Постанова

від 21.02.2017 по справі 910/15207/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 910/15207/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кидалов І.М. (за довіреністю №2/16 від 12.09.2016 р.);

від відповідача: Крилов А.В. (за довіреністю від 30.08.2016 р.);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016р.

у справі № 910/15207/16 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сінільга"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком"

про стягнення 91 328,56 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінільга"

про стягнення 136 456,14 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач - ТОВ "Сінільга" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком" про стягнення 91 328,56 грн., з яких 61 299,53 грн. основного боргу, 23 899,08 грн. пені, 6 129,95 грн. штрафу.

10.10.2016 року ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком" (позивач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Сінільга" (відповідач за зустрічним позовом ) про стягнення попередньої оплати в сумі 136 456,14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. у справі № 910/15207/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сінільга" за первісним позовом задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сінільга" 61 299 грн. 53 коп. основного боргу, 14 523 грн. 43 коп. пені, 6 129 грн. 95 коп. штрафу, в іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи належним чином доведено, що позивач на виконання умов договору поставив товар, за який відповідач в порушення договірних зобов'язань не розрахувався в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, та як наслідок нарахування штрафних санкцій. Відмовляючи в задоволені зустрічного позову зазначив, що умовами договору поставки не передбачено внесення попередньої оплати, та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про перерахування попередньої оплати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач за первісним позовом - ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. у справі № 910/15207/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сінільга".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт отримання товару відповідачем, відповідач не підписував видаткових накладних на отримання товару та не надавав довіреностей для отримання такого товару. При цьому зазначив, що загальна сума перерахованих коштів на адресу ТОВ Сінільга становить 136 456.14 грн., проте поставка оплаченого товару здійсненна не була.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

30.12.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. у справі № 910/15207/16 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком" без задоволення.

21.02.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ Сінільга надійшли додаткові пояснення по справі.

В подальшому розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 21.02.2017 року представник ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ Сінільга вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Сінільга (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Мел Ком (покупець) було укладено договір №19 (договір). (т.1 а.с.16)

За умовам зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку, передбаченому Договором, гофропродукцію (товар), асортимент, кількість якого визначена в специфікаціях або видаткових накладних. (п.1.1. договору). Фактичний асортимент та кількість товару визначається в специфікаціях або накладних. Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості. (п.3.1. договору)

Пунктами 4.1. - 4.4. договору передбачено, що поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Всі заявки на наступний календарний місяць повинні бути оформлені (на офіційному бланку, або відправлені електронною поштою) та надані покупцем. Поставка товару відбувається протягом 14 банківських днів з моменту затвердження заявки покупця. Доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника, за адресою складу покупця (м. Київ, вул. Шахтарська, буд. 5). Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

За умовами пунктів 6.1. та 6.3. договору ціна товару зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних постачальника та в специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого покупцем, сума яких складає загальну суму договору. Покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 30 календарних дні з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № РН-0000067 від 31.05.2014 р. на суму 39 398,03 грн., № РН-0000074 від 11.06.2014 р. на суму 37 562,23 грн., № РН-0000081 від 17.06.2014 р. на суму 6 420,48 грн., № РН-0000087 від 25.06.2014 р. на суму 38 588,18 грн., № РН-0000093 від 28.06.2014 р. на суму 54 502,76 грн., № РН-0000105 від 15.07.2014 р. на суму 34 765,00 грн., № РН-0000115 від 23.07.2014 р. на суму 15 528,00 грн., № РН-0000114 від 23.07.2014 р. на суму 6 815,95 грн., № РН-0000116 від 29.07.2014 р. на суму 48 932,11 грн., № РН-0000125 від 13.08.2014 р. на суму 33 612,84 грн., № РН-0000132 від 22.08.2014 р. на суму 14 049,50 грн., № РН-0000140 від 28.08.2014 р. на суму 69 626,35 грн., № РН-0000124 від 23.04.2015 р. на суму 52 491,80 грн., № РН-0000177 від 28.05.2015 р. на суму 37 087,14 грн., № РН-0000176 від 28.05.2015 р. на суму 32 369,00 грн., № РН-0000192 від 08.06.2015 р. на суму 27 050,61 грн., № РН-0000195 від 22.06.2015 р. на суму 19 606,32 грн., № РН-0000196 від 22.06.2015 р. на суму 18 876,00 грн., № 0000197 від 22.06.2015 р. на суму 15 859,20 грн., № РН-0000244 від 20.07.2015 р. на суму 46 907,40 грн. (т.1 а.с.22-118)

Також, в підтвердження доказів поставки товару відповідачу позивачем надано довіреності № 49 від 28.05.2014 р., № 55 від 11.06.2014 р., № 60 від 17.06.2014 р., № 65 від 26.06.2014 р., № 72 від 14.07.2014 р., № 86 від 13.08.2014 р., № 90 від 22.08.2014 р., № 93 від 28.08.2014 р., № 115 від 29.04.2015 р.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовними вимогами на підставі того, що отриманий відповідачем за первісним позовом, за вищевказаними видатковими накладними товар в повному обсязі оплачений не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 61 299,53 грн.

Позивач за зустрічним позовом звернувся на підставі того, що товар за видатковими накладними № РН-0000176 від 28.05.2015 р. на суму 32 369,00 грн., № РН-0000177 від 28.05.2015 р. на суму 37 087,14 грн., № РН-0000192 від 08.06.2015 р. на суму 27 050, 61 грн., № РН-0000195 від 22.06.2015 р. на суму 19 606,32 грн., № РН-0000196 від 22.06.2015 р. на суму 18 876,00 грн., № РН-0000197 від 22.06.2015 р. на суму 15 859,20 грн., № РН-0000244 від 20.07.2015 р. на суму 46 907,40 грн. (т.1 а.с.120-126) від відповідача за зустрічним позовом він не отримував, проте здійснив його попередню оплату у розмірі 136 456,14 грн. Тому, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути попередньої оплати у розмірі 136 456,14 грн., в зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом в обумовлені строки оплачений товар не поставив.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки позивач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, тому заборгованість підлягає стягненню в розмірі 61 299,53 грн., пеня підлягає зменшенню, за розрахунком суду, оскільки позивачем було безпідставно нарахована пеня більше ніж за шість місяців, також стягнув штраф на підставі п. 7.2 договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б свідчили, що позивачем не було поставлено товар, за який відповідачем здійснено попередню оплату, яка не передбачена умовами договору

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України обумовлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, видаткові накладні які були надані на виконання спірного договору (т.1 а.с. 120-126), не підписані зі сторони ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком". Також, в обґрунтування своїх доводів про відсутність підпису на видаткових накладних, зазначає апелянт (ТОВ "Торговий Дім "Мел Ком") в своїй апеляційній скарзі, як доказ неотримання товару.

Проте, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки як було вірно встановлено судом першої інстанції, наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів зазначає, що на підтвердження відповідних господарських операцій з поставки товару за спірними видатковими накладними та його прийняття відповідачем, в матеріалах справи міститься податкова звітність сторін і судом першої інстанції вірно було встановлено, що відносно кожної операції з поставки товару позивачем було виписано на ім'я відповідача податкові накладні, отримання яких відповідачем не заперечується, отже як позивачем, так і відповідачем у податковій звітності відображено господарські операції за спірними видатковими накладними. Корегування податкової звітності сторонами не здійснювалось.

У свою чергу, відповідачем в Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, відображено в Розділі 2 сформований податковий кредит за господарською операцією з позивачем на суму 69 456,12 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 57 880,09 грн., ПДВ - 11 576,03 грн.) (т.2 а.с.181);

в Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, відображено в Розділі 2 сформований податковий кредит за господарською операцією з позивачем на суму 107 775,50 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 89 812,91 грн., ПДВ - 17 962,59 грн.) (т.2 а.с.199);

в Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, відображено в Розділі 2 сформований податковий кредит за господарською операцією з позивачем на суму 20 524,02 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 17 103,35 грн., ПДВ - 3 420,67 грн.). (т.2 а.с.206).

Пунктом 198.2. ст. 198 податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як вбачається з п. 198,3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)та послуг.

Сама форма податкової накладної, відповідно до пункту 201.1 ст. 201Подактвого кодексу України, передбачає зазначення в ній опису (номенклатури) товарів / послуг та їх кількість обсяг.

Отже, податкові накладні є вторинними, похідним документом від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Факт акцепту податкових накладних по спірним операціям та їх використання ТОВ Торговий дім Мел Ком у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Матеріали справи свідчать, що на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв'язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту. Відповідачем не надано доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними поставками, також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Колегія суддів зазначає, що вищевикладені обставини щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, свідчать про підтвердження відповідачем отримання від позивача товару за спірними видатковими накладними.

За умовами договору (п.6.3. договору), покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені п. 6.3. договору строки не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, тому заборгованість в розмірі 61 299,53 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 899,08 грн. та штрафу в розмірі 6 129,95 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України штрафні санкції визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За умовами пунктів 7.1 та 7.2 договору у випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення покупцем строків оплати понад 30 календарних днів, покупець оплачує на користь постачальника неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми неналежного виконання зобов'язань.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, відповідач не позбавлений права подати суду контррозрахунок, однак своїм правом при розгляді даної справи він не скористався, відповідний контррозрахунок в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 23 899,08 грн. суперечать приписам ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору (п. 7.1. договору) не було визначено іншого, ніж передбачений вказаною правовою нормою, строку, за який нараховується пеня.

Колегія суддів, перевіривши нарахування пені, розрахований судом першої інстанції у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України, вважає його вірним, тому позовні вимог в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 523,43 грн. (по накладній №197 від 22.06.2015 року, неоплачена сума 14 392,13 грн., нарахування за період з 22.07.2015 року по 22.01.2016рік; та по накладній № 244 від 20.07.2015 року неоплачена сума 46 907,40грн., нарахування за період з 20.08.2015 року по 20.02.2016 рік.)

Стосовно нарахування штрафу за порушення договірних зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому стягненню підлягає штраф в розмірі 6 129,95 грн.

Відносно доводів апелянта, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви про стягнення з позивача попередньої оплати в розмірі 136 456,14 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За умовами пунктів 4.1. та 4.2. договору, поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Всі заявки на наступний календарний місяць повинні бути оформлені (на офіційному бланку, або відправлені електронною поштою) та надані покупцем. Поставка товару відбувається протягом 14 банківських днів з моменту затвердження заявки покупця.

Як вже зазначалось, та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар за видатковими накладними № РН-0000176 від 28.05.2015 р. на суму 32 369,00 грн., № РН-0000177 від 28.05.2015 р. на суму 37 087,14 грн., № РН-0000192 від 08.06.2015р. на суму 27 050,61 грн., № РН-0000195 від 22.06.2015р. на суму 19 606,32 грн., № РН-0000196 від 22.06.2015р. на суму 18 876,00 грн., № РН-0000197 від 22.06.2015 р. на суму 15 859,20 грн., № РН-0000244 від 20.07.2015 р. на суму 46 907,40 грн., але відповідачем за зазначений товар в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 61 299,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як на нормативне обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 693 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, умовами договору № 19 від 04.06.2014 р. не передбачено попередньої оплати за поставку товару.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.3. договору покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що кошти в розмірі 136 456,14 грн. були перераховані як передоплата з поставку товару та відповідно поставка товарів на зазначену суму здійснена не була, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до змісту умов договору поставки № 19 від 04 червня 2014 року не передбачено здійснення передоплати за поставку товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічна позовна заява про стягнення попередньої оплати в сумі 136 456,14 грн., задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 року у справі № 910/15207/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 року у справі № 910/15207/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 року у справі № 910/15207/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15207/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко