Рішення

від 01.03.2017 по справі 758/3876/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Справа № 758/3876/16-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/3292/2017 Головуючий у суді першої інстанції: О.А. Роман Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправдивою інформацію, висловлену ОСОБА_1 про те що господин ОСОБА_3, который занимался обилечиванием и сбором дани в Министерстве внутренних дел. И до сих пор, уже больше года, спокойно себя чувствует ... - Для того чтобы увидеть, дело надо передать в суд . Насколько я понимаю, пидозра не высунута и дела эти стоят на стенд бае. . Визнано незаконним зберігання та розміщення такої неправдивої інформації: що господин ОСОБА_3, который занимался обилечиванием и сбором дани в Министерстве внутренних дел. И до сих пор, уже больше года, спокойно себя чувствует ... - Для того чтобы увидеть, дело надо передать в суд . На сколько я понимаю, пидозра не высунута и дела эти стоят на стенд бае. на офіційному сайті ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба www.3s.tvта на власному YouTube каналі ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба - Шустер Live. Будни 03.02.2016. Эфир от 03.02.2016. Полный выпуск. зазначену в даному пункті інформацію. Заборонено зберігання та розміщення неправдивої інформації: що господин ОСОБА_3, который занимался обилечиванием и сбором дани в Министерстве внутренних дел. И до сих пор, уже более года, спокойно себя чувствует ... - Для того чтобы увидеть, дело надо передать в суд . На сколько я понимаю, пидозра не высунута и дела эти стоят на стенд бае. на офіційному сайті ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба www.3s.tv та на власному YouTube каналі ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба - Шустер Live. Будни 03.02.2016. Эфир от 03.02.2016. Часть 2. та зобов'язати видалити зазначену в даному пункті інформацію з офіційного сайту ТОВ Всесвітня інформаційна служба www.3s.tv та власного YouTube каналу ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба - Шустер Live. Будни 03.02.2016. Эфир от 03.02.2016. Полный выпуск на протязі 10 днів із дати вступу рішення суду в законну силу. Зобов'язано ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба в прямому ефірі телепередачі Шустер Live. Будни зачитати резолютивну частину судового рішення. Здійснити таке зачитування диктором (ведучим) не пізніше 1 місяця із дати вступу судового рішення в законну силу.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим, невірну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення у справі всупереч чинним нормам цивільного законодавства, незважаючи на відсутність доказів про належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду. Вважає, що судом першої інстанції було допущено необ'єктивність і однобічність при вирішенні спору, так як враховано лише інтереси позивача на повагу до гідності, невтручання в особисте життя та захист від розповсюдження недостовірної інформації, та не було прийнято до уваги інтереси відповідачів як представників засобів масової інформації, а саме: їх право на свободу слова та вільне вираження поглядів і переконань. Зазначив, що оскаржуване рішення не містить посилань на наявність порушення честі, гідності, ділової репутації позивача, коли та у який спосіб порушено немайнові права позивача, відсутня дата поширення інформації, відсутні відомості про місце поширення (прямий ефір чи Інтернет мережа).

Суд першої інстанції не врахував роз'яснень викладених у п.п.4.15.19,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, положень ст. 32 Закону України Про інформацію , відповідно до яких поширена інформація є оціночними судженнями, а тому спростуванню не підлягає.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Від них надійшли заяви про відкладення розгляду справи. Дані заяви були подані представником позивача ОСОБА_6 01.03.2017 року через відділ прийому громадян Апеляційного суду м. Києва. Так, згідно відомостей зазначених у заяві від 01.03.2017 року вх. № 11463 ОСОБА_3 не може з'явитися у судове засідання за станом здоров'я, але доказів на підтвердження зазначеного до заяви не додано. Відповідно до заяви вх. № 11464 від 01.03.2017 року представник позивача ОСОБА_6 не може бути присутня в судовому засіданні апеляційної інстанції у зв'язку із перебуванням в цей час у судовому засіданні призначеному на 16:00 год. Оболонським районним судом м. Києва, але до заяви доказів на підтвердження зазначеного не додано. Колегія суддів, з урахування зазначеного, розцінила причини неявки позивача та його представника в судове засідання як неповажні. Відповідач ТОВ Телерадіокомпанія Всесвітня інформаційна служба явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про час і місце судового розгляду Товариство повідомлено належним чином, причини неявки представника не повідомило, а тому колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та вважала за можливе проводити розгляд справи як за відсутності представника Товариства так і за відсутності позивача та його представника у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, з'ясувавши обставини справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Суд встановив, що з носія інформації (компакт диск) (а.с.7) вбачається, що він носить інформацію, яка є предметом спору, та ця інформація розповсюджена необмеженому колу осіб. А в матеріалах справи відсутні докази, які давали б суду підстави вважати, що розповсюджена інформація є такою, що відповідає дійсності.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Разом з цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановила, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Положеннями статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Із роз'яснень викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи слідує, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Так, в рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України Про інформацію інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, учинення будь-яких інших протиправних дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.

Як вбачається з матеріалів справи, інформацію, яку просить визнати неправдивою позивач, а саме ... как господин ОСОБА_3, который занимался обилечиванием и сбором дани в Министерстве внутренних дел. И до сих пор, уже больше года спокойно себя чувствует . Для того что бы увидеть, дело нужно передать в суд , Насколько я понимаю, пидозра не высунута и дела эти стоят на стенд бае. не містить жодних посилань на конкретні факти, події чи обставини, вказану інформацію неможливо жодним чином перевірити.

Фраза: ... как господин ОСОБА_3, который занимался обилечиванием и сбором дани в Министерстве внутренних дел є оціночним судженням відповідача, жодним чином не порушує особисті немайнові правова позивача і не може визнаватися неправдивою за своїм змістом.

Фраза И до сих пор, уже больше года спокойно себя чувствует не містить ніякої негативної інформації щодо позивача і не може визнаватися неправдивою за своїм змістом і є оціночними судженнями, так як не містить ніяких конкретних фактів про події і явища.

Фраза Для того чтобы увидеть, дело нужно передать в суд не містить ніякої негативної інформації щодо позивача і не може визнаватися неправдивою за своїм змістом, тому що не містить ніяких конкретних фактів про події та явища, яких не було або були.

Фраза Насколько я понимаю, пидозра не высунута и дела эти стоят на стенд бае. є достовірною інформацією, адже підозра у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення позивачу не пред'явлена.

Як вбачається, зазначені висловлювання не містить негативної інформації щодо позивача і не можуть визнаватися неправдивими за своїм змістом, тому що не містить ніяких конкретних фактів про події та явища яких не було або були. Крім того, відповідачем було вжито словосполучення насколько я понимаю , що за своїм значенням є припущенням.

Отже, висловлювання ОСОБА_1 не мали фактичних даних, які можливо довести певними засобами доказування, ґрунтувались виключено на інформації поширеній у засобах масової інформації в той час, що підтверджується наданими суду публікаціями інтернет - видань, які судом під час вирішення справи по суті враховано не було.

Колегія суддів вважає, що зазначені висловлювання ОСОБА_1 є його суб'єктивним оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню в порядку ст. 277 ЦК України.

Судом першої інстанції не враховано роз'яснення, викладені у п. п. 4, 15, 19, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також аналізуючи зміст оспорюваних висловлювань з урахуванням мовностилістичних засобів, за допомогою яких оголошена інформація, яка в цілому містить припущення суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, що інформація, на яку позивач посилається в своєму позові як на недостовірну та таку, що зачіпає його інтереси, шкодить його діловій репутації і принижує його честь та гідність, а тому негативно характеризує його особисті та ділові якості, містить фактичні данні. Оспорювана інформація є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, а тому не може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, у зв'язку із чим на підставі ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію зазначені висловлювання є оціночними судженнями.

Крім того зі змісту ст.ст.3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи вбачається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року).

Крім того, при вирішенні питання щодо захисту честі та гідності, недоторканності ділової репутації, варто також враховувати, що межа допустимої критики, оцінки та уваги до вчинків і слів публічної особи, є значно ширшою, в порівнянні з пересічною особою.

Оскільки, ОСОБА_3 є публічною особою, який з 05.03.2014 року по 13.05.2015 року обіймав посаду заступника Міністра внутрішніх справ України- керівник апарату, у зв'язку з чим підлягав ретельному громадському контролю і потенційно міг зазнати гострої та сильної громадської критики з приводу того, як він виконував свої функції.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, ОСОБА_3, як публічна особа, користується підвищеною увагою суспільства щодо своїх дій, слів та вчинків, та повинен усвідомлювати, що займаючи керівну посаду, за своїм власним рішенням погодився бути об'єктом як публічного обговорювання, так і можливої різкої критики при оцінці його діяльності, а тому межа допустимого публічного обговорення його діяльності є ширшою, ніж пересічних осіб. Оскільки інформація, яку він просить спростувати є оціночним судженням і суб'єктивною думкою відповідача, що вбачається з її змісту та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому, за змістом ЦК України, Закону України Про інформацію , не підлягає спростуванню.

Суд першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 60, 213, 214 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи і безпідставно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин, заочне рішення суду законним і обґрунтованим визнати не можна, а відтак таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є встановлення судом того факту, що оспорювана інформація є оціночними судженнями, які, в силу ст. 30 Закону України Про інформацію , не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2425,28 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304 п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 28коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: