Ухвала

від 22.02.2017 по справі 35/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.02.2017Справа № 35/215

За скаргою Публічного акціонерного товариства Рівнеазот

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Відкритого акціонерного товариства Рівнеазот

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВТ-Сервіс

про стягнення 230 918,20 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від заявника (стягувача): Бруль А.С. - за довіреністю № 165-юд від 23.12.2015;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2005 у справі №35/215 позов задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. пені; стягнуто з ТОВ ВВТ-Сервіс на користь ВАТ Рівнеазот 160 000,00 грн. основного боргу, 19 157,70 пені, 35 975,16 грн. інфляційних нарахувань, 5 787,50 грн. 3 % річних та судові витрати.

18.07.2005 року господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано наказ.

02.11.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства Рівнеазот (далі - скаржник, стягувач) на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС), відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 протиправними та такими, що порушують права ПАТ Рівнеазот ;

- визнати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 незаконною та скасувати її;

- зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. поновити порушені права ПАТ Рівнеазот шляхом прийняття до провадження наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215 та відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2016 розгляд означеної скарги було призначено на 23.11.2016 року, витребувано у ВДВС належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 42235648, а також письмові пояснення щодо поданої скарги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги було відкладено на 07.12.2016 року у зв'язку з невиконанням ВДВС вимог ухвали суду та ненаданням витребуваних документів.

05.12.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва скаржником (стягувачем) подано заяву про відмову від скарги в частині зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. поновити порушені права ПАТ Рівнеазот шляхом прийняття до провадження наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215 і відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги було відкладено на 11.01.2017 р. у зв'язку з повторним невиконанням ВДВС вимог ухвал суду та ненаданням витребуваних документів.

11.01.2017 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд скарги призначено на 30.01.2017 року.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 30.01.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних документів не надали.

Ухвалою суду від 30.01.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 15.02.2017 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 15.02.2017 року подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 15.02.2017 року представники боржника та ВДВС не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних доказів не надали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 22.02.2017 року.

В судовому засіданні 22.02.2017 року представником скаржника подано уточнення викладених у скарзі вимог, відповідно до змісту яких він просить суд доповнити скаргу наступною вимогою: зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. відновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 32/215.

В судовому засіданні 22.02.2017 року судом прийнято до розгляду подану скаржником заяву про уточнення (доповнення) викладених у скарзі вимог.

Крім того, в судовому засіданні 22.02.2017 року було розглянуто подану скаржником 05.12.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про відмову від скарги в частині зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. поновити порушені права ПАТ Рівнеазот шляхом прийняття до провадження наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі №35/215 і відновлення виконавчого провадження, та вирішено задовольнити її , виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про прийняття відмови скаржника від частини вимог скарги, суд враховує, що згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

На підставі зазначеного суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст. ст. 22, 80 ГПК України.

Так, приписами ст. 22 ГПК України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що заява скаржника, якою він відмовляється від вимог про зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. поновити порушені права ПАТ Рівнеазот шляхом прийняття до провадження наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215 і відновлення виконавчого провадження, підписана уповноваженою особою.

Оскільки звернення до суду зі скаргою, як і відмова від неї чи її частини, є формою реалізації прав скаржника, його відмова від частини вимог не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі щодо розгляду скарги у відповідній частині, проте як в іншій частині скарга має бути розглянута по суті.

Представник боржника в судове засідання 22.02.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ВДВС в судове засідання 22.02.2017 не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення щодо поданої скарги, відповідно до змісту яких ВДВС проти задоволення скарги заперечує.

Представник боржника в судове засідання 22.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 22.02.2017 року скаргу ПАТ Рівнеазот на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України Про виконавче провадження , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги про:

- визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 протиправними та такими, що порушують права ПАТ Рівнеазот ;

- визнання постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 незаконною та скасувати її;

- зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. відновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 32/215.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Відповідно до ст. 32 цього Закону (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За змістом ч.ч. 2, 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних дій) державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з наданих ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження, 27.02.2014 року ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 42235648 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215.

03.03.2014 ВДВС було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 221 347,54 грн.

07.04.2014 ВДВС було прийнято постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку фінансової установи: 320735, назва фінансової установи: ПАТ Інтеграл-банк , номер рахунку: 26004162403, код валюти рахунку: 980, в межах суми 221 347,54 грн.

Постановою ВДВС від 19.06.2014 виконавче провадження № 42235648 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 43761583.

Згідно відповіді № 1016284471 від 15.03.2016 на запит № 17460615 від 14.03.2016 до Державної податкової служби України інформації про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником не надходило.

10.05.2016 ВДВС було направлено запит № 1017/16 до Регіонального сервісного центру, у відповідь на який отримано інформацію про те, що згідно даних АІС Автомобіль м. Києва транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Таким чином, у 2016 році ВДВС було перевірено лише інформацію щодо належних боржнику транспортних засобів.

З наведеного вбачається, що державним виконавцем надсилалися запити до держаних органів ще в 2014 році, та відомості, отримані від них, не підтверджують майнового стану боржника станом на 2016 рік, адже відповідно до наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "ВВТ-СЕРВІС" є діючим суб'єктом господарювання, актуальна інформація про діяльність якого не може підтверджуватись відомостями за минулі роки господарювання. Інших належних та допустимих доказів вчинення державним виконавцем дій щодо виявлення майна (у т.ч. рухомого, нерухомого, майнових прав) боржника не надано.

Наявні в матеріалах виконавчого провадження Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, а також Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були зроблені ще 19.06.2014 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем, в порушення встановлених законом вимог, станом на дату вчинення оскаржених дій, не встановлено документально підтвердженої відсутності у боржника майна, на які можливо було б звернути стягнення, не проведено інших виконавчих дій стосовно боржника, у зв'язку з чим дії ВДВС щодо повернення наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі №35/215 вчинені без достатньої правової підстави, відтак є непровомірними та такими, що порушують законні права та інтереси стягувача.

Одночасно, суд зазначає, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необгрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Враховуючи недоведення ВДВС вчинення ним всіх передбачених Законом дій для примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215 у межах виконавчого провадження № 42235648, суд погоджується з доводами скаржника що дії ВДВС по винесенню постанови від 07.06.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 42235648 є неправомірними та незаконними.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги стягувача, викладені у скарзі такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Рівнеазот на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві задовольнити.

2. Визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 ВП № 42235648 незаконними.

3. Визнати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2016 ВП №42235648 недійсною.

4. Зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. відновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 32/215.

5. Припинити провадження у скарзі в частині зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. поновити порушені права ПАТ Рівнеазот шляхом прийняття до провадження наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 у справі № 35/215 та відновлення виконавчого провадження.

6. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

7. Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова

СУДДЯ УХВАЛИВ:

на 22.02.17 о 12:05 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя