Ухвала

від 02.02.2017 по справі 752/17796/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17796/16-к

1-кс/755/43/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

судді Федосєєва С.В.

при секретарі Чернюшок М.І.

за участю прокурора Бондаренка М.В.

за участю захисника ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Малорязанцеве, Попаснянського району, Луганської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду з Київської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016100010010293 від 26.10.2016 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 358 КК України разом з угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором та підозрюваною ОСОБА_2

У підготовчому судовому засіданні прокурор, зазначивши, що під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваною було досягнуто угоди про визнання винуватості просив суд затвердити цю угоду.

Вислухавши думку захисника та обвинуваченої, які також просили затвердити угоду про визнання винуватості, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього документи та текст угоди про визнання винуватості, перевіривши при цьому додержання вимог ст. 291 та ч.7 ст. 474 КПК України, суд прийшов до наступного:

відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним може бути укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України, - суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК та закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди,якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Перевіривши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до висновку, що вона не відповідає вимогам закону.

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості не врахував характер обвинувачення (підозри).

Разом з тим, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання не відповідає вимогам КК України.

Так, відповідно до п.3 угоди про визнання винуватості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України узгоджено покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України узгоджено покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України узгоджено покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сторони узгодили призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим відповідно до ч.1 ст. 70 КК України.

Перевіривши зазначені положення угоди, суд вважає, що покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим не може бути призначене за таких умов.

Враховуючи викладене суд вважає, що угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи суд приходить до наступного: відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що наведена норма КПК при складанні обвинувального акту порушена.

Згідно з вимогами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

При цьому обвинувачення, як передбачає п.13 ч.1 ст.3 КПК України - є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому приписами КПК України.

Зокрема, п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення.

Зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення відповідно до ст. 91 КК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і є необхідними і достатніми для його вирішення по суті.

Отже, у фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення, окрім події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин його вчинення, вказуються й особи, винуваті у його вчиненні.

Так, згідно обвинувального акту притягується до відповідальності лише ОСОБА_2, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. В той же час, у фактичних обставинах і формулюванні обвинувачення, є посилання на інших осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за попередньою змовою з яким ОСОБА_2 вчинив незаконні дії, а також наведені конкретні дії цієї особи і відсутні дані про її правовий статус у даному кримінальному провадженні.

Дана фактична обставина причетності до вчинення кримінального правопорушення третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відображена в обвинувальному акті, але не зазначено, яке було прийнято рішення у відношенні даних осіб, чи виділена справа по факту причетності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в окреме провадження, або особи оголошені в розшук, що унеможливлює прийняття судом процесуального рішення у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та негативно впливає на повноту судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 217 КПК України матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Вказана вище обставина також впливає при визначенні судом кваліфікаційної ознаки складу кримінального правопорушення вчиненого групою осіб, а також визначенню кількості осіб, які в рівних долях зобов'язані відшкодувати судові витрати та матеріальну шкоду потерпілому у випадку винесення обвинувального вироку.

Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт та додані до нього документи по кримінальному провадженню № 12016100010010293 відносно ОСОБА_2 підлягає поверненню прокурору в зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України.

Куруючись ст. ст. 291, 314, 468, 470, 474 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У затвердженні угоди про визнання винуватості між підозрюваною ОСОБА_2 та прокурором Могілевським Всеволодом Сергійовичем у кримінальному провадженні № 12016100010010293 - відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016100010010293 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 358 КК України - повернути прокурору.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя: