Ухвала

від 02.03.2017 по справі 235/6792/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/6792/16-ц Номер провадження 22-ц/775/324/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Данилів С.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Краснощокової Н.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг (далі ТОВ Євролізинг Холдінг ) про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 23 грудня 2015 року його запросив представник ТОВ Євролізинг-Холдінг м. Харкова - ОСОБА_3 для укладення договору фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року, предметом якого є придбання автомобіля ZAZ LANOS , 2014 року випуску. Умови цього договору вона пояснила по телефону, зазначивши, що якщо він приїде і сплатить 10 % від вартості автомобіля ZAZ LANOS , а саме 17 920 грн., вона дуже швидко все оформить і в цей же день продавець-менеджер видасть йому автомобіль, а також розповіла про акцію, яка в них діє. Такі умови його влаштовували і він в призначений день приїхав за адресою, яку вказала ОСОБА_3 По прибуттю вона направила його в банк, щоб він перевів на рахунок ТОВ Євролізинг-Холдінг 17 920 грн., для того щоб встигнути за день все оформити і отримати в салоні автомобіль.

Після того, як він сплатив вказану суму, ОСОБА_3, вводячи його цілий день в оману, обіцяючи, що скоро доставлять авто, а також надавши інший графік відсотків оплат за авто. В кінці дня вона йому повідомила, що машини не буде, оскільки її не доставили та стала його умовляти їхати додому, обіцяючи, що машину доставлять через три дні безкоштовно в місто, де він мешкає. Однак, машини через три дні не було, і він зрозумів, що вона своїх обіцянок не виконує, та, за її порадою, написав заяву на їх центральний офіс, на яку відповіді так і не отримав. Після цього він дуже захворів і пролежав у лікарні більше місяця. ОСОБА_3 обіцяла йому, що гроші йому повернуть. Тільки, 24 лютого 2016 року вона йому зателефонувала та повідомила, що вказана сума не повертається, оскільки сплачена за послуги та є адміністративним платежем, а не частиною вартості ZAZ LANOS , як раніше його запевняв представник лізингової компанії.

Позивач вважав, що даний договір фінансового лізингу суперечить положенням Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , Конституції України, вимогам ЦК України, постанові Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року, тому просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №000107 від 23 грудня 2015 року, укладений між ним та ТОВ Євролізинг-Холдінг та стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 17 920 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди - суму у розмірі 36 000 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Євролізинг Холдінг .

Стягнуто з ТОВ Євролізинг Холдінг на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 17 920 грн.

Стягнуто з ТОВ Євролізинг Холдінг на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач ТОВ Євролізинг Холдінг подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та дійшов помилкового висновку, що договір фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року є нікчемним з моменту його укладення у зв'язку з недодержанням вимог закону про його нотаріального посвідчення. Вважає, що законодавством України не вимагається обов'язкове нотаріальне посвідчення договору лізингу, незалежного від того, якого виду майно передається у лізинг та кому саме.

Суд першої інстанції неправильно застосував норм ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , яка нібито була порушена при укладенні договору та послався на неї як на підставу для задоволення позову. Вказує, що договір фінансового лізингу є дійсним в силу дотримання сторонами при його укладенні всіх істотних умов, що визначаються чинним законодавством України, а даний договір не є фінансовою послугою.

Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що договором обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лизингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг та положеннях ЦК України.

Позивач та його представник ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, свого представника не направив.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Згідно договору фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року, укладеному між ТОВ Євролізинг Холдінг та ОСОБА_2, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність та передати Предмет лізингу у користування майно, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. (а. с. 9 - 14)

Відповідно до п. 3.1. договору та додатку № 3 предметом фінансового лізингу по даному договору є автомобіль ZAZ LANOS . (а. с. 17)

Згідно п. 3.2 Договору та додатку № 1 вартість предмету лізингу становить 179 200,00 грн.; відсоток платежів - 50%, сума виплат - 89 600,00 грн., щомісячний платіж - 7 466,67 грн., комісія за організацію (10%) - 17 920,00 грн.; комісія за передачу (3%) - 5 376,00 грн. (а. с. 15)

23 грудня 2015 року на виконання умов договору, позивачем здійснено авансовий платіж на рахунки ТОВ Євролізинг Холдінг в сумі 17 920 грн. (а. с. 23)

Суд першої інстанції встановив, що договір фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року, який був укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було. У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що зазначений договір фінансового лізингу є нікчемним з моменту його укладання, а тому відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд також виходив з того, що умови оскаржуваного договору фінансового лізингу є несправедливими та такими, що не відповідають ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Враховуючи, що 23 грудня 2015 року на виконання умов позивач сплатив відповідачу 17 920 грн. - ці кошти повинні бути повернуті позивачу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ТОВ Євролізинг Холдінг на користь ОСОБА_2 17 920 грн., сплачених згідно договору фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не довів суду факт заподіяння відповідачем йому моральних страждань, не обґрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З вказаними висновками суду можливо погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу, згідно ч. 1 ст. 807 ЦК України, може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Договір лізингу віднесений ЦК до різновидів договору майнового найму. У зв'язку з цим на відносини лізингу розповсюджуються всі положення параграфа 1 глави 58 ЦК, якщо спеціальні норми не будуть встановлені даним параграфом або спеціальним законодавством. Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є Закон України Про фінансовий лізинг .

Статтею 6 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно пункту 4 ч. 1 та ч. 2 статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року № 2664-III національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, зокрема, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Про ліцензування видів господарської діяльності від 2 березня 2015 року № 222-VIII ліцензуванню, зокрема, підлягає такий вид господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг визначено, що фінансовою послугою є фінансовий лізинг.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як встановлено частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною першою статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1 - 3 статті 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Судом першої інстанції встановлено та визнано сторонами, що між позивачем та відповідачем укладений договору фінансового лізингу № 000107 від 23 грудня 2015 року. Як вбачається з довідки про взяття на облік юридичної особи від 18.02.2015 року, ТОВ Євролізинг Холдінг має право надавати послуги саме з фінансового лізингу.

З огляду на викладене, доводи скарги товариства стосовно того, що надана позивачу послуга не є фінансовою, а також відносно простої письмової форми договору без нотаріального посвідчення не ґрунтуються на законі та обставинах справи.

Посилання відповідача на Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 червня 2005 р. № 4241), є необґрунтованим, оскільки пункт 2.1 визначає можливість юридичної особи надавати послуги з фінансового лізингу, у разі якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); 4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Тобто вказані умови для здійснення можливості надавати такі послуги повинні бути наявними у сукупності, проте відповідач надав суду лише довідку про взяття на облік юридичної особи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про часткове задоволення позову також і у зв'язку із несправедливими умовами договору та при цьому взяв до уваги недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення спірного договору, однак суд вірно вирішив справу по суті, а результат апеляційного розгляду по суті не зміниться, тому рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

Н.С. Краснощокова