Постанова

від 04.07.2017 по справі 13/122

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 13/122 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівПалія В.В., Селіваненко В.П. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від ВДВС: Чайка В.П. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" на діїПрилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у справі№ 13/122 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі районного центру телекомунікацій № 234 Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прифарм" простягнення 610, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 року, на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 року по справі № 13/122 було видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Прифарм" (далі відповідач) на користь ВАТ "Укртелеком" (далі позивач) - 590, 35 грн. - заборгованості; 15, 64 грн. - пені; 4,74 грн. - 3% річних; 102 грн. - державного мита та 236 грн. - витрати на інформаціно - технічне забезпечення судового процесу /а.с.9/.

Як вбачається з матеріалів зібраних у справі виконавчий документ знаходився на виконанні у Прилуцькому міськрайонному відділі Державної виконавчої служби (далі ВДВС).

До матеріалів /а.с.54/ залучена копія постанови ВДВС від 28.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон, в редакції від 02.06.2016 року, набрав чинності - 05.10.2016 року).

До матеріалів /а.с. 25/ залучено повідомлення ВДВС від 04.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу (позивач) без прийняття до виконання, з підстав передбачених ч. 2 ст. 26 Закону, оскільки позивач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

У січні 2017 року позивачем подана скарга на дії ВДВС, в якій зазначено, що ВДВС не вірно застосовано норми діючого законодавства, оскільки, у даному випадку, авансовий внесок не сплачується за вчинення виконавчих дій, здійснення яких розпочато та незавершено до набрання чинності Законом.

В своїй скарзі позивач просить визнати повідомлення від 04.01.2017 року незаконним та скасувати його. Зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.201 року у справі № 13/122.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 року відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Суд прийшов до висновку про те, що постанова від 28.12.2016 року про повернення виконавчого документу позивачу фактично завершила вчинення будь - яких виконавчих дій спрямованих на фактичне виконання судового наказу, у виконавчому провадженні № 52131373.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року апеляційну скаргу позивача було задоволено. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 року було скасовано, заяву позивача задоволено. Повідомлення від 04.01.2017 року визнано незаконним та скасовано. ВДВС зобов'язано відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі № 13/122.

В постанові апеляційної інстанції зазначено, що доказів прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять. Суд прийшов до висновку про те, що відповідно до вимого ст. 39 Закону (в новій редакції) виконавче провадження № 52131373 не є закінченим.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ВДВС звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року та залишити без змін рішення (ухвалу) Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 року.

В своїй касаційній скарзі ВДВС зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом невірно застосоване діюче законодавство.

ВДВС звертає увагу на ту обставину, що процедура, саме завершення, будь - якого виконавчого провадження відбувається з можливим винесенням, як постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, постанови про повернення органу, яким видано виконавчий документ, так і постанови про закінчення виконавчого провадження.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ВДВС, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

05.10.2016 року набув чинності Закон в новій редакції.

У розділі 13 Закону (прикінцеві та перехідні положення) у п. 7 зазначено про те, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Законну.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 47 Закону (в редакції до 05.10.2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів не можливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків….).

Фактично аналогічну редакцію містить п.5 ст. 37 Закону (в редакції яка почала діяти з 05.10.2016 року).

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону (в редакції яка діяла до 05.10.2016 року) у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону (в редакції яка почала діяти з 05.10.2016 року ) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Матеріали справи не містять доказів того, що постанова ВДВС про повернення виконавчого документа позивачу від 28.12.2016 року визнана незаконною.

Закон, якій діяв, як в редакції до 05.10.2016 року, так і після, передбачав можливість повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків (ч.5 ст. 47 Закону в редакції до 05.10.2016 року та ч.5 ст.37 Закону в новій редакції).

Порядок та підстави для відкриття виконавчого провадження (початку примусового виконання рішення) (ст.19 Закону в редакції до 05.10.2016 року та ст.26 Закону в новій редакції) передбачені Законом, свідчать про те, що при повторному пред'явленні виконавчого документа виконавчі дії починаються заново.

Аналіз вказаних норм Закону (як в редакції до 05.10.2016 року, так і після) свідчить про те, що повертаючи виконавчий документ стягувачу, з підстав передбачених Законом, виконавчі дії по ньому не здійснюються (припиняються), а при повторному зверненні, у разі прийняття виконавчого документа до виконання, виконавче провадження розпочинається заново.

Враховуючи ту обставину, що позивач повторно звернувся до ВДВС 30.12.2016 року /а.с.11/ та просив відкрити виконавче провадження, і виконати наказ виданий по справі № 13/122 від 20.09.2010 року ВДВС повинно було вирішити питання про початок примусового виконання рішення відповідно до вимог Закону, який діє в новій редакції.

За таких обставин, касаційна скарга ВДВС підлягає задоволенню. постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції повинна бути залишена без змін,

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року прийняту у справі № 13/122 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 року прийняту у справі № 13/122 залишити в силі.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 01189425, 17500, м. Прилуки, вул.Київська,166) на користь Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ( код ЄДПРОУ 37913375, 17500 м. Прилуки, вул. Пушкіна, 73) судовий збір в розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. сплачений за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

В.П.Селіваненко