Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/24017/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/24017/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагматика Україна"

про стягнення 60 723,05 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ільїнова І.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагматика Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 15/2015 про надання кредиту від 08.05.2015 в розмірі 60 723,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №15/2015 про надання кредиту від 08.05.2015р., внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість за кредитом у сумі 42340,46 грн. та за процентами за кредитним договором у сумі 5045,44 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нарахована пеня у сумі 8596,52 грн., інфляційні втрати у сумі 3617,87 грн. та 3% річних у сумі 1122,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/24017/16, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

17.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання 30.01.2017 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Відповідач в засідання господарського суду 30.01.2017 своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 27.02.2017.

31.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.02.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт" (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прагматика Україна" (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір про надання кредиту № 15/2015 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 93 000,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути кредит в строк по 06.05.2016 включно, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені цим Договором.

Повернення кредиту здійснюється за графіком повернення, погодженим сторонами в п. 2.2 Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору процентна ставка за наданими кредитними коштами згідно цього Договору, встановлюється у розмірі 30 % річних. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позивальником на рахунок № 2068200013349,980 в банку.

Згідно з п. 2.5 Кредитного договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів (погашення простроченої заборгованості до Договору № 68/2012 про надання овердрафту від 22.10.2012.

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 2062600013349,980, відкритого в банку на поточний рахунок позичальника в банку та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб відповідно до цільового призначення кредиту.

За умовами пунктів 3.3 та 3.4 Кредитного договору позичальник сплачує проценти за весь час фактичного користування кредитом з розрахунку процентної ставки, зазначеної в п. 2.3 цього Договору, за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний термін користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредиту рахується як один день.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється у валюті кредиту впродовж всього строку користування кредитом до повного повернення заборгованості за кредитом, з дня фактичного надання траншу (ів) кредиту, якщо умовами цього Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в подальшому - з останнього операційного дня попереднього місяця, і закінчується в день, що передує заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється щомісячно в останній операційний день поточного (звітного) місяця, та сплачується позичальником щомісячно на рахунок, що вказаний в п. 5.3 даного Договору, в наступні терміни/строки, а саме з першого по десятий календарний день місяця та остаточно - в день повного остаточного погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору заборгованість за кредитом, що не сплачена позичальником після настання відповідного строку погашення, встановленого графіком погашення кредиту, або достроково у випадках, передбачених цим Договором, вважається простроченою.

У випадку порушення позичальником графіку повернення кредиту та/або строк остаточного повернення кредиту, встановлених п. 2.1 та п. 2.2 цього Договору, що призводить до виникнення простроченої заборгованості по кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за правомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 35 % (тридцять п'ять процентів) річних, що нараховується на суму простроченого Кредиту.

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено обов'язок банку, з урахуванням умов, встановлених положеннями цього Договору, надавати кредит у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника в банку та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб.

У відповідності до пунктів 4.2.1, 4.2.2 та 4.2.5 Кредитного договору позичальник зобов'язався, зокрема:

- використовувати кредит на цілі, що встановлені даним Договором та не суперечать чинному законодавству України, своєчасно та у повному обсязі погашати кредит дотримуючись графіку повернення кредиту, що вказаний в п. 2.2 договору та повністю повернути кредит у строк остаточного повернення кредиту, вказаний в п. 2.1 Договору;

- своєчасно сплачувати плату за кредит, неустойку та інші платежі, передбачені цим Договором;

- незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту повернути всю суму кредиту, плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, зазначених в п. 4.3.3 цього Договору.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору банк має право припинити надання кредиту, визнати всю заборгованість за цим Договором простроченою та вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) повернення у повному обсязі кредиту та/або плати за кредит та/ або та/ або неустойки, передбачених цим Договором у випадку, зокрема коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по повернення кредиту та/або плати за кредит та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.3.3.12 Кредитного договору визначено, що про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з підстав, зазначених у пунктах 4.3.3.2, 4.3.3.6, 4.3.3.7 цього Договору, банк зобов'язаний письмово повідомити позичальника не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до вчинення необхідних дій по стягненню коштів. Про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів у випадку настання подій, що зазначені в пунктах 4.3.3.1, 4.3.3.3 - 4.3.3.5, 4.3.3.8, 4.3.3.9, 4.3.3.11 Договору банк повідомляє позивальник в день настання такої події.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (за виключенням умов, порядок набрання якими чинності передбачений п. 6.2 цього Договору) та діє по 06.05.2016 включно, або до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту, сплати у повному обсязі плати за кредит, неустойки та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань згідно умов цього Договору.

18.01.2016 банком, на підставі пункту 4.3.3 Кредитного договору було направлено позичальнику Повідомлення-вимогу про дострокову сплату кредиту № 612/3/07-176 від 16.01.2016.

Однак, оскільки позичальником було проігноровано вимогу банку, останній вимушений був звернутись до суду з позовом.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, станом на 01.12.2064, заборгованість позичальника перед банком за Кредитним договором складає:

- 42340,46 грн. - заборгованість за кредитом;

- 5045,44 грн. - проценти за користування кредитом;

- 8596,52 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту та строків сплати процентів за користування кредитом;

- 1122,76 грн. три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитом;

- 3617,87 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом;

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідача кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині своїх зобов'язань.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у відповідності до умов Договору, проте відповідач своїх зобов'язань щодо повернення наданого кредиту належним чином та у встановлений Договором строк не виконав.

З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором, та відповідно підлягає задоволенню в наступних розмірах:

- 42340,46 грн. заборгованість по поверненню кредитних коштів;

-5045,44 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь:

- 8596,52 грн. - пені за порушення строків погашення кредиту та строків сплати процентів за користування кредитом;

- 1122,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом та відсоткам;

- 3617,87 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом та відсоткам.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору за несвоєчасну сплату кредиту та/або плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно на рахунок № 63971000101 в банку.

Суд в свою чергу, дослідивши розрахунок пені, вважає обґрунтованим нарахування пені, а отже доведеними є вимоги про стягнення пені у розмірі 8 596,52 грн. за порушення строків погашення кредиту та строків сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі № 910/20969/14.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 1 122,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом та процентами за користування кредитом, 3 617,87 грн. інфляційних втрат нарахованих на заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом.

За приписами ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагматика Україна" (04071, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 14-А; ідентифікаційний код: 35962753) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 58; ідентифікаційний код: 19361746) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 42340 (сорок дві тисячі триста сорок) грн. 46 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5045 (п'ять тисяч сорок п'ять) грн. 44 коп., пеню в розмірі 8596 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 52 коп., 3 % річних в розмірі 1122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн. 76 коп., інфляційні втрати в розмірі 3617 (три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2017.

Суддя О.А. Грєхова