Постанова

від 21.10.2020 по справі 910/24017/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/24017/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020

у справі № 910/24017/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Контракт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Прагматика Україна

про стягнення 60 723,05 грн

за відсутності представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №910/24017/16 позов Публічного акціонерного товариства Банк Контракт (далі - ПАТ Банк Контракт , позивач, стягувач) задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Прагматика Україна (далі - ТОВ Прагматика Україна , відповідач, боржник) на користь ПАТ Банк Контракт заборгованість з повернення кредитних коштів за договором про надання кредиту № 15/2015 від 08.05.2015 у розмірі 42 340,46 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5045,44 грн, пеню в розмірі 8596,52 грн, 3 % річних в розмірі 1122,76 грн, інфляційні втрати в розмірі 3617,87 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

14.03.2017, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №910/24017/16, яке набрало законної сили 13.03.2017, видано відповідний наказ.

28.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс (далі - ТОВ Консалт Солюшенс , заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про здійснення процесуального правонаступництва, в якій просило замінити позивача у справі - ПАТ Банк Контракт на правонаступника - ТОВ Консалт Солюшенс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/24017/16 у задоволенні заяви ТОВ Консалт Солюшенс про заміну сторони її правонаступником відмовлено.

Вирішуючи питання про заміну позивача у справі №910/24017/16, суд виходив з того, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 був дійсний до пред`явлення до 13.03.2020, тоді як заява про заміну сторони виконавчого провадження подана до суду 28.04.2020, тобто після закінчення строку для пред`явлення вказаного наказу до виконання; матеріали справи не містять доказів пред`явлення наказу до виконання у межах встановлених строків; заміна учасника справи його правонаступником допускається лише на стадіях судового процесу, тобто таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу; строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання, тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються; після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, заміна сторони виконавчого провадження може порушити принцип правової визначеності.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Консалт Солюшенс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким заяву про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст.ст. 4, 15 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт вказував на неврахування судом першої інстанції того, що у правонаступника стягувача відсутні правові підстави звертатись до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання до вирішення питання щодо набуття ним статусу стягувача; без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження ; у випадку залишення в силі оскаржуваної ухвали матиме місце ситуація, при якій судом буде вирішено питання про правонаступництво (зокрема, відмовлено у ньому), однак, у заявника буде відсутня правова можливість звернутись до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, що призведе до порушення права заявника на справедливий судовий захист; судом не було надано належної правової оцінки поданим заявником доказам на підтвердження здійснення правонаступництва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено ТОВ Консалт Солюшенс пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/24017/16, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2020 встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені ч. 2 ст. 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності зазначених осіб.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Заміна сторони виконавчого провадження у господарському процесі передбачена статтею 334 ГПК України, частинами 1-2 якої встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі у відповідності до ч. 2 ст. 334 ГПК України.

При цьому, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі №2-682/11.

В обґрунтування заяви ТОВ Консалт Солюшенс про здійснення процесуального правонаступництва заявник посилався на те, що 05.03.2020 на електронному онлайн аукціоні Prozorro було проведено електронні торги з продажу активів (майна) ПАТ Банк Контракт , який знаходиться в стані ліквідації, а саме: права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами у кількості 39 од., згідно Додатку 1 та інше. Переможцем даних торгів є ТОВ Консалт Солюшенс , що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-02-13-000003-b.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі проведених торгів 27.03.2020 між ПАТ Банк Контракт (у тексті договору - банк) та ТОВ Консалт Солюшенс (у тексті договору - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № GL6N616864 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, договорами фінансового лізингу, договорами про надання авалю, договорами факторингу, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору (далі - основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За цим Договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізовано на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1, Додатку № 2 та Додатку № 3 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 495 711,91 грн (ціна договору). Ціна договору, сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Згідно з п. 22 Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною, до нового кредитор перейшло право вимоги за Договором про надання кредиту № 15/2015 від 08.05.2015 та його додатковими угодами, укладеними між ПАТ Банк Контракт та ТОВ Парагматика Україна , щодо повернення основного боргу в розмірі 42 340,46 грн та сплати відсотків у розмірі 54 936,00 грн.

Дослідивши умови вказаного договору відступлення, судом апеляційної інстанції встановлено, що його предметом є саме перехід прав у зобов`язанні, що підпадає під правове регулювання, зокрема, положень статей 512-516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником було додано до заяви про заміну сторони виконавчого провадження належні та допустимі докази, що підтверджують заміну кредитора у зобов`язанні, а саме, докази набуття ТОВ Консалт Солюшенс права вимоги ПАТ Банк Контракт до ТОВ Парагматика Україна за Договором про надання кредиту № 15/2015 від 08.05.2015.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Отже, юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, у відповідності до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016).

Як встановлено місцевим господарським судом, строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/24017/16 встановлено до 13.03.2020.

У свою чергу із заявою про заміну стягувача його правонаступником, заявник звернувся до суду 28.04.2020, тобто після закінчення строку для пред`явлення наказу № 910/24017/16 від 14.03.2017 до виконання.

При цьому, матеріали справи не містять доказів пред`явлення наказу №910/24017/16 від 14.03.2017 до виконання у межах встановлених строків, а у наданих суду першої інстанції письмових поясненнях заявник зазначає, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження та за перевіркою ТОВ Прагматика Україна по коду ЄДРПОУ у системі, з`ясувалось, що по даному суб`єкту (господарювання немає (й не було) відкритих виконавчих проваджень, стягувачем за якими був би ПАТ Банк Контракт .

Згідно зі статтею 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження ). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

В силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції правомірно враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2019 № 910/10031/13, стосовно того, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

За таких обставин, враховуючи, що строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі № 910/24017/16 до виконання закінчився 13.03.2020, тоді як заява про здійснення процесуального правонаступництва подана до суду 28.04.2020, при цьому матеріали справи не містять доказів поновлення судом строку пред`явлення наказу до виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для здійснення заміни стягувача у даній справі - ПАТ Банк Контракт на правонаступника - ТОВ Консалт Солюшенс .

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище обставини та вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ Консалт Солюшенс про здійснення процесуального правонаступництва.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час здійснення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та є такими, що не спростовують правильності викладених в ній висновків суду.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-3897/10, в якій наведено висновок про те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження , колегія суддів відхиляє з огляду на те, що судове рішення у зазначеній справі було прийняте за інших обставин, які не є аналогічними обставинам даної справи.

Так, з вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що наведений висновок стосується відхилення доводів касаційної скарги відповідача у справі щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження лише за наявності відкритого виконавчого провадження. При цьому, питання щодо заміни стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у зазначеній цивільній справі не досліджувалося.

Крім того, наведений висновок Верховного Суду жодним чином не суперечить правовій позиції останнього, викладеній у вищевказаній постанові від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 стосовно того, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про заміну позивача у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/24017/16 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ Консалт Солюшенс - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/24017/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/24017/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24017/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.10.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова