Постанова

від 22.02.2017 по справі 819/3219/15

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3219/15

22 лютого 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Зборівського районного споживчого товариства до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександра Анатолійовича, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Зборівське районне споживче товариство з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександра Анатолійовича, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. від 07.09.2015 №24213276.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами:

Зборівське РСТ 05.08.2015 подало до Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції заяву про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину по вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району. Рішенням від 07.09.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. відмовив заявнику у такій реєстрації. Підставою такої відмови слугувало те, що спірне майно взято на облік як безхазяйне нерухоме майно за Бзовицькою сільською радою.

Позивач зазначає, що відмова у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності обліку майна як безхазяйного не передбачена ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відтак спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення в яких просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що 05 серпня 2015 року Зборівське районне споживче товариство подало до Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції заяву за про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину по вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Рішенням від 07.09.2015 №24213276 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. відмовив Позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням на ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункти 20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (а. с. 21).

Підставою такої відмови слугувало те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав встановлено, що нежитлова будівля магазину, що знаходить за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область взято на облік як безхазяйне нерухоме майно за Бзовицькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, Зборівське районне споживче товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи вище викладене та дослідивши обставини справи суд звертає увагу на наступне:

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 24 Закону №1952-IV (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З аналізу викладених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із таких рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як випливає з матеріалів справи підставою відмови в державній реєстрації прав стала інформація з Державного реєстру речових прав про те, що нежитлова будівля магазину, що знаходить за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область взято на облік як безхазяйне нерухоме майно за Бзовицькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області.

Так, рішенням Бзовицької сільської ради від 08.05.2015 №199 визнано безхазяйним майном нежитлову будівлю магазину, що знаходить за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, відомості про що внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Проте, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2015 у справі №921/1099/15-г/4 визнано недійсним рішення сорок першої сесії шостого скликання Бзовицької сільської ради №199 від 08.05.2015 (а. с. 74). Рішення суду набрало законної сили 03.02.2016 (а. с. 73).

Таким чином, станом на дату розгляду даної адміністративної справи відсутні підстави, які слугували для винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як встановлено статтею 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича від 07.09.2015 №24213276.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.