Постанова

від 27.02.2017 по справі 910/21254/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/21254/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорногуза М.Г.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Діденко Ю.О.

відповідача Оніщук В.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/21254/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/21254/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/21254/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.02.2017.

В судове засідання 27.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 березня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-55" (позичальник) укладено договір про надання мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/101 к, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору про надання мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/101 к від 28.03.2006, відповідно до яких внесено відповідні зміни та доповнення до кредитного договору.

10 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Сільпо Рітейл", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (поручитель) укладено договір поруки № 10-0604/101к/П-02 від 10.09.2010.

Відповідно до умов договору поруки № 10-0604/101к/П-02 від 10.09.2010 поручитель поручається перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-55" (позичальником) зобов'язань, що виникли на підставі договору про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/101 к від 28.03.2006 та будь-яких додаткових договорів до нього (в т.ч. що збільшують боргові зобов'язання), або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

24 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-55" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (кредитор за договором) укладено договір про переведення боргу № 41, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника свої зобов'язання за кредитним договором № 10-0604/101к від 28.03.2006 та додатковими угодами про внесення змін до кредитного договору, що укладені між кредитором та первісним боржником, внаслідок чого новий боржник приймає на себе права та обов'язки первісного боржника за кредитним договором.

10 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" укладено договір № 16 про внесення змін до Кредитного договору 10-0604/101 к від 28.03.2006, яким сторони погодили викласти п. 7.12 кредитного договору в наступній редакції 7.12. сторони погоджуються, що позовна давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених п.п. 7.1-7.10 цього договору, становить 18 місяців. .

21 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та Приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл" (поручитель) укладено договір №4 від 21.11.2013 про внесення змін до договору поруки, за яким сторони погодились, що позовна давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених п.п. 7.1-7.10 цього договору, становить 18 місяців.

В подальшому між сторонами укладено договори №5 від 13.03.2014, № 6 від 15.05.2014, №7 від 30.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014 та № 10 від 26.11.2014 про внесення змін до договору поруки № 10-0604/101к/П-02 від 10.09.2010 щодо збільшення строку позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірні Договори є недійсними, в зв'язку з тим, зобов'язання позивача за договором поруки № 10-0604/101к/П-02 від 10.09.2010 є такими, що припинились, оскільки сторонами кредитного договору без згоди поручителя збільшено строк позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Так, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється у разі збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за одночасної наявності двох умов: 1) внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; 2) ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України № 6-701цс15 від 24.06.2015.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Беручи до уваги, що на дату підписання 10.09.2013 Договору № 16 Договір поруки містив умову про згоду сторін на забезпечення порукою як зобов'язань, які виникли на підставі Кредитного договору на дату укладення Договору поруки, так і всіх тих, які виникнуть у зв'язку з укладенням додаткових угод до Кредитного договору, в тому числі і тих, що збільшують розмір боргових зобов'язань (п.1.1), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/21254/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/21254/16 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/21254/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Баранець