Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/23802/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа № 910/23802/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" простягнення 4 497 017 грн 77 коп. Представники: від позивача: Барковська І.П. - представник за довіреністю; від відповідача: Ткаченко О.Г. - представник за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" про стягнення 4 497 017 грн 77 коп. заборгованості за договором поставки № 16/02 від 16.02.2016, в тому числі: 3 177 467 грн 46 коп. основного боргу, 352 465 грн 45 коп. 20 % річних, 225 900 грн 61 коп. інфляційних втрат, 563 085 грн 35 коп. пені та 178 098 грн 60 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 37 від 12.07.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 3 177 467 грн 46 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 352 465 грн 45 коп. 20 % річних, 225 900 грн 61 коп. інфляційних втрат, 563 085 грн 35 коп. пені та 178 098 грн 60 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23802/16, розгляд справи призначений на 30.01.2017.

30.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

30.01.2017 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 розгляд справи відкладено на 20.02.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та задоволенням його клопотання.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.02.2017 оголошено перерву до 27.02.2017.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.02.2017 оголошено перерву до 28.02.2017.

У судове засідання 28.02.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3 177 467 грн 46 коп. основного боргу та розстрочити виконання згідно наведеного графіку.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 177 467 грн 46 коп. заборгованості.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких визнає заявлені позовні вимоги в частині розміру основного боргу та просить суд розстрочити виконання рішення згідно наведеного графіку.

У судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" (покупець за договором) укладено договір поставки № 16/02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначу договором та додатками до нього.

Договір набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (пункту 11.2. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у рахунках та видаткових накладних в національній валюті. Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони можуть визначати еквівалент вартості товару у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами), про що сторони оформлюють відповідні додатки до договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю накладних та/або рахунків-фактур,та/або додатків що зазначені в пункті 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору, має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною, або на умовах 100 - відсоткової передоплати.

У відповідності до пункту 6.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW - м. Полтава, вул. Буровиків, 4, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру ), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (пункт 6.3. договору).

16.02.2016 мі сторонами підписано додаток № НАС-1 до договору поставки № 16/02 від 16.0.22016, відповідно до умов кого сторони визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що підлягає поставці.

Згідно з пунктом 2 додатку № НАС-1 до договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування платіжними дорученнями грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку фактури у наступні строки та розмірах: 30 % вартості товару - попередня оплата; 70 % вартості товару - до 17 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 додатку № НАС-1 до договору поставка товарів здійснюватиметься на складі покупця, за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 154.

Пунктом 6 додатку № НАС-1 до договору визначено, що строк поставки (передачі) товару: до 10 квітня 2016 року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 16/02 від 16.02.2016 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 7 335 087 грн 00 коп., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 205 від 01.04.2016 на суму 1 581 451 грн 20 коп., № 206 від 01.04.2016 на суму 550 200 грн 0 коп., № 214 від 04.04.2016 на суму 1 487 317 грн 20 коп., № 215 від 02.04.2016 на суму 970 200 грн 00 коп., № 213 від 04.04.2016 на суму 274 560 грн 00 коп., № 293 від 07.04.2016 на суму 127 200 грн 00 коп., № 345 від 12.04.2016 на суму 68 508 грн 00 коп., № 410 від 13.04.2016 на суму 986 134 грн 80 коп., № 454 від 19.04.2016 на суму 342 540 грн 00 коп., № 500 від 19.04.2016 на суму 245 184 грн 00 коп., № 501 від 21.04.2016 на суму 147 110 грн 40 коп., № 502 від 21.04.2016 на суму 13 897 грн 80 коп., № 503 від 25.04.2016 на суму 540 783 грн 60 коп., а також товарно-транспортними накладними № Р205 від 01.04.2016, № Р205 від 01.04.2016, № Р214 від 04.04.2016, № Р410 від 13.04.2016, № Р501 від 21.04.2016, № Р503 від 21.04.2016 належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 89 від 01.04.2016, № 107 від 13.04.2016, № 115 від 19.04.2016, № 116 від 19.04.2016, № 121 від 20.04.2016, № 123 від 21.04.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 3 177 467 грн 46 коп., що також було визнано відповідачем

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 16/02 від 16.02.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 3 177 467 грн 46 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 3 177 467 грн 46 коп.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В пункті 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Суд, розглянувши заяву представника позивача в частини розстрочення виконання рішення вважає, визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 154 Д, ідентифікаційний код 39668245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (36010, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 64 Д, ідентифікаційний код 38276813) заборгованості у розмірі 3 177 467 (три мільйони сто сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят сім) грн 46 коп. та витрати по сплати судового збору у розмірі 47 622 (сорок сім тисяч шістсот двадцять дві) грн 01коп.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2017 у справі № 910/23802/16 на 6 місяців, встановивши наступний порядок оплати:

1 000 000 грн 00 коп. - до 30 березня 2017 року;

435 493 грн 49 коп. - до 30 квітня 2017 року;

435 493 грн 49 коп. - до 30 травня 2017 року;

435 493 грн 49 коп. - до 30 червня 2017 року;

435 493 грн 49 коп. - до 30 липня 2017 року;

435 493 грн 50 коп. - до 30 серпня 2017 року;

47 662 грн 01 коп. - до 30 серпня 2017 року.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька