Ухвала

від 21.02.2017 по справі 911/2596/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" лютого 2017 р.                                         Справа № 911/2596/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши скаргу Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у справі №911/2596/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірпіньелектрозв'язок”

до Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

про стягнення 555072,82 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від державної виконавчої служби: не прибув

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі №911/2596/14 позовні вимоги ТОВ “Ірпіньелектрозв'язок” до Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 555 072,82 грн задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньелектрозв'язок" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 20, код ЄДРПОУ 32973706) 555 072 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сімдесят дві) грн. 82 коп. основної заборгованості та 11 101 (одинадцять тисяч сто одна) грн. 46 коп. судового збору.

08.09.2014 на примусове виконання вищезазначеного рішення господарським судом Київської області було видано наказ.

01.09.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45080204 від 29.08.2016 (вих. №299 від 01.09.2016).

В обгрунтування поданої скарги скаржник зазначив, що Дочірнє підприємство “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, є державним підприємством, на яке поширює свою дію Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки засноване держаним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належить державі, відтак діє на основі державної власності, а саме переданого засновником у господарське відання майні.

Таким чином, оскільки положеннями Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» забороняється звертати стягнення на майно державних підприємств, скаржник вважає винесену 29.08.2016 у виконавчому провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження незаконною та такою, що порушує встановлений порядок звернення стягнень на майно підприємств із державною часткою в статутному фонді.

Водночас, скаржник вважає постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45080204 від 29.08.2016 передчасною з огляду на винесення 05.08.2016 державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, з урахуванням обставин наявності грошових коштів на рахунку філії боржника.

З огляду вищенаведених обставин Дочірнє підприємство “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” просить суд:

- визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з винесення постанови від 29.08.2016 ВП №45080204 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.08.2016 ВП №45080204 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно автоматизованого розподілу справ відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2016, до розгляду вищезазначеної скарги призначено суддю Ярему В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2016 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” №299 від 01.09.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до розгляду господарським судом Київської області скарг Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії органу ДВС №274 від 15.08.2016 та №246 від 25.08.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2016 прийнято до розгляду скаргу Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження в справі №911/2596/14, розгляд скарги призначено на 10.01.2017.

Ухвалами господарського суду Київської області від 10.01.2017, 23.01.2017 та 06.02.2017 розгляд скарги відкладався на 23.01.2017, 06.02.2017 та 21.02.2017 відповідно.

У судові засідання 10.01.2017, 23.01.2017, 06.02.2017 та 21.02.2017 представники сторін та державний виконавець не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про розгляд скарги у даній справі відповідні учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

До того ж, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не виконав вимоги суду щодо надання належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №45080204, матеріалів зведеного виконавчого провадження №49718217, а також письмових пояснень щодо скарги Дочірнього підприємства “ШРБУ № 100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

Дослідивши та перевіривши подані до скарги докази, суд дійшов висновку про необгрунтованість скарги Дочірнього підприємства “ШРБУ № 100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження з огляду нижченаведеного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами статей 1, 2 та 6 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999, що діяв на час вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій (далі - Закон України “Про виконавче провадження”) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів виконавчого провадження, постановою відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.10.2014 відкрито виконавче провадження ВП №45080204 з виконання наказу господарського суду Київської області від 08.09.2014 у справі №911/2596/14 щодо стягнення з Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньелектрозв'язок" 555 072 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сімдесят дві) грн. 82 коп. основної заборгованості та 11 101 (одинадцять тисяч сто одна) грн. 46 коп. судового збору. До того ж, відповідно до зазначеної постанови державний виконавець надав боржнику строк для добровільного виконання рішення суду – до 27.10.2014.

Постановою відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 09.11.2015 виконавче провадження ВП №45080204 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №49718217.

Постановою відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 24.06.2016 матеріали виконавчого провадження ВП №45080204 передано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.06.2016 прийнято до виконання виконавче провадження ВП №45080204.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.08.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на відкритому у ПАТ «Вернум банк» рахунку, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та належать філії «Бобринецький автодор» Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”. Відповідна постанова мотивована невиконанням боржником рішень судів у зведеному виконавчому провадженні №49718217.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.08.2016, з метою забезпечення збереження майна боржника, накладено арешт на все майно, що належить Дочірньому підприємству “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, у межах суми звернення стягнення: 406 174,30 грн, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого належного боржнику майна.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Приписами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», що кореспондує зі ст. ст. 62, 65 Закону, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

До того ж, відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Крім того, згідно пунктів 5.1.1. та 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 (чинній в редакції станом на момент вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій), звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на майно боржника, як цілісна процесуальна дія, відбувається тільки у разі вчинення державним виконавцем у сукупності усіх передбачених законом послідовних дій, а саме: виявлення такого майна, його опис, арешт, вилучення та примусова реалізація.

Водночас, винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, у тому числі і належного боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, майна, що відповідно передбачено законом, не є дією з фактичної реалізації відповідного майна та задоволення грошових вимог кредиторів.

Поряд з тим, положеннями Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду вищенаведених законодавчих приписів, а також визначеного Законом України «Про виконавче провадження» порядку звернення стягнення на майно боржника, що полягає у фактичній реалізації майна за результатами вчинених державним виконавцем у сукупності дій з виявлення, опису та арешту такого майна, суд дійшов висновку, що накладення державним виконавцем арешту на майно боржника – юридичної особи, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, не суперечить приписам Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів боржника щодо встановленої законом заборони накладати арешт на належне останньому на праві господарського відання державне майно, відтак правомірність вчинених державним виконавцем дії щодо накладення арешту на все майно боржника згідно постанови від 29.08.2016 ВП №45080204 та, відповідно, законність такої постанови.

При прийнятті зазначеного рішення судом враховано, що при винесенні спірної постанови державний виконавець не обмежив право користування майном, а також не здійснив дій щодо вилучення такого майна у боржника, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод для використання боржником майна у господарській діяльності.

Доводи ж скаржника про передчасність винесення постанови про арешт майна боржника з огляду на накладення держаним виконавцем першочергово арешту на кошти боржника оцінюються судом критично, позаяк нормами законодавства, чинного на час вчинення державним виконавцем відповідних дій, передбачено право державного виконавця виносити постанову про арешт майна боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, а черговість (послідовність) вчинення державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на кошти та майно боржника презюмується щодо реального стягнення, як-то виставлення платіжної вимоги та перерахування відповідної суми коштів банком. Доказів же наявності коштів на відкритих у банках рахунках боржником не надано.

Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також необґрунтованість викладених у скарзі доводів сборжника, суд дійшов висновку про відхилення скарги Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у справі №911/2596/14.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 1212 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 2, 6, 32, 52, 62, 65, 66 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999, суд

ухвалив:

Скаргу Дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у справі №911/2596/14 відхилити.

Суддя                               В.А. Ярема