Постанова

від 01.03.2017 по справі 907/1138/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 907/1138/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі№ 907/1138/13 Господарського суду Закарпатської області за позовомПриватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі представництва ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" Закарпатської області до 1. Солочинської сільської ради 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" провизнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між Солочинською сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело"). У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача №1: не з'явилися;

від відповідача №2: Поврозник А.П. (представник за дов. від 18.03.2016);

від третьої особи: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заявлено позов в особі представництва ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" Закарпатської області до Солочинської сільської ради та Приватного акціонерного товариства „Кришталеве джерело", про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду Закритому акціонерному товариству „Кришталеве джерело" (перейменованого у Приватне акціонерне товариство „Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між Солочинською сільською радою та Закритим акціонерним товариством „Кришталеве джерело" (перейменованого у Приватне акціонерне товариство „Кришталеве джерело").

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.02.2014 року здійснено заміну відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства „Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 року у справі № 907/1138/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне рішення сільради прийнято з перевищенням визначених Конституцією України, законами України повноважень та порушує охоронювані законом інтереси позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій неналежно виконано вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 08.07.2014 року, а саме не надано належної оцінки свідоцтву про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року та не з'ясовано питання чи є колодязі невід'ємними частинами складовими очисних чи інженерних комунікацій.

Крім того, скаржник наголошує на необхідності витребування у компетентних органів інвентаризаційної справи з метою встановлення переліку об'єктів, на які позивач набув право власності.

У відзиві ДП "Санаторій "Квітка Полонини" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з мотивів наведених у відзиві.

27.02.2017 до суду касаційної інстанції від ДП "Санаторій "Квітка Полонини" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням на лікарняному їх представника, яке не підлягає задоволенню, оскільки ДП "Санаторій "Квітка Полонини" не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно із ст. 28 ГПК України, з числа, як своїх працівників, так і осіб не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів щодо неможливості такої заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника ДП "Санаторій "Квітка Полонини" суду не надано.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено судами, при розгляді даного спору, 18.10.2007 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області прийнято рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки", згідно з яким вирішено затвердити ЗАТ "Кришталеве джерело" проект відведення земельної ділянки площею 0,2232 га, яка розташована за адресою с. Солочин, ур. "Біласовиця", для розширення бази санаторію; віднести згадану земельну ділянку площею 0,2232га до земель оздоровчого призначення; передати ЗАТ "Кришталеве джерело" в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2232га строком на 49 років за адресою с. Солочин ур. "Біласовиця" для розширення бази санаторію; встановити орендну плату в розмірі 5% грошової оцінки; ЗАТ "Кришталеве джерело" у 10-денний термін заключити договір оренди земельної ділянки з Солочинською сільською радою та подати його на державну реєстрацію.

На підставі вказаного рішення 24.03.2008 року між Солочинською сільською радою, як орендодавцем та ЗАТ "Кришталеве джерело", як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення двадцять першої сесії 3 скликання Солочинської сільської ради Закарпатської області від 18.10.2007 року в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с. Солочин, урочище "Біласовиця" Свалявського району Закарпатської області для розширення бази санаторію.

Згідно з пункту 2.1 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,2232 га. Відповідно до п. 3.1 договору його укладено строком на 49 років. Згідно з п.3.2 договору, він вступає в дію, з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п. 5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння.

Договором на встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки, укладеним між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело", зареєстрованим в реєстрі за № 01-9/216 від 26.03.2008 року, у зв'язку з проходженням через земельну ділянку, яку ЗАТ "Кришталеве джерело" використовує для розширення бази санаторію, каналізаційної мережі, Солочинська сільська рада встановила обмеження щодо використання земельної ділянки по довжині лінії каналізаційної мережі по праву та ліву сторони від трубопроводу, згідно плану (схеми) земельної ділянки.

Судами також встановлено, що цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, введено в експлуатацію, згідно акта державного приймання будівель (споруд), затвердженого рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 25.12.1964 року. Забудовником, згідно акта, була Закарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок.

Основні характеристики очисних споруд санаторію визначені технічним паспортом інженерних споруд, затвердженим колегією Центральної Ради з управління курортами профспілок 20.03.1969 року. На арк. 3 технічного паспорту значиться, зокрема, конструктивний елемент "отстойники".

Паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року підтверджено, що до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (пп.12 р. ІІ) та каналізація (пп.15 р. ІІ), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було створено в результаті укладення 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фондом соціального страхування України установчого договору про створення акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 року № 971. При створенні позивача його засновником - Федерацією незалежних профспілок України було передано у власність майно територіальних санаторно - курортних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, в тому числі, цілісний майновий комплекс "Санаторій "Квітка Полонини".

Актом приймання - передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 року у власність закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, в тому числі, і ті, які входили до складу Закарпатського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема, комплекс санаторію "Квітка Полонини".

Свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року за позивачем було оформлено право колективної власності на 17 будівель, згідно інвентаризаційної справи.

Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27.05.2004 року, наданим Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району, підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер 11 значиться очисна споруда.

Статтею 41 Конституції України встановлені гарантії захисту права власності, яке є непорушним. Частиною 4 вказаної статті визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого врядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з запереченням відповідачами факту знаходження на спірній земельній ділянці колодязів каналізаційного колектору, належних позивачу, ухвалою господарського суду від 28.04.2015 року в справі було призначено комплексну судову експертизу, що включатиме висновок земельно - технічної експертизи та висновок будівельно - технічної експертизи, проведення якої було доручено Львівському НДІ судових експертиз.

Висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи по господарській справі № 907/1138/13, складеним 29.02.2016 року судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено:

1. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованому у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело"), згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002.

2. Зазначені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд існували в зазначеному місці на момент прийняття рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року та укладення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002.

3. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело"), згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, входять у склад нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності, згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року.

Дослідивши висновок №1739 та матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Солочинська сільська рада, приймаючи рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та укладаючи договір оренди вказаної земельної ділянки від 24.03.2008 року, з метою розширення бази санаторію, розпорядилася належними приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" колодязями каналізаційного колектору, які є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію (їх підземною частиною), за відсутності на це повноважень.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, наявність в матеріалах справи доказів розташування на спірній земельній ділянці належних позивачу колодязів каналізаційного колектору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірне рішення порушує охоронювані законом права і інтереси позивача, та прийняте з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання його незаконним і, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прийнятого на підставі незаконного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Посилання заявника касаційної скарги на неналежне виконання вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 08.07.2014 року щодо не надання оцінки свідоцтву про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року та з'ясуванню питання чи є колодязі невід'ємними частинами складовими очисних чи інженерних комунікацій, спростовуються матеріалами справи, текстом оскаржуваних рішень і постанови та висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи по господарській справі № 907/1138/13, складеним 29.02.2016 року судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, з якого вбачається, що колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело"), згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, входять у склад нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності, згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року.

Що ж до доводів заявника касаційної скарги про необхідність витребування у компетентних органів інвентаризаційної справи з метою встановлення переліку об'єктів, на які позивач набув право власності, то судами попередніх інстанцій також надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та було зазначено, що листом № 6 від 23.01.2015 року, комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", проінформувало, що частину матеріалів інвентарної справи, на основі якої ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, було втрачено, в тому числі, по об'єкту під літерою "Н" Очисна. Вказаним листом повідомлено, що при проведенні в травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини", згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30.05.2000 року констатовано, що до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входять 17 будівель, в т. ч. "Очисна літ.Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені в технічному паспорті інженерних споруд від 20.03.1969 року як "отстойники", на момент проведення технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" та видачі свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року входили до складу "очисних споруд"; зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію, підземною складовою очисних споруд.

Вказаним листом повідомлено, що в грудні 2013 року, комунальним унітарним підприємством "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", було проведено нову технічну інвентаризацію очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", з виготовленням нового технічного паспорту на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 року та інвентарної справи на очисні споруди № 1680, де також встановлено наявність таких конструктивних елементів, як відстійники та колодязі. Щодо підтвердження права власності на колодязі каналізаційного колектору, наголошено, що факт оформлення права власності на споруду свідчить про виникнення у особи прав власника й на всі її конструктивні елементи, в даному випадку на колодязі каналізаційного колектору.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №907/1138/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський