Ухвала

від 01.03.2017 по справі 359/10536/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/10536/14-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В. Провадження № 22-ц/780/1200/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В. Категорія 58 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

1 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2,

у с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року державний виконавець ВДВС Бориспільського МРУЮ Київської області Вовк А.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання своїх зобов'язань.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист від 20 серпня 2014 року № 2/359/1368/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 7 294,46 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. Постановою від 21 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44472746. В межах виконавчого провадження було вжито низку заходів щодо примусового виконання виконавчого листа, однак боржником не вчинено жодних дій спрямованих на відшкодування вказаної шкоди, і при цьому він ігнорує виклики та вимоги державного виконавця.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без до виконання ним виконавчого листа № 2/359/1368/14, виданого 20 серпня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 7 294,46 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, боржник., через свого представника ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Бориспільського МРУЮ Київської області перебуває виконавчий лист № 2/359/1368/14, виданий 20 серпня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 7 294,46 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Постановою державного виконавця Вовка А.В. від 21 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44472746.

Вказана постанова та вимога державного виконавця направлялася на адресу боржника, а також з метою примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем вживалися заходи щодо розшуку майна боржника, проте результату це не дало, заборгованість погашена не була.

У відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Закон України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 вищевказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачене міжнародним договором України.

Згідно із п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.

Таким чином, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З поданих державним виконавцем до суду матеріалів вбачається, що боржник ухиляється від відшкодування завданої шкоди, ніяких дій щодо сплати заборгованості з серпня 2014 року не здійснив, хоча був проінформований про наявність такого зобов'язання.

Так, державний виконавець установив, що боржник рухомого чи нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, немає, офіційно працевлаштований, проте жодних дій, спрямованих на припинення делікатних зобов'язань, не вчиняє, чим ухиляється від виконання рішенням суду.

Зазначені обставини підтверджені також матеріалами виконавчого провадження, наданого для огляду суду першої інстанції.

Доказів на спростування наведеного, боржником та його представником не надано, в апеляційній скарзі здійснено посилання на формальні підстави, які не відображають реальних правовідносин сторін.

Отже, задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки ОСОБА_2, який має постійне джерело доходу, в добровільному порядку не відшкодовує завдану шкоду, тим самим ухиляється від виконання зобов'язання за виконавчим документом, а тому його право виїзду за межі України підлягає обмеженню.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський