Рішення

від 23.02.2017 по справі 914/3428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 р.                                                             Справа№ 914/3428/14

За заявою: Приватного підприємства “Мірт”, м. Львів

про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року за нововиявленими обставинами у справі №914/3428/14

за позовом: Приватного підприємства “Мірт”, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім”, м. Львів

про стягнення 783 925 грн. 23 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від позивача(заявника): ОСОБА_1 - ліквідатор

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Приватного підприємства “Мірт” від 10.08.2015 р. про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі № 914/3428/14 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р.; скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14; прийняти нове рішення, яким задоволити позов ПП «Мірт», стягнувши з відповідача на користь позивача 621 769,87 грн. - основного боргу, 54 783,89 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та 107 371,47 грн. - інфляційного відшкодування; судові витрати покласти на відповідача.

Внаслідок реєстрації заяви в автоматизованій системі документообігу суду, заяву Приватного підприємства “Мірт” про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі №914/3428/14 за нововиявленими обставинами розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 17.08.2015 р. заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 03.09.2015 р.

Ухвалою суду від 03.09.2015 р. провадження у справі №914/3428/14 було зупинено до вирішення по суті справи №914/4165/14 за позовом ПАТ “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” до ПП “Мірт” про визнання договору підряду №18-06 недійсним.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р., у зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 09.02.2017 р.

Ухвалою суду від 09.02.2017 р., за клопотанням позивача (заявника), продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.02.2017 р.

22.02.2017 р. від позивача (заявника) на адресу суду надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій зазначається про те, що позивачем додатково проведено звірку оплати зі сторони відповідача і згідно бухгалтерських даних із заявленної суми в розмірі 621 769,87 грн. відповідачем було оплачено 462 628,61 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу складає 159 141,26 грн. Також у зв’язку із зменшенням суми основного боргу позивачем в межах вже заявленої суми та періоду проведено перерахунок 3% річних, який склав 16638,02 грн. та інфляційних втрат, які складають 66 875,22 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 159 141,26 грн. – основного боргу, 16 638,50 грн. – 3% річних та 66 875,22 грн. – інфляційних втрат, а також позивач у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог посилаючись на п.п.1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», просить винести ухвалу про повернення йому зайво сплаченого судового збору в розмірі 12 038,69 грн.

В судовому засіданні 23.02.2017 р. представник позивача (заявника) підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, просить рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в розмірі згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 22.02.2017 р., та стягнути з відповідача на його користь 159 141,26 грн. – основного боргу, 16 638,50 грн. – 3% річних, 66 875,22 грн. – інфляційних втрат.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач (заявник) обгрунтовує тим, що за результатами розгляду позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 783 925,23 грн., яка виникла за договором підряду №18-06 від 01.06.2011 р., господарським судом Львівської області було винесено рішення від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/11 про відмову у задоволенні позову, з підстав того що у суду відсутні правові підстави для стягнення заборгованості на підставі недійсного правочину, недійсність якого було встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. у справі №914/4165/14, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р., при розгляді позовних вимог ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-Дім» заявлених до ПП «Мірт» про визнання недійсним договру підряду №18-06 від 01.06.2011 р. Проте постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 р. у справі №914/4165/14 рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. скасовано, а справу №914/4165/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, що в розумінні п. 4 ст. 112 ГПК України, є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень на заяву про перегляд рішення від 05.05.2015 р. за нововиявленими обставинами суду не надав. Представник відповідача проти вимог заяви заперечив, з підстав викладених у раніше поданих відзиві та доповненнях до відзиву, просить розгляд справи відкласти.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду спору, встановленого ст. 114 ГПК України (з врахуванням строку, який на підставі ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів ухвалою суду від 09.02.2017 р.). При цьому суд враховує що це вже друге клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та що відповідач був завчасно повідомлений про час та місце розгляду заяви в судових засіданнях 09.02.2017 р. та 23.02.2017 р., та мав можливість надати суду всі необхідні докази по справі.

Також суд констатує, що згідно отриманої на сайті Міністерства юстиції України Детальної інформації про юридичну особу, повне найменування відповідача – Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Еко-Дім» (ідентифікаційний код 05393518), що свідчить про зміну відповідачем найменування з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Еко-Дім» на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Еко-Дім».

Заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов висновку про задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Постанова Вищого господарського суду України, якою позивач (заявник) обгрунтовує встановлення нововиявлених обставин, прийнята 14.07.2015 року, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду 12.08.2015 року, відповідно, строки на звернення із такою заявою позивачем дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство “Мірт” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” (яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ”) про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 621 769 грн. 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 107 371 грн. 47 коп. та 3% річних в розмірі 54 783 грн. 89 коп., який обгрунтовано тим, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті за договором підряду №18-06 від 01.06.2011 р., що призвело до виникнення заборгованості.

За результатами розгляду вказаного позову господарським судом Львівської області винесено рішенням від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 (головуючий суддя Іванчук С.В., суддя Коссак С.М., суддя Манюк П.Т.), яким у задоволенні позову Приватного підприємства “Мірт”, заявленого до Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” про стягнення 783 925 грн. 23 коп., відмовлено повністю. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Із змісту рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 вбачається, що в його основу було покладено обставини, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2015р. у справі №914/4165/14, яким позов Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” задоволено повністю, визнано недійсним договір підряду №18-06, укладений між ПП “Мірт” та ПАТ “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” від 01.06.2011 р., та яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. у справі №914/4165/14. Зокрема, у рішенні від 05.05.2015 р. вказується на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №914/4165/14 встановлено, що сторонами вчинено дії на виконання умов договору №235 від 24.05.2011р., які підтверджують його дійсність, що в наявних матеріалах справи відсутні докази та не подані такі суду апеляційної інстанції, які б свідчили про вчинення дій на виконання умов саме договору підряду №18-06 від 01.06.2014 р.

При прийнятті рішення від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 суд дійшов висновку, що оскільки акт та довідка за червень 2011 року, які є підставами позову у справі №914/3428/14, складені на виконання договору підряду №235 від 24.05.2011р., який не визначений позивачем підставою даного позову, а договір підряду №18-06 від 01.06.2011р., який є підставою даного позову визнано рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2015р. у справі №914/4165/14 недійсним, у суду відсутні правові підстави для стягнення заборгованості на підставі недійсного правочину, який не породжує правових наслідків, зобов’язань сторін. При цьому врахувавши ту обставину, що виконані роботи, які оформлені актом та довідкою за червень 2011 року на загальну суму 621 769,87 грн. були здійснені підрядником, саме на виконання договору підряду №235 від 24.04.2011р., суд визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та такими, що задоволенню не підлягають.

Приватне підприємство «Мірт» звернулось до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви заявник (позивач) посилається на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 відмовлено у задоволенні позову ПП «Мірт» про стягнення з ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» (яке змінило назву на ПрАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім») на його користь заборгованості в розмірі 783 925,23 грн., яка виникла за договором підряду №18-06 від 01.06.2011 р., з підстав того, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. у справі №914/4165/14, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р., договір підряду №18-06 від 01.06.2011 р. було визнано недійсним. Проте в подальшому вказані рішення та постанова були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 р. у справі №914/4165/14, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Таким чином прийняте у справі №914/3428/14 рішення від 05.05.2015 р., в основу якого покладено скасоване рішення, підлягає також скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” роз’яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Пунктами 8.6, 8.7 Постанови передбачено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже розглядаючи заяву ПП «Мірт» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14 у задоволенні позову ПП «Мірт» про стягнення з ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» (яке змінило назву на ПрАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім») на його користь заборгованості в розмірі 783 925,23 грн., яка виникла за договором підряду №18-06 від 01.06.2011 р. відмовлено, з підстав того, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. у справі №914/4165/14, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р., договір підряду №18-06 від 01.06.2011 р. було визнано недійсним.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 р. №914/4165/14 рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. у справі №914/4165/14, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому суд зазначає, що при новому розгляді позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” до Приватного підприємства “Мірт” про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2011 року № 18-06, господарським судом Львівської області у справі №914/4165/14 винесено рішення від 05.10.2015 р. (суддя Манюк П.Т.), яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2015 р. у справі №914/4165/14 залишено без змін. Вказані постанова та рішення до касаційної інстанції не оскаржувались та набрали законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скасування рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2015 р. у справі №914/4165/14, на що посилається позивач (заявник), є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, тобто є нововиявленими обставинами у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне переглянути позов у даній справі з урахуванням наявності нововиявлених обставин.

Так з позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство “Мірт” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” (яке змінило назву на ПрАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім») про стягнення 783 925,23 грн., з яких: 621 769 грн. 87 коп. - основного боргу, 107 371 грн. 47 коп. - інфляційних втрат та 54 783 грн. 89 коп. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач не виконав свого платіжного зобов’язання за договором підряду №18-06 від 01.06.2011р., що призвело до виникнення заборгованості.

Також в матеріалах справи наявна заява позивача про зміну (доповнення) підстав позову від 22.04.2015 р. (надійшла до суду 23.04.2015р. за вхідним №1694/15), в якій позивач зазначив, що на реалізацію процесуальних прав позивача у справі, встановлених у ст.22 ГПК України, заявляє, що підставою позовних вимог є та обставина, що розрахований станом на 30.03.2015 р. розмір інфляційного відшкодування становить 261 281 грн. 49 коп., а 3% річних від простроченої суми – 65 004 грн. 76 коп.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п.п.3.10, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Із змісту даної заяви від 22.04.2015 р., вбачається, що позивач фактично збільшив кількісні показники в частині інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, враховуючи те, що в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України, дана заява позивача про зміну підстав (вх.№1694/15 від 23.04.2015р.) подана після початку розгляду спору по суті, а також, враховуючи збільшення позивачем у даній заяві кількісних показників заявлених вимог та не подання доказів надіслання даної заяви відповідачу у справі та не представлення доказів оплати судового збору, дана заява подана із порушенням в вимог ст.ст. 22, 57 ГПК України, тому судом відхиляється.

Судом встановлено, що 01.06.2011 р. між Приватним підприємством “Мірт” (генпідрядник) та Публічним акціонерним товариством “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” (замовник) укладено договір підряду №18-06, за умовами якого підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по житловому будинку по вул. Лінкольна, відповідно до затвердженої кошторисної документації і обумовлений сторонами строк (п. 2.1), а замовник зобов’язався прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт (2.2). Гарантійний термін на виконання робіт 24 місяці (2.3).

Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна робіт, що доручені підряднику по цьому контракту складає 621 769,87 грн. Пунктом 3.2 договору встановлено, що договірна ціна динамічна і може переглядатися сторонами у разі зміни обсягів і складу робіт.

Пунктом 4.2 встановлено, що роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт. Пунктом 5.2 договору встановлено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 10-ти днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт*/витрати**/ за червень 2011 року, сторони погодили, що вартість будівельних робіт та витрати по будівництві за адресою: «Житловий будинок по вул. Лінкольна» складають 621,76987 тис. грн.

В підтвердження належного виконання умов договору позивач надав суду підписаний 23.09.2011 р. та скріплений печатками сторін Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р., згідно якого на об’єкті «Житловий будинок по вул. Лінкольна» виконано будівельні роботи та понесені витрати на загальну суму 621 769,87 грн. Жодних зауважень в Акті приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. при підписанні не зазначено. Відповідач у встановлений договором строк за виконані роботи станом на дату подання позову до суду не розрахувався.

Так, причиною виникнення спору є те, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором підряду по своєчасній і повній оплаті за виконані роботи, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача заборгованість в сумі 621 769 грн. 87 коп. - основного боргу, а також 107 371 грн. 47 коп. - інфляційних втрат та 54 783 грн. 89 коп. - 3% річних.

В процесі перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/3428/14, позивач подав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог від 22.02.2017 р. (надійшла до суду 22.02.2017 р. за вхідним №807/12), в якій зазначається про те, що позивачем додатково проведено звірку оплати зі сторони відповідача і згідно бухгалтерських даних із заявленої суми в розмірі 621 769,87 грн. відповідачем було оплачено 462 628,61 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу складає 159 141,26 грн. Також у зв’язку із зменшенням суми основного боргу позивачем, в межах вже заявленої суми та періоду, проведено перерахунок 3% річних, який склав 16 638,02 грн. та інфляційних втрат, які складають 66 875,22 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 159 141,26 грн. – основного боргу, 16 638,50 грн. – 3% річних та 66 875,22 грн. – інфляційних втрат (платіжні доручення наявні в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві на позовну заяву №2810п від 28.10.2014р. (надійшов до суду 28.10.2014 р. за вхідним №45901/14) та в доповненні до відзиву на позовну заяву №2511п від 25.11.2014р. (надійшло до суду 25.11.2014 р. за вхідним №51236/14 від 25.11.2014р.), заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що позивачем і відповідачем підрядні роботи на об'єкті “Житловий будинок по вул. Лінкольна” не могли бути зараховані як такі, що виконані за договором підряду №18-06 від 01.06.2011р., оскільки обліковуються як такі, що виконані за договором підряду №235 від 24.05.2011р. що підтверджує копіями податкових накладних: №27 від 31.05.2011р., №5 від 08.06.2011р., №29 від 30.06.2011р., які були виписані за договором №235 від 24.05.2011р. Зазначив, що саме на виконання умов договору підряду №235 від 24.05.2011р відповідач платіжними дорученнями №5094 від 25.05.2011р. на суму 50000,00грн., №5195 від 31.05.2011р. на суму 50000,00грн. та № 5320 від 08.06.2011р. на суму 50000,00грн. перерахував позивачу 150000,00грн., на які позивачем були видані податкові накладні №27 від 31.05.2011р. на суму 100000,00грн. та №5 від 08.06.2011р. на суму 50000,00грн., а всього на загальну суму 150000,00грн. При цьому вказав на те, що позивач надав податкову накладну №29 від 30.06.2011р. на суму 471769,87грн., тобто на різницю між обсягом виконаних робіт (621769,87грн.) та сумою оплат (150000,00 грн.), що були здійснені за договором підряду №235 від 24.05.2011р.

Такі твердження відповідача спростовуються наступним. При новому розгляді позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” до Приватного підприємства “Мірт” про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2011 року № 18-06, господарським судом Львівської області винесено рішення від 05.10.2015 р. у справі №914/4165/14, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Як зазначено в мотивувальній частині рішення, Договір підряду № 18-06 є по суті новою редакцією договору підряду № 235, в якому змінено (збільшено) таку істотну умову як договірна ціна робіт, що підлягали виконанню відповідачем на замовлення позивача, визначено строки виконання робіт, та хоча в самому тексті договорів про це не зазначено, що однак не може свідчити про його фіктивність виходячи із підстав, що зазначені вище, а також того, що деякі з документів, зокрема податкові накладні пов‘язані з виконанням вказаних робіт оформлені відповідачем з посиланням на договір підряду № 235, а довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. на загальну суму 621 769, 87 грн. складені без зазначення номеру договору підряду, на підставі якого вони оформлені (в представленій представником відповідача довідці про вартість виконаних робіт вказано посилання на договір підряду № 18-06). Зазначення сторонами в своїй податковій звітності з посиланням на договір підряду № 235, відображення позивачем кредиторської заборгованості перед відповідачем згідно з договором підряду № 235 та відображення відповідачем дебіторської заборгованості позивача згідно з договором підряду № 18-06 стосується одних і тих же правовідносин пов‘язаних з будівництвом у 2011 році житлового будинку на вул. Лінкольна у місті Львові.

Незважаючи на наявність підписаних сторонами двох договорів підряду № 235 та № 18-06, які відрізняються в частині фіксації в них деяких істотних умов досягнутої домовленості щодо будівництва будинку на вул. Лінкольна, позивач не вказав суду наявність необхідних ознак, які б свідчили про те, що в діях сторін був намір укладення фіктивного правочину при укладенні договору від 01.06.2011 р. № 18-06, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання його недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2015 р. у справі №914/4165/14 залишено без змін. Вказані постанова та рішення до касаційної інстанції не оскаржувались та набрали законної сили.

Також відповідач у доповненні до відзиву від 25.11.2014 р. №2511п, зазначає, що в період з 03.03.2012 р. по 31.07.2012 р. він на підставі видаткових накладних, товарно-транспортної накладної та акту здачі-приймання робіт, надав позивачу будівельні матеріали та транспортні послуги на суму 159 141,26 грн., у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою повідомив позивача про зарахування частини вартості будівельних робіт, що були виконані позивачем згідно з договором підряду №235 від 24.05.2011 р. на суму 159 141,26 грн. в рахунок вартості будівельних матеріалів та транспортних послуг.

Суд погоджується з позивачем, що такі доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними, оскільки позивач перебуває у ліквідаційній процедурі запровадженій в межах провадження у справі про банкрутство(справа № 914/4801/13), і правовідносини за участю позивача регулюються Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Зокрема ч. 8 ст. 45 Закону встановлено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів. Відповідач своїх грошових вимог у межах справи про банкрутство не заявляв, а відтак не є кредитором у справі про банкрутство, і його вимог не включено до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів ПП «Мірт». При цьому зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем порушить встановлену ч. 1 ст. 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” черговість задоволення вимог кредиторів, а відтак і права конкурсних кредиторів позивача (боржника у справі про банкрутство).

У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на все вище наведене, враховуючи що відповідач не заперечує, що позивачем виконувались підрядні роботи на об'єкті “Житловий будинок по вул.Лінкольна” визначені договором підряду № 235, який в подальшому викладений в новій редакції за №18-06 від 01.06.2011 р., доказів погашення заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача в розмірі 159 141,26 грн. суду не представив, проти вказаної заборгованості не заперечив, що підтверджується його доводами про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 159 141,26 грн., відтак вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. договору підряду встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник зобов’язується оплатити на користь підрядника інфляційні та інші витрати, що мали місце внаслідок прострочення оплати з урахуванням встановленого індексу інфляцій.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 16 638,02 грн., то судом здійснено перерахунок в межах заявленої суми (159 141,26 грн.) та періоду (04.10.2011 р.-10.09.2014 р.), та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 14 034,95 грн. Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 66 875,22 грн., то судом здійснено перерахунок в межах заявленої суми (159 141,26 грн.) та періоду (04.10.2011 р.-10.09.2014 р.), та встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 21 610,98 грн. інфляційних втрат.

Відтак, позовні вимоги (відповідно до поданої позивачем до суду 22.02.2017 р. заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, до стягнення було заявлено всього 242 654,50 грн.) підлягають задоволенню частково у сумі 194 487 грн. 19 коп., з яких 159 141 грн. 26 коп. - основного боргу, 21 610 грн. 98 коп. - інфляційних втрат та 14 034 грн. 95 коп. - 3% річних. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 45 264,24 грн. та 3% річних в сумі 2 603,07 грн. суд відмовляє.

Щодо сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою (в первинно завленому розмірі позовних вимог 783 925,23 грн.) було сплачено судовий збір в розмірі 15 678,53 грн. згідно квитанції № НОМЕР_1 від 10.10.2014 р.(згідно вимог Закону України "Про судовий збір"в чинній на той час редакції). Відповідно до поданої позивачем до суду 22.02.2017 р. заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог, до стягнення було заявлено 242 654,50 грн.

Враховуючи те, що із суми 242 654,50 грн. належна до сплати сума судового збору складає 4 853,09 грн.(2% ціни позову, згідно вимог Закону України "Про судовий збір"в чинній на той час редакції), а згідно квитанції № НОМЕР_1 від 10.10.2014 р. позивачем разом сплачено 15 678,53 грн., відтак в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 10 825,44 грн., про що буде винесена відповідна ухвала.

Із належно сплаченої суми судового збору 4 853,09 грн. сума 3 895,74 грн.(2% від суми задоволених позовних вимог 194 487,19 грн.) покладається на відповідача і стягується з нього на користь позивача, решта судового збору в сумі 957,35 грн. (2% від суми 47 867,31 грн. позовних вимог в задоволенні яких відмовлено) покладається на позивача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-3,33, 35, 43, 49, 82-85, 112-14, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства “Мірт” від 10.08.2015 р. про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі № 914/3428/14 за нововиявленими обставинами задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі № 914/3428/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задоволити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “ЕКО-ДІМ” (79024, м. Львів, вул Бескидська, 44, ідентифікаційний код 05393518) на користь Приватного підприємства «Мірт» (79038, м. Львів, вул Пасічна, 81/12, ідентифікаційний код 22396799) 159 141 грн. 26 коп. – основного боргу, 14 034 грн. 95 коп. - 3% річних, 21 610 грн. 98 коп. - інфляційних втрат та 3 895 грн. 74 коп. - судового збору.

5. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 603 грн. 07 коп. 3% річних та 45 264 грн. 24 коп. інфляційних втрат відмовити.

6. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2017 року

Суддя                                                                                  Морозюк А.Я.