Рішення

від 23.02.2017 по справі 910/22659/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017Справа №910/22659/15 За позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України

До відповідача державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"

Про стягнення 379658,79 грн.

Суддя Усатенко І.В..

Представники сторін:

від позивача Бондар К.А. (за дов.)

від відповідача Дем'янюк В.П. (за дов.)

В судовому засіданні 23.02.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України до державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" про стягнення 416460,78 грн. за договором № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку від 22.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення своїх зобов'язань за вказаним вище договором, не компенсував податок за земельну ділянку, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з вересня по грудень 2010 року включно у сумі 4555,88 грн., січень, лютий, травень-грудень 2011 року включно у сумі 99658,45 грн., за 2012 рік - 68823,94 грн., за 2013 рік -110075,51 грн., за 2014 рік - 133347,00 грн..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 у справі 910/22659/15 вирішено з урахуванням зменшення суми позовних вимог: позов задовольнити повністю; стягнути з державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код 05417686) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код 05417041) 379658,79 грн. боргу, 7593,18 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 року у справі 910/22659/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 у справі 910/22659/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 № 910/22659/15 скасовано. Справу № 910/22659/15 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-23/2494 від 30.11.2016, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22659/15.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/22659/15 передано на розгляд судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 06.12.2016 справу № 910/22659/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2017.

26.01.2017 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.01.2017 справу призначено до розгляду на 09.02.2017.

Позивач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 30.01.2017 про призначення справи до розгляду не виконав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.02.2017 розгляд справи відкладено на 23.02.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 22.02.2017 від відповідача надійшли письмові пояснення та первинні документи на підтвердження частково оплати орендної плати.

В судовому засіданні 23.02.2017 представник позивача подав документи про оплату ним орендної плати до бюджету (на рахунок Управління Державної казначейської служби у Дніпровському районі м. Києва).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.12.2009 Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі - Інститут) та державне підприємство "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук" (далі - Дослідне виробництво) уклали договір № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку (далі - Договір), із строком дії до 31.12.2014.

За умовами п. 1.1 Договору, на виконання вимог законів України № 1251-12 "Про систему оподаткування" та № 2535-12 "Про плату за землю" Дослідне виробництво перераховує компенсацію податку на землю, на якій розміщені будівлі та споруди Дослідного виробництва, Інституту до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 1.4 Договору розрахунок компенсації податку за землю за базовий місяць є додатком (додаток № 2) до Договору.

Так, згідно з додатком № 2 до Договору, площа будівель і споруд Дослідного виробництва складає 4565,00 кв.м., коефіцієнт (співвідношення) загальної площі будівель і споруд на 1 кв.м. земельної ділянки становить 2,3785, площа земельної ділянки, за яку Дослідницькому виробництву потрібно платити компенсацію податку на землю, складає 10857,85 кв.м. (4565,00х2,3785); загальна площа будівель і споруд, яка здається в оренду Дослідним виробництвом - 720,96 кв.м., площа земельної ділянки за яку платять компенсацію податку на землю орендарі Дослідного виробництва складає 1714,80 кв.м. (720,96х2,3785); компенсація податку за землю, на якій розташовані будівлі і споруди Дослідного виробництва, за грудень 2009 року становить 7749,99 грн. (2177,40 (орендарі)+5572,59 (Дослідне виробництво).

Додатковою угодою від 29.07.2010 до договору № ДВ-01 від 22.12.2009 сторони погодили змінити слово "компенсація" на слово "відшкодування" у відповідних відмінках.

В подальшому загальна площа будівель і споруд, яка здається в оренду Дослідним виробництвом, змінювалась, про що Дослідне виробництво повідомляло Інститут такими листами: № 193/02 від 11.01.2011 (474,30 кв.м.), № 193/59 від 21.07.2011 (1265,13 кв.м.), № 193/74 від 04.11.2011 (1053,03 кв.м.), № 193/10 від 06.02.2012 (1023,03 кв.м.), 193/45 від 31.10.2012 (1136,76 кв.м.), в період з квітня 2013 по грудень 2013 року 1193,56 кв.м, № 193/38 від 10.12.2013 (1360,14 кв.м.), № 193/09 від 07.01.2014 (1360,14 кв.м.), № 193/42 від 30.10.2014 (1080,46 кв.м.).

Оскільки Договором було передбачено різні ставки для відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва (1,2 грн.) та для орендарів Дослідного виробництва (2,5 грн.), зміна розміру площ приміщень, що надавались Дослідним виробництвом в оренду, є підставою для зміни суми відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва та його орендарів. Визначення суми відшкодування здійснюється за формулою, вказаною у додатку № 2 до Договору, із застосування відповідних величин площі земельної ділянки, за яку відшкодовується податок на землю, вирахуваних з урахуванням фактичного розміру площ, наданих у оренду.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування податку за землю за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року, травня 2011 по грудень 2014 року.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Виходячи зі змісту ст. 797 ЦК України, плата, яка справляється з наймача будинку або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається із плати за користування нею та плати за користування земельною ділянкою.

На момент укладення спірного Договору правовідносини щодо визначення розміру та порядку плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законами України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування".

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного, на момент укладення спірного Договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно ст. 19 Закону України "Про плату за землю" (чинного, на момент укладення спірного Договору) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За період з вересня 2010 року по лютий 2011 року та з травня 2011 року по липень 2012 року вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 203174,6 грн..

Зокрема, з вересня 2010 року по грудень 2010 року площа будівель та споруд, які Дослідним виробництвом здавались в оренду, відповідала тим даним, що зазначені у додатку № 2 до Договору, а тому сума відшкодування у вказаний період складає 7749,98 грн. (без ПДВ) за місяць, а з ПДВ - 9299,97 грн., а за чотири місяці - 37199,88 грн..

У січні 2011 року площа приміщень, що були передані відповідачем у оренду, змінилась, про що останній повідомив позивача листом № 193/02 від 11.01.2011. Відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядку визначення суми відшкодування податку на землю, з січня 2011 року остання становить 8835,13 грн. (з урахуванням ПДВ) за місяць. Чергова зміна орендованих площ змінилась у липні 2011 року (лист відповідача від 21.07.2011 № 193/59). Отже, за січень, лютий, травень та червень 2011 року сума відшкодування становить 35340,52 грн.

З липня 2011 року сума відшкодування, відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядком визначення суми відшкодування податку на землю, становить 10325,5 грн. за місяць (з ПДВ). Зміна площ приміщень, які Дослідне виробництво надавало в оренду, відбулась у листопаді 2011 року, про що свідчить лист відповідача від 04.11.2011. З огляду на це сума відшкодування за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року становить 41302 грн..

З листопада 2011 року по липень 2012 року сума відшкодування податку на землю, становить 9925,8 грн. за місяць (з ПДВ), а всього за цей період - 89332,2 грн.

Отже, за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року та з травня 2011 року по грудень 2014 року вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 498679,09 грн.

Як зазначено вище, за умовами п. 1.1 Договору Дослідне виробництво зобов'язалось перераховувати відшкодування податку на землю, на якій розміщені будівлі та споруди Дослідного виробництва, Інституту до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до наданих позивачем платіжних документів, ним сплачено податок на землю у спірний період. Таким чином, позивачем доведено належними засобами доказування існування у відповідача боргу.

Відповідач надав до матеріалів справи платіжні доручення на підтвердження оплати відшкодування земельного податку за період заборгованості з вересня 2010 року по лютий 2011 року, травня 2011 по грудень 2014 року: № 308 від 28.12.2010 на суму 20000,00 грн.; № 247 від 28.10.2010 на суму 5000,00 грн.; № 220 від 28.09.2010 на суму 10000,00 грн.; № 169 від 21.07.2011 на суму 1000,00 грн.; № 118 від 17.05.2011 на суму 1000,00 грн.; № 79 від 08.04.2011 на суму 1000,00 грн.; № 69 від 29.03.2011 на суму 1000,00 грн.; № 250 від 26.10.2012 на суму 10763,24 грн.; № 222 від 25.09.2012 на суму 10763,24 грн.; № 197 від 22.08.2012 на суму 12264,32 грн.; № 174 від 20.07.2012 на суму 10513,07 грн.; № 89 від 18.04.2013 на суму 10763,24 грн.; № 169 від 12.08.2013 на суму 11112,25 грн. Загальна сума сплачена відповідачем згідно вказаних платіжних доручень становить 105179,36 грн. Інші платіжні доручення, надані до матеріалів справи, стосуються інших переодів відшкодування податку за землю, а тому не розглядаються судом.

Позивач у своєму розрахунку зазначив, що відповідач відшкодував за спірний період податок за землю у розмірі 119020,03 грн. Первинних документів на підтвердження часткової оплати грошових зобов'язань відповідачем позивач не надав.

Оскільки, сума оплати боргу відповідачем згідно даних позивача та заявлених ним позовних вимог більша, ніж сума визначена судом згідно первинних документів, суд приймає, суму оплати у розмірах визначених позивачем (119020,03 грн.), оскільки клопотання виходити за межі позовних вимог ним не подано.

При цьому, доводи відповідача про те, що платежі за договором не оподатковуються податком на додану вартість в силу абз.6 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України є не обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 188 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до абзацу 6 пункту 188.1 даної статті до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Платежі за Договором не є сумою відшкодування витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії, а тому включають до бази оподаткування податком на додану вартість. Податок на землю не є витратами на утримання землі.

За період з серпня 2012 року по грудень 2014 року включно вартість відшкодування податку за землю (без урахуванням податку на додатну вартість) складає 246253,70 грн. Дані обставини не є спірними, сторонами визнаються, а тому, в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягають доказуванню. Оскільки судом встановлено, що відсутні підстави не нараховувати відповідачу на його грошові зобов'язання податок на додану вартість, то визнана відповідачем сума з урахуванням ПДВ становить 295504,49 грн.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач частково оплатив суму заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями: № 24 від 10.02.2017 на суму 6483,50 грн.; № 2 від 12.01.2017 на суму 6483,50 грн.; № 277 від 29.11.2016 на суму 6483,50 грн.; № 248 від 28.10.2016 на суму 6483,50 грн.; № 223 від 29.09.2016 на суму 6483,50 грн.; № 200 від 30.08.2016 на суму 6483,50 грн.; № 176 від 28.07.2016 на суму 6483,50 грн.; № 139 від 29.06.2016 на суму 6483,50 грн.; № 112 від 26.05.2016 на суму 6483,50 грн.; № 87 від 27.04.2016 на суму 6483,50 грн.; № 63 від 29.03.2016 на суму 6483,50 грн.; № 31 від 25.02.2016 на суму 6377,70 грн.; № 21 від 04.02.2016 на суму 6377,70 грн. Загальна суму сплачена відповідачем становить 84073,90 грн. Також на підтвердження оплати грошових коштів у розмірі 84073,90 грн. відповідач подав банківські виписки.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (84073,90 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Суд встановив, що 11.03.2015 відповідач сплатив відшкодування земельного податку у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 53. Отже сплата коштів, включених у суму заборгованості у розмірі 2500,00 грн., мала місце ще до звернення позивача до суду (звернувся до суду 31.08.2015), провадження у справі в цій частині не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 2500,00 грн. права позивача не були порушені станом на 31.08.2015 (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 910/22659/15) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 № 3/363, яке набрало законної сили, за позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" про стягнення 115263,82 грн. було вирішено питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № ДВ-01 від 22.12.2009 за період з 20.09.2010 року по 20.09.2010. Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2014 № 910/5851/14 яке набрало законної сили, за позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" про стягнення 361330,73 грн. було вирішено питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № ДВ-01 від 22.12.2009 за період з 20.11.2010 року по 01.05.2011. Отже спір щодо стягнення з відповідача суми відшкодування земельного податку за період вересень 2010 року, листопад 2010 року - лютий 2011 року вже розглядався судом, і відповідно є рішення господарського суду щодо вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких умов, провадження у справі № 910/22659/15 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, щодо стягнення суми земельного податку за вересень 2010 року, листопад 2010 року - лютий 2011 року на загальну суму, визначену позивачем та не спростовану відповідачем у розмірі 19870,14 грн.

Суд встановив, що з урахуванням заявлених до стягнення сум, провадження по яких припинено, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 273214,76 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 273214,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з вересня 2010 року по серпень 2012 року суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2013, згідно з яким сальдо на 01.06.2013 становить 339106,20 грн. на користь Інституту.

Позивачем надано довідку, у якій останній стверджує, що крім відносин за Договором між сторонами відсутні інші договірні відносини та заборгованість, і дані, наведені у акті, стосуються саме взаємовідносин за Договором.

Відповідач наведені позивачем обставини не спростував. З огляду на викладене, суд, за правилами оцінки доказів (ст. 43 ГПК України), оцінює акт від 01.06.2013 як документ, що складений сторонами саме в рамках здійснення правовідносин за Договором, тобто це є документ, який засвідчує визнання відповідачем станом на 01.06.2013 боргу перед позивачем за Договором у розмірі 339106,20 грн.

При цьому, оцінка даного акту у справі № 910/5851/14 не є обставиною в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України, яка звільнена від доказування, а тому даний акт підлягає оцінці судом на загальних підставах.

З огляду на викладене, підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків та часткова сплата відповідачем боргу свідчить про переривання перебігу позовної давності. Отже, станом на дату подачі позову до суду (31.08.2015) позовна давність за даними боргом, яка становить три роки (ст. 257 ЦК України), не сплила.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (чинній на момент звернення з позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Згідно п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В зв'язку з припиненням провадження у справі на підставі ч. 1-1, 2 ст. 80 ГПК України на загальну суму 103944,04 грн. позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 2078,88 грн.

Крім того, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій зазначив ціну позову - 416460,78 грн. та за розгляд якої сплатив судовий збір у розмірі 8329,22 грн. В процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, і просив стягнути 379658,79 грн. З огляду на зменшення суми позовних вимог надміру сплачений судовий збір становить 736,04 грн. і підлягає поверненню позивачу ухвалою суду за його клопотанням.

Загальна сума судового збору, що підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача за його заявою становить 2814,92 грн.

Позивач не звертався до суду з заявою про повернення суми судового збору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.

Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення від 09.06.2016 № 127 відповідач сплатив суму судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 8354,00 грн. Отже пропорційно сумі задоволених вимог за подання апеляційної скарги з позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 75,75 грн.

Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення від 31.08.2016 № 203 відповідач сплатив суму судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 9111,82 грн. Отже пропорційно сумі задоволених вимог за подання касаційної скарги з позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 90,21 грн.

За подання позовної заяви з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4734,93 грн. пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, ст.. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 19870,14 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Припинити провадження у справі щодо стягнення 84073,90 грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 05417686) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 05417041) 273214 (двісті сімдесят три тисячі твісті чотирнадцять) грн. 76 коп. боргу, 4734 (чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 93 коп. судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 05417041) на користь "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 05417686) 75 (сімдесят п'ять) грн. 75 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 90 (дев'яносто) грн. 21 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

7. Після набрання рішенням суду законної сили, видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2017

Суддя І.В.Усатенко