00грн. (т.1 а.с.80), №179 від 02.06.2015р. на суму 2 617,68грн. (т.1 а.с.33), на загальну суму 94 824,27грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості у повному обсязі, що підтверджується довідками банку ПАТ КБ «ПриватБанк« по розрахунковому рахунку №26008052331834 позивача (т. 1 а.с. 31,35), 17.06.2016р. останнім було направлено на адресу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" претензію з вимогою протягом 7 днів з дня отримання вказаної претензії розрахуватись за поставлений товар (т. 1 а.с. 83).

Однак вказана претензія залишилась без розгляду, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т.1 а.с. 3-47), в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 94824,27грн., інфляційні у розмірі 15 787,23грн., 3% річних в сумі 4 528,58грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" основний борг у розмірі 94 824,27грн., 3% річних у розмірі 4 529,58грн., інфляційні у розмірі 15 787,23грн. та судовий збір в сумі 1 727,12грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Чинним законодавством України, а саме статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано прийняти на себе зобов'язання за договором в частині поставки товару, за належним чином оформленими видатковими накладними, що підтверджується копіями видаткових накладних від 06.04.2015р. № 64 на загальну суму 17 164,32грн. (т.1 а.с.16); від 04.06.2015р. №110 на загальну суму 27575,42грн. (т.1 а.с.21); від 04.06.2015р. №111 на загальну суму 47 251,25грн. (т.1 а.с.25); від 04.06.2015р. №112 на загальну суму14 400,00грн.; від 04.06.2015р. №113 на загальну суму 2 617,68грн., усього на загальну суму 94 824,27грн . та не заперечується відповідачем.

Вказані первинні документи підписані уповноваженими представниками, скріплені печатками сторін, а отже є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо того, що у зв'язку з підписання уповноваженими представниками сторін акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.2015р. (т.1 а.с.52) відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідно зменшилась сума основної заборгованості, з огляду на наступне.

За приписами статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Апелянтом не надано ані до суду першої інстанції ані до апеляційного господарського суду належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 974,04рн., акт звіряння взаєморозрахунків, на який посилається апелянт не лише не підтверджує проведення взаємозарахування, а й свідчить про наявність непогашеної заборгованості.

Крім того, акти звіряння взаєморозрахунків відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеними обліковими документам, які відображають лише загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами, у зв'язку із чим, апелянтом помилково ототожнюється підписання такого акту із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке проводиться за окремою заявою сторони.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 04.07.2014р. у справі №908/3862/13, від 30.07.2014р. у справі №909/1094/13.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для зменшення суми основної заборгованості на підставі пункту 8.4. додаткової угоди, яким встановлено, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення реєстрації з порушенням законодавчо встановлених строків, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі суду податку на додану вартість за даною податковою накладною, оскільки апелянтом не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту нездійснення позивачем реєстрації відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 94 824,27грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4 529,58грн.та інфляційних у розмірі 15 787,23грн. за період з квітня 2015 року по листопад 2016року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, місцевим господарським судом правомірно застосовано приписи статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена вказаною статтею, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення по їх сплаті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4 529,58грн. та інфляційних у розмірі 15 787,23грн. за період з квітня 2015 року по листопад 2016 року.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. у справі №922/4258/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20 "квітня" 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.