Постанова

від 25.04.2017 по справі 905/71/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 справа № 905/71/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №157/1551 від 28.12.2016р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» , м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі№ 905/71/17 (суддя М.В. Сажнева) за позовомДержавного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» , м.Дніпро доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» , м.Краматорськ Донецької області простягнення 627698,27грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» , м.Дніпро, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» , м.Краматорськ Донецької області про стягнення 627698,27грн., які складаються з 481560,00грн. боргу за договором купівлі-продажу №510-030 від 23.11.2011р., 3% річних у розмірі 9776,32грн., 114017,57грн. пені та 22344,38грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) позовні вимоги Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» 481560,00грн. боргу, 3% річних у розмірі 9776,32грн. та 22344,38грн. інфляційних.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару за договором купівлі - продажу №510-030 від 23.11.2011р. У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення мотивоване тим, що умовами договору та додатковими угодами до нього не встановлено відповідальності у вигляді неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області у справі №905/71/17 скасувати та прийняти в нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що він був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи через те, що йому не було відомо про призначення слухання справи.

Крім того, апелянт посилається на те, що між сторонами по справі була досягнута домовленість про зарахування зустрічних вимог, проте позивач відмовився від письмового оформлення такого зарахування.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 25.04.2017р.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи суддями - членами колегії Марченко О.А. та Чернотою Л.Ф. через перебування у відпустці на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2017р. надав відзив на апеляційну скаргу, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Разом з тим, на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника підприємства в інших судових засіданнях.

За змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено.

Зважаючи на те, що відповідач є юридичною особою, в нього була можливість направлення в судове засідання іншого представника, якою він не скористався.

Крім того, судова колегія зазначає, що скаржником не підтверджено зайнятість представника підприємства в інших судових засіданнях, а також не обґрунтовано необхідність участі представника під час розгляду справи №905/71/17.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

23.11.2011р. між Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» (далі - покупець) був укладений договір №510-030 купівлі-продажу (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію у кількості й по ціні згідно специфікації, а саме трактор ЮМЗ-8244.2 (2 шт.) та трактор ЮМЗ-6 АКМ 40.н/к (1 шт.).

Згідно з п.2.3 загальна сума договору на момент його укладення складає 401300,00грн., окрім того ПДВ - 80260,00грн., усього з ПДВ - 481560,00грн.

Як вбачається з п.3.1, оплата продукції здійснюється покупцем по узгодженим цінам шляхом перерахування 100% вартості продукції.

Термін оплати - протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем (п.3.2).

За умовами п.11.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р.

Як вбачається з Додаткових угод №1 від 30.12.2011р., №2 від 27.12.2012р. та №3 від 20.12.2013р., термін дії договору №510-030 від 23.11.2011р. продовжено до 31.12.2012р., до 31.12.2013р. та до 30.06.2015р. відповідно.

Крім того, Додатковою угодою №3 від 20.12.2013р. до договору №510-030 від 23.11.2011р., розділ 3 п.3.1 договору викладено в наступній редакції: Оплата продукції за цим договором здійснюється покупцем по узгодженим цінам з відстрочкою платежу до 30.06.2015р.

Договір та Додаткові угоди до нього підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 481560,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №10045 від 29.11.2011р. на суму 353760,00грн. та №10046 від 29.11.2011р. на суму 127800,00грн. Для оплати продавцем були виставлені рахунки-фактури №102041 від 23.11.2011р. та №102042 від 24.11.2011р.

У порушення взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар відповідач не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість. Продавцем на адресу покупця було направлено вимоги №555/87 від 03.07.2015р. та №505/28 від 24.11.2015р. щодо оплати заборгованості. Залишення зазначених вимог без відповіді стало підставою для звернення Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» з відповідним позовом до господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами договір №510-030 від 23.11.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Приписами ч.1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №510-030 від 23.11.2011р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 481560,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №10045 від 29.11.2011р. на суму 353760,00грн. та №10046 від 29.11.2011р. на суму 127800,00грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у товарно-транспортних накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреністю відповідача на отримання товару від позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3.1 оплата продукції здійснюється покупцем по узгодженим цінам шляхом перерахування 100% вартості продукції.

Згідно п.3.2 термін оплати протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

Додатковою угодою №3 від 20.12.2013р. до договору №510-030 від 23.11.2011р., розділ 3 п.3.1 договору викладено в наступній редакції: Оплата продукції за цим договором здійснюється покупцем по узгодженим цінам з відстрочкою платежу до 30.06.2015р.

На підставі аналізу матеріалів справи, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належних доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, а отже, наявні підстави для стягнення заборгованості за договором в розмірі 481560,00грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов'язання, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області, про те, що розмір 3% річних та інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, враховуючи межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9776,32грн. за період 01.07.2015р. - 04.03.2016р. та 22344,38грн. інфляційних за період вересень 2015р. - січень 2016р.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Проте, як вірно встановлено господарським судом, ані договором, ані додатковими угодами до нього не встановлено відповідальність будь-якої зі сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, зокрема, за несвоєчасну оплату отриманого товару. З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на зарахування зустрічних вимог як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стосовно посилання апелянта на неповідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до матеріалів справи, ухвали господарського суду Донецької області направлялися на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 84313, м.Краматорськ, Донецька область, вул.Орджонікідзе, 10, корпус 1.

Як вбачається з витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , адресата було повідомлено про надходження поштового відправлення, але відправлення вручено не було.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/71/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» , м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/71/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/71/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1- позивачу; 1- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСДО