Рішення

від 28.02.2017 по справі 926/4771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р. Справа № 926/4771/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремагросервіс» , м. Радехів Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ілмар Україна» , с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області

про стягнення боргу в сумі 43144,12 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - не з'явився

Відповідача - ОСОБА_1, дов. № 10-01-Д від 10.01.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 46188,81 грн. заборгованості по розрахунках за виконані сільськогосподарські роботи, у тому числі 35305,60 грн. основного боргу, 7791,96 грн. пені, 1616,20 грн. 3% річних та 1475,05 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 25/02-2016 ІV на виконання сільськогосподарських робіт від 25.03.2016 р. відповідач не оплатив у повному обсязі вартість виконаних позивачем сільськогосподарських робіт по боронуванню і культивації сільськогосподарських земель, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 35305,60 грн., у зв'язку з чим відповідачеві також нараховані пеня згідно з умовами договору, 3% річних та інфляційні втрати.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.12.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 17.01.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати оригінали актів виконаних робіт для огляду в судовому засіданні, копію довідки про включення до ЄДРПОУ, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, витяг з ЄДР про державну реєстрацію відповідача.

16 січня 2017 року електронною поштою від позивача надійшло клопотання від 12.01.2017 р. № 8 про розгляд справи без участі представника, в якому ТОВ «Ремагросервіс» також повідомив, що відповідач сплатив борг у розмірі 35305,60 грн., у зв'язку з чим позивач просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу і наполягає на стягненні пені, інфляційних і трьох процентів річних.

У судовому засіданні 17.01.2017 р. представник відповідача подав відзив, у якому позов «Ремагросервіс» відхилено з посиланням на те, що основний борг відповідачем погашено, а нарахування пені і компенсаційних виплат здійснено позивачем без дотримання умов договору про строк проведення розрахунків у банківських днях та без виставлення рахунку, що є обов'язковою умовою для здійснення оплати за виконані сільгоспроботи.

Ухвалою від 17.01.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 26.01.2017 р. з урахуванням неявки представника позивача та відхиленням позову відповідачем, зобов'язано позивача надати додаткові необхідні для вирішення спору документи.

У судове засідання 26.01.2017 р. представник позивача не з'явився, представник відповідача не подав належних доказів сплати основного боргу в розмірі 35305,60 грн.

Вимоги ухвали суду від 17.01.2017 р. позивач не виконав, натомість надіслав до господарського суду електронною поштою клопотання 73-ЮР від 25.01.2017 р. в порядку статті 22 ГПК України, в якому уточнив позовні вимоги, змінив період нарахування і розмір заявлених до стягнення пені і компенсаційних виплат та просив стягнути з відповідача 4953,56 грн. пені, 1743,24 грн. інфляційних та 1141,72 грн. 3% річних.

У зв'язку з тим, що вказане клопотання позивача не відповідало вимогам законодавства, яке регулює електронний документообіг, суд ухвалою від 26.01.2017 р. відклав розгляд справи на 28.02.2017 р. за участю представників сторін та роз'яснив позивачеві, що в разі подання заяви (клопотання) про збільшення/зменшення позовних вимог така заява повинна бути надіслала до господарського суду в оригіналі в паперовій формі або у вигляді електронного документу, який скріплений електронним цифровим підписом відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» . Цією ж ухвалою сторони зобов'язано надати належні докази сплати відповідачем суми основного боргу.

06.02.2017 р. до господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Ремагросервіс» від 26.01.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача 4953,56 грн. пені та 1141,72 грн. 3% річних за період з 17.07.2016 р. по 27.12.2016 р., а також інфляційні нарахування в сумі 1743,24 грн. за липень-вересень 2016 р., обґрунтовуючи зменшення вимог в зазначеній частині тим, що період прострочки відповідачем платежу розпочався після спливу 7-ми денного терміну з дня отримання останнім претензії позивача від 07.07.2016 р. згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України (а.с. 43-46).

У судове засідання 28.02.2017 р. представник позивача не з'явився, що не перешкоджає вирішенню спору, оскільки ТОВ «Ремагросервіс» належним чином повідомлене про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується відповідними доказами (а.с. 51).

Представник відповідача в судовому засіданні 28.02.2017 р. подав засвідчене банківською установою Акціонерний банк «Південний» платіжне доручення № 770 від 28.12.2016 р. про сплату на користь ТОВ «Ремагросервіс» боргу в сумі 35305,60 грн., усно проти позову заперечив, посилаючись на здійснення повного розрахунку з позивачем та безпідставність нарахування пені та компенсаційних виплат за відсутності рахунків на оплату.

Розглянувши в судовому засіданні 28.02.2017 р. клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив, що воно відповідає вимогам статті 22 ГПК України, зменшення стосується вимог щодо пені, інфляційних витрат та 3% річних із загальної суми 10883,21 грн. до суми 7838,52 грн., відповідно, після зменшення позовних вимог ціна позову складає 43144,12 грн. (35305,60 грн. + 7838,52 грн.) і в межах цієї ціни позову суд вирішує спір у даній справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

25 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ілмар Україна» (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Ремагросервіс» (виконавець) було укладено договір № 25/03-2016 ІV на виконання сільськогосподарських робіт, предметом якого визначено виконання позивачем на замовлення відповідача сільськогосподарських робіт з боронування (під урожай 2016 року) та культивації грунту (під урожай 2016 року) (далі - Договір на виконання сільгоспробіт, а.с. 9-11).

Даним договором визначено, зокрема:

- загальну площу обробітку - орієнтовно 3000 гектарів (п. 1.4);

- термін виконання робіт - до 15 травня 2016 року (п. 2.9);

- прийняття виконавцем робіт шляхом підписання акту виконаних робіт (п. 3.3.1, 3.3.8, 4.4);

- порядок розрахунків за договором - у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, вказаний виконавцем (п. 4.1);

- вартість робіт, виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінок: 110,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за один гектар, на якому проведено боронування, та 220,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за один гектар, на якому проведено культивацію грунту (п. 4.2);

- оплату замовником виконавцю за виконані роботи - протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі виставлених рахунків (п. 4.5);

- строк дії договору - до 17.06.2016 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1).

Як видно з доданих до позовної заяви двох актів виконаних робіт від 30 квітня 2016 року, позивач відповідно до Договору на виконання сільгоспробіт виконав, а відповідач прийняв сільськогосподарські роботи з боронування с. Мотрунки вартістю 35305,60 грн. та з боронування і культивації грунту Чепелівка вартістю 98791,00 грн., а всього позивач виконав, а відповідач прийняв робіт на загальну суму 134096,60 грн. (а.с. 13,14).

При цьому, згідно названих актів роботи виконані повністю та відповідають необхідним параметрам та іншим умовам договору, претензій до виконаної роботи замовник (відповідач) не має.

Частину вартості вказаних робіт відповідач оплатив 07.10.2016 р. у розмірі 98791,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «Ремагросервіс за 07.10.2016 р. (а.с. 12). Решту коштів у сумі 35305,60 грн. відповідач сплатив позивачеві платіжним дорученням № 770 від 28.12.2016 р. (а.с. 48), тобто після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду (згідно поштового штемпеля на конверті 26.12.2016 р., а.с. 20).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 854 Цивільного кодексу унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У пункті 4.5 Договору на виконання сільгоспробіт сторони обумовили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником (відповідачем ) протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.

Як зазначалося, акти виконаних робіт на загальну суму 134096,60 грн. були підписані сторонами 30 квітня 2016 року, відтак, роботи мали бути оплачені відповідачем продовж 30 банківських днів.

Чинне законодавство офіційно не визначає терміну «банківський день» , пунктом 1.21 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дано визначення поняття «операційний день» як частину робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Разом з тим, поняття «банківський день» досить часто використовується в цивільно-правових і господарських договорах для визначення тривалості проміжку часу, відведеного для здійснення платежів, при цьому, сторони правочину не прив'язуються до конкретного розкладу роботи певної фінансової установи. Відтак, суд виходить з того, що застосоване сторонами спору в Договорі на виконання сільгоспробіт поняття «банківський день» означає день, коли банківська система України дозволяє здійснити перерахунок коштів.

З урахуванням положень ст.ст. 251-254 ЦК України, які регулюють визначення та обчислення строків, і ст.ст. 71, 73 Кодексу законів про працю України, якими встановлено заборону праці у вихідні дні та визначено святкові і неробочі дні, період 30 банківських днів для оплати вартості виконаних робіт від дня підписання актів про їх прийняття (30.04.2016 р.) згідно з Договором на виконання сільгоспробіт є проміжком часу з 01 травня 2016 року по 15 червня 2016 року включно. Відтак, суд приймає заперечення відповідача, що позивач неправильно визначив початок періоду прострочки виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, з чим у клопотанні від 26.01.2017 р. погодився й сам позивач.

У ході розгляду справи встановлено, що протягом вказаного періоду - з 01.05.2016 р. по 15.06.2016 р., відповідач не оплатив позивачеві вартість прийнятих робіт у сумі 134096,60 грн., відтак, прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалося з 16 червня 2016 року. Отже, слід визнати, що відповідач порушив взяте на себе згідно з Договором на виконання сільгоспробіт зобов'язання зі своєчасної оплати виконаних позивачем сільськогосподарських робіт

Як зазначалося, частину боргу в розмірі 98791,00 грн. відповідач сплатив позивачеві 07.10.2016 р., решту в сумі 35305,60 грн. - 28.12.2016 р. Враховуючи, що задоволення відповідачем вимог позивача в добровільному порядку в розмірі 35305,60 грн. відбулося після звернення позивача з позовом до господарського суду (26.12.2016 р.), у частині вимог про стягнення основної суми боргу провадження у справі підлягає припиненню по п. 1 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору. В зв'язку з даними обставинами суд відхиляє доводи відповідача про сплату ним решти боргу як підставу для відмови в задоволенні позову в частині основної суми заборгованості.

Стосовно вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Пунктом 5.8 Договору на виконання сільгоспробіт сторони обумовили, що в разі порушення строку оплати послуг, передбачених цих договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що, зменшивши позовні вимоги згідно з клопотанням від 26.01.2017 р., позивач нарахував пеню за період з 17.07.2016 р. по 27.12.2016 р. у сумі 4953,56 грн., визначивши дату прострочки з посиланням на надіслану відповідачеві претензію від 07.07.2016 р., яку останній отримав 09.07.2016 р. і яку мав задовольнити протягом 7 днів з дня одержання відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з вказаною нормою ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, матеріали справи не містять претензії позивача від 07.07.2016 р., за змістом позовної заяви та з доданих до неї документів вбачається, що відповідачеві була пред'явлена претензія від 30.08.2016 р. за № 38-юр, яку останній визнав листом № 23 від 07.09.2016 р. (а.с. 15, 16).

Разом з тим, на думку суду, обставини щодо надіслання відповідачеві претензій не мають значення для визначення дати виконання останнім грошового зобов'язання та періоду його прострочення.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 4.5 Договору на виконання сільгоспробіт відповідач зобов'язався здійснити оплату виконаних робіт протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі виставлених рахунків, а саме - до 15.06.2016 року включно. При цьому, виконання вказаного зобов'язання не ставиться у залежність від виставлення виконавцем робіт рахунків, в актах виконаних робіт від 30.04.2016 р. зазначена загальна вартість робіт, що підлягають оплаті, вказані банківські реквізити для проведення платежу, тому навіть за відсутності відповідних рахунків ТОВ «Ілмар Україна» було зобов'язане сплатити вартість прийнятих робіт в установлений договором строк.

Отже, з урахуванням викладеного прострочення платежу в сумі 134096,60 грн. мало місце з 16.06.2016 р. по 06.10.2016 р. (сплата 98791,00 грн. 07.10.2106 р.), а платежу в сумі 35305,60 грн. - з 07.10.2016 р. по 27.12.2016 р. (сплата 35305,60 грн. 28.12.2016 р.).

Враховуючи, що у відповідності до ст. 22 ГПК України виключно позивачеві належить право визначати предмет і підстави позову, розмір позовних вимог, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд здійснив розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт за Договором на виконання сільгоспробіт за визначений позивачем період з 17.07.2016 р. по 27.12.2016 р., обмеживши його нарахуванням по дату 16.12.2016 р. з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до розрахунку суду пеня за період з 17.07.2016 р. по 16.12.2016 р. складає 5656,78 грн., що менше ніж заявлена позивачем, тому вимоги щодо пені в сумі 4953,56 грн. підлягають задоволенню (а.с. 44, 49).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем трьох процентів річних у сумі 1141,72 грн., суд встановив, що за період з 17.07.2016 р. по 27.12.2016 р. дана сума розрахована правильно, тому вимоги щодо процентів річних підлягають задоволенню в заявленій сумі (а.с. 45, 49).

Нарахування позивачем інфляційних у розмірі 1743,24 грн. від заборгованості 134096,60 грн. за період з липня по вересень 2016 року не перевищують розраховану судом суму інфляційних у розмірі 1868,10 грн. за цей же період, тому вимоги щодо інфляційних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі (а.с. 46, 49).

У зв'язку з припиненням провадження у справі за відсутністю предмета спору щодо основного боргу та задоволенням позову в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача в повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 1 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 35305,60 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ілмар Україна» (60226, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Романківці, вул. Головна, буд. 87, р/р 26008010003638 в ПАТ АБ «Південний» , код ЄДРПОУ 39436769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ремагросервіс» (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Стоянівська, 2А, р/р 2600101413826 в ПАТ ЦФ «Кредобанк» , код ЄДРПОУ 20777860) 4953,56 грн. пені, 1141,72 грн. три проценти річних, 1743,24 грн. інфляційних та 1378,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 28.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 01 березня 2017 року.

Суддя Т.І.Ковальчук