Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/8040/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/8040/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі Господарського суду№ 910/8040/16 м. Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сістек Укр" до 1) публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Джи Ес Ві" про стягнення 2 857 528,82 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Попов М.Г., дов. від 22.11.2016; відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сістек Укр" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (далі - Металургійний завод) 2 856 528,82 грн. заборгованості за договором підряду № 21/13-001811 на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи від 12.06.2013, а також стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Джи Ес Ві" (далі - Адвокатська компанія) 1 000, 00 грн. грошового зобов'язання за договором поруки від 30.01.2014. Крім того, Товариство просило покласти судові витрати на Металургійний завод, у тому числі стягнути з останнього 110 000,00 витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи, обумовлені в укладеному з Металургійним заводом договорі підряду № 21/13-001811 від 12.06.2013, проте останнє, прийнявши виконані Товариством роботи за актами здачі-прийомки виконаних робіт № 1 та № 3 від 16.12.2015 (підписані 21.01.2016), повного розрахунку за них не здійснило, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням витрат на послуги адвоката. Окрім того, між Товариством та Адвокатською компанією 30.01.2014 було укладено договір поруки, за яким останній поручився за належне виконання, Металургійним заводом своїх зобов'язань за договором підряду № 21/13-001811 від 12.06.2013. Розмір поруки було погоджено у сумі 1 000,00 грн., яка також підлягає стягненню в судовому порядку, враховуючи неналежне виконання Металургійним заводом своїх зобов'язань за основним договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 (суддя: Пінчук В.І.) позовні вимоги Товариства до Металургійного заводу задоволено. Стягнуто з Металургійного заводу на користь Товариства 2 857 528,82 грн. заборгованості за договором підряду № 21/13-001811 від 12.06.2013, а також 44 512,93 грн. судового збору та 28 565,29 грн. витрат на послуги адвоката. В частині позовних вимог Товариства до Адвокатської компанії провадження у справі припинено на підставі п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві. Припинення провадження в частині позовних вимог до Адвокатської компанії обумовлено укладенням між сторонами мирової угоди. Часткове задоволення компенсації витрат на послуги адвоката обґрунтовано тим, що за висновками суду до стягнення підлягає не більше 1% ціни позову.

Металургійний завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 і рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. Викладені у касаційній скарзі вимоги Металургійний завод обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 601 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. 32 ГПК України, зазначаючи про помилкове і неповне дослідження доказів, що мають значення для правильного вирішення спору, ненадання правової оцінки умовам договору підряду в частині права замовника на утримання сум неустойки з належних до оплати за виконані роботи сум. Вказує на наявність між сторонами спору щодо належного виконання робіт за підрядним договором, здійснення взаємного зарахування заборгованості між сторонами.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Металургійного заводу до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Металургійного заводу підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Металургійним заводом (замовник) та Товариством (підрядник) 12.06.2013 укладено Договір підряду № 21/13-001811 на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи, за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з будівництва кабельної лінії 110 кВ (проекти 12-003496-ЭК1,12-003496-ЭК2). Результатом робіт є передача замовникові за актом про передачу кабельної лінії під 24 (двадцяти чотирьох) годинні випробування, змонтованої кабельної лінії для проведення випробувань під робочу напругу на 24 години. Після спливу 24 годин з моменту подачі робочої напруги і відсутності дефектів, що виникли протягом вказаних 24 годин, фінальні випробування вважаються успішно завершеними, а роботи за цим договором - виконаними, що підтверджується підписанням сторонами акта готовності (далі - Договір);

- відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 2 632 078,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 438 679,90 грн. Оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання замовником акту здачі - приймання виконаних робіт (додаток № 3), на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних (п. 4.2 Договору);

- згідно з п. 10.2.1 Договору підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи в розмірах та в строки, обумовлені даним договором та додатках до нього;

- у п. 10.3.3 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується прийняти роботи, виконані підрядником, здійснити огляд їх результатів, при виявленні відступлень від умов даного договору чи інших недоліках - негайно заявити про це підряднику;

- розділом 11 Договору встановлено порядок здачі та приймання робіт. Так, відповідно до п. 11.3 Договору не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення виконаних всіх робіт за даним договором чи по окремих об'ємах (об'єктах, етапах, видам), підрядник направляє замовнику повідомлення в письмовій формі про їх завершення. Приймання виконаних робіт здійснюється на території замовника. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється на підставі акту про передачу кабельної лінії під 24 (двадцяти чотирьох) годинні випробування та підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (додаток № 3) та акту готовності;

- в силу п. 6.6 Договору якщо в ході виконання робіт підрядник виявить необхідність в проведенні додаткових робіт, не узгоджених раніше сторонами, та у збільшенні вартості робіт за даним договором, підрядник протягом 3 (трьох) днів з моменту виявлення вказаної необхідності направляє замовнику письмове обґрунтування з підписаним зі свого боку проектом додаткової угоди про внесення відповідних змін в даний договір;

- 12.01.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: "3.1 вартість робіт, вказаних в п.1.1 договору підряду становить 5 240 969,17 UAN, в т.ч. ПДВ 20% - 873 494,86 UAN, що еквівалентно сумі 982 008,00 UAN, в тому числі ПДВ 20% - 163 668,00 UAN та 14 715 504,00 RUR, в т.ч. ПДВ 20% - 2 452 584,00 RUR, розрахований за офіційним курсом російського рубля до української гривні, встановленим НБУ на 25.12.2014, який складає 2,8942 UAN за 10,00 RUR.

Вартість робіт за договором підлягає зміні у випадку зміни НБУ офіційного курсу RUR по відношенню до UAN більше ніж +/-1% . У вказаному випадку зміна вартості робіт буде здійснюватись за формулою, вказаною в п. 4.3 даного договору";

- в подальшому, між сторонами Договору неодноразово укладались інші додаткові угоди до Договору, якими сторони змінювали об'єм та, відповідно, вартість робіт, що підлягає виконанню підрядником (додаткові угоди №№ 2, 3 до Договору), а також деякі питання гарантійного терміну якості виконаних підрядником робіт та питання реєстрації податкової накладної підрядником у відповідності до вимог податкового законодавства (додаткова угода № 4 до Договору);

- загальна договірна вартість робіт склала 8 651 949,44 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 441 991,57 грн.;

- на виконання умов Договору Товариство виконало обумовлені у ньому роботи. Так, 04.06.2015 комісією у складі двох представників Металургійного заводу та представника Товариства був підписаний акт технічної готовності електромонтажних робіт, що в розумінні п. 2.4. Договору, який визначає дату фактичного закінчення робіт підрядником, є актом готовності. Останній етап робіт був остаточно завершений 03.06.2015;

- Металургійний завод оплатив виконанні Товариством договірні роботи лише частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість на суму 2 857 528,82 грн. Товариство зверталось до Металургійного заводу з листом-претензією від 18.09.2015 № 192 про сплату заборгованості, який останнім було залишено без задоволення, що і обумовило звернення Товариства до суду з даним позовом.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду. Глава 61 ЦК України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги Товариства місцевий господарський суд, з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Товариство виконало обумовлені у Договорі роботи, Металургійний завод повного розрахунку за них не здійснив, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів не відповідають в повній мірі обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, та є передчасними з огляду на наступне.

У відповідності до статті 11 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами положень частини першої статті 628 та статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як вірно зазначено скаржником у касаційній скарзі, сторонами у п. 14.12 Договору було погоджено право замовника в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії Договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, яка виражена в утриманні сум пред'явленої підряднику неустойки і зарахованих збитків з належних до оплати сум, в тому числі за виконанні роботи і поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення із вказаною сумою неустойки і зарахованих збитків.

Як вбачається з доводів касаційної скарги скаржника та підтверджується матеріалами справи, Металургійний завод не визнає спірну суму заборгованості саме з підстав правомірного на його думку утримання спірної суми на підставі умов Договору, а також проведеного між сторонами Договору зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування своїх доводів Металургійний завод посилається, зокрема на неналежне виконання Товариством своїх договірних зобов'язань в частині своєчасності виконання обумовлених робіт, порушення інших умов Договору, які обумовлюють нарахування штрафних санкцій.

Вказані посилання скаржника були залишенні судами попередніх інстанцій без надання належної правової оцінки. Так, місцевий господарський суд взагалі залишив їх поза увагою. Натомість висновок суду апеляційної інстанції щодо своєчасного виконання робіт підрядником не містить належного обґрунтування, тоді як, з встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами Договору роботи мали бути виконанні Товариством 06.05.2015, однак фактично були виконанні лише 03.06.2015. Щодо нарахування та утримання в порядку п. 14.12 Договору решти штрафних санкцій оскаржувані судові рішення висновків не містять.

Абзацом другим п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Окрім того, як на підставу для відмови в оплаті спірної суми заборгованості, Металургійний завод посилається на проведення між сторонами Договору зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі листа-пропозиції № 82 від 24.04.2015 щодо проведення взаємозаліку за договірні роботи та за проживання співробітників підрядника в готелі за договором № 1500032 від 12.06.2013, направленого Товариством на адресу Металургійного заводу.

Відхиляючи наведені доводи Металургійного заводу суд апеляційної інстанції послався на неукладення між сторонами двостороннього акту здійснення взаємозаліку вартості виконаних позивачем робіт за Договором підряду та наданих відповідачем послуг за іншим договором проживання, а також подальше відкликання Товариством листа-пропозиції № 82 від 24.04.2015.

Однак такі висновки апеляційного суду не узгоджують із положеннями законодавства, зокрема ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін .

Таким чином судами попередніх інстанцій не було достовірно встановлено чи відбулось між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог в контексті встановлених законодавством вимог до такого зарахування щодо їх однорідності та настання строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що усі вищенаведені доводи Металургійного заводу містилися і у її апеляційній скарзі, однак, як і більшість інших доводів скаржника, були залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

Натомість вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Виходячи зі змісту ст. ст. 4 7 , 33, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти в частині позовних вимог Товариства до Металургійного заводу прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог до Металургійного заводу у даній справі.

Щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог Товариства до Адвокатської компанії на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України у зв'язку з укладенням мирової угоди колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи:

- між Товариством та Адвокатською компанією (поручитель) 30.01.2014 був укладений договір поруки, за яким поручитель поручився перед Товариством за часткове виконання обов'язків Металургійним заводом за договором, передбаченим розділом 2 цього договору, а саме оплатою боржником здійснених кредитором робіт за основним договором в частині розміру поручительства, що обмежується сумою, визначеною п. 1.2. цього договору (далі - договір поруки);

- відповідно до п. 2.1. зазначеного договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір підряду № 21/13-001811 на будівельно-монтажні, пусконаладочні роботи від 12.06.2013;

- згідно п. 1.3. договору поруки у разі порушення боржником умов основного з усіх додаткових угод до нього боржник і поручитель відповідають перед кредитором спільно, проте відповідальність поручителя обмежується сумою, визначеною п. 1.2 цього договору (договору поруки);

- відповідно до п. 1.2 договору поруки розмір поручительства поручителя за зобов'язання боржника перед кредитором обмежується сумою 1000 (одна тисяча) грн.

- 20.10.2016 між Адвокатською компанією та Товариством укладено мирову угоду у справі № 910/8040/16, за наслідками якої зобов'язання Адвокатської компанії перед Товариством припиняються.

За приписами статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Абзацом шостим п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

З матеріалів справи колегією суддів Вищого господарського суду України було з'ясовано, що клопотання про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди надійшли на адресу місцевого господарського суду безпосередньо у день прийняття судового рішення і ухвала про затвердження мирової угоди місцевим господарським судом не приймалась.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду в мотивувальній частині містить висновки щодо затвердження мирової угоди та необхідності припинення у зв'язку із цим провадження у справі в частині позовних вимог Товариства до Адвокатської компанії. Разом із тим, в порушення вищенаведених приписів частини четвертої статті 78 ГПК України та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить положень щодо затвердження мирової угоди між сторонами у справі, як і не містить умов самої мирової угоди.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що припинення провадження у справі в частині позовних вимог Товариства до Адвокатської компанії на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України у зв'язку з укладенням мирової угоди, відбулось з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII 1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 у справі № 910/8040/16 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 у справі № 910/8040/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко