Рішення

від 27.01.2017 по справі 589/20/17-ц

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/20/17-ц

Провадження № 2/589/376/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2017 р.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді - Курбанової А.Р.

при секретарі судового засідання - Нагорній Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шосткинської міської ради про визнання права власності на гараж,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою про визнання за нею права власності на капітальний гараж, який позначений на плані літерою А-1 , площею 27,3 кв.м, розташований у дворі будинку № 37 по вул. Свободи (колишня вул. ОСОБА_2) в м. Шостка Сумської області.

В подальшому, позивач двічі уточнювала позовні вимоги, згідно з останньою редакцією яких, викладеною в уточненій позовній заяві, що надійшла до суду 19.01.2017р., просила визнати за нею право власності на капітальний гараж, який позначений на плані літерою А-1 , площею 27,3 кв.м, ділянка № 34, розташований у дворі будинку № 37 по вул. Свободи (колишня вул. ОСОБА_2) в м. Шостка Сумської області.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним. Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради народних депутатів від 13.06.1979р. їй було надано дозвіл на користування капітальним гаражем, побудованим в 1957- 1960р. у дворі жилих будинків по вул. Леніна № 23 та вул. К. Маркса № 35 в м. Шостка Сумської області. Рішенням Шосткинської міської ради від 14.12.2016 року земельна ділянка площею 0,0027 га (кадастровий номер 5911000000:04:003:0446), на якій розташований вказаний гараж, була передана позивачу у приватну власність. Право власності позивача на вказану земельну ділянку зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на те, що гараж побудований із дотриманням містобудівних вимог та не порушує прав інших осіб, протипожежний режим в межах гаражу за вказаною адресою дотримується, тим не менш вона не може зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на капітальний гараж через відсутність правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України, у зв'язку з чим відповідна реєстраційна служба у неї документи не прийняла. З огляду на викладене, вона була змушена звернутися до суду із даним позовом.

В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, в подальшому зверталася до суду із заявам про розгляд справи за її відсутності, зазначаючи при цьому, що на позовних вимогах наполягає.

Належним чином повідомлений про час та місце слухання справи відповідач, в судові засідання не з'явився, через канцелярію суду звертався до суду із заявами про розгляд справи за його відсутності. У заяві від 26.01.2017р. за вих.. № 01-28/4052 позов визнав повністю.

ОСОБА_1 даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ст. ст. 169, 197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи вищенаведені законодавчі вимоги та позицію Пленуму Верховного Суду України, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради народних депутатів № 302 від 13.06.1979 року ОСОБА_1 надано дозвіл на користування капітальним гаражем, побудованим в 1957- 1960р. у дворі жилих будинків по вул. Леніна № 23 та вул. К.Маркса № 35 в м. Шостка Сумської області /а.с.6/. Як вбачається зі змісту цього рішення та пояснень представника позивача, вказаний гараж був збудований позивачем за власний кошт в 1957-1960р., а пізніше в 1979 році виконавчим комітетом Шосткинської міської ради народних депутатів було прийнято вищевказане рішення, яким фактично визнано її право на це майно.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що гараж побудований до 5 серпня 1992 року, суд доходить висновку, що вказаний гараж не відноситься до самочинного будівництва згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127.

Наведене підтверджується і відсутністю відповідної позначки про самочинність будівництва на технічному паспорті цього об'єкту нерухомості /а.с. 17-19/.

Рішенням Шосткинської міської ради від 14.12.2016 року Про регулювання земельних відносин , крім іншого, передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0027 га (кадастровий номер 5911000000:04:003:0446, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів), на якій розташований вказаний гараж, а також, надано дозвіл на отримання документів, що посвідчують право власності на неї /а.с. а.с. 7, 8/.

20.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності позивача на вказану земельну ділянку, що підтверджується копією витягу № 770333365 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 8/.

Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскільки позивачем в позовній заяві в якості підстав для звернення до суду із цим позовом зазначено неможливість іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права позивача через відсутність документів, передбачених саме чинним законодавством, для державної реєстрації права власності позивача на вказаний гараж, суд доходить висновку про можливість задоволення позову.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідача у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Дана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

В даному випадку позивач позбавлений у повній мірі реалізувати своє право власності на гараж, отже таке її право має бути захищено в судовому порядку.

Враховуючи, що представником позивача заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за нею, суд залишає судові витрати за фактично понесеними.

На основі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 /ІПН відсутній, паспорт сер. МА № 141724, виданий 21 серпня 1996 року Шосткинським МВ УМВС України в Сумській області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1/ право власності на капітальний гараж, позначений на схематичному плані в технічному паспорті, виготовленому приватним підприємством Грегер станом на 25.03.2016р., літерою А-1 , площею 27,3 кв.м, ділянка № 34, що розташований у дворі будинку № 37 по вул. Свободи (колишня вул. ОСОБА_2) в м. Шостка Сумської області.

3. Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайсуд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особам, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасованим, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 01.02.2017р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_3