Рішення

від 13.02.2017 по справі 911/59/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 911/59/17

за позовом приватного підприємства Черкаси-Соя , м. Черкаси,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , с. Пухівка Броварського району

про стягнення 1 021 196,80 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 24.01.2017 б/н;

від відповідача: не з'явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство Черкаси-Соя , м. Черкаси звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 29.12.2016р. №45 до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , с. Пухівка Броварського району, в якому просить стягнути з відповідача 1 021 196,80 грн. заборгованості за договором №ДП/35 постачання товару від 23.07.2015, в тому числі 742 123,00 грн. основного боргу, 175 107,65 грн. пені, 23748,89 грн. 3% процентів річних, 80217,26 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №ДП/35 постачання товару від 23.07.2015 товариство з обмеженою відповідальністю Черкаси-Соя поставляло відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська товар, який мав бути оплачений покупцем протягом 7 календарних днів з моменту постачання. Відповідач виконав свої зобов'язання частково, не оплативши станом на 20.04.2016 за вказаним договором суму 742 123,00 грн. 20.04.2016 між первісним кредитором товариством з обмеженою відповідальністю Черкаси-Соя та новим кредитором приватнім підприємством Черкаси-Соя було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за договорами №ДП/35 від 23.07.2015 та Договором №ВП/6 від 22.01.2016 в загальній сумі 1 245 04,00 грн. Крім того, між первісним кредитором та новим кредитором 21.04.2016 було укладено додаткову угоду до Договору №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якої новий кредитор також набув право вимоги щодо відсотків за користування коштами, збитків, завданих інфляцією та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше ніж за шість місяців. Позивач звертався до відповідача з претензією, у якій вимагав погашення заборгованості. Відповідач у відповіді на претензію існування заборгованості не заперечував, запропонувавши графік погашення заборгованості спочатку до 30.04.2017р., а потім - до 24.10.2017. Не погоджуючись із запропонованим графіком, позивач просить суд стягнути заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2017 порушено провадження у справі № 911/59/17 та призначено її до розгляду на 30.01.2017.

30.01.2017 від позивача до суду надійшли додаткові документи із супровідним листом від 30.01.2017 №14, зокрема було надано акт звірки розрахунків станом на 24.01.2017 з доказами направлення відповідачу, а також банківські виписки, за якими відповідачем здійснювались оплати за отриманий товар.

В судовому засіданні 30.01.2017 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 13.02.2017, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач - шляхом направлення відповідної ухвали.

В судовому засіданні 13.02.2017 представник позивача надав суду пояснення по суті позову та просив його задовольнити.

Відповідач в судові засідання 30.01.2017 та 13.02.2017 свого представника не направив, витребувані судом документи та відзив на позов не подав, хоча про день, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, якими суд направляв відповідачу копії ухвал від 12.12.2017 та від 30.01.2017.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши позов приватного підприємства Черкаси-Соя , м. Черкаси (далі по тексту - ПП Черкаси-Соя ), до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , с. Пухівка Броварського району (далі по тексту - ТОВ Птахофабрика Київська ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Поставка (основний договір).

23.07.2015 між ТОВ Черкаси-Соя (постачальник) та ТОВ Птахофабрика Київська (покупець) було укладено договір №ДП/35 постачання товару (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сировину для виробництва комбікормів у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору, а саме:

- умови поставки СРТ м. Київ, Броварський проспект 99 (пункт 2.1);

- для приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару: рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, якісне посвідчення, ветеринарне свідоцтво Ф-2, інші документи за домовленістю сторін (пункт 2.6);

- якість товару має відповідати ДОСТ, ДСТУ, діючим стандартам (пункт 3.1);

- розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не передбачено у підписаних специфікаціях (пункт 4.1);

- у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 5.4).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору постачальник ТОВ Черкаси-Соя здійснював поставки товару (макухи соєвої) відповідачу, а відповідач його приймав, про що свідчать видаткові накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні. Товар був прийнятий уповноваженими особами за довіреностями відповідача на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали подані для огляду в судовому засіданні.

Також до матеріалів справи додано копії рахунків, які надавалися відповідачу для оплати в порядку пункту 2.6 Договору.

Перелік накладних за договором судом не наводиться у зв'язку з їх великим обсягом, всього матеріалів справи містять копії накладних на поставку товару відповідачу за Договором №ДП/35 за період з 23.07.2015 по 29.12.2015 на суму 9 396 832,50 грн.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати визначений пунктом 4.1 Договору, згідно якого товар мав бути оплачений протягом 7 календарних днів з моменту поставки.

Як свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень, а також копії засвідчених банківською установою банківських виписок, відповідач за період з 24.07.2015 по 25.02.2016 оплатив отриманий товар частково в сумі 8 654 709,50 грн., в результаті чого залишок простроченої заборгованості перед постачальником ТОВ Черкаси-Соя за договором №ДП/35 становив 742 123,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини у порушення зобов'язання покладає на сторону, яка порушила зобов'язання.

Суд ухвалами від 12.01.2017 та від 30.01.2017, зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів згідно договору постачання товару. Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, платіжні документи не подав, доказів оплати товару в розмірі, більшому, ніж доводить суду позивач, суду не представив, доводів позивача не спростував.

Уступка права вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, в даному випадку - це проста письмова форма.

20.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Черкаси-Соя (первісний кредитор та позивачем ПП Черкаси-Соя (новий кредитор) було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги згідно договорів №ДП/35 від 23.07.2015 та №ВП/6 від 22.01.2016 про постачання товару, що були укладені між первісним кредитором та ТОВ Птахофабрика Київська (боржник), на суму 1 024 504,00 грн. (пункт 1).

Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом трьох календарних днів з моменту набуття, надавши у його розпорядження один примірник договору (пункт 5).

Суд зазначає, що між первісним кредитором та боржником було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.04.2016 та 21.04.2016 (копії залучені до матеріалв справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні), згідно якого боржник підтвердив існування заборгованості за договорами в сумі 1 204 504,00 грн.

Суд зазначає, що частина зазначеної заборгованості в сумі 282 381,00 грн. - за товар, поставлений на виконання договору №ВП/6 постачання товару від 22.01.2016 за накладною від 25.02.2016 №РН-0000008 не є предметом розгляду у даній справі, а інша частина в сумі 742 123,00 грн. - за договором №ДП/35 від 23.07.2015.

Про укладення договору №1 про відступлення права вимоги від 20.04.2016 боржника було належним чином повідомлено, про що свідчить підпис та печатка боржника у самому договорі №1.

Крім того, між первісним кредитором ТОВ Черкаси-Соя та новим кредитором ПП Черкаси-Соя було укладено Додаткову угоду до договору №1 про відступлення права вимоги від 21.04.2016, відповідно до якої сторони виклали пункт 1 договору в редакції, відповідно до якої новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків: сплати заборгованості в сумі 1 024 504,00 грн. та відсотків за користування коштами, збитків, завданих інфляцією та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто основне зобов'язання не змінюється, лише змінюється сторона в даному зобов'язанні.

За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - ТОВ Черкаси-Соя на нового кредитора - ПП Черкаси-Соя , яке здійснено шляхом укладення в належній формі, з погодженням всіх необхідних умов договору №1 про відступлення права вимоги від 20.04.2016.

В результаті новий кредитор ПП Черкаси-Соя отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості згідно договорів №ДП/35 від 23.07.2015 (в сумі 742123,00 грн.) та №ВП/6 від 22.01.2016 (в сумі 282381,00 грн.) в строки, в порядку та на умовах основних договорів, а також передбаченої договорами пені та відповідно до ст. 625 ГПК України процентів річних та інфляційних втрат.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 12.10.2016 №1210, у якій пропонував перерахувати заборгованість протягом 1о днів з моменту отримання претензії (копія претензії з доказами направлення залучена до матеріалів справи). У відзиві на претензію від 01.12.2016 (копія залучена до матеріалів справи) відповідач запропонував погашення заборгованості за графіком з 27.12.2016 по 24.10.2017, помісячно в сумі 42 687,66 грн., останні два платежі 39827,48 грн. Не погоджуючих з даним графіком, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача також 175107,65 грн. пені за період з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 основного Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором строку оплати кожної з поставок (тобто з восьмого дня з моменту поставки), та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені - пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати кожної з поставок.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, здійснивши розрахунок пені за шість місяців від восьмого дня після кожної з поставок, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня становить 151 868,33 грн., у зв'язку з чим зазначену вимогу позивача слід задовольнити частково.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України 23 748,89 грн. 3% річних (за період з 01.01.2016 по 29.12.2016) та 80217,26 грн. інфляційних втрат (за період січень-листопад 2016).

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

За таких обставин, здійснивши розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 23 409,84 грн., у зв'язку з чим зазначену вимогу позивача слід задовольнити частково.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд врахував, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вірно розраховані інфляційні втрати становлять 92 955,54 грн., суд приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак зазначена вимога належить до задоволення повністю у заявленій позивачем сумі 80 217,26 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 742 123,00 грн. основного боргу, 151 868,33 грн. пені, 80 217,26 грн. інфляційних втрат та 23 409,84 грн. процентів річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Суд звертає увагу на те, що виходячи із розміру позовних вимог (всього в сумі 1 021 196,80 грн.) судовий збір позивачем мав бути сплаченим в сумі 15 317,95 грн. (1,5% ціни позову). Як вбачається з платіжного доручення від 14.12.2016 № 71, позивач сплатив судовий збір в розмірі більшому, ніж передбачено законом, а саме в сумі 20 878,25 грн. За таких обставин, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення 5 560,30 грн. надміру сплаченого судового збору в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір , подавши до суду відповідне клопотання.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Черкаси-Соя задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код 05513187)

на користь приватного підприємства Черкаси-Соя (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36300037)

742 123,00 грн. (сімсот сорок дві тисячі сто двадцять три гривні нуль копійок) основного боргу ,

151 868,33 грн. (сто п'ятдесят одну тисячу вісімсот шістдесят вісім гривень тридцять три копійки) пені ,

80 217,26 грн. (вісімдесят тисяч двісті сімнадцять гривень двадцять шість копійок) інфляційних втрат ,

23 409,84 грн. (двадцять три тисячі чотириста дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки) процентів річних ;

14 964,28 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні двадцять вісім копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.03.2017.

Суддя О.В. Конюх