Постанова

від 23.05.2017 по справі 910/1228/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/1228/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Чорної Л.В.

За участю представників:

Від прокуратури: Жовтий С.О.-прокурор;

Від позивача-1: Бондарчук В.В.- представник;

Від позивача-2: Антоненко О.В.- представник;

Від позивача-3: Червонописька Л.А.- представник;

Від відповідача: Дзусенко Т.М.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017

у справі 910/1228/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради,

2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва",

3) Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс"

про стягнення 50 344,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" 50 344,90 грн., з яких: 46 457,20 грн. основного боргу, 3 336,74 грн. пені, 550,96 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 113 від 01.03.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі за період з 01.03.2016 до 31.12.2016 сплачено орендну плату, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Позивачем до Господарського суду міста Києва було подано заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34 480,20 грн. посилаючись на те, що 29.12.2016 відповідачем сплачено 24 000,00 грн. та 31.01.2017 - 10 320,06 грн. Також зазначає, що ним здійснено перерахунок відповідачу за індекс інфляції у розмірі 160,14 грн.

27.02.2017 прокуратурою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду міста Києва подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 26 344,90 грн., з яких: 22 457,20 грн. основного боргу, 3 336,74 грн. пені, 550,96 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 по справі № 910/1602/16 позовні вимоги задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 10 320,06 грн. припинити.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 12 137,14 грн. основного боргу, 3 336,74 грн. пені, 550,96 грн. - 3% річних.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" на користь Прокуратури міста Києва 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/1228/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" у справі № 910/1228/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2017.

15.05.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" надійшли письмові пояснення, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

19.05.2017 від прокуратури через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2017 ндав пояснення по суті спору та просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс", рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 скасувати.

Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні 23.05.2017 надали пояснення по суті спору та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс", рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до пункту 20.1 рішення Київської міської ради № 61/61 від 22.12.2015 "Про бюджет міста Києва на 2016 рік" 50 % суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва зараховуються до загального фонду бюджету міста Києва.

Рішенням Київської міської ради № 183/4995 від 28.10.2010 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві" віднесено до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" та рішення Київської міської ради № 844/7080 "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури" будинок за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесений до сфери управління Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

Згідно абз. 2, 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Згідно із частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання вимог зазначеної норми прокуратура листом № 52/92вих17 від 18.01.2017 повідомила Київську міську раду, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", Дарницьку районну у м. Києві державну адміністрацію про прийняте рішення щодо представництва їх інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" та Закритим акціонерним товариством "Альянс" було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 113.

Згідно із пунктом 1.1 договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно за адресою: вул. А.Ахматової, 5 для розміщення офісу.

Відповідно до пункту 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 89,55 кв. м. (І поверх).

Між Дарницькою районної в місті Києві державною адміністрацією (як орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Альянс" (як орендарем), Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" (як підприємством) та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (як новим балансоутримувачем), 01.04.2015 було укладено додаткову угоду до договору, згідно із пунктом 4 якої погодились, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача (позивача-2).

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2008 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення площею 89,55 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Згідно із частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір діє з 01.03.2008 до 01.05.2008.

У відповідності до пункту 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Дія договору неодноразово пролонговувалася за взаємною згодою сторін.

Згідно із пунктом 8 додаткової угоди від 01.04.2015 сторони дійшли згоди, що орендар у строк до 31.05.2016 включно приведе діючі відносини з приводу використання займаного приміщення у відповідність до чинних норм, правил та положень, що затвердженні Київською міською радою та регулюють питання використання майна шляхом передачі його в оренду. В разі невиконання цього пункту основний договір автоматично припиняє свою дію 01.06.2016.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно із п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, що на дату підписання договору становить 5 657,77 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до пункту 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування індексу інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем не залежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки від 31.01.2017 та платіжного доручення № 354 від 31.01.2017, вбачається, що відповідач здійснив оплату за оренду майна в розмірі 10 320,06 грн.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, оскільки відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 320,06 грн., у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, слід припинити провадження у справі в цій частині, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7 статті 193 Господарського кодексу Українивизначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 12 137,14 грн. боргу з орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2. договору визначено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту договору вбачається, що сторони визначились щодо відповідальності за порушення зобов'язання стосовно сплати орендних платежів за договором, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем-2 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.6. договору визначено, що відповідач зобов'язаний був вносити платежі не пізніше 15 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

Таким чином, оскільки взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу-2, пеню розмір якої становить 3 336,74 грн. Про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокуратура на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просила суд стягнути з відповідача 550,96 грн. - 3% річних.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи вищевикладене вимоги щодо стягнення з відповідача 550, 96 грн. - 3% річних, також підлягають задоволенню у визначеному розмірі, про що вірно вказав суд першої інстанці.

Твердження відповідача на невірне нарахування розміру орендної плати, а саме без врахування вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" яким дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зупинено на 2016 рік в частині індексації орендної плати спростовується, наявним розрахунком суми заборгованості, з якого вбачається, що нарахування орендної плати за 2016 рік здійснено без нарахування індексу інфляції.

Крім того, згідно із статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статтею 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Тобто, сторони договору оренди узгодили розмір орендної плати з визначенням її у сумах на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом корегування на індекс інфляції на поточний місяць.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/1228/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1228/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Л.В. Чорна