Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1228/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/1228/17

За позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради,

2) Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Дарницького району м. Києва ,

3) Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне

підприємство Альянс

про стягнення 50 344,90 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Акулюк Д.С. - посвідчення № 041070 від 03.02.2016

від позивача-1 Бондарчук В.В. - по дов. № 225-КМР-3995 від 12.12.2016

від позивача-2 Антоненко О.В. - по дов. № 019 від 02.02.2017

від позивача-3 Червонописька Л.А. - по дов. № 101-4/02 від 03.01.2017

від відповідача Дзусенко Т.М. - по дов. № 39 від 20.03.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва , Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Альянс 50 344,90 грн., з яких: 46 457,20 грн. основного боргу, 3 336,74 грн. пені, 550,96 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 113 від 01.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1228/17 та розгляд справи призначено на 21.02.2017.

Позивачем 17.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34 480,20 грн. посилаючись на те, що 29.12.2016 відповідачем сплачено 24 000,00 грн. та 31.01.2017 - 10 320,06 грн. Також зазначає, що ним здійснено перерахунок відповідачу за індекс інфляції у розмірі 160,14 грн.

Відповідачем 20.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, яки хворіє.

В судовому засіданні 21.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.02.2017.

Прокуратурою 27.02.2017 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 26 344,90 грн., з яких: 22 457,20 грн. основного боргу, 3 336,74 грн. пені, 550,96 грн. - 3% річних.

Також прокуратурою 27.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 320,06 грн., посилаючись на здійснення відповідачем оплати на цю суму 31.01.2017.

Відповідач у поданому 27.02.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Законом України Про державний бюджет України на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна зупинено на 2016 рік в частині індексації орендної плати. Позивачем не враховано суму 24 000,00 грн., яка була сплачена відповідачем 29.12.2016. Також 31.01.2017 відповідачем сплачено 10 320,06 грн. Зазначає, що оскільки щомісячна сума орендної плати визначена невірно (завищена на індекс інфляції), не враховано сплачені суми і відповідно невірно розраховано 3% річних та пеню.

У відзиві відповідача міститься клопотання по залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокуратурою невірно визначено позивача, який не є органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, ні іншим суб'єктом владних повноважень, а тому прокурор не наділений правом здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі комунального підприємства.

Суд розглянувши в судовому засіданні дане клопотання відмовив в його задоволенні, оскільки

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до чинної редакції статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Київська міська рада відповідно ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є органом місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно з п. 20.1 рішення Київської міської ради № 61/61 від 22.12.2015 Про бюджет міста Києва на 2016 рік 50 відсотків суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва зараховуються до загального фонду бюджету міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 183/4995 від 28.10.2010 Про окремі питання організації управління районами в м. Києві віднесено до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження.

Згідно з рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва та рішення Київської міської ради № 844/7080 Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури будинок за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесений до сфери управління Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

Згідно абз. 2, 4 ч. 1 ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Не отримання коштів позивачем-2 за оренду відповідачем нерухомого майна унеможливлює здійснення комунальним підприємством своїх функцій з ефективного обслуговування та утримання житлового фонду, а також призводить до ненадходження коштів до загального фонду бюджету міста Києва, а отже порушує економічні інтереси держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

На виконання вимог зазначеної норми прокуратура листом № 52/92вих17 від 18.01.2017 повідомила Київську міську раду, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва , Дарницьку районну у м. Києві державну адміністрацію про прийняте рішення щодо представництва їх інтересів.

Позивач-2 належним чином не захищає порушені права територіальної громади. У позивача-1 та позивача-3 відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів територіальної громади у даних договірних правовідносинах, що існують між позивачем-2 та відповідачем з приводу сплати орендної плати.

В судовому засіданні 28.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 між Комунальним підприємством Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Альянс (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 113 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. А.Ахматової, 5 для розміщення офісу.

Згідно з 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 89,55 кв. м. (І поверх).

01.04.2015 між Дарницькою районної в місті Києві державною адміністрацією (як орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП Альянс (як орендарем), Комунальним підприємством Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва (як підприємством) та Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва (як новим балансоутримувачем) було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п. 4 якої погодились, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача (позивача-2).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі за період з 01.03.2016 до 31.12.2016 сплачено орендну плату, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення площею 89,55 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1. договору договір діє з 01.03.2008 до 01.05.2008.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, що свідчить про неодноразову пролонгацію договору.

В п. 8 додаткової угоди від 01.04.2015 сторони дійшли згоди, що орендар у строк до 31.05.2016 включно приведе діючі відносини з приводу використання займаного приміщення у відповідність до чинних норм, правил та положень, що затвердженні Київською міською радою та регулюють питання використання майна шляхом передачі його в оренду. В разі невиконання цього пункту основний договір автоматично припиняє свою дію 01.06.2016.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, що на дату підписання договору становить 5 657,77 грн.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем не залежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати за період з 01.03.2016 до 31.12.2016, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день звернення з позовом до суду становила 22 457,20 грн.

Проте, прокуратурою подано банківську виписку від 31.01.2017 та відповідачем подано платіжне доручення № 354 від 31.01.2017, які свідчать про сплату боргу відповідачем за оренду майна в розмірі 10 320,06 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 320,06 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 12 137,14 грн. (22 457,20 грн. - 10 320,06 грн.) боргу з орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем-2 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі не пізніше 15 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу-2, пеню розмір якої становить 3 336,74 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 336,74 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 550,96 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 550, 96 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають частково.

Посилання відповідача на невірне нарахування розміру орендної плати, а саме без врахування вимог Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік яким дію норми ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна зупинено на 2016 рік в частині індексації орендної плати не приймається судом до уваги, оскільки з наявного розрахунку суми заборгованості вбачається, що нарахування орендної плати за 2016 рік здійснено без нарахування індексу інфляції.

Крім цього, відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та кому нального майна та ст. 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумах на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом корегування на індекс інфляції на поточний місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Однак, судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не уклада лось будь-яких змін до договору в частині узгодження нового розміру орендної плати (без врахування індексу інфляції).

Посилання відповідача на те, що позивачем не враховано суму 24 000,00 грн., яка була сплачена відповідачем 29.12.2016, а тому невірно розраховано розмір пені та 3% також не приймаються судом до уваги, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок суми заборгованості свідчить, що пеня нарахована позивачем до 15.09.2016, а 3% річних нараховані до 15.12.2016.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач частково сплатив суму основного боргу після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 10 320,06 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Альянс (01004, м. Київ, Крутий Узвіз, 6/2, літ. А, код ЄДРПОУ 16394828) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-а, код ЄДРПОУ 39604270) 12 137 (дванадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 14 коп. основного боргу, 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) грн. 74 коп. пені, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 96 коп. - 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Альянс (01004, м. Київ, Крутий Узвіз, 6/2, літ. А, код ЄДРПОУ 16394828) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.03.2017.

Суддя В.В.Сівакова