Ухвала

від 22.02.2017 по справі 815/1163/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1163/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лук'янчук О.В.

при секретарі: Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово - промислова спілка до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015р. ТОВ Торгово - промислова спілка звернулося в суд із позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Маліновському районі м.Одеси Міндоходів в Одеській області від 11.09.2014р.: - за №000043220 яким позивачу збільшено суму ГЗ пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 35665,42грн.; - за №0002682201 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 1187169грн.; - за №0002692201яким позивачу збільшено суму ГЗ з ПДВ на суму 652836грн. - основного платежу, та 163209грн. штрафними санкціями; - за №0002702201 яки м позивачу збільшено суму ГЗ з ППП у розмір і1625017грн. основного платежу, та в сумі 406207грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Торгово - промислова спілка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої 3.07.2014р. складено акт за №3678/22-213/33386626/53, у висновках якого вказано на порушення позивачем: - п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1., п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.144.1. ст.144, п.146.1, п.146.2, п.146.5, ст.146, п.п.159.1.2. п.159.1 ст.159 ПК України що призвело до заниження суми податку на прибуток у сумі 1 625 017грн.; - п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України внаслідок чого підприємством занижено ПДВ, якій підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 654 168грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ (ряд.24 Декларації) в сумі 1187169грн. за грудень 2013р. (т.1 а.с.16- 57).

Позивач вказує, що ним надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність не включення до інших доходів з податку на прибуток суму безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки вказана ДПІ сума не є такою кредиторською заборгованістю. Позивачем обґрунтовано не зменшено суму інших витрат на вартість безповоротної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат, оскільки строки позовної давності не сплинули, та у позивача є право на отримання товару чи повернення коштів. Що стосується податкового кредиту, то позивач вважає, що надані усі первинні документи, які підтверджують правомірність формування ПК по господарським операціям з контрагентами.

Посилаючись на вказані обставини просили вимоги задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016р. адміністративний позов - задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014р. №0000432205.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014р. №000268220.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014р. №0002692201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014р. №0002702201.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, валових витрат.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ Торгово - промислова спілка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2011р. по 31.12.2013р., та висновків вказаних в акті 3.07.2014р. за №3678/22-213/33386626/53, ДПІ 11.09.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - за №000043220 яким позивачу збільшено суму ГЗ пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 35665,42грн.; - за №0002682201 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 1187169грн.; - за №0002692201яким позивачу збільшено суму ГЗ з ПДВ на суму 652836грн. - основного платежу, та 163209грн. штрафними санкціями; - за №0002702201 яким позивачу збільшено суму ГЗ з ППП у розмір і1625017грн. основного платежу, та в сумі 406207грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновку ДПІ про те, що позивачем у 2013р. не віднесено до складу інших доходів з податку на прибуток суму безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ Альфа Юг , ТОВ Південьвино та ФГ Христо Ботєва . Безпідставно сформовано вартість основних фондів, які підлягають амортизації, за рахунок віднесення до їх складу по договорам і накладним отриманим від ТОВ МКУ , що спричинило завищення адміністративних витрат. На думку ДПІ позивачем в порушення податкового законодавства не зменшено суму інших витрат на вартість безнадійної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат на користь ПРАТ Ізмаїльський винзавод . Підприємством не нараховано ПЗ з ПДВ за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу ПК, і які не використані в операціях, які є об'єктом оподаткування.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, та підстави, з якими апелянт пов'язує їх незаконність, судова колегія виходить з наступного.

За правилами п.14.1.11 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи, у в'язку із їх ліквідацією.

На думку ДПІ, підприємство повинно було віднести до інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 4210713грн., по господарським операціям з ТОВ Альфа ЮГ на суму 151697грн., ТОВ Південьвино на суму 1126638грн., ФГ Христо Ботєва на суму 2932378грн., оскільки минули терміни позовної давності та ФГ ліквідовано.

Спростовуючи висновки ДПІ, позивачем надано до матеріалів справи: по ТОВ Альфа ЮГ договір купівлі-продажу продукції від 1.06.2007р., у п.11.2 якого сторонами договору обумовлені певні строки виконання договору, а також строки давності. За умовами наведеного договору строки вимоги діють до 31.12.2018р., що надає право платнику податків довести правомірність своїх дії щодо вказаної кредиторської заборгованості. Укладений між сторонами договір є діючим, ні ким не скасований.

По взаємовідносинам з ТОВ Південьвино , то позивачем на підтвердження правомірності своїх дій надано договір №31/05/13 від 31.05.2013р. (т.1 а.с.75), за умовами якого сторони замінили ТОВ Південьвино (постачальника) в договорі №11-09 від 11.09.2012р. на ТОВ Еверест-Плюс , який набуває право вимагати від позивача належного виконання умов щодо поставки товари та належної сплати вартості товару. Договір укладений до ліквідації ТОВ Південьвино , яка відбулось 6.09.2013р., а тому суму боргу не можливо віднести до категорії безнадійної заборгованість, оскільки сторона угоди не ліквідовано та не закінчилися строки вимоги.

На підтвердження правомірності своїх дії по взаємовідносинам з ФГ Христо Ботєва , позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують той факт, що вказане господарство не ліквідовано, оскільки надало усі документи плану відновлення платоспроможності ФГ за підписом його голови. На час складання акту перевірки господарство працювало (а.с.123-134). А тому у позивача наявні усі підстави вимоги належного виконання умов договору.

Наведені докази дають підстави для висновку про те, що позивач правомірно не відніс до складу інших доходів в податковій декларації з Податку на прибуток суми безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки по взаємовідносинам з вказаними контрагентами не закінчився строк позовної давності, усі підприємства працюють і не ліквідовані.

По взаємовідносинам з ПРАТ Ізмаїльський винзавод , ДПІ в акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.139.1.1 ст.139 ПК України, оскільки не зменшено суму інших витрат на вартість безповоротної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат на користь підприємства в сумі 2987167грн. за поставу товару.

Як визначено в п.14.1.257. ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, та інш.

Отже, одною із підстав для визнання такої заборгованості безнадійною є сума, яка не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як до перевірки, так і до матеріалів справи, позивачем наданий договір №01\08-1 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (винограду) від 1.06.2008р. (т.1 а.с.103,104), за умовами якого, ПРАТ Ізмаїльський винзавод бере на себе зобов'язання передати у власність позивачу виноград столовий, а останній сплатити його вартість. Відповідно до умов договору, поставка товару здійснює після повної оплати вартості товару. Дія договору продовжується до повного виконання договору але не більш ніж до 31.12.2018р.

Таким чином, умовами договору визначені строки поставки товару, та терміни дії договору. Виходячи з умов договору, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що строки давності договору не закінчилися, а тому попередню оплату вартості товару не можливо віднести до безповоротної фінансової допомоги, а тому і не було підстав для зменшення суми інших витрат на вартість такої допомоги.

Одним із порушень податкового законодавства, ДПІ вказано, що позивачем безпідставно сформована вартість основних фондів, які підлягають амортизації, за рахунок ТОВ МКУ на суму 6660грн.

На підтвердження своїх дій, позивачем надані усі необхідні документи, а саме: договір, податкову накладну (т.1 а.с.77), прибуткову накладну (т.1 а.с.78), картку розрахунку (т.1 а.с.76), акти приймання-передачу майна (т.1 а.с.87-102).

За правилами ст.144.1 ПК України, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрати, визначених ст.146.5 ПК України.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно встанови, що позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства, порушень щодо визначеності вартості основних фондів по операціям з ТОВ МКУ не допустив.

Як визначено в п.198.5. ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а)в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, наведеною нормою податкового законодавства визначені випадки, коли платник податку нараховує ПЗ з ПДВ за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до ПК, і які не використовувались підприємством в операціях, які є об'єктом оподаткування.

Що стосується господарських відносин з ТОВ Південний Альянс-М , то операції цьому контрагенту не підпадають під жоден пункт п.198.5 ст.198 ПК України.

За правилами п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Підприємством надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ МКУ , ТОВ Південьвино , ФГ Христо Ботєва та правомірність формування податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а як наслідок повноту нарахування ПДВ. Оскільки платником податку правомірно нараховано суми ПДВ, ДПІ безпідставно дійшла висновку про завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд.24 Декларації) за грудень 2013р.

Під час з'ясування обставин по справі, відповідачем не доведено факту порушень порядку здійснення розрахунку в іноземній валюті з боку підприємства, а навпаки позивачем спростовано, що такі порушення взагалі були допущені.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 лютого 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук