Ухвала

від 09.02.2017 по справі 2а-3019/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/3247/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014

у справі № 2а-3019/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт КНК

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт КНК (далі по тексту - позивач, ТОВ Агростандарт КНК ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000640700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1199704,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 17.02.2012 по 21.02.2012 було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ Агростандарт КНК з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №594/07-0/36838934 від 20.02.2012.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.200.4, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ в січні 2011 року на 1062318,00 грн., у лютому 2011 року на 861 грн., у березні 2011 року на 21765 грн., у квітні 2011 року на 114760 грн.; ст.198 Податкового кодексу України ТОВ Агростандарт КНК завищено податковий кредит в сумі 1199705,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд. 22 податкової декларації звітного періоду) ТОВ Агростандарт КНК складається з сум ПДВ, які виникли у таких звітних періодах: червень-жовтень 2010 року, січень-березень 2011 року. Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено завищення позивачем податкового кредиту за вказані періоди.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 12.03.2012 №0000640700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1199704,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 599852,00 грн.

За результатами оскарження ТОВ Агростандарт КНК в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000640700, рішенням про результати розгляду скарги від 23.05.2012 ДПІ в Херсонській області скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення на суму 599851,00 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Перевіркою не встановлено, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за спірний період були не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

На підтвердження факту поставки товару надано: рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких ТОВ Агростандарт КНК відносило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Таким чином, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено обставин, передбачених п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України або п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , наявність яких є підставою для виключення сум з податкового кредиту позивача за спірний період в розмірі 1199704,00 грн.

Також, відповідачем не встановлено, що позивачем заявлена до бюджетного відшкодування частина від'ємного значення з ПДВ у квітні 2011 року не дорівнює та/або перевищує суму податку, яка фактично сплачена позивачем постачальникам товарів/послуг або до бюджету в попередніх податкових періодах.

Судами встановлено, що з моменту реєстрації позивача платником ПДВ в березні 2010 року до квітня 2011 року пройшло більше 12 місяців, як це передбачено абз.1 п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання податкового органу в акті перевірки на п.п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, оскільки у квітні 2011 року позивач не мав статусу суб'єкта, який обрав спеціальний режим оподаткування ПДВ, а тому положення ст.209 Податкового кодексу України можуть бути застосовані до позивача після реєстрації та переходу ним на спеціальний режим оподаткування ПДВ, тобто починаючи з травня 2011 року.

Крім того, судами встановлено, що правомірність заявлення до відшкодування суми ПДВ за декларацією квітня 2011 року вже перевірялась податковою інспекцією при проведені камеральної перевірки, результати якої оформлено актом від 15.07.2011 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року, в якому відповідач дійшов до висновку, що позивач мав право на бюджетне відшкодування за січень, лютий, березень 2011 року, але не заявив до відшкодування дану суму. На підставі вказаного акту перевірки 18.07.2011 ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001970700 (про збільшення суми бюджетного відшкодування на 1084944,00 грн., в т.ч. січень 2011 року - 1062318,00 грн., лютий 2011 року - 861,00 грн., березень 2011 року - 21765,00 грн., що означає добровільну відмову від відшкодування даної суми на рахунок платника, ця сума залишається на та використовується для погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) та №0001980700 (про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1084944,00 грн. за квітень 2011 року та на 605,00 грн. за травень 2011 року). Зазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені позивачем, визначені ними суми були проведені в обліковій картці товариства, тому в обліку відсутня сума ПДВ, яку позивач має право заявити до бюджетного відшкодування, а обліковується тільки переплата, яка використовується для зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у ТОВ Агростандарт КНК не існувало сум ПДВ, заявлених до відшкодування за квітень 2011 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович