Ухвала

від 02.03.2017 по справі 13/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.03.17

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

===================================================================================================================================================================

УХВАЛА

02 березня 2017 року справа №13/122

Заявник (стягувач): Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі районного центру телекомунікацій № 234 Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» , вул. Київська, 166, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Орган, дії якого оскаржуються: Прилуцький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, вул. Пушкіна, 73, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фірма«Прифарм»

Юридична адреса: 17500 м. Прилуки, Чернігівська область, вул. Вокзальна, 40

Фактична адреса: 14005 м. Чернігів, пр. Миру, 44

про стягнення 610,73 грн.

Суддя І.А. Фетисова

Представники сторін:

від скаржника (позивача): ОСОБА_1 - старший юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність №1205 від 12.12.2016,

від боржника (відповідача): не з'явився,

від ДВС: не з'явився.

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" подано скаргу на дії Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про:

- визнання повідомлення від 04.01.2017 винесене заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122 стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" незаконним та скасувати його;

- зобов'язання Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 скарга по справі №13/122 була прийнята та призначена до розгляду на 31.01.2017.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2017, 07.02.2017, 14.02.2017 розгляд справи було відкладено на 07.02.2017, 14.02.2017 та 02.03.2017 відповідно.

До початку судового засідання від 31.01.2017 на електронну пошту суду та через засоби поштового зв'язку від Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшли сканована копія та оригінал письмових пояснень №18-41/8/10/14.15/714 від 26.01.2017 разом з додатками, в яких відповідний орган ДВС просить суд відмовити скаржнику (позивачу) у задоволенні скарги у повному обсязі та провести розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У даних письмових поясненнях заперечення проти задоволення поданої скарги мотивоване тим, що стягувачем при подачі заяви на відкриття виконавчого провадження не було додано доказів сплати такого внеску.

Окрім того, на електронну та поштову адресу суду від відповідного органу ДВС надійшли письмові пояснення №18-41/10/1194 від 03.02.2017 в який ДВС повідомив про не погодження з позицією скаржника, що повернення виконавчого документа стягувачу не означає завершення виконавчого провадження.

У судове засідання 02.03.2017 з'явився уповноважений представник скаржника (позивача).

Боржник (відповідача) та ДВС у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а тому судом здійснюється розгляд скарги за відсутності представника боржника (відповідача) , органу ДВС, з урахуванням поданих ними заяв та доказів.

До початку судового засідання 02.03.2017 на адресу суду через засоби поштового зв'язку від скаржника (позивача) надійшли письмові пояснення №11/45 від 22.02.2017, в яких скаржником (позивачем) надано правові обґрунтування заявленої скарги.

Зокрема, скаржник (позивач) посилається, що відповідно до п. 6,7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Отже, за вчинення виконавчих дій, здійснення яких розпочато та не завершено до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» 05.10.2016, тобто при повторній подачі заяви про примусове виконання рішення, яке набрало чинності, перебувало на виконанні, але залишилось не виконаним до набрання чинності цим Законом авансовий внесок не сплачується.

Такі письмові пояснення судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Представник скаржника (позивача) підтримав подану скаргу та просив задовольнити таку скаргу повністю.

Розглянувши подану скаргу та надані докази, заслухавши пояснення представника скаржника (позивача), з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають суттєве значення для розгляду скарги по суті, суд встановив:

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 по справі №13/122 було видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прифарм» на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Цеху телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» 590,35 грн. заборгованості, 15,64 грн. пені, 4,74 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судовий наказ перебував на виконанні в Прилуцькому міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Чернігівській області.

Заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №52131373 було винесено постанову від 28.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з тим, що у результаті вжитих виконавцем дій не можливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, яким судовий наказ по справі №13/122 від 20.09.2010 повернуто стягувачу без виконання.

В свою чергу скаржником (позивачем) 30.12.2016 було подано заяву №11/462 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 по справі №13/122.

Заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №53230732 було винесено повідомлення №18-41/8/6-18/14.15 від 04.01.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яким судовий наказ по справі №13/122 від 20.09.2010 повернуто стягувачу без виконання.

Не погоджуючись з вищезазначеним повідомленням, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до суду зі скаргою №11/17 від 20.01.2017 на дії Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області щодо неприйняття до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №13/122.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржником зазначено, що 30.12.2016 ним було направлено до Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області рекомендованим повідомленням заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 по справі №13/122. Дана заява була отримана відділом ДВС 03.01.2017. Натомість відділом ДВС було відмовлено у відкритті виконавчого провадження та направлено скаржнику повідомлення №18-41/8/6-18/14.15 від 04.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що 05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» (в новій редакції) №1404-УШ, відповідно до ч. 2 ст. 26 якого до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску. Скаржник з також позицією не погоджується, оскільки на думку скаржника (позивача) відповідно ст. 37, 39 п. 6 та п. 7 розділу ХІІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» за вчинення виконавчих дій, здійснення яких розпочато та не завершено до набрання чинності цим Законом, тобто при повторній подачі заяви про примусове виконання рішення, яке набрало чинності, перебувало на виконанні але залишилося не виконаним до набрання чинності цим Законом авансовий внесок не сплачується.

Досліджуючи доводи скаржника суд відмічає наступне:

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України установлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (№606-ХІУ) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Зазначена редакція Закону (№606-ХІУ) діяла до 05.10.2016 року, тобто на час перебування судового наказу від 20.09.2010 по справі №13/122 на примусовому виконанні в відділі ДВС. При цьому, дії по примусовому виконанню судового наказу по виконавчому провадженню №52131373 продовжували вчинятись й після набранням чинності Законом України Про виконавче провадження №1404-УШ з 05.10.2016 року.

Відповідно до поданих скаржником та відділом ДВС документів вбачається наступне.

30.12.2016 скаржником (позивачем) було направлено до Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області рекомендованим повідомленням заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 по справі №13/122. Дана заява була отримана відділом ДВС 03.01.2017.

Заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 було винесено повідомлення №18-41/8/6-28/14.15 від 04.01.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яким судовий наказ по справі №13/122 від 20.09.2010 повернуто стягувачу без виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-УШ до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Отже, в даній нормі чітко визначено порядок та вичерпний перелік стягувачів які звільняються від сплати авансового внеску, до яких в свою чергу не відноситься скаржник (позивач).

Окрім того, ст.. 42 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що кожен стягувач зобов'язаний здійснювати авансування витрат на проведення виконавчих дій саме по виконанню рішення, винесеного на його користь, окрім випадків коли згідно закону він звільнений від сплати авансового внеску. Авансування цих витрат є обов'язковим і здійснюється у два етапи: перший - шляхом сплати авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення; другий - шляхом додаткового авансування витрат виконавчого провадження у разі недостатності коштів авансового внеску для вчинення виконавчих дій, визначених ч. 1 ст. 43 України "Про виконавче провадження".

Отже, сплата авансового внеску в першу чергу слугує гарантом наявності достатньої кількості засобів для реального виконання рішення суду.

В той час як позиція стягувача полягає в тому, що при всіх подальших пред'явленнях до виконання судового наказу по справі №13/122 від 20.09.2010 він не має платити авансовий внесок за умовами Закону №1404-УШ.

А тому, позиція скаржника (позивача) суперечить принципам наповнення коштами виконавчого провадження встановлених у Законі України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII), які в свою чергу спрямовуються на реальне виконання судового наказу шляхом здійснення державним виконавцем усіх необхідних для цього дій з використання усіх необхідних для цього засобів.

Також, відповідно до п. 6,7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Аналізуючи дані норми суд приходить до висновку, що завершення виконавчого провадження у змісті п. 6.7 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) не є, на думку суду, використаним законодавцем у розумінні «закінчення» виконавчого провадження з підстав ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV) та ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII), а продовженням органами ДВС вчинення всіх необхідних виконавчих дій по примусовому виконанню судового наказу поданого стягувачем на виконання до набрання чинності Законом №1404-VII), у тому числі з можливістю повернення виконавчого документу стягувачеві та органу яким видано виконавчий документ за приписами статей 47, 48 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV) та статей 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII). Тобто законодавцем п.п.6,7 розділу ХІІІ Закону (№1404-VIII) передбачив продовження вчинення виконавчих дій органами ДВС по всім наявним на примусовому виконанні судових рішень з метою захисту прав стягувачів, а не їх автоматичне завершення, в зв'язку з набранням чинності цим законом.

Таким чином, п., п 6, 7 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) слід розуміти в більш широкому змісті ніж наполягає скаржник (позивач) у заявленій скарзі.

Такий висновок робиться судом у тому числі з огляду на те, що виконавче провадження з кожною поданою заявою стягувача про примусове виконання рішення відкривається нове, присвоюється новий номер виконавчого провадження та вчинюються нові виконавчі дії щодо поданого виконавчого документу. Так, з матеріалів справи вбачається, що постанова від 28.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві була винесена по виконавчому провадженню №52131373, а повідомлення №18-41/8/6-28/14.15 від 04.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в свою чергу було винесено по виконавчому провадженню №53230732.

Такий порядок присвоєння нового номеру виконавчого провадження визначено порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 зі змінами від 22.06.2012.

Таким чином, процедура саме завершення будь-якого виконавчого провадження відбувається з можливим винесенням як постанови про повернення виконавчого документа стягувану, органу яким видано виконавчий документ та к й постанови про закінчення виконавчого провадження.

При цьому , в разі винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, судовий наказ повертається стягувачеві без фактичного виконання й стягувач має право повторного проявлення виконавчого документа для примусового виконання.

При повторній подачі такого виконавчого документа відбувається відкриття нового виконавчого провадження та присвоєння нового номеру.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що фінал процедур виконавчого провадження за приписами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УШ визначено поняттям «завершення виконавчого провадження» , яке поєднує в собі дві окремі, часто не взаємопов'язані між собою процедури:

- закінчення виконавчого провадження, яке не завжди є завершальним етапом у виконавчому провадженні, оскільки у деяких випадках можливе відновлення виконавчого провадження;

- повернення виконавчого документа без подальшого (фактичного) виконання.

Отже, постанова від 28.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена Заступником начальник Прилуцького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №52131373 фактично завершила вчинення будь-яких виконавчих дій спрямованих на фактичне виконання судового наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 по справі №13/122 у даному виконавчому провадженні.

Посилання скаржника щодо обов'язковості зняття накладених арештів в разі завершення (закінчення) виконавчого провадження, судом до уваги не приймається, оскільки не спростовує вищевикладених висновків суду та не впливає на розуміння формулювання завершення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

В свою чергу, скаржником не надано належних та допустимих доказів ухилення органом державної виконавчої служби від виконання дій передбачених законом, у тому числі відкриття виконавчого провадження за спірним наказом. Вчинені дії органом ДВС по винесенню оскаржуваного повідомлення від 04.01.2017 судом визнаються правомірними й оскаржуване повідомлення від 04.01.2017 року не підлягає визнанню незаконним та не підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає подану Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» скаргу №11/17 від 20.01.2017 про визнання повідомлення від 04.01.2017 винесене заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122 стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" незаконним та скасувати його та зобов'язання Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122 не обґрунтованою, безпідставною та відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні скарги №11/17 від 20.01.2017 Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» про визнання повідомлення від 04.01.2017 винесене заступником начальника Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122 стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" незаконним та скасувати його та зобов'язання Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 у справі №13/122

2. Дана ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

3. Копії даної ухвали направити сторонам та Прилуцькому міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Суддя І.А. Фетисова