Рішення

від 21.02.2017 по справі 905/71/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2017 Справа № 905/71/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомДержавного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова доТовариства з обмеженою відповідальністю Енерготехнології простягнення 627 698,27 грн

за участю представників:

від позивача не з'явились від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехнології про стягнення заборгованості у розмірі 481560,00 грн, пені у розмірі 114017,57 грн, 3% річних у розмірі 9776,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 22344,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №510-030 від 23.11.2011 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 10, корп. 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (в редакції від 14.07.2016) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з списку №1009 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 12.01.2017 надіслано на адресу відповідача 14.01.2017, об'єктом поштового зв'язку КРАМАТОРСЬК 13 з індексом 84313 20.01.2017 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 6102220274259, та станом на 21.02.2017 поштове відправлення не вручено.

Як вбачається з списку №1225 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 31.01.2017 надіслано на адресу відповідача 03.02.2017, об'єктом поштового зв'язку КРАМАТОРСЬК 13 з індексом 84313 08.02.2017 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 6102220679453, та станом на 21.02.2017 поштове відправлення не вручено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

23.11.2011 між Державним підприємством Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_1 (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерготехнології (покупець, відповідач) підписано договір купівлі-продажу №510-030 (далі - Договір).

30.12.2011, 27.12.2012 та 20.12.2013 сторонами підписано та скріплено печатками Додаткові угоди №1, №2, №3 до ОСОБА_2 купівлі-продажу №510-030 від 23.11.2011, якими змінено умови та строк оплати за поставлений товар та продовжено термін дії договору до 30.06.2015.

За умовами вказаного ОСОБА_2 позивач зобов'язався передати у власність покупця трактор ЮМЗ-8244.2 (2 шт.) та трактор ЮМЗ-6 АКМ 40.н/к (1 шт.), а покупець зобов'язався відповідно з умовами договору прийняти продукцію та оплатити її (п. 1.1 ОСОБА_2).

Відповідно до п. 2.3 ОСОБА_2 загальна сума договору на момент його укладення складає 401300,00 грн, окрім того ПДВ - 80260,00 грн, усього з ПДВ 481560,00 грн.

На виконання умов ОСОБА_2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 481560,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №10045 від 30.11.2011 на суму 353760,00 грн та №10046 від 30.11.2011 на суму 127800,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у товарно-транспортних накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреністю відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача суду не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_2 оплата продукції здійснюється покупцем по узгодженим цінам шляхом перерахування 100% вартості продукції.

Згідно п. 3.2 ОСОБА_2 термін оплати протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

Додатковою угодою №3 від 20.12.2013 до ОСОБА_2 сторонами внесено зміни в розділ 3 п. 3.1 ОСОБА_2.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 3 оплата продукції здійснюється покупцем по узгодженим цінам з відстрочкою платежу до 30.06.2015.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за ОСОБА_2 з поставки відповідачу товару виконав належним чином, тому у відповідача виник обов'язок щодо сплати товару.

Проте, в порушення умов ОСОБА_2, відповідач оплату за товар, поставлений згідно ТТН №10045 від 30.11.2011 та ТТН №10046 в узгоджений сторонами строк не здійснив.

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за договором купівлі-продажу №510-030 від 23.11.2011 у розмірі 481560,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 481560,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 114017,57 грн, 3% річних у розмірі 9776,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 22344,38 грн.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки умовами підписаного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 купівлі-продажу №510-030 від 23.11.2011 та додатковими угодами до нього не встановлено відповідальність будь-якої з сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, зокрема, за несвоєчасну оплату отриманого товару, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 114017,57 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з неврахуванням в 2016 році 366 днів.

Однак, за здійсненим судом перерахунком 3% річних та інфляційних втрат, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 9776,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 22344,38 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні позову позивачем згідно платіжного доручення №1390 від 08.04.2016 сплачено 9420,00 грн судового збору за розгляд.

Судом розглядалась позовна вимога майнового характеру про стягнення заборгованості у розмірі 627698,27 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній станом на дату звернення до суду з позовом згідно штампу поштової установи на конверті) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначені позовні вимоги судовий збір у розмірі 9415,47 грн.

Таким чином 4,53 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.

Вказана надмірно сплачена сума судового збору у відповідності зі ст. 7 Закону України Про судовий збір буде повернута ухвалою суду позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехнології (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, корп. 1, ідентифікаційний код 31386523) на користь Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) заборгованість у розмірі 481560 (чотириста вісімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 9776 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 22344 (двадцять дві тисячі триста сорок чотири) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 7705 (сім тисяч сімсот п'ять) грн 62 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.2017

Суддя М.В. Сажнева